Висновки до розділу 1
1. Встановлено, що поняття «концепція м’якого права» та «м’яке право» взаємопов’язані, але не тотожні. На основі узагальнення тлумачень сутності та виокремлення особливостей м’якого права виокремлюють підходи до його розуміння.
А концепція м’якого права - це узагальнена ідея існуючого у праві явища - м’якого права, яке викорисстовується різними галузями права як на міжнародному, так і на національному рівні.2. Обгрутовано, що в першу чергу, акти м’якого права - це акти міжнародного характеру. Тому визначення їх місця в системі джерел права України неможливе без урахування цієї обставини. Імплементуючи міжнародні норми в національне законодавство, здійснюється їх включення у нього і міжнародних м’яких норм. Крім цього, до норм м’якого права належать політичні домовленості, які також опосередковано є джерелом права в Україні. Можливою є специфікація концепції м’якого права до національного законодавства. Проте в рамках дослідження місця м’якого права в системі джерел права будь-якої держави, включаючи Українську, необхідно починати з визначення м’якого права в його первинному значенні, доповнюючи цю характеристику національними рекомендаційними нормами.
3. Визначено поняття «джерела митного права» як офіційно визначені форми зовнішнього вираження змісту митного права, які встановлюють основи регулювання державною митною справою.
4. Визначено, що система джерел митного права - це сукупність усіх форм юридичного закріплення й організаційного забезпечення інформації про загальнообов’язкові правила поведінки (юридичні норми) у сукупності їх взаємозв’язків, через які об’єктивізуються приписи, що регулюють державну митну справу.
5. Виявлено, що значним недоліком наукового розуміння сутності джерел митного права є невідповідність розвитку суспільних відносин. Переосмислення їх системи дозволить впровадити в практику здійсненя державної митної справи загальноприйнятих міжнародних стандартів та норм.
6. На основі наукової методології висвітлено систему джерел митного права України, елементами якою є: Конституція України та закони України; міжнародні договори, які належним чином ратифіковано ВРУ; підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють питання здійснення митної справи; звичаєве право (наприклад, торгові звичаї); судово-арбітражна практика; норми м’якого права (акти міжнародних організацій, модельні закони, політичні домовленості).
7. На основі нового бачення змісту джерел митного права по новому оцінене їх значення, виявлено недоліки та переваги при використанні кожного з них.
8. Обґрунтовано, що для митного права є властивими особливості процесу правоутворення та характерні фактори, що впливають на формування його джерел. У першу чергу, слід зазначити, що сутність здійснення державної митної справи безпосередньо пов’язана з переміщенням через митний кордон, при цьому, регулювання митних відносин неможливо здійснювати ізольовано від загальновизнаних міжнародних стандартів.
9. Класифіковано фактори, що впливають на формування джерел митного права на внутрішні (сукупність чинників, які виникають у межах держави) та зовнішні (сукупність чинників, які виникають у межах декількох держав, їх союзів, міжнародної спільноти в цілому).
10. Установлено, що м’яке право є джерелом митного права України і під ним розуміється сукупність юридично необов’язкових міжнародних норм, створюваних державами, міжнародними організаціями, що не суперечать основним принципам і нормам міжнародного права і спрямованих на регулювання міжнародних відносин.