§ 1. Зміни у конституційному статусі Верховної Ради України
«Стаття 76 (ч. 5). Строк повноважень Верховної Ради України становить п’ять років».
1.1. Змінами до статті 76 є те, що в її частині першій вилучено слова «строком на чотири роки» і доповнено новою частиною п’ятою такого змісту: «Строк повноважень Верховної Ради України становить п’ять років».
Причиною чи мотивами зазначених змін до ст. 76 є політична доцільність. Крім того збільшення строку повноважень парламенту України на один рік урівноважується з терміном перебування на посту Президента, який, як і народні депутати, обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права строком на п’ять років (частина перша статті 106 Конституції).
Але надмірне збільшення строку повноважень парламенту може призвести до порушення загальновизнаних принципів і норм демократії, обмеження конституційних прав і свобод виборців, їх відчуження від найвищого в країні представницького органу державної влади. Пошук найбільш оптимального варіанту з цього питання пов’язаний з різними об’єктивними і суб’єктивними чинниками, передусім становленням і розвитком України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави (стаття 1 Конституції).
У перехідний період, з одного боку, термін повноважень представницьких органів влади (парламенту, Президента, органів регіонального і місцевого самоврядування ) повинен слугувати забезпеченню реалізації прав і свобод людини і громадянина, політичній, економічній, соціальній стабільності, проведенню необхідних реформ у державі. Але для цього потрібен час, якого владі завжди не вистачає, а тому виникають наміри продовжити строк перебування при владі Президента, народних депутатів та інших виборних посадовців. В цьому відношенні варто звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 року № 22-рп/2003 (справа щодо строків перебування на посту Президента України).
1.2. З іншого боку, необхідна логічна і послідовна ротація парламенту, можливо, не раз у чотири чи п’ять років, а дещо інакше і за іншою процедурою, зокрема проведення ротації в парламенті на одну третину його членів (народних депутатів). Парламент за таких умов був би завжди конституційно дієздатним, а отже, безперервно здійснював всі свої повноваження, визначені Конституцією та законами України. Можливо, це зняло б гостроту питання щодо дострокового припинення повноважень Верховної Ради, яке після внесення змін до Конституції 8 грудня 2004 року набуло гіпертрофічного характеру, чого немає в жодній конституції країн із сталою демократією.
«Стаття 77. Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю останнього місяця п’ятого року повноважень Верховної Ради України».
1.3. Частина перша статті 77 викладена в новій редакції, а попередня встановлювала, що «чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради України». Коментоване положення змін до частини першої статті 77 Конституції ставить в залежність проведення виборів народних депутатів від початку роботи новообраного парламенту. Відповідно до частини третьої статті 82 Конституції, Верховна Рада збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів.
Згідно з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІУ «450 народних депутатів України обирається у 2006 році на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування на засадах пропорційної системи з обранням народних депутатів України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій відповідно до закону». 26 березня 2006 р. на зазначених виборчих засадах і Закону «Про вибори народних депутатів України» була обрана Верховна Рада нового кликання.
Після офіційного оголошення результатів виборів Центральною виборчою комісією Верховна Рада зібралася на свою першу сесію і перше засідання 25 травня 2006 р. З цього ж дня відповідно до частини першої статті 90 Конституції припинилися повноваження Верховної Ради попереднього скликання (обраної в останню неділю березня 2002 року).Отже, за новою редакцією статті 77 Конституції, наступні чергові вибори до Верховної Ради України повинні відбутися в останню неділю травня 2011 року, але не пізніше 25 травня п’ятого року її повноважень. За такою логікою кожного разу наступні чергові вибори до парламенту будуть проводитися щонайменше на місяць пізніше від попередніх. На нашу думку, подібна методика визначення дати проведення виборів до Верховної Ради не є вдалою, оскільки не привносить стабільності в процес формування єдиного органу законодавчої влади в Україні. У зв’язку з цим варто повернутися до формули, яка раніше була закріплена в статті 77 Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року, а саме, що «чергові вибори до Верховної Ради відбуваються в останню неділю березня» п’ятого року її повноважень. Така формула визначення дати проведення виборів до парламенту є чіткою, сталим елементом правосвідомості і політичної культури громадян, учасників виборчого процесу.
«Стаття 78. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.
Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.
У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, народний депутат У країни у двадцятиденний строк з дня виникнення таких обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України».
1.4. У коментованій статті текстуально відтворені положення частин першої, третьої статті 78 Конституції в редакції від 28 червня 1996 р. Зміни стосуються частини другої і третьої, які на відміну від попередньої редакції, більш детально визначають заборону народному депутатові займатися тими видами діяльності, які несумісні з його мандатом. Але й ці зміни до статті 78 Конституції не визначають їх вичерпний перелік, оскільки частиною третьою цієї статті передбачається відсилка до закону, яким встановлюються вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, зокрема це закони України «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності» (див. коментар до пункту 5 частини другої статті 81 Конституції), «Про статус народного депутата України» та інші.
Заборона народному депутатові займатися діяльністю, що несумісна з його посадою, спрямована на попередження та неприпустимість такого антисоціального явища, як корупція, що завдає значної шкоди національним інтересам, підриває авторитет держави, її органів та посадових осіб, негативно впливає на стан реалізації прав і свобод людини і громадянина. Тому встановлена заборона для народних депутатів є одним із важливих запобіжних правових заходів щодо виникнення у будь-якій формі корупції в діяльності Верховної Ради.
1.5. Декларування в частині першій положення, згідно з яким народні депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі, стосується їхньої роботи в парламенті, виборчому окрузі, у зносинах з міжнародними організаціями тощо, означає професійну діяльність народних депутатів, на яких Конституцією покладено обов’язок своєчасно готувати законопроекти з питань економічного, політичного, соціально-культурного розвитку суспільства і держави, ухвалювати закони, інші правові акти, забезпечуючи їм системне входження в чинне національне законодавство і систему міжнародного права.
Разом з тим зазначимо, що професіоналізм народних депутатів в значній мірі залишається бажаним, оскільки ні в Конституції, ні Законі «Про вибори народних депутатів України», інших нормативно-правових актах немає його визначення, відсутні й вимоги щодо нього.
Скоріше професіоналізм народних депутатів декларується, а його забезпечення здійснюється професіональними працівниками Апарату Верховної Ради, науково-експертними установами. Чи не тому національне законодавство містить безліч протиріч, застарілих положень, невідповідностей Конституції та європейським правовим стандартам? Тобто проблема професіоналізму народних депутатів як носіїв законодавчої влади потребує спеціальної фахової розробки.Конституція дозволяє народним депутатам займатися викладацькою, науковою та творчою діяльністю. Хоча зазначене положення не містить застереження стосовно того, що такою діяльністю народні депутати можуть займатися лише в позаробочий час, вважаємо, що саме так треба розуміти цю вимогу до народних депутатів, оскільки вони здійснюють свої повноваження на постійній основі, тобто вся інша не заборонена Конституцією та законами їхня діяльність можлива лише в позаробочий час.
1.6 Доповнення статті 78 Конституції новою частиною четвертою регламентує порядок вирішення питань, пов’язаних із виникненням обставин, що порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності народного депутата. Відповідно до конституційної вимоги народний депутат зобов’язаний у двадцятиденний строк з дня виникнення таких обставин припинити заборонену діяльність або подати особисту заяву про складення повноважень народного депутата. Наголосимо на положенні « або подати особисту заяву...», що означає звернення до Верховної Ради з клопотанням про дострокове припинення повноважень народного депутата з мотивів, викладених у його заяві. У зв’язку з цим з моменту подання такої заяви народного депутата зупиняється перебіг двадцятиденного строку до моменту прийняття Верховною Радою рішення про дострокове припинення його повноважень (див. коментар до пункту 5 статті 81 Конституції).
Двадцятиденний строк, що надається народному депутатові для визначення своєї позиції, є питанням доцільності, хоча Закон України «Про вибори народних депутатів» також встановлює відповідні вимоги ще до кандидата у народні депутати, покладає на особу певні зобов’язання. Зокрема з поданням необхідних документів на реєстрацію в Центральній виборчій комісії кандидат у народні депутати пише особисту заяву, що у разі його обрання народним депутатом, він залишає діяльність, що є несумісною з депутатським мандатом (пункт 7 частини першої статті 58 Закону). З цього можна дійти висновку, що зазначений у коментованому положенні двадцятиденний строк є завищеним.
Головне полягає в тому, що Конституція і закони України «Про статус народного депутата», «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності» та інші встановлюють певні обмеження у діяльності народного депутата, як зазначалося вище, з метою не допустити будь-яких корупційних дій у роботі Верховної Ради.