<<
>>

3. У випадку, коли використати земельну ділянку неможливо

так, щоб не ущемити інтереси сусіда, на його землю може бути одержано право сервітуту.

Поряд із цим правом існують також інші майнові права на чужі земельні ділянки:

• емфітевзис — право користування чужою земельною ділянкою

для сільськогосподарських потреб;

• суперфіцій — право забудови чужої земельної ділянки.

Емфітевзис встановлюється строковим або безстроковим договором емфітевзису між власником земельної ділянки і емфітевтом, тобто особою, яка виявила бажання користуватися нею для сільськогосподарських потреб. Суттєвими умовами договору емфітевзису є:

• предмет договору;

• розмір, форма, умови та строки платежів емфітевта;

• обов\'язки сторін;

• порядок розгляду спорів;

• інші умови, серед яких виділяються:

>перелік видів сільськогосподарської діяльності, дозволених емфітевту;

> дозвіл чи заборона емфітевту зводити тимчасові споруди;

> можливість відчуження, передачі в заставу і спадщину емфітевзису.

У випадку, якщо договір емфітевзису укладено на невизначений строк, кожна зі сторін може відмовитися від нього, попередньо (не менш ніж за рік) попередивши про це іншу сторону.

На відміну від оренди, при виникненні обставин у емфітевта, які унеможливлюють користування земельною ділянкою, власник має право вимагати оплати за весь строк, на який укладено договір. У свою чергу, емфітевт, на відміну від орендатора, може відчужу­вати право користування земельною ділянкою.

Суперфіцій являє собою право забудови чужої земельної ділянки, яке виникає за договором або заповітом на встановлений або невизначений строк. Суперфіцій може відчужуватися земле­користувачем або передаватися у порядку спадкування.

Договором може бути визначений обсяг здійснення власником земельної ділянки його права володіння і користування нею, при цьому перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.

Виникнення суперфіцію на підставі заповіту передбачає, що в заповідальному відказі повинно бути чітко зазначено, що об\'єктом підказу є право користування земельною ділянкою для забудови.

Право власності на будівлю, на відміну від класичного принципу "будівля наслідує землю", в українському законодавстві визнається за землекористувачем земельної ділянки, що передана йому для забудови.

Право користування останньою він здійснює відповідно до її цільового призначення та в обсязі, встановленому договором. У разі відчуження будівлі (споруди) відбувається перехід як права власності на неї, так і суперфіцію.

Суперфіцій припиняється у разі:

> закінчення терміну права користування за договором;

> володіння правом власності та правом на суперфіцій однією особою;

> відмови суперфіціарія від свого права;

> невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років поспіль.

Запитання для самоконтролю

1.Хто є суб\'єктами права постійного користування землею?

2.Що являє собою оренда земельної ділянки?

3.У чому полягає зміст емфітевзису?

4.Що таке суперфіций?

Література

Основна

8.1.Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.

8.2.Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

8.3. Про оренду землі: Закон України від 06.10.1998 р. № 161-ХІУ // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 46-47. - Ст. 280.

Лекція № 9

<< | >>
Источник: Мендрула О.Г.. Земельні правовідносини, правочини оподаткування. 2016

Еще по теме 3. У випадку, коли використати земельну ділянку неможливо:

  1. Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності
  2. Обов’язок отримувати медичну допомогу без своєї згоди чи згоди законного представника у невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю
  3. Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства
  4. Стаття 79. Земельна ділянка як об\'єкт права власності
  5. Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку
  6. Стаття 153. Гарантії права власності на земельну ділянку
  7. Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою
  8. Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою
  9. Стаття 87. Виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку
  10. Стаття 89. Спільна сумісна власність на земельну ділянку
  11. Стаття 126. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -