ПІСЛЯМОВА

Найістотнішими результатами цього дослідження, що зумов­люють його самостійність і значимість, нове бачення шляхів розв’язання конституційно-правових проблем реформи децентралі­зації публічної влади, організації та функціонування місцевого самоврядування в Україні є наведені нижче висновки, теоретичні узагальнення та відповідні пропозиції.

1. У числі актуальних теоретичних та практичних проблем державотворення останніх десятиліть важливіше значення набуває визначення місця та ролі місцевого самоврядування та децент­ралізації публічної влади, концептуальне обґрунтування та прак­тична реалізація муніципальних прав людини, затвердження зба­лансованих взаємовідносин центральної влади та територіальних громад, місцевих представницьких та виконавчих структур, публіч­но-владних інститутів та самодіяльних структур громадянського суспільства.

2. Зарубіжний досвід переконливо підтверджує необхідність реформи децентралізації публічної влади для підвищення ролі міс­цевого самоврядування у подоланні господарсько-економічних, соціально-культурних та, подекуди, політико-правових проблем суспільства. Послідовна інституціоналізація та конституювання місцевого самоврядування передбачає докорінну зміну суті та зміс­ту політичних, соціальних, економічних відносин, перетворення людини на активного учасника управлінських процесів на локаль­но-регіональному рівні. Муніципальна влада є найбільш наближе­ною до територіальної громади формою публічного владарювання. Вона здатна найоперативніше, усвідомлюючи відповідальність перед тією ж громадою, реагувати на її потреби та зацікавлена в наданні справді якісних муніципальних послуг в соціальній сфері, на відміну від державних органів, які часто керуються не соціаль­ними інтересами та потребами місцевого населення, а зовсім інши­ми чинниками.

3. Зарубіжна муніципальна практика та вітчизняний досвід реформ у сфері децентралізації публічної влади та місцевого само­врядування переконливо доводять потребу у втіленні в життя ос­новних ідей та принципів сучасного муніципалізму, який пропагує відродження, визнання, усебічне застосування, гарантування різ­номанітних форм прямої та представницької демократії на місце­вому рівні, необхідність самоорганізації населення та наділення громад широкими повноваженнями, що й забезпечить досягнення основної мети сучасної конституційної реформи - децентралізацію влади та субсидіарність прийнятих рішень.

4. В сучасних умовах децентралізації публічної влади та ак­тивного реформування багатьох сфер суспільного життя в Україні, інтерес до проблем місцевого самоврядування у порівняльному ключі не лише виправданий, а вкрай необхідний. Адже системний, комплексний характер місцевого самоврядування об'єктивно вима­гає аналізу концептуально-конституційних основ місцевого самов­рядування та виявлення чинників та умов його становлення у зару­біжних країнах. Аксіоматично, що місцеве самоврядування виникає не відразу у вигляді системи, а спочатку у вигляді передумов, об'єктивних чинників, які формуються за сприятливих умов. Одні­єю з таких умов і є конституційно-правова основа місцевого само­врядування.

5. Проведений авторським колективом аналіз інститутів міс­цевого самоврядування через призму концептуально-консти­туційних основ децентралізації публічної влади має важливе теоре- тико-методологічне значення. Вивчаючи конституційно-правові моделі місцевого самоврядування та форми децентралізації публіч­ної влади, досліджуючи злети та кризи державності у різних зару­біжних державах, розглянувши характер стосунків місцевого само­врядування з іншими суб'єктами та інститутами політичної органі­зації суспільства, усвідомлюючи причини трансформації цих взає­мовідносин, можна проаналізувати суть, зміст та форму функцій держави у сфері місцевого самоврядування, зрозуміти причини та наслідки різновекторного ставлення держави до цього інституту в різні епохи тощо. Адже не викликає сумнівів існування прямого, безпосереднього зв'язку між моделлю політичної системи та полі­тичною моделлю місцевого самоврядування як елемента громадян­ського суспільства і публічної влади.

6. Порівняльно-аналітичний аналіз зарубіжного досвіду ре­форм у сфері децентралізації публічної влади концептуально спря­мовує нас на розуміння місцевого самоврядування та локальної демократії через призму прав людини, насамперед, права людини на вільний розвиток своєї особистості. Це право належить до числа суб'єктивних конституційних прав узагальненого характеру. Воно передує всім іншим правам і свободам людини і громадянина, які у різних аспектах його конкретизують. Суть цього права полягає в тому, що громадяни та інші особи (іноземці, біженці, особи без громадянства), маючи всі права і свободи, закріплені і гарантовані конституцією, використовують їх у власних інтересах, за своїм розсудом розвивають свої здібності. Будь-які перепони на шляху забезпечення вільного розвитку особистості суперечать нормам конституції і тому повинні бути ліквідовані. Саме це детермінує основні напрямки та види діяльності органів місцевого самовряду­вання - гарантувати людям, які проживають на тій чи іншій тери­торії, їхній вільний розвиток та використовувати для цього відпо­відні конституційно-визнані та гарантовані засоби. Адже розвиток особистості кожної людини є важливим елементом соціо- гуманітарного та господарсько-економічного розвитку терито­ріальних громад та суспільства загалом.

7. Концептуальний та порівняльно-аналітичний аналіз систе­ми конституційних прав та свобод людини і громадянина у зістав­ленні із муніципальним рівнем їх можливої реалізації, а іноді і за­хисту, вказує на особливе місце та роль у цій системі прав людини у сфері місцевого самоврядування. Зарубіжний досвід реформуван­ня у сфері децентралізації публічної влади доводить, що ці права мають не лише своє концептуальне обґрунтування, а й об'єктивно випливають із змісту конституції та конституційних прав та свобод.

8. Значну роль у процесах децентралізації публічної влади та становлення муніципалізму, муніципальної демократії, правової державності та реалізації місцевого самоврядування відіграють міжнародно-правові стандарти локальної демократії. Особливостя­ми міжнародних стандартів у цій сфері є те, що вони регламенту­ють спільно вироблені державами концептуальні підходи і міжна­родно-легальні принципи становлення, формування і функціону­вання інституту місцевого самоврядування на території конкретних держав.

Закріплення таких положень на міждержавному та міжкон­тинентальному рівні за допомогою рамкових норм міжнародного права свідчить про важливість місцевого самоврядування та децен­тралізації публічної влади не тільки в національному (внутрішньо­державному), але й у міжнародному аспекті, що характеризується актуалізацією і глобалізацією предметів правового регулювання.

9. Активне та послідовне використання міжнародно- правових норм і стандартів у процесах децентралізації публічної влади та муніципалізації суспільного життя та демократичного устрою, з перебігом формування муніципального права та норма­тивного регулювання організації та функціонування місцевого са­моврядування є дуже своєчасним. Інтеграція держав у світове спів­товариство накладає на них обов’язки з реалізації своїх міжнарод­но-правових зобов’язань не тільки на міжнародній арені, але й усе­редині кожної країни. На ці процеси істотно впливає наявність або відсутність фінансово-економічних умов і політичної волі, особли­вості менталітету народу, рівень правосвідомості та загальної пра­вової та муніципальної культури, історичні традиції тощо.

Усе це свідчить про формування глибоких інтеграційних тен­денцій, що відбуваються у сучасному світі, виявленням яких є роз­роблення єдиного уніфікованого підходу до найважливіших проб­лем демократії, прав людини та принципів децентралізації публіч­ної влади у світовому співтоваристві, в якому кожен має почувати себе членом великої і дружньої сім’ї.

10. Позитивний зарубіжний досвід об’єктивно свідчить про те, що рух суспільства до формування реального місцевого самов­рядування та децентралізації публічної влади - тривалий та склад­ний, принаймні двосторонній, процес. На цьому шляху чимало перепон у вигляді стереотипів авторитарного минулого, опору бю­рократизованого прошарку апарату державної влади, пасивності або недосвідченості широких верств населення, практичних поми­лок, які здійснюються під час утворення та функціонування самов­рядних структур, профільних наукових досліджень та викладання, що підриває привабливість та переконливість самого процесу.

Громадянське суспільство повинно уважно контролювати та регулювати свій шлях через послідовну децентралізацію публічної влади до реального місцевого самоврядування, використовуючи ініціативу місць та правовий закон, міжнародні стандарти та місце­ві звичаї, взаємодію науки і практики, традиції і новації. Лише ці­леспрямовано йдучи у цьому напрямі, ми позбавимося радянського розуміння локальної демократії як системи рад, докорінно змінимо філософію влади, нарешті побачимо кроки назустріч людям - меш­канцям сіл, селищ та міст і з часом станемо нацією самоврядних громад. Україна вступила на цей шлях та, будемо сподіватися, зда­тна рухатися до нього самостійно й успішно.