ТЕМА №8. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ГЛАВИ ДЕРЖАВИ

1. Загальна характеристика інституту глави держави. Місце роль глави держави в системі розподілу влади. Поняття та юридичні форми глави держави.

2. Монарх: правовий статус, системи спадкування престолу, повноваження.

3. Президент: правовий статус, порядок обрання, компетенція, заміщення, відповідальність.

4. Допоміжні органи при главі держави.

Інститут глави держави є невід’ємною складовою частиною механізму здійснення влади в усіх сучасних державах.

Главою держави прийнято вважати офіційну особу (орган), що займає зазвичай, формально найвище місце в ієрархії державних інститутів та здійснює верховне управління країни у внутрішньополітичному житті і у відносинах з іншими державами. Юридично санкціоновані виключення з цього правила зустрічаються вкрай рідко (наприклад, в законодавстві Ірану).

Інститут глави держави виник і сформувався у період становлення сучасної державності. Але його ґенеза пов’язана з феодальною державою і навіть з більш ранніми часами, коли монархи (правителі) не тільки виступали в ролі верховних носіїв влади, а по суті ототожнювались із самою державою. Сучасна роль глави держави далека від такої. Його статус залежить від форми державного правління, прийнятій в тій чи іншій країні. Реальна роль глави держави у здійсненні влади багато в чому зумовлена й існуючим державним режимом.

В усіх розвинений демократичних державах здійснення державної влади засноване на принципі розподілу влади (законодавчої, виконавчої, судової. Місце, що займає глава держави в системі поділу влади, не завжди простежується досить чітко. Так, 1) в одних державах глава держави не належить до жодної з гілок влади (ФРН, Італія та ін.); 2) в інших державах він є одночасно і главою виконавчої влади (США, Мексика, Філіппіни та ін.); 3) діяльність держави пов’язана із здійсненням певних функцій законодавчої влади, зокрема, підписання законів (Великобританія, Індія та ін.); 4) глава держави також може виступати як арбітр щодо інших гілок влади та інститутів державної влади (Франція); 5) глава держави в деяких державах зосереджує у своїх руках як законодавчу, так і виконавчу і судову владу (Саудівська Аравія, Оман та інші абсолютні монархії).

На сьогоднішній день існує кілька форм існування інституту глави держави, а саме:

1. Одноособовий монарх, що успадкував престол (Великобританія, Японія, Іспанія, Бельгія, Нідерланди, Мароко);

2. Одноособовий монарх, призначений своєю сім’єю - правлячою династією (Саудовська Аравія);

3. Одноособовий монарх федеративної держави, обраний на визначений період монархами суб’єктів федерації (Малайзія, Об’єднані Арабські Емірати);

4. Одноособовий президент, обраний народом, парламентом чи представницької колегії на встановлений строк (США, Німеччина, Італія, Індія, Китай);

5. Колегіальний орган, обраний парламентом на встановлений строк; при

цьому окремі повноваженні глави держави, що неможливо здійснювати колегіально, як, наприклад, приймання вірчих грамот зарубіжних

дипломатичних представників, передаються голові колегіального органу (Куба);

6. Глава уряду, що здійснює також функції глави держави (у землях Німеччини);

7. Генерал-губернатор - представник британського монарха в державах, що мають статус британського домініону і які визнають главою держави британського монарха (Канада, Австралія, Нова Зеландія, Барбадос)

8. Одноособовий чи колегіальний глава держави, що узурпував владу в державі зазвичай без встановлення строку.

Монарх (король, султан) є главою держави і одночасно главою виконавчої влади, проте реально повнота влади йому належить тільки за умови абсолютної монархії в державі.

Головною відмінністю монарха від інших посадових осіб в державі полягає в тому, що його посада належить йому за правом народження. Він спадкує її ї займає цю посаду зазвичай пожиттєво. Порядок престолонаслідування визначається конституціями. На сьогоднішній день існує кілька систем престолонаслідування:

1) салічна система, яка зводиться до того, що наслідування престолу здійснюється тільки по чоловічій лінії. Жінки з кола спадкоємців престолу виключаються повністю (Японія, Бельгія, Норвегія);

2) кастильська система не виключає жінок, але дає перевагу чоловікам - молодший брат виключає старшу сестру (Великобританія, Іспанія, Нідерланди);

3) австрійська система не виключає жінок, але дає чоловікам і чоловічим лініям перевагу: жінки успадковують престол тільки тоді, коли немає нащадків по чоловічій лінії (таку систему ввели в Росії за царя Павла І у 1797 р., після чого, як відомо, жінок на російському престолі не було) Вважається, що ця система існувала в минулому, адже за останні сто років жінки за даною системою пост монарха не займали).

4) шведська система, за якої жінки успадковують престол на рівних правах з чоловіками. Прикладом може слугувати положення шведського Акта про престолонаслідування від 1810 р. у редакції 1979 р., що є складовою частиною конституції цієї країни. Так, §1 вказаного Акта проголошує, що «право успадкування шведського престолу після короля Карла XIV Іогана належить нащадкам чоловічої і жіночої статі від потомків коронпринца Іогана Баптиста Юлія по праву нисхідної лінії короля Карла XVI Густава. Старші брат і сестра і нащадки старших брата і сестри мають перевагу перед молодшим братом і сестрою і нащадками молодших брата і сестри».

5) мусульманська система, коли трон успадковує по суті не визначена особа, а «шляхетна» правляча сім'я (частина династії), котра вже сама вирішує, хто саме з найближчих родичів покійного короля (не обов'язково син) сяде на звільнений трон (Катар, Кувейт, Саудівська Аравія та ін.). Ця ж сім'я за участю вищих священнослужителів і мусульманських учених (улемів) може усунути короля і поставити на його місце іншого члена сім'ї (так було, наприклад, у Саудівській Аравії внаслідок звинувачення короля в недостатній доброчинності);

6) племінна система, коли король розглядається як головний вождь племені, а його спадкоємця визначає племінна рада, що складається із численних синів покійного. В Свазіленді це робить племінна рада лікоко на чолі з королевою- матір'ю, що свідчить про архаїзм матріархату. Останній раз у цій державі обирали короля у 1982 р. із числа більш ніж 150 синів покійного від його 70 дружин.

Монарх має право на особливий титул - короля, імператора, шаха, султана, фараона, еміра, великого герцога та ін. та державні регалії (символи державної влади) - трон, корону, скіпетр та ін.

Одним з особових прав монарха є право на державне утримання за рахунок цивільного листа. Цивільний лист - це особлива стаття у державному бюджеті, де визначені кошти на утримання монарха, а також, зазвичай, його найближчих родичів та двору. Двір - це особи, що зайняті обслуговуванням його самого та сім'ї.

Президент є главою держави в країнах із республіканською формою правління. Він є носієм верховної державної влади і вищим представником держави у її відносинах із іншими країнами. На відміну від монарха глава держави - президент - обирається. Порядок обрання президента залежить від форми державного правління.

Існують дві основні форми президентури: 1) одноособова (президент) та

2) колегіальна (Президентська рада).

Для обрання на посаду президента до кандидата висуваються наступні умови: громадянство, наявність повних громадянських та політичних прав, досягнення певного віку (зазвичай 35 років, але в Нікарагуа - 25, в Болгарії - 40, в КНР - 45, в Італії - 50). Іноді встановлюється граничний вік (наприклад в Намбії - не старше 65 років). Строк проживання в країні (Болгарія - 5 років, України - 10 років, США - 14 років). Також іноді висуваються освітні, мовні та інші цензи.

Існують різні способи обрання президента:

1) Голосування в парламенті (Греція, Ізраїль, Чехія, Угорщина, В’єтнам, Турція, Албанія, Італія та ін.)

2) Голосування вибірників. Виборці голосують за вибірників, а останні, не збираючись разом, обирають президента з числа кандидатів, що висунуті партіями (Аргентина, США);

3) Обрання спеціальною виборчою колегією (Німеччина, Італія, Індія);

4) Безпосередньо виборцями (Мексика, Франція).

Урочистий вступ президента на посаду має назву інавгурація, до нього входять також складання присяги.

Окремо слід розглянути питання про допоміжні органи при главі держави. Виникнення таких органів та установ спостерігається останнім часом, сьогодні без них важко собі уявити функціонування глави держави. В різних країнах світу ці органи мають різну назву - Виконавче управління Президента (США); Апарат Президента республіки («Будинок Президента») (Франція). В монархіях ці допоміжні органи мають статус міністерства двору.

Допоміжний апарат дозволяє главі держави отримувати альтернативну офіційним каналам інформацію, забезпечувати необхідне, можливо неформальну, взаємодію з конституційними органами влади, силовими закладами та ін.

Дайте визначення таких понять

Президент, монарх, республіка, монархія, цивільний лист, федеральна інтервенція, регентство, система спадкування престолу, президентура, президенціоналізм, контрасигнатура, імпаундмент, інаугурація, виконавчий привілей, абдикація, особова унія, спляча прерогатива, послання президента парламенту, концепція президента-арбітра, імпічмент, абсолютне вето, відносне вето, відкладальне вето, вибіркове вето, кишенькове вето.

Тематика рефератів

Ж Юридичний та фактичний стан монарху Великобританії.

Ж Інститут контрасигнатури у зарубіжній теорії та практиці.

Ж Загальна характеристика основних форм резидентури.

Ж Загальні та специфічні риси законодавчих повноважень глави держави у парламентарній монархії (Великобританія), парламентарній республіці (Італія), президентській республіці (США).

Тестові завдання

1. Глава держави - це:

а) державний службовець, який здійснює наукову, організаційну та технічну допомогу парламенту;

б) особа, спеціально уповноважена захищати права та законні інтереси підозрюваного, обвинуваченого і надавати їм необхідну правову допомогу;

в) загальнодержавний орган, головною метою якого є допомога бідним верствам населення ;

г) вищий представник в середині та за межами країни, символ єдності нації;

д) посадова особа дипломатичного відомства, яка захищає інтереси громадян перед місцевою владою міста.

2. Згідно Основного закону ФРН президент входить до складу:

а) законодавчої влади;

б) не входить ні в законодавчу ні в виконавчу владу;

в) виконавчої влади;

г) судової влади;

д) прокурорської влади.

3. Легалізація влади глави держави в Саудівській Аравії здійснюється шляхом:

а) обирання народом;

б) призначання парламентом;

в) призначення сім’єю своєї правлячої династії;

г) спадкування посади;

д) призначення урядом.

4. Повноваження Президента в парламентській республіці можуть бути розширені:

а) парламентом;

б) народом;

в) урядом;

г) Верховним судом;

д) Конституційним судом.

5. За Конституцією Румунії, після виборів Президент скликує парламент в:

а) 1 місячний строк;

б) 20 денний строк;

в) 2 денний строк;

г) 10 денний строк;

д) одразу після виборів.

6. Главою держави та головою уряду в Кубі є:

а) Прем’єр-міністр;

б) Голова Державної Ради;

в) лідер керуючої партії;

г) монарх

д) Президент

7. Президент обирається парламентом і уряд формується з представників партій, які мають більшість у парламенті - це:

а) президентська республіка;

б) парламентська республіка;

в) суперпрезидентська республіка;

г) монократична республіка;

д) теократична республіка.

8. Система престолонаслідування, яка застосовується в Японії, Бельгії та Норвегії називається:

а) салічна;

б) австрійська;

в) кастильська;

г) номінальна;

д) розвернута.

9. “Особова унія ” являє собою:

а) недоторканність;

б) релігійну приналежність;

в) право бути головою декількох держав;

г) право бути головою усіх гілок влади;

д) недоступність.

10. За Конституцією Бельгії, король не може бути водночас главою держави без згоди:

а) Верховного Суду;

б) верхньої палати;

в) народу;

г) голови уряду;

д) обох палат.

11. Інавгурація являє собою:

а) переобрання глави держави на другий строк;

б) видворення за межі країни Президента, за зраду;

в) тимчасове виконання повноважень уряду главою держави;

г) урочисту церемонію вступу Президента на посаду;

д) звільнення з посади Президента Парламентом.

12. Регентство характеризується, як:

а) тимчасова релігійна приналежність;

б) вповноваження заключати міжнародні угоди;

в) тимчасове здійснення повноважень монарха;

г) усевладдя монарха, який визначає межі будь - якої влади в нормативних актах;

д) тимчасове здійснення повноважень уряду монархом.

13. Для президентської республіки характерно;

а) відповідальність уряду перед президентом;

б) відповідальність Парламенту перед Президентом;

в) відповідальність уряду перед Парламентом;

г) обрання Президента Парламентом;

д) довічне президентство.

14. Президентська республіка характеризується:

а) президент є главою держави, але право здійснення виконавчої влади йому не належить;

б) президент є головою судової влади в країні;

в) президент є главою держави і главою виконавчої влади;

г) президент є головою законодавчої влади;

д) президент не є главою держави, главою держави є монарх.

15. Цивільний лист являє собою:

а) нормативний акт цивільного суду;

б) статтю у державному бюджеті, в якій визначаються кошти на утримання монарха;

в) інструкція за якою проводиться урочистий вступ Президента на посаду;

г) документ, який підтверджує регентство;

д) акт органу реєстрації актів громадянського стану.

Вирішити задачі

Ж У президентській республіці Деданія президент помилував засудженого шпигуна Доку за його співпрацю з правоохоронними органами та контррозвідкою, що допомогло розкрити мережу іноземних резидентів, а також оголосив амністію особам, які вчинили незначні господарські злочини. Проаналізуйте чи не вийшов Президент за межі його компетенції?

Ж У парламентарній монархії Брутанія король після виборів до парламенту за пропозицією лідера парламентської більшості призначив його прем'єр- міністром, а також 10 інших міністрів, а міністра, який відає королівським двором, він призначив з числа безпартійних осіб. Проаналізуйте чи вірно вчинив монарх.

Ж У напівпрезидентської республіці Кантонія президент повернув закон до парламенту із резолюцією «без розгляду», посилаючись на те, що закон не має юридичної сили, оскільки порушена процедура його прийняття. Парламент прийняв закон вдруге 2/3 голосів, але президент використав право вето. Проаналізуйте вказану ситуацію. Чи вірно вчинив Президент.

Ж Генеральні кортеси Іспанії визнали Короля Іспанії нездатним здійснювати свої повноваження і призначили регентство у складі двох представників правлячої та опозиційної партій. Чи відповідає це рішення Конституції Іспанії? Охарактеризуйте конституційний порядок успадкування престолу в Іспанії.

Контрольні питання та завдання

1. Як співвідноситься за різних форм правління глава держави та глава виконавчої влади?

2. Які функції та повноваження є специфічними для глави держави? Складність порівняльну таблицю компетенції монарха та президента.

3. В чому полягає схожість та відмінність статусів монарха та президента за парламентарних форм правління?

4. Місце та роль глави держави в теорії розподілу влади?

5. Спробуйте самостійно на підставі отриманих знань визначити та навести приклад до кожної з восьми форм існування інституту глави держави.

6. Які види відповідальності має глава держави? Чи є відмінності у підставах та видах відповідальності монарха та президента?

7. Проаналізуйте яким чином та за яких підстав в зарубіжних країнах відбувається процедура імпічменту (підстави процедури імпічменту. Результати слід оформити у вигляді порівняльної таблиці.