Засади конституційного статусу іноземців та осіб без громадянства
На території будь-якої держави, крім власних громадян, проживають також іноземці й особи без громадянства. Іноземцем (іноземним громадянином) конкретної держави визнають особу, що має громадянство іншої держави.
Часто іноземцями визнають або прирівнюють до них осіб без громадянства (апатридів). Правове становище іноземців регулюють національним законодавством країни, в якій вони перебувають, міжнародними угодами, а також нормами країни їхнього громадянства.Правовий статус іноземців й апатридів в Україні регламентує Закон «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року.
У статті 1 цього Закону є таке визначення термінів: іноземець — особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави (або держав). Особа без громадянства — особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
До особливої категорій іноземців належать біженці, правове становище яких визначають нормами національного й міжнародного права.
Сукупність прав і обов'язків іноземців, визначених національним і міжнародним правом, утворює їхній статус — правовий режим іноземних громадян. Виокремлюють кілька його видів: національний режим, режим найбільшого сприяння, спеціальний (преференційний) режим, режим взаємності («відкритих дверей», ідентичності).
Зазвичай у конституціях встановлюють національний режим, який передбачає загалом зрівнювання іноземців у правах з власними громадянами — надання іноземцям державою проживання, прав, пільг і привілеїв, рівних за обсягом до прав власних громадян. Зазначений режим визначають відповідно до національних законів майже всі сучасні держави, зокрема й Конституція України, де в статті 26 зазначено: «Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами та свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України».
Однак національний режим не означає наявності в іноземців повного обсягу однакових з власними громадянами прав, національне законодавство обмежує права іноземців, зважаючи на національну безпеку, економіку та управління. Такі обмеження здебільшого стосуються обіймання посад у державних структурах, військової служби, права голосу. Так, відповідно до статті 70 Конституції України «Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України». Крім того, іноземці не можуть бути членами політичних партій, обіймати окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо вона пов'язана з належністю до громадянства України. Наприклад, згідно зі статтею 127 Конституції України суддею може бути тільки громадянин України, аналогійну вимогу містить і стаття 27 Закону «Про прокуратуру» щодо посади прокурора.
На сукупність прав та обов'язків іноземців впливає і той факт, до якої категорії вони належать. Так, законодавство України розрізняє такі категорії іноземців: які іммігрували в Україну на постійне проживання; які тимчасово проживають в Україні (наприклад працюють на умовах контракту); які приїхали в Україну на тимчасове перебування (відпочинок, наукова діяльність); нелегальних мігрантів тощо. Найбільшим обсягом прав серед них користується перша категорія іноземців — ті, що постійно проживають в Україні. Так, згідно зі статтею 4 Закону України «Про вищу освіту», іноземці й особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, яких визнано біженцями, та особи, які потребують додаткового захисту, мають право на здобуття вищої освіти нарівні з громадянами України. Усі інші іноземці й особи без громадянства можуть здобувати вищу освіту коштом фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України, законодавством або угодами між закладами вищої освіти про міжнародну академічну мобільність. Іноземці також обмежені у праві власності на землі сільськогосподарського призначення.
Щодо виконання обов'язків, то на іноземців поширюються ті ж самі обов'язки, що й на громадян України, окрім захисту Вітчизни й військового обов'язку. У разі здійснення протиправної поведінки іноземці несуть таку саму юридичну відповідальність за нормами українського законодавства, як і громадяни України. До того ж до них можуть бути застосовані й додаткові санкції: видача іноземній державі, передача для відбування покарання, примусове видворення.
3.8.2.