Стаття 130. Митний режим вільної митної зони

1. Вільна митна зона - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари вво­зяться на територію вільної митної зони та вивозяться з цієї території за межі митної території України зі звільненням від оподаткування митними платежами та без засто­сування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а укра­їнські товари ввозяться на територію вільної митної зони із оподаткуванням митними платежами та застосуванням заходів нетарифного регулювання.

2. Товари, поміщені в митний режим вільної митної зони, протягом всього строку перебування у цьому режимі перебувають під митним контролем.

Дана стаття розкриває поняття вільної митної зони як одного з видів митного ре­жиму, визначеного ст. 70 МК. При цьому у тлумаченні використовуються такі терміни: тип ВМЗ, межі митної території України, територія ВМЗ, тарифне та нетарифне регулю­вання.

Зміст зазначеної статті ґрунтовніше розкривається в положеннях ст. 132 та 137МК.

Відповідно до ст. 9 та 10 Кодексу межі територій вільних митних зон становлять митний кордон України, тобто для цілей застосування поло­жень розділів V “Митні режими” та IX “Митні платежі” території вільних митних зон вважаються такими, що розташовані поза межами митної те­риторії України, на них встановлюється і є чинним спеціальний правовий режим економічної діяльності, порядок застосування та дії законодавства й не використовуються заходи тарифного та нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом України щодо конкретної вільної зони.

Господарським кодексом України створення спеціальних (вільних) еко­номічних зон віднесено до спеціальних режимів господарювання. Перед­бачено, що зони створюються з метою залучення інвестицій та ефектив­ного їх використання, активізації спільно з іноземними інвесторами під­приємницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, упровадження но­вих технологій, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використан­ня природних, матеріальних і трудових ресурсів, прискорення соціально- економічного розвитку України. Тому на всіх суб'єктів господарювання, що проводять діяльність на території такої зони, поширюється державна система гарантій захисту інвестицій згідно із законодавством України про інвестиції та інвестиційну діяльність.

Законом України “Про загальні засади створення і функціонування спе­ціальних (вільних) економічних зон” від 13.10.1992 № 2673-ХІІ визначено такі функціональні типи спеціальних економічних зон: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, тех- нополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські, зони, які поєднують функції різних типів спеціальних (вільних) економічних зон тощо.

Заходи тарифного регулювання передбачають обкладення митом това­рів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України або ви­возяться за її межі відповідно до систематизованого згідно з УКТ ЗЕД пе­реліку ставок ввізного мита, визначеного Законом України “Про Митний тариф України” від 05.04.2001 № 2371-ІІІ (у редакції Закону від 21.12.2010 № 2829-VI), а нетарифного регулювання - введення обмежень на ввезення товарів на митну територію України або вивезення товарів з її межі.

У міжнародній практиці режим вільної зони набув широкого застосу­вання. Джерелом міжнародно-правового регулювання функціонування вільних зон є Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію мит­них процедур (Кіотська конвенція 1979 р.), ратифікована Законом України від 05.10.2006 № 227-V. Відповідно до неї, вільна зона - частина державної території, де розміщені товари розглядаються з точки зору стягнення мита і податків як такі, що перебувають поза митною територією і не підлягають митному контролю у звичайному порядку.