Стаття 565. Співробітництво митних органів України з митними органами суміжних держав

1. Відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Вер­ховною Радою України, митними органами України спільно з митними органами су­міжних держав може здійснюватися:

1) проведення спільного митного контролю у пунктах пропуску через дер­жавний кордон України;

2) узгодження в установленому законом порядку часу здійснення митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України, процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання докумен­тів, що використовуються митними органами для виконання митних фор­мальностей;

3) проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил;

4) проведення в установленому законом порядку спільних заходів, спрямо­ваних на запобігання, виявлення і припинення правопорушень у сфері службової діяльності працівників митних служб;

5) проведення інших спільних одноразових чи постійних заходів з питань, що відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України на­лежать до повноважень митних органів;

6) обмін інформацією, у тому числі з використанням інформаційних техно­логій та систем.

У коментованій статті законодавець звертає увагу на безпосередні фор­ми двостороннього співробітництва у сфері державної митної справи між митними органами України та суміжних країн, правовою основою яких є міжнародні договори.

Відповідно до Стандартних правил 3.3-3.5 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 р. (Конвенція Кіото) у пунктах перетину спільного кордону відповідні митні служби в усіх випадках, коли це можливо, здійснюють спільний митний контроль. Коли митні органи розташовані на пункті перетину спільного кордону, відповідні служби узгоджують години роботи та повноваження таких митних органів. Якщо одна митна служба планує створити новий митний орган або реорганізувати наявний на пункті перетину спільного кордону, вона завжди, коли це можливо, взаємодіє із суміжною митною службою з метою створення спільного митного органу для спрощення спільного контролю.

Нині, з огляду на практику двосторонньої взаємодії з митними та при­кордонними органами суміжних держав, є двояке розуміння проведення спільного митного контролю. На підтвердження цього наведено витяг з інтерв'ю І. Г. Калєтніка : “Якщо з поляками в поняття “спільний контроль” ми вкладаємо, в тому числі роботу в одному пункті пропуску на території польської сторони, то з російською стороною ми в це поняття на першому етапі вкладаємо синхронізацію роботи наших і російських пунктів пропус­ку, щоб вони працювали одночасно. А також взаємне використання інфор­мації про результати митного контролю та митного оформлення”. Можна послатися також на положення Протоколу про спільний прикордонний і митний контроль у пунктах пропуску через державний кордон між Укра­їною і Російською Федерацією від 29.01.1996: “Митні органи України і Ро­сійської Федерації здійснюють митний контроль у пунктах пропуску через державний кордон між Україною і Російською Федерацією на території своїх держав відповідно до чинного законодавства”.

Зважаючи на викладене, під спільним пунктом пропуску слід розумі­ти офіційно встановлену територію або частину території прикордонної залізничної, автомобільної станції, аеропорту (аеродрому) з комплексом будівель, споруд та інженерно-технічних засобів, де здійснюються визна­чені законодавством Договірних Сторін види контролю з метою пропус­ку через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та інших предметів.

Як відомо, особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що пере­тинають чи переміщуються через державний кордон, підлягають прикор­донному і митному контролю, а також у відповідних випадках ветеринар­ному, екологічному, санітарно-карантинному, фітосанітарному, контролю, контролю за переміщенням культурних цінностей та в разі автомобільного сполучення - контролю руху автотранспортних засобів, повітряного спо­лучення - контролю для забезпечення безпеки цивільної авіації. Тому під проведенням спільного контролю у пунктах пропуску на митному кордоні України слід розуміти здійснення контролю митними органами Договір­них Сторін спільно в пунктах пропуску на території Договірних Сторін без розриву в часі між діями, аж до його закінчення.

Договірна Сторона, на території якої проводиться спільний контроль, забезпечує контрольним органам іншої Договірної Сторони його безпере­шкодне виконання і такий самий правовий захист, яким користуються її власні контрольні органи.

Контрольними органами Договірних Сторін має бути розроблена і узгоджена технологічна схема спільного контролю. Ця схема повинна пе­редбачати порядок виконання контрольних функцій, права та обов'язки посадових осіб контрольних органів, які здійснюють спільний контроль, відповідну кількість посадових осіб, які беруть участь у спільному контр­олі, одночасність “перезмінок”, відкликання посадових осіб контрольних органів у разі порушення ними встановленого порядку контролю або пере­огляду об'єктів контролю, порядок черговості проведення контролю тран­спортних засобів, вантажів й осіб, що користуються правом позачергового проїзду або пільгами відповідно до законодавства держав Договірних Сто­рін, а також інші питання, пов'язані з проведенням спільного контролю.

Міжнародні договори України можуть також передбачати можливість узгодженого застосування процедур митного контролю, митного оформ­лення та взаємне визнання документів, використовуваних митними орга­нами для здійснення митних процедур.

Одним із основних завдань митних органів різних країн є запобігання контрабанді та порушенням митних правил. Гарантією успішного вико­нання покладених на митні органи різних країн завдань щодо боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил є співпраця та взаємодія. Правова основа цієї діяльності - Міжнародна конвенція про взаємну ад­міністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні пору­шень митного законодавства 1977 р. (Україна приєдналася у 2000 р.) і дво­сторонні міжнародні угоди. У Конвенції зазначається: “Враховуючи той факт, що протидія порушенням митного законодавства може бути ефек­тивнішою за умови співробітництва між митними адміністраціями кра- їн-учасниць, Договірні Сторони, погоджуються, що їх митні адміністрації надаватимуть одна одній взаємну допомогу з метою відвернення, розслі­дування та припинення порушень митного законодавства згідно з поло­женнями цієї Конвенції”.

Митні органи України у виконанні покладених завдань можуть прово­дити різні спільні одноразові чи постійні заходи з питань, що відповідно до Кодексу та інших актів законодавства України належать до їх компетен­ції. Прикладом є контрольовані поставки наркотичних засобів, психотроп­них речовин і прекурсорів (див. коментар до ст. 456 МКУ) та переміщення товарів під негласним контролем (див. коментар до ст. 457 МКУ) тощо.

Щодо обміну інформацією між митними службами держав, то цій формі міжнародного митного співробітництва присвячено положення переваж­ної більшості двосторонніх міжурядових і міжвідомчих договорів України з питань державної митної справи. На національному рівні участь митних органів України у цьому виді діяльності регламентується наказом ДМС України “Про затвердження Порядку направлення запитів Державної мит­ної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформуван­ня” від 06.07.2005 № 639.

Відповідно до міжнародних митних договорів України ДМС України отримує інформацію від іноземних митних органів на трьох рівнях: пер­ший - це взаємна адміністративна допомога, так звані запити про контр­абанду; другий - обмін статистичною інформацією; третій - обмін попере­дньою інформацією про товари й транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

З огляду на стратегічну важливість усіх рівнів цього виду діяльності для національних митних органів, а також її нерегламентованість в основно­му нормативному акті законодавства України з питань державної митної справи, відповідний пункт було додано до тексту МКУ.