ТЕМА №4. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ТА ІНШИХ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ

1. Основи та межі правового регулювання громадських об’єднань.

2. Поняття політичних партій, їх сутність, функції, організація,

3. Класифікація політичних партій. Сучасні партійні системи.

4. Правовий статус об’єднань соціально-економічного та культурного характеру

5. Конституційно-правове регулювання релігійних відносин та їх вплив на політичне життя

В процесі реалізації конституційного права на об’єднання створюється багато політичних партій, масових рухів, організацій та закладів суспільної самодіяльності.

Політична партія (лат. pars (partis) - частина, група однодумців) - це добровільна, активна й організована частина суспільства, створена для виявлення і захисту соціально-економічних, національних, релігійних та інших інтересів політичними методами, тобто шляхом завоювання влади, участі в ній на коаліційній основі чи впливу на її здійснення.

З усіх громадських об'єднань, що діють на політичній арені, політичні партії є «найбільш політичними», оскільки відверто ведуть боротьбу за місця у парламентах і урядах, за посади президентів і віце-президентів, губернаторів і мерів. Маючи мандати на ці високі посади, лідери та члени політичних партій здійснюють управління державою, а через нього - всім суспільством, впливаючи в такий спосіб на прийняття і реалізацію державних і політичних рішень.

Характерною рисою політичного життя демократичних держав є політичний плюралізм, або багатопартійність. Політичний плюралізм - це легальна діяльність різних політичних партій.

В теорії конституційного права традиційно політичні партії поділяють на кілька різновидів.

Так, відповідно до змістових та політологічних характеристик:

1) Консервативні партії, насамперед, виступають за збереження порядків, проти будь-яких реформ (наприклад, Консервативна партія у Великобританії, Народна партія в Іспанії).

2) Релігійні (клерикальні, конфесійні) партії об'єднують членів партії на основі спільності віри.

3) Ліберальні партії виступають за свободу в економічній діяльності, невтручання держави у суспільне життя (Ліберальна партія Великобританії)

4) Реформістські партії, що виступають за соціальну справедливість при збереженні приватної власності (соціал-демократичні партії в Європі, Індійський національний конгрес)

5) Партії «зелених» (екологічні партії) утворилися в результаті злиття

громадських організацій, що виступають на захист навколишнього

середовища. Це відносно нові політичні об'єднання. Перша така партія була зареєстрована у 1980 р. у ФРН, а у 1983 р. «зелені» завоювали 27 депутатських мандатів у Бундестазі. Сьогодні «зелені» працюють у парламентах Великобританії, Скандинавських держав, Японії та ін. Це партії лівого, демократичного напряму, що виступають, насамперед, з позицій

захисту прав і свобод людини, за чистоту довкілля.

6) Новацією політичного життя останніх десятиріч стало створення гуманістичних партій. Перша така партія виникла не в Європі з її демократичними традиціями, а в Аргентині у 1969 р. Сьогодні гуманістичні партії широко відомі на Заході. В основу своєї діяльності гуманісти покладають загальнолюдські цінності. Вони виходять з того, що для будь- якої форми організації суспільства головною цінністю мають бути не ідеї партії, держава тощо, а людина. Звідси - завдання, що їх висувають гуманісти: підвищення життєвого рівня людини, інтенсифікація праці, бо­ротьба за соціальну рівність, з безробіттям. У сфері зовнішньої політики - роззброювання, без'ядерний світ тощо.

7) Радикалістські партії, виступають за докорінну перебудову суспільства із застосуванням, як правило, насильницьких заходів. Вони є серйозною загрозою демократичним інститутам і джерелом політичної напруженості. Це в основному є діяльність неофашистських партій (італ.

З точки зору організаційної структури розрізняють наступні партії:

> Кадрові, що мають фіксоване членство та обов’язкові партійні внески. Прийом до цих партій пов’язаний із відповідними умовами (іноді потрібна, навіть рекомендація від осіб, членами відповідної партії, кандидатський стаж тощо). Ці партії зазвичай існують в країнах тотального соціалізму.

> Масові партії характеризуються тим, що не мають фіксованого членства та обов’язковості партійних внесків. Так, у США Демократична та Республіканська партії вважають свої членами усіх хто голосував на виборах за їх кандидатів.

> Партії-рухи існували в країнах, що розвиваються за умови тоталітаризму. Тобто це була єдина дозволена в країні партія, а її членами вважались більшість жителів країни (так, в Заїрі членами політичної партії вважались усі громадяни з моменту народження).

З точки зору правового стану розрізняють зареєстровані та незареєстровані, легальні, нелегальні партії тощо.

Звісно, що класифікація політичних партій як і будь-яка класифікація має умовний характер і не є вичерпною. Термін «партійна система» використовується як для характеристики відносин між політичними партіями і державою, так і для відносин політичних партій між собою.

Поняття «багатопартійна система» близьке до поняття «багатопартійність», але не тотожне. Якщо останнє вказує на кількість партій, що функціонують у державі, то «багатопартійна система» означає, що реальну можливість боротися за владу мають більш як дві партії, оскільки «двопартійна система» - це також багатопартійність.

Двопартійна система - це не показник кількості партій, що діють на політичній арені конкретної країни, їх завжди більше двох. Поняття «двопартійна система» лише підкреслює, що в умовах багатопартійності тільки дві політичні партії володіють реальною можливістю вести боротьбу за владу і, як наслідок, - сформувати уряд. Одна з цих партій стає правлячою, а друга - опозиційною. Так, у Великобританії діють такі політичні партії: Консервативна, Лейбористська, Ліберальна, Соціал-демократична, Демократична партія лівих сил, Партія зелених, Національний фронт тощо. Але прийти до влади можуть тільки представники Консервативної чи Лейбористської партії.

Однопартійні системи характерні для країн з авторитарним політичним режимом, наприклад, на Кубі, в КНДР, Лаосі та ін. За умов однопартійної системи спостерігається зрощування партії з державним апаратом в єдиний бюрократичний механізм. Внаслідок цього саме поняття «партія» як частина суспільства втрачає сенс.

Заборонена діяльність політичних партій ще має назву «безпартійна система» існує в ряді мусульманських країн (у Саудівській Аравії, Кувейті, Омані, ОАЕ).

Політичні партії виконують різноманітні функції, до основних з яких належать:

а) представництво інтересів класу, соціальної групи, національної спільності (наприклад Шведська народна партія у Фінляндії), суспільства в цілому;

б) розробка політичного курсу, вирішення існуючих у суспільстві проблем: економічних, соціальних, національних, міжнародних тощо;

в) боротьба за владу з метою реалізації своїх партійних програм чи передви­борних платформ;

г) втілення в життя свого політичного курсу, коли партія приходить до влади, діставши перемогу на виборах;

д) контроль за діяльністю державних органів, коли партія опозиційна;

є) ідеологічна функція партії, що полягає у пропаганді партією свого світогляду, своїх цінностей не тільки з-поміж її членів і прибічників, а й у суспільстві в цілому.

є) робота із залучення до партії нових членів, прагнення до створення мо­гутньої соціальної партії;

ж) кадрова політика в партії виховання активістів, добір лідерів і їх висування як у партійному апараті, так і в державних структурах;

з) регулювання внутрішньопартійного життя, вирішення різних внутрішньопартійних питань. У багатьох партіях надзвичайно гострою є проблема боротьби між фракціями: лівими, правими, центристами, радикалами тощо. Інколи розбіжності у поглядах на вирішення нагальних проблем усередині партії бувають гостріші й серйозніші, ніж між різними політичними партіями. Гостра міжфракційна боротьба паралізує ту чи іншу партію, може призвести до її розпаду.

Проте діяльність політичних партій зовсім не вичерпує весь спектр сил і організацій, що діють на політичній арені. Для захисту своїх, насамперед, економічних, а також політичних інтересів представники підприємницьких кіл організовують різноманітні асоціації підприємців. Нині конституції та законодавства зарубіжних країн, регламентуючи різні сторони підприємницької діяльності, закріплюють статус підприємницьких організацій, спілок і асоціацій.

Перша підприємницька організація була заснована в США у 1895 р. Тепер вони створюються на місцевому, регіональному і загальнонаціональному рівнях у вигляді торгово-промислових палат, спілок роботодавців, галузевих асоціацій, національних об'єднань представників промисловості, оптової торгівлі та банкової справи. Такими є, наприклад, Конфедерація британської промисловості, Національна рада французьких підприємців, Федеральне об'єднання спілок національних роботодавців, Круглий стіл бізнесу США, що об'єднує представників фінансових кіл США, тощо.

Підприємницькі організації - це могутні й впливові об'єднання, шо мають свої офіси з численним апаратом економістів, юристів, соціологів, психологів у сфері бізнесу, маркетингу тощо, їх апарат набагато більший за штат співробітників політичних партій.

Говорячи про способи впливу підприємців на державну політику, слід зазначити їх безпосередню участь у роботі виборних органів, а також використання послуг різного роду лобістських організацій і лобістів.

Лобізм (англ. lobby - кулуари) - це могутній механізм безпосередньої дії (тиску) приватних і суспільних організацій на законодавчий процес і урядову політику в інтересах певної соціальної чи національної групи, підприємницької організації, партії, фірми або корпорації. Лобісти - приватні чиновники, які репре­зентують інтереси окремих соціальних або національних груп, спілок, партій, фірм або корпорацій.

Поряд з підприємницькими організаціями існують також і професійні спілки, що покликані захищати інтереси, насамперед, найманих працівників, союзи захисту прав споживачів, що захищають права споживача, зокрема право на задоволення основних потреб, право на безпеку, право вибору,, відшкодування збитків тощо. Селянсько-фермерські організації створюються для захисту інтересів осіб, зайнятих у селянському господарстві, проте мають значний політичний вплив в країнах є значної роль аграрного сектору.

Релігійні об’єднання також займають важливе місце в системі громадських об’єднань і впливі на політичне життя суспільства. Зокрема, релігійні спілки сьогодні, насамперед представляють інтереси найбільш великих світових релігій - християнства, ісламу, буддизму, іудаїзму, синтоїзму тощо. Звісно, що більшість країн світу є поліконфесійними, наприклад, в США де більшість віруючого населення є християнами (88%) зареєстровано близько 260 церков та релігійних спільнот.

Для мусульманських країн традиційно характерною є важлива роль релігії у суспільному та політичному житті, зокрема, ісламські норми визначають конкретні інститути державної влади, а іноді й порядок компетенції та формування.

Дайте визначення таких понять

Політична партія, громадська організація, партійна система, багатопартійна система, атомізована партійна система, двопартійна система, однопартійна система, консервативні партії, клерикальні (релігійні) партії, конфесійні партії, ліберальні партії, реформістські партії, радикальні партії, масові партії, партії-рухи, легальні партії, нелегальні партії, національні партії, профсоюзи, підприємницькі союзи, селянські (аграрні) союзи, жіночі організації, молодіжні організації, деполітизація, політичний плюралізм

Тематика рефератів

Ж Конституційно-правова характеристика діяльності жіночих союзів в зарубіжних країнах

Ж Конституційно-правове регулювання утворення і діяльності політичних партій в зарубіжних країнах.

Тестові завдання

1. Сукупність виборців, що віддають свої голоси за кандидатів певної партії:

а) виборці

б) виборщики

в) партійний електорат

г) прибічники політичної партії

д) члени політичної партії

2. Найвищим керівним органом партії є:

а) з’їзд;

б) зібрання;

в) слухання;

г) конференція.

3. Спеціальний документ, що регламентує організаційну структуру і норми внутрішньопартійного життя це:

а) партійний договір;

б) постанова;

в) закон про політичні партії;

г) статут політичної партії.

4. Організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу, класу, класів, соціальної верстви, верств, намагається реалізувати їх завдяки здобуттю державної влади або участі в ній:

а) громадська організація;

б) політична партія;

в) союз;

г) громадське об’єднання.

5. Сукупність політичних партій, характер їх взаємодії, а також місце і вплив у державному механізмі

а) партійна система;

б) політична партія;

в) союз;

г) громадське об’єднання;

д) усі перераховані варіанти є вірними.

6. За ідейно-політичним спрямуванням виокремлюють політичні партії:

а) національно-радикальні,

б) національно-демократичні,

в) загальнодемократичні,

г) соціалістичного спрямування,

д) усі перелічені варіанти є вірними.

7. Партійна система з переважаючою партією, яка за підсумками виборів незмінно залишається при владі протягом десятків років; уряд формується лише переважаючою партією:

а) однопартійна,

б) тоталітарна,

в) мусульманська,

г) домінантна,

д) усі перелічені варіанти є вірними.

8. Партійна система обмеженого (поміркованого) плюралізму

характеризується:

а) відсутністю антисистемних партій двосторонньої опозиції; притаманністю орієнтованості на участь в уряді, коаліційних кабінетах, незначна ідеологічна різниця між партіями,

б) наявністю антисистемних партій, двосторонньої опозиції зліва і справа, станом перманентного конфлікту між опозицією зліва і справа, сильним ідеологічним розмежуванням між ними,

в) не передбачає необхідності точного підрахунку числа партій, всі вони невпливові; тут виникає поріг, за яким кількість партій не має значення; уряд формується на позапартійній основі, або на засадах широкої коаліції,

г) відзначається наявністю правого та лівого блоків партій, що змагаються між собою за владу відзначається наявністю правого та лівого блоків партій, що змагаються між собою за владу,

9. За принципами організації та членства політичні партії поділяються на:

а) кадрові;

б) реформістські;

в) масові;

г) демократичні;

д) усі варіанти є вірними.

10. Організації, створені з метою реалізації та захисту громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав, інтересів людини, які сприяють розвитку творчої активності й самостійності громадян, їх участі в управлінні державними та громадськими справами:

а) політичні партії;

б) громадські організації;

в) громадські об’єднання;

г) усі варіанти є вірними

Вирішити задачі

Ж Група медичних працівників створила організацію «Лікуємо усіх» і просить зареєструвати її як політичну партію. В її програмному документі, направленому реєстраторові, зазначено, що головна мета партії - об'єднання медичних працівників для підвищення їх кваліфікації, обміну досвідом, поліпшення медичного обслуговування. Разом з тим говориться, що партія не відмовляється від критики уряду, і буде вимагати збільшення бюджетних асигнувань на медичне обслуговування. Всі документи оформлені правильно. Чому реєстратор в реєстрації відмовив. Відповідь обґрунтуйте.

Ж Загальновідомо, що у Великобританії діє кілька політичних партій, але до 1997 р. багато років при владі стояла одна - консервативна партія. Її тепер змінила лейбористська. Обидві ці партії час від часу змінюють одна одну у влади. Інші партії уряд не формують. Яка партійна система у Великобританії. Відповідь обґрунтуйте.

Контрольні питання та завдання

1. Що таке деполітизація? До яких частин державного механізму це поняття можна застосувати? В яких конституційно-правових формах це виявляється?

2. Що розуміється під поняттям «політична партія»? Чим вона відрізняється від інших політичних громадських об’єднань?

3. Чим відрізняються конфесійні та клерикальні партії?

4. Чим відрізняються політичні партії від громадських організацій? Результати оформити у вигляді таблиці

5. Яким чином співвідноситься назва політичної партії з її політикою, соціальною базою? Наведіть приклади.

6. Що розуміється під поняттям «політичний плюралізм? Яким чином він співвідноситься з партійними системами?

7. Що уявляють неполітичні громадські об’єднання? Якою є їх політична роль? Наведіть приклади їх інституціоналізації.