<<
>>

ВИСНОВКИ

1. Трудовий спір – це неврегульовані розбіжності між працівниками, профспілками чи іншими уповноваженими працівниками органами та роботодавцем, організаціями (об\'єднаннями) роботодавців з приводу застосування трудового законодавства або встановлення нових чи зміни існуючих умов праці і відпочинку, що вирішуються у передбаченому законодавством порядку.

2. Трудові спори класифікуються: 1) за суб’єктами на: колективні і індивідуальні; 2) за характером спору на: спори права та спори інтересів. Спорами права є неврегульовані розбіжності, що виникли між сторонами трудових відносин, пов’язані з застосуванням і виконанням законів, нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства праці і соціальної політики України, інших органів державної влади і місцевого самоврядування, локальних нормативних актів в сфері праці, колективного договору (угоди) та трудового договору. Спори права виникають при порушенні (справжньому або удаваному) прав суб\'єктів трудових відносин, встановлених вищеперерахованими актами. Спори інтересів – це неврегульовані розбіжності що виникли між сторонами трудових відносин, з приводу встановлення нових або зміни існуючих умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору (угоди). Даний спір виникає з конфлікту інтересів, коли юридичних прав у жодної з сторін, ще не виникло; 3) за видом правовідносин, з яких виник спір на: спори, що виникли з трудових правовідносин та спори, що виникли з правовідносин пов’язаних з трудовими. Трудовими спорами, що виникають з трудових правовідносин є спори про переведення на іншу роботу; припинення трудового договору; оплату праці та виплату заробітної плати, виплату винагороди за вислугу років, винагороди за результатами роботи підприємства за рік, гарантійних сум, компенсацій; надання відпустки; накладення дисциплінарного стягнення тощо.

До спорів, які виникають з правовідносин, пов’язаних з трудовими, відносяться спори щодо: працевлаштування; професійної підготовки, перепідготовки та підвищенню кваліфікації кадрів на виробництві; нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства і охороною праці, а також спори з колективно-правових відносин в сфері праці.

3. Колективні трудові спори можна класифікувати в залежності від: а) рівня та б) сторони, яка висуває вимоги. Залежно від рівня виділяють: колективні трудові спори на виробничому рівні; колективні трудові спори на галузевому рівні; колективні трудові спори на територіальному рівні; колективні трудові спори на національному рівні. Залежно від сторони, яка висуває вимоги, вирізняють: колективний трудовий спір, однією із сторін якого є наймані працівники; колективний трудовий спір, однією із сторін якого є профспілки; колективний трудовий спір, однією із сторін якого є створений і уповноважений найманими працівниками орган (організація, особа).

4. Індивідуальні трудові спори класифікують за особливостями суб’єктного складу: 1) специфікою роботодавця: а) з роботодавцем-юридичною особою; б) з роботодавцем-фізичною особою; 2) специфікою працівника: а) з особою, яка виявила бажання укласти трудовий договір із роботодавцем, але їй було відмовлено; б) з найманим працівником даного роботодавця; в) з особою, яка раніше перебувала в трудових відношеннях з даним роботодавцем.

5. Причини трудових спорів групуються наступним чином: соціально-професійні, соціально-економічні, соціально-психологічні, організаційно-господарчі та організаційно-правові. Причинами соціально-професійного характеру є недоліки в підборі та розстановці персоналу; необ\'єктивність оцінки роботодавцем результатів праці найманих працівників; домагання працівника на більш високу посаду або розряд і обмеженість можливостей їхнього задоволення в рамках даного підприємства. Причинами соціально-економічного характеру є тяжке фінансове становище окремих підприємств, яке не дозволяє своєчасно виплачувати заробітну плату працівникам, надавати пільги і компенсації, передбачені трудовим законодавством, колективним договором (угодою) та трудовим договором.

До причин організаційно-правового характеру належать недосконалість та суперечливість законодавства, що знаходить свій вираз в наявності протиріч окремих норм, що регулюють одні і ті ж самі відносини, наявності прогалин в трудовому законодавстві та наявність неясностей в формулюваннях окремих положень нормативно-правових актів. Також до причин цієї групи відноситься низька правова культура роботодавців і працівників. Окремою причиною є свідоме порушення роботодавцями трудового законодавства, колективного договору (угоди) та трудового договору. До причин організаційно-господарчого характеру відносяться недоліки в організації праці та відпочинку найманих працівників, неритмічність роботи підприємства, простої, неоплачувані відпустки, недоліки в організації охорони праці, недоліки в нормуванні праці та організації оплати праці.

6. Вдосконалення законодавства, яке регулює розгляд та вирішення трудових спорів повинно відбуватись шляхом поєднання двох видів систематизації: кодифікації та інкорпорації. Питання розгляду та вирішення трудових спорів взагалі, і колективних зокрема, повинні входити як в існуючий Кодекс законів про працю України, так і згодом в Трудовий кодекс України. Для цього слід провести роботу по впровадженню нормативних приписів Закону України „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, а також положень постанов Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” від 6 листопада 1992 р. №9 та „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 1 листопада 1996 р. №9 в зазначені кодифіковані акти. Інкорпорація як вид систематизації законодавства, яке регулює трудові спори, повинна здійснюватись шляхом виявлення всієї сукупності нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання розгляду та вирішення трудових спорів, та видання систематизованого певним чином збірника законодавства, яке регулює розгляд та вирішення трудових спорів. Цей збірник може бути додатком до Трудового кодексу України. В рамках збірника можуть висвітлюватись питання профілактики та запобігання виникненню трудових спорів, порядку проведення примирних процедур та страйку, статусу посередників і арбітрів тощо. Запропонований спосіб систематизації законодавства, що регулює інститут трудових спорів, буде вирішувати такі завдання: 1) Трудовий кодекс не буде громіздким за об\'ємом, чому посприяє включення в нього тільки найбільш важливих нормативних приписів; 2) існування збірника спростить процедуру пошуку необхідного нормативного матеріалу роботодавцями, працівниками, представниками профспілкових організацій, а також посадовими особами правозастосовних органів.

7. Виходячи з західної концепції трудових відносин, робимо висновок, що трудові спори і конфлікти між соціальними партнерами являють собою нормальний діалектичний процес у циклічному і нерівномірному розвитку ринкової економіки під впливом досягнень науково-технічного прогресу. Завдання будь-якої держави полягає в тому, щоб усілякими шляхами пом\'якшувати соціальні потрясіння і, де можливо, запобігати їх.

Трудові спори притаманні будь-якій державі, суспільству і економіці. В світі існують три шляхи врегулювання трудових спорів: 1) через спеціалізовані (трудові) суди; 2) в рамках загальних судів; 3) за допомогою посередницько-примирних процедур.

8. Принципи розгляду та вирішення трудових спорів – це керівні положення, закладені в основу порядку розгляду трудових спорів, і, які визначають спрямованість розвитку системи норм, що регулюють цей порядок.

До принципів розгляду та вирішення трудових спорів слід віднести: а) законність; б) рівність сторін при розгляді трудового спору; в) гласність розгляду трудового спору; г) об\'єктивність вирішення трудових спорів; д) всебічність і повнота дослідження всіх обставин справи; е) швидкість вирішення трудових спорів; є) змагальність сторін трудового спору.

9. З набранням чинності Конституцією України, яка в ст. 55 закріплює право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та в ст. 124 передбачає можливість здійснення правосуддя в Україні виключно судами, чия юрисдикція поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, відпала обов’язковість розгляду трудового спору в КТС. Це свідчить про втрату юридичної сили окремими правовими нормами (зокрема, ст. 224 КЗпП України).

10. Існування комісій по трудових спорах в сучасних умовах розвитку суспільства і економіки є недоцільним, оскільки, по-перше, на практиці більшість осіб, в яких виникають трудові конфлікти, звертаються одразу до суду, який складається з професійних юристів і діє незалежно в межах встановленої процедури, по-друге, КТС об’єктивно не може бути повністю незалежним органом, позаяк її формують особи, які залежні від роботодавця, а це в свою чергу не може не позначитись на захисті прав працівників.

11. Вдосконалення діяльності органів судової влади є першочерговим і визначальним завданням держави, яке має реалізуватися у межах її правоохоронної функції. Необхідно нарешті здійснити судову реформу з тим щоб суд дійсно став незалежним і об\'єктивним органом захисту порушених прав та свобод громадян.

Користуючись досвідом промислово розвинутих країн Європи необхідно створити спеціалізовані суди по розгляду трудових спорів, які б на дійсно професійній основі здійснювали захист трудових прав суб’єктів трудових правовідносин.

12. Загальний строк розгляду вимог найманих працівників і прийняття рішення (з урахуванням часу пересилання) доцільно зменшити з тридцяти до чотирнадцяти днів.

13. З метою створення дієвою процедури вирішення колективних трудових спорів пропонуємо внести зміни до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" щодо обов\'язковості рішень трудового арбітражу.

14. Оплата праці посередників і арбітрів є обов’язковою. Фінансово-економічний стан підприємств, установ, організацій не повинен бути причиною для відмови в оплаті їх праці арбітрів.

Пропонуємо створити при Національній службі посередництва і примирення незалежний Фонд, кошти якого використовувати на оплату праці незалежних посередників та трудових арбітрів за час участі в примирних процедурах. Джерелами наповнення такого Фонду можуть бути кошти Державного бюджету, роботодавців, найманих працівників і профспілок.

<< | >>
Источник: Кабанець Вадим Олексійович. Теоретичні аспекти удосконалення інституту трудових спорів в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. ХАРКІВ-2009. 2009

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Висновки
  2. ВИСНОВКИ
  3. ВИСНОВКИ
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. 2.1.11. Проміжні висновки
  8. ВИСНОВКИ
  9. Висновки до першого розділу
  10. Висновки до РОЗДІЛУ ІІ
  11. ВИСНОВКИ
  12. ВИСНОВКИ
  13. Висновки
  14. ВИСНОВКИ
  15. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3
  16. ВИСНОВКИ
  17. Висновки до розділу 2
  18. ВИСНОВКИ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -