ТЕМА №6. КОНСТИТУЦІЙНІ ФОРМИ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО НАРОДОВЛАДДЯ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ. ВИБОРЧЕ ПРАВО ТА ВИБОРЧІ СИСТЕМИ

1. Принцип народного суверенітету. Співвідношення безпосередньої і представницької демократії. Основні форми безпосереднього народовладдя.

2. Поняття, соціальна функція та види виборів.

3. Виборче право: поняття та основні принципи. Виборчі кваліфікації (цензи).

4. Виборчий процес, його основні стадії.

5. Сучасні виборчі системи.

6. Референдуми в зарубіжних країнах: поняття, види, порядок проведення. Формула референдуму.

7. Інші форми безпосереднього народовладдя в зарубіжних країнах.

Проведення виборів регулюється виборчим правом, яке є однією з осно­вних підгалузей галузі конституційного права.

Виборче право в об'єктивному сенсі - це система юридичних норм, що регулюють порядок формування виборних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Суб’єктивне виборче право - це гарантована можливість громадянину брати участь у виборах, яка реалізується за допомогою:

> Активного виборчого права - права обирати

> Пасивного виборчого права - право обиратися у виборні органи.

Право бути обраним і право обиратися не одне й те саме. Праву бути обраним повинен відповідати чийсь обов'язок обирати, тоді як такого обов'язку ніхто не має. Відповідно, немає і права бути обраним, а є тільки право обиратися, тобто бути кандидатом на виборах до представницького органу чи на виборну посаду.

Більшість держав сучасного світу претендують на звання демократичних і прагнуть в світлі цього підтвердити свій статус, формуючи представницьку систему виконавчої влади.

Право голосу є чи не єдиним універсальним правом людини у світі в теперішні часи.

З понад 240 держав світу лише в шести - Брунеї, Омані, Катарі, Са­удівській Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратах і Ватикані — немає нічого, що хоча б віддалено нагадувало народно-представницькі органи управління. Власне, в перелічених країнах це, мабуть, й не потрібно.

Вибори - це засіб безпосередньої участі громадян у здійсненні державної влади шляхом висування з свого середовища кандидатів у депутати та обрання їх у представницький орган (представницька демократія).

Шляхом виборів громадяни, як носії суверенних прав народу, надають своїм депутатам мандат - тобто, наділяє певним обсягом повноважень, прав і обов’язків (деталізується в конституційному законодавстві).

В наш час конституції більшості держав закріплюють такі принципи виборчого права:

- загальне виборче право;

- рівне виборче право;

- таємне голосування;

- незалежних виборів.

Є загальні вимоги, які регламентують активне виборче право та додаткові вимоги - стосуються пасивного виборчого права.

Віковий ценз - для виборців зараз у більшості країн - з 18 років. Але навіть у провідних державах ця норма була введена відносно недавно - Великобританія в 1969 р.; ФРН - 1970 р.; США - 1970-1971 р.; Франції - 1974 р.; Греції - 1982 р. Проте, в Японії та Швейцарії - з 20 років, а в країнах що розвиваються - 21 - 23 роки. Для кандидатів у депутати - 21- 25 роки, а в сенатори - 30 - 40 років.

Ценз осілості - для виборців вимагається постійне проживання на виборчому окрузі певний час (США - 1-6 місяців; ФРН - 3 місяці; Франція - 6 місяців; Канада - 12 місяців). В деяких країнах він не деталізується і зводиться до вимоги мати постійне місце проживання - в Норвегії - прожити в країні 10 років. Великобританія, Україна - постійно проживати.

Ценз освіти - явна чи неявна вимога закону мати мінімум грамотності. В деяких країнах він посилюється вимогами вміти читати і писати державною мовою (більшість штатів США, ряд країн Латинської Америки).

Ценз статті - відмова надавати виборче право жінкам (Гаїті, Гватемала). В більшості випадків він існує для пасивного виборчого права (деякі кантони Швейцарії, Єгипет).

Вперше він був скасований у Нові Зеландії - в 1893 р., в США - 1920 р.; Великобританії - 1928 р.; Франції - 1944 р.; Італії - 1945 р.; Греції - 1956 р.; Швейцарії - 1971 р.

Майновий ценз - вимога мати мінімальне матеріальне забезпечення. В наш час застосовується рідко (деякі штати Австралії - мати у власності земельні ділянки або нерухомість) сільські райони Канади і Нової Зеландії; в Ірландії - “місце для сну”. Але в опосередкованій формі він діє досить широко і полягає з забороні реєструвати виборцями жебраків, банкрутів і осіб, які знаходяться на громадському утриманні.

Расовий ценз - відмова в реєстрації за ознакою раси. Австралія - забороняє голосування “кольоровим”; Канада - індіанцям (крім військових).

Ценз для військових - їм забороняється брати участь у виборах у більшості ніж 30 країнах (Нідерланди, Туреччина, Аргентина, Мексика) офіційний мотив заборона військовим втручатись у політику.

Релігійні - щоб бути обраним в іранський парламент необхідно сповідувати іслам.

Моральні - Люксембург позбавлені виборчого права банкроти, власники будинків терпимості. Пакистан «добра моральна репутація»

Неучасть виборців у виборах називається абсентеїзмом (лат. відсутній).

В ряді країн застосовується обов’язковий вотум (волевиявлення більшості) тобто юридичний обов’язок виборців прийняти участь в голосуванні. Італія - осуд, Австралія - штраф, Греція і Турція - позбавлення волі.

За допомогою виборчих цензів формується електорат країни.

Електорат (виборчий корпус) - це сукупність тих громадян, які з урахуванням всіх цензів були зареєстровані в списки виборців.

В деяких країнах участь у голосуванні є конституційним обов’язком, а тому невиконання його тягне юридичну відповідальність (Нідерланди, Бельгія, Австралія, Італія, Туреччина).

Для проведення виборів необхідна повна організація електорату. Вона відбувається з урахуванням того, що вибори можуть бути:

1) Черговими - проводяться в строк, визначений Конституцією держави;

2) Позачергові - у зв’язку з достроковим припинення повноважень Президента чи парламенту;

3) Повторні - коли на чергових виборах жодного кандидата не було обрано;

4) Додаткові (Проміжні) - проводяться для обрання депутата на вакансію, яка утворилась в парламенті на строк до наступних чергових виборів;

5) Нові - в основному муніципальні вибори у разі створення нової адміністративно-територіальної одиниці.

Самі бюлетені в різних країнах мають різну форму:

а) “австралійський” - єдиний список всіх кандидатів. Голосування здійснюється викреслюванням непотрібних кандидатів;

6) в більшості країн Західної Європи це партійні списки. Кожна партія представляє свій внесок кандидатів. Тому інколи загальний бюлетень-список - кілька метрів;

в) “індонезійський” бюлетень - формою і змістом пристосований до неграмотних виборців. Кандидат позначається емблемою своєї партії, а виборець протикає її.

г) “машина для голосування” - запропонував Едісон у 1895 р. з метою недопущення шахрайства. Після ІІ світової війни її майже не застосовують.

Також бюлетені можуть бути:

Ж категоричні та

Ж ординарні

В більшості держав законом дозволяються винятки з принципу особистого голосування: (в Україні - заборонено):

- хто не може прийти на ВД має право голосувати поштою або за дорученням;

- за хворих і літніх людей - голосується за дорученням або й без нього, якщо факт хвороби відомий ВД.

Наступне питання стосується виборчої системи. Виборча система - це сукупність встановлених законом правил, принципів і критеріїв, з допомогою яких визначається результати голосування. Їх є три:

Сучасні демократії застосовують широку палітру різноманітних виборчих систем (їх близько 350), кожна з яких має свої, властиві лише їй переваги і вади. Але якою б не була виборча система, при застосуванні її неможливо абсолютно виключити небажані, а іноді й руйнівні ефекти. Тому досконалої виборчої системи не існує. Вона залишається лише теоретичним ідеалом. Проте кожну виборчу систему на практиці можна певною мірою удосконалити, а її вади - урівноважити іншими чинниками політичного процесу.

Отже, різновиди виборчих систем можна і треба оцінювати на основі їхньої політичної ефективності, рівності і справедливості.

Існують два основні типи виборчих систем:

Ж мажоритарна (альтернативна) і

Ж пропорційна (представницька).

Мажоритарна виборча система полягає в тому, що депутатські місця в кожному окрузі дістаються кандидатові, який зібрав установлену більшість голосів, а інші кандидати, як і політичні сили, які не набрали потрібної кількості голосів, залишаються непрезентованими в органах влади.

Залежно від того, якої більшості для обрання депутатів вимагає закон, мажоритарна система буває трьох видів.

1. Абсолютної більшості (50 % + 1 голос) від загальної кількості поданих в окрузі голосів. У разі якщо жоден кандидат не одержав більше ніж половину голосів, проводиться другий тур виборів, на якому представлено лише двох кандидатів. Для перемоги необхідно набрати просту більшість голосів. Ця система діє у Франції, Еквадорі, Україні.

2. Відносної більшості, де для перемоги досить хоча б на небагато випередити інших претендентів. Отут може існувати нижній поріг необхідної кількості голосів (12 або 25%). Така виборча система зберігається в США, Великій Британії, Канаді, Франції, Японії та інших країнах.

3. Кваліфікованої більшості (2/3, 3/4 від загального числа поданих

голосів). Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що обраним вважається кандидат (або список кандидатів), який отримав певну, кваліфіковану більшість голосів виборців. Кваліфікована більшість встановлюється законодавством і, як правило, перевищує більшість абсолютну. Ця система застосовується зовсім зрідка в практиці виборів. Основна причина цього полягає в її не результативності. До 1993 р. вона діяла в Італії при виборах Сенату, також застосовується в Чилі.

А ще буває преференційна виборча система. Така виборча система застосовується в багатомандатних округах, де виборець самостійно виводить рейтинг усіх кандидатів. Якщо жоден із кандидатів не одержує абсолютної більшості з усього списку кандидатів, то виключається той, хто набрав найменше перших місць. Ця процедура виключення кандидатів, які набрали найменшу кількість перших місць, може охоплювати кілька етапів і тривати доти, доки необхідна кількість кандидатів не набере абсолютної більшості голосів.

Пропорційна виборча система передбачає вибори за партійними списками і розподіл мандатів між партіями пропорційно до кількості голосів, набраних кожною з них у межах виборчого округу.

Головна перевага цієї системи - представництво партій у виборних органах відповідно до їхньої реальної популярності серед виборців.

Усі пропорційні системи вимагають проведення виборів у багатомандатних округах. Процес розподілу мандатів починається з вирахування квоти, тобто мінімального числа голосів, одержання яких гарантує партії одне депутатське місце. Депутатами стає визначена для кожної партії кількість кандидатів, найближчих до першого місця в списку за результатами проведеного голосування.

Пропорційна система може бути:

Ж система списків

Ж система єдиного перехідного голосу

Існує три основні види списків для голосування:

тверді списки, коли голосують за партію в цілому і кандидати одержують мандати в тій послідовності, в якій вони представлені в партійних списках (в Іспанії, Португалії, Ізраїлі);

напівтверді коли мандат обов’язково одержує кандидат, який очолює партійний список, а розподіл інших мандатів, що їх одержала партія, здійснюється залежно від кількості голосів, які одержав кандидат, - преференція (в Італії, Австрії, Швейцарії); Система напівжорстких списків передбачає можливість для виборця голосувати:

1) за список у цілому;

2) визначати преференції, помітивши чи вписавши прізвища одного або кількох кандидатів. У першому випадку голоси виборців підраховуються за системою жорстких списків, у другому - за системою преференцій. Ця система практикується в Швейцарії, Австрії, Італії.

Вільні (преференційні) - розподіл усіх депутатських місць відбувається відповідно до преференцій виборців, уподобань (ставлень) до кожного кандидата, занесеного до конкретного партійного списку. Виборець у бюлетені має право надати перевагу (преференцію) тому чи іншому кандидатові. Тут переможець визначається на основі кількості голосів, які одержав той чи інший кандидат, незалежно від його порядкового номера в партійному списку (у Фінляндії, Бельгії, Нідерландах). Тому під час голосування відбувається насамперед добір персоналій, а не тільки вибір партійної програми.

Панашування - можливість голосувати за кандидатів з різних партійних списків, або самому додатково вписувати, в бюлетень прізвище нових кандидатів.

Для того щоб перебороти надмірне партійне дроблення складу парламенту, обмежити можливість проникнення в нього представників украй радикальних малочисленних позасистемних партій, багато країн використовує так звані виборчі (загороджувальні) бар'єри, чи застереження, що встановлюють необхідний для одержання депутатських мандатів мінімум голосів. Якщо партія не подолає цей бар'єр, вона не одержує жодного мандата. Так, в Ізраїлі виборчий бар'єр становить 1 %, у Данії - 2 %, у Швеції й Україні — 5 %, у Німеччині, Росії — 5 %, у Туреччині - 10 %, у Данії - 2 %; у Нідерландах - 0.67% дійсних голосів.

Після того як виборці виразили свою волю, а голоси підраховані, визначається виборний метр, або виборча квота - найменше число голосів, яке необхідне для обрання одного депутата. Квота може визначатися як для кожного округу окремо, так і для всієї країни в цілому. Застосовуються різні способи визначення виборчого метра (квоти).

Найпростіший спосіб полягає в тому, що квота визначається діленням загальної кількості поданих у даному окрузі голосів на кількість мандатів, які розподіляються.

Дайте визначення таких понять

Виборче право, абсентеїзм, обов'язковий вотум, об'єктивне виборче право, суб'єктивне виборче право, активне виборче право, пасивне виборче право, виборчі цензи, виборча система, мажоритарна виборча

система,мажоритарна виборча система абсолютної більшості, мажоритарна виборча система відносної більшості, мажоритарна виборча система кваліфікованої більшості, пропорційна виборча система, закриті виборчі списки, напівзакриті виборчі списки, вільні виборчі списки, змішана виборча система, виборчий ценз, абсентеїзм, джеримеринг, уніномінальний виборчий округ, поліномінальний виборчий округ, виборча квота, виборча дільниця, кумулятивний вотум, обмежений вотум, референдум, плебісцит, панашування, виборчий бар 'єр, формула референдуму

Тематика рефератів

Ж Виборча система парламентських виборів в країнах Європейського Союзу

Ж Конституційно-правове регулювання порядку проведення референдуму в зарубіжних країнах

Ж Поняття, критерії класифікації та види референдумів

Ж Формула референдуму: поняття, види

Тестові завдання

1. Скільки потрібно набрати голосів виборців, щоб виграти вибори при мажоритарній системі відносної більшості:

а) потрібно набрати більше голосів ніж інший кандидат

б) потрібно набрати 50% голосів

в) потрібно набрати 50%+1 голосів

г) потрібно набрати 2/3 голосів

д) потрібно набрати % голосів

2. Скільки потрібно набрати голосів виборців, щоб бути обраним при мажоритарній системі абсолютної більшості:

а) потрібно набрати більше голосів ніж інший кандидат

б) потрібно набрати 50% голосів

в) потрібно набрати 50%+1 голосів

г) потрібно набрати 2/3 голосів

д) потрібно набрати % голосів

3. Якого виборчого цензу юридично не існує:

а) вік

б) громадянство або підданство

в) освіта

г) майновий

д) стать

4. Якої з цих стадій виборчого процесу немає:

а) підготовка до оголошення виборів

б) оголошення виборів

в) встановлення виборчих одиниць

г) голосування

д) підрахунок голосів та встановлення результатів виборів

5. Яких виборчих округів не існує:

а) одномандатний виборчій округ

б) багатомандатний виборчій округ

в) єдиний виборчій округ

г) безномінальний виборчій округ

д) поліномінальний виборчій округ

6. Якого з цих способів висування кандидатів не існує:

а) самовисування

б) висування групами виборців

в) висування політичними партіями та блоками

г) висування громадськими об’єднаннями

д) висування правлячою владою від імені виконавчої гілки влади

7. Якого з видів виборів не існує:

а) прямі

б) непрямі

в) середні

г) загальні

д) приватні

8. Якого з видів виборів не існує:

а) національні

б) регіональні

в) місцеві

г) кантональні

д) контрольні

9. Якого з видів виборів не існує:

а) повторні

б) чергові

в) позачергові

г) оптимальні

д) кантональні

10. Який потрібно мати вік щоб бути обраним до Палати Представників у США:

а) 18 років

б) 21 рік

в) 25 років

г) 30 років

д) 35 років

11. Якого потрібно досягти віку щоб, мати можливість бути обраним до Сенату у США:

а) 18 років

б) 21 рік

в) 25 років

г) 30 років

д) 35 років

12. Який віковий ценз для активного виборчого права у 1969 році було встановлено у Великобританії:

а) 18 років

б) 21 рік

в) 23 років

г) 25 років

д) 27 років

13. Якого з цих видів виборчих систем не існує:

а) мажоритарна система відносної більшості

б) мажоритарна система абсолютної більшості

в) мажоритарна система кваліфікованої більшості

г) казуальна система більшості

д) пропорційна система

14. Юридичний зміст “Теорії нульових виборів”, яка з'явилась у США:

а) Президент, обраний у рік в закінченні якого є нуль буде на посаді 2 строки підряд

б) Президент, обраний у рік в закінченні якого є нуль буде на посаді перебувати дуже ефективно для держави

в) Президент, обраний у рік в закінченні якого є нуль буде на посаді перебувати дуже не ефективно для держави

г) Президент, обраний у рік в закінченні якого є нуль буде переслідуватися поганою долею

д) Президент, обраний у рік в закінченні якого є нуль буде підданий процедурі імпічменту

15. Яким нормативно-правовим актом не може регулюватися проведення виборів:

а) конституція про вибори

б) органічні закони

в) спеціальні закони

г) надзвичайні акти

д) декларації

Вирішити задачі

Ж Особа, яка має громадянство Польщі, Канади і Перу, висунуто кандидатом на посаду президента Польщі. Особа задовольняє всім умовам, необхідним для кандидата в президенти. Чи буде цю особу зареєстровано? Дайте правове обґрунтування можливої відмови в реєстрації або ж реєстрації цієї особи.

Ж Сім'я Сіверс в прийшла на виборчу дільницю, щоб проголосувати за кандидата у президенти Дж. Буша, але їм не дозволили, мотивуючи це тим, що вони негри, нащадки колишніх рабів. Чи мали право відмовити у голосуванні?

Ж У державі де діє мажоритарна виборча система кваліфікованої більшості. Балотувалися чотири кандидати, подано 50 тис. дійсних бюлетенів. Кандидат А отримав 26 тис. голосів. Б - 10 тис., В - 9 тис.. Г - 5 тис. Хто обраний? Відповідь обґрунтуйте. За тих же умов але в державі, де діє мажоритарна система абсолютної більшості. Хто буде обраний? Відповідь обґрунтуйте.

Контрольні питання та завдання

1. Що таке «вибори»? В чому на вашу думку полягає їх сутність та зміст як політико-правового інституту?

2. Чому, на вашу думку вибори використовуються для формування не всіх органів державної влади?

3. Проаналізуйте референтний процес в зарубіжних країнах та правові наслідки їх результатів. Результати слід оформити у вигляді порівняльної таблиці (не менше 10 країн)

4. Порівняйте які виборчі системи застосовуються в різних країнах на парламентських виборах. Складіть порівняльну таблицю (не менше 20 країн)

5. Проаналізуйте з якого віку настає виборче право та які ще виборчі цензи застосовуються у різних країнах (не менше 30 держав). Результати оформити у вигляді таблиці

6. Порівняйте які виборчі системи застосовуються в різних країнах на парламентських виборах. Складіть порівняльну таблицю (не менше 20 країн)

7. В чому полягає різниця між виборцем та виборщиком?

8. В чому полягає соціальна цінність референдуму?