<<
>>

ДЕКЛЯРАЦІЯ НЕЗАЛЕЖНОСТИ ВІД КОНФЕДЕРАЦІЇ ДО ФЕДЕРАЦІЇ

Людність англійських колоній в Америці не мала представників у брітанському парляменті. Але колоні­сти знали, що за англійською традицією групи насе­лення, які платять податки, повинні мати право виби­рати й посилати до парляменту своїх представників.

Американці-колоністи платили високі податки на утри­мання англійських урядовців та війська в Америці. Англійська олігархія хотіла тримати американські ко­лонії в залежному становищі і загальмувати еконо­мічний розвиток колоній. Ціла низка законів підкре­слювала другорядне становище колоній супроти ан­глійської метрополії. Наприклад, 1764 року англійці встановили для оплати урядовців мито на цукор, хоч це шкодило американській торгівлі. 1764 року коло­ніям заборонено друкувати паперові гроші. 1765 року колоністи були примушені купувати гербові марки для газет та для різних документів (Stamp Act). Того ж року закон зобов’язав їх давати квартиру та харч ан­глійським воякам. Ці два закони були найнеприємні- ші для колоністів; колоністи почали широку та ус­пішну кампанію проти них. 1767 року англійці видали закон, що був корисний для Англійської Східньо-Ін- дійської Компанії, але шкідливий для американської торгівлі. Спроби Англії запровадити ці закони та при­сутність великої кількости англійського війська в коло­ніях стримували розвиток американської революції.

В квітні 1775-го року відбулася перша битва у Лексінґтоні та Конкорді між колоністами та англійсь­кими вояками. Це був початок американської боротьби проти тиранії, боротьби, що мала великий вплив на американську Конституцію. Американцям набридла ти­ранія, й вони почали боротьбу за республіканську форму влади.

Як відомо, головне командування воєнними сила­ми Америки доручено Джорджові Вашінґтонові, нащад­кові видатної англійської родини, дід якого пересе­лився в Америку. Вашінґтон був одним з великих зем­левласників у Вірджінії. йому припало організувати військо.

Але душею повстання і головним автором Декларації Незалежности Америки був Томас Джеф­ферсон, також великий землевласник і всебічно осві­чена людина, добре обізнана на поглядах відомого англійського філософа Джона Льокка та на творах видатного французького філософа і правника Мон- теск’є. Декларація Незалежности 4-го липня 1776 року, статті Конфедерації 1777 року, Конституція Сполу­чених Штатів Америки 1787 року, що набрала сили 1789 року, і десять перших поправок (Amendments) до цієї Конституції — Біл Прав — були втіленням принци­пів, висунених Льокком, Монтеск’є та іншими англійсь­кими й французькими ліберальними мислениками.

Деклярація Незалежности, що була підписана чле­нами Континентального Конгресу, перелічує в низці пунктів права людини на життя, свободу і на змагання до щастя. Автори Декларації заявляють, що коли зло­вживання і злочин уряду вказують на його намір не зважати на вищеназвані права людини на свободу та встановлюють абсолютний деспотичний порядок прав­ління, то населення такої країни має право й обов’язок усунути такий уряд і створити гарантії проти можли- вости такої небезпеки в майбутньому. Засобом для цього може бути війна і революція.

Далі Деклярація перелічує всі зловживання й зло­чини англійського короля і уряду супроти колоній, та урочисто заявляє від імени народу цих колоній, що будь-який політичний зв’язок між колоніями і Ве- ликобрітанською Державою розривається.

З дня проголошення цієї Деклярації війна амери­канських колоній з Англією тривала під гаслом їх повного відокремлення від Англії та їх повної неза- лежности.

До 1781 року американські колонії вступили між собою в Митний і Воєнний Союз, себто уклали дого­вір Конфедерації. За два роки війна з Англією скінчи­лася перемогою Американської Конфедерації, — Ан­глія визнала незалежність і самостійність Американсь­кої Республіки.

Слабкість Конфедерації була тому, що в її стат­тях не були визначені обов’язки окремих штатів фі­нансувати бюджет Конфедерації на загальні потреби для утримування її війська та інших спільних видатків.

Конфедерація не мала також ні голови виконавчих органів, ні найвищого суду. Маючи це на увазі, вирі­шено утворити щільніший союз між усіма тодішніми тринадцятьма штатами, себто колишніми тринадцять­ма колоніями, що були членами Конфедерації.

Щоб скласти Конституцію Сполучених Штатів, була скликана в Філядельфії Конституційна Конвенція, що скінчила свої праці у вересні 1787 року. Консти­туція була затверджена штатами 1789 року і стала основним законом Сполучених Штатів Америки. Але Північна Кароляйна ухвалила конституцію тільки в ли­стопаді 1789 року, а Род Айленд — на весні 1796 року.

Між членами Конвенції були найвидатніші пред- ставники людности Штатів. Попри всі відміни їх погля­дів на політичні, економічні й соціальні основи людсь­кого співжиття, всі вони були об’єднані розумінням потреби щільнішого зв’язку між окремими штатами. Особливо активну й енергійну діяльність над опрацю­ванням Конституції виявили Джеме Медісон, Алексан­дер Гамілтон і Бенджемін Франклін.

Гамілтон мало вірив у здатність народних мас правити державою. В дискусії про реченець уповно­важень для президента Сполучених Штатів він вислов­лювався ввесь час за потребу „повної суверенности уряду”, за обрання президентів на час усього їх життя і за довгі реченці також і для членів законодавчих палат. Але більшість членів Конвенції трималася в цьо­му питанні діаметрально протилежного погляду. Дуже яскраво висловився про небезпеку „суверенности уря­ду”, а не народу, Медісон у своєму окресленні того, що являє собою не обмежена доглядом і контролем народу влада диктатора або групи олігархів над кра­їною. „Тиранія” — словами Медісона — „це скупчення всієї влади в одних руках”. Тому, американська Кон­ституція заснована на принципі розподілу влади.

Коли Гамілтон переконався в тому, що більшість делегатів Конвенції не поділяє його поглядів на не­обмежену компетенцію президентів та на обрання їх на цей відповідальний пост аж до їхньої смерти, він підпорядкувався рішенню більшости членів Конвенції.

Менш спірним було на Конвенції питання про одно­палатну чи двопалатну систему майбутнього Конгресу Сполучених Штатів Америки. Тільки один делегат, а саме всіма шанований Бенджемін Франклін, висловився за однопалатну систему. Всі інші делегати боронили потребу двох палат. Бувши ще пристраснішим, ніж Гамілтон, прихильником погляду, що при остаточно­му схвалюванні дебатованих питань повинна рішати виявлена голосуванням думка більшости, Франклін підпорядкувався рішенню більшости.

Таке глибоке розуміння принципу народоправства увійшло потім у плоть і кров усіх наступних поколінь американського народу. У зв’язку з цим у жадній іншій країні нема такої безмежної свободи й таких широких можливостей висловлювати свої думки, як у Сполу­чених Штатах Америки.

Друга характеристична риса, яку засвоїв від твор­ців Сполученнях Штатів американський народ, — це намагання досягти згоди всіх опіній в спірних питан­нях і підпорядкування волі більшости. А коли після якогось часу виявиться, що більшість не мала рації або зробила помилку, то меншість, що з самого по­чатку голосувала проти постанови, має в вільних країнах можливість старатися переконати більшість, щоб вона погодилась на перегляд рішення і заміну його новою постановою.

<< | >>
Источник: АРНОЛЬД МАРГОЛІН. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ. УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК у США. Нью йорк 1956. 1956

Еще по теме ДЕКЛЯРАЦІЯ НЕЗАЛЕЖНОСТИ ВІД КОНФЕДЕРАЦІЇ ДО ФЕДЕРАЦІЇ:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -