Висновки до розділу 4
Доктринальне усвідомлення принципів здійснення державної влади в Україні є беззаперечною запорукою підвищення ефективності її функціонування та своєрідним дороговказом щодо її подальшої модернізації, що ґрунтується на врахуванні позитивних прогресивних досягнень багатовікової історії українського державотворення та сучасності.
Принципи здійснення державної влади створюють передумови для її реалізації в інтересах народу України, а не певної фінансово-промислової групи з її політичним лобі в державних інституціях, окремого політика з його ситуативними меркантильними інтересами. Принципи виступають своєрідним вектором розвитку держави, її апарату, права та громадянського суспільства.Принципи здійснення державної влади насамперед знаходять своє закріплення в Основному Законі держави, зокрема в першому розділі - “Загальні засади”, який визначає засади конституційного ладу України - систему вихідних, основоположних принципів організації та здійснення державної влади в Україні. Наприклад, принцип верховенства права - ст. 8 Конституції України, принцип верховенства закону - ч. 2 ст. 19 Конституції України, принцип гуманізму - ст. 3 Конституції України, принцип народного суверенітету - ч. 2 ст. 5 Конституції України та багато інших. Зазначені принципи знаходять свою конкретизацію в інших розділах Конституції України. На рівні Основного Закону держави відбувається їх модернізація, розвиток, наповнення новим змістом. Зокрема, це стосується конституційного піднесення принципу верховенства права стосовно здійснення правосуддя на значно вищий щабель. Так, ст. 129 Конституції Україні в редакції від 28 червня 1996 року встановлювала, що судді при здійсненні правосуддя незалежні та підкоряються лише закону. Закон України “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)” від 2 червня 2016 року № 1401-УШ закріпив ст. 129 вже таким чином - суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права.
Для принципів здійснення державної влади характерно їх перманентне вдосконалення, реформування, модернізація відповідно до вимог сьогодення, а в окремих випадках і новелізація (формування нових принципів, що до певної міри є логічним продовженням вже існуючих, нормативно закріплених фундаментальних положень реалізації державної влади).
На нашу думку, вкрай важливо в процесі проведення таких структурних реформ, насамперед щодо державного апарату України, чітко нормативно закріпити систему принципів здійснення державної влади, яка за нинішніх соціально-економічних, політико- правових, міграційно-демографічних та інших умов, забезпечить максимальну ефективність державної влади, прозорість її здійснення, відповідність потребам і запитам людей, а відповідно дієвий демократичний контроль за нею з боку громадянського суспільства.
Проблематика системи принципів здійснення державної влади, їхній генезис, юридична природа, система й новелізація є надзвичайно актуальним дослідженням в сучасних умовах трансформації української правової системи.
При дослідженні реалізації законодавчо закріплених принципів стабільності кадрів або ефективності щодо найвищого органу виконавчої влади - Кабінету Міністрів України, здійснено аргументацію висновку, що Закон України “Про Кабінет Міністрів України” від 27 лютого 2014 року № 794-УІ закріплює принципи діяльності Кабінету Міністрів України, при цьому щодо питання реалізації принципів стабільності кадрів або ефективності робиться висновок, що в діяльності Уряду України вказані принципи мають переважно політичний, а не правовий аспект. Відповідно, для прикладу, якщо Кабінет Міністрів України має політичну підтримку у Верховній Раді України в особі коаліції депутатських фракцій, то питання про відповідальність Уряду України (стабільність кадрів), в тому числі і при його неефективності, не матиме, як правило, перспективи вирішення.
На нашу думку, іменування першої групи принципів здійснення державної влади як універсальні більш влучно характеризує вказану групу фундаментальних ідей функціонування органів державної влади.
Адже універсальні принципи - це загальні базові ідеї, закріплені в Конституції та законах, інших нормативно-правових актах України, що характеризуються всебічним, всеохоплюючим характером, оскільки стосуються всіх органів державної влади. Наприклад, принципи верховенства права, верховенства закону, демократизму, народовладдя тощо.Водночас окремі універсальні принципи здійснення державної влади стосуються не всіх, а переважної більшості органів державної влади, наприклад, універсальний принцип позапартійності є визначальним майже для всіх органів державної влади, за винятком Верховної Ради України.
Ми обґрунтовуємо доцільність поділяти принципи організації та діяльності органів державної влади на дві групи: а) універсальні, які характеризуються всебічним, всеохоплюючим характером, оскільки стосуються всіх органів державної влади; б) спеціальні - такі, що визначають побудову й функціонування лише окремих органів державної влади і пов’язанні зі специфікою здійснення відповідних видів державної діяльності.
На нашу думку, система універсальних принципів здійснення державної влади має включати такі принципи: суверенності та єдності системи органів державної влади; народовладдя; демократизму; поділу влади; конституційності; верховенства права; верховенства закону; гуманізму, пріоритету прав і свобод людини та громадянина; забезпечення єдності державної політики в межах своєї компетенції; прозорості, відкритості та врахування громадської думки; підзвітності, підконтрольності та відповідальності; поєднання колегіальності та єдиноначальності; поєднання державних і місцевих інтересів; всебічного функціонування української мови як державної; безперервності; позапартійності та політичної нейтральності; неупередженості та об’єктивності; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки; професіоналізму; патріотизму; доброчесності; ефективності; стабільності.
При цьому вкрай важливо не лише формальне закріплення в нормативно-правових актах вищих наведених принципів, а й істинне розуміння їхньої правової природи, суті, соціального та юридичного призначення.
Адже принципи - це самі ті керівні фундаментальні ідеї, що мають втілюватися через відповідний механізм. Саме вони мають слугувати основою ґрунтовного реформування організації та здійснення публічної влади в Україні. Саме в принципах знайшли своє відображення ключові цілі сьогоднішніх реформ - суттєве підвищення ефективності здійснення державної влади, її максимальне наближення до людей, запровадження дієвого демократичного контролю за органами державної влади, їхніми посадовими і службовими особами, поліпшення якості виконання державних функцій, впровадження інноваційних методів управління тощо.На нашу думку, особливої уваги вимагають аксіологічні та онтологічні аспекти системи принципів здійснення державної влади, що дають можливість зробити об’єктивний аналіз провідних тенденцій модифікації принципів організації, діяльності та розвитку сучасного державного апарату. Аксіологічні та онтологічні аспекти системи принципів здійснення державної влади створюють передумови для переосмислення першочергових для сьогоднішньої системи органів державної влади завдань, визначення для неї головних ціннісних пріоритетів щодо вдосконалення принципів здійснення державної влади.
Визначено аксіологічну роль принципу верховенства права при здійсненні державної влади. З’ясовано сутність принципу верховенства закону, яка полягає в точному і неухильному дотриманні, виконанні, використанні та, у встановлених законодавством випадках, застосуванні уповноваженими суб'єкти (фізичними особами, юридичними особами, в тому числі органами державної влади) Конституції, законів і підзаконних актів. Парадигма принципів верховенства права та верховенства закону генерують такі принципи здійснення державної влади як гуманізму та пріоритету прав і свобод людини та громадянина.
Аналіз здійснення державної влади в Україні, ефективність її реалізації з точки зору аксіологічного та онтологічного аспектів дають можливість виокремити ще такі принципи функціонування державного апарату: принципи народовладдя; демократизму; поділу влад; суверенності та єдності системи органів державної влади.
Принцип народовладдя у здійсненні державної влади взаємопов'язаний з принципом демократизму, що окрім того передбачає: політичний та ідеологічній плюралізм; визнання і гарантування місцевого самоврядування; закріплення та реальне гарантування реалізації насамперед політичних прав і свобод в обсязі, що забезпечує можливість активної участі громадян у формуванні та втіленні державної політики; повноцінне функціонування інститутів громадянського суспільства; прийняття рішень більшістю при захисті прав меншості та прав політичної опозиції тощо. Реалізація принципу демократизму у здійсненні державної влади передбачає принцип поділу влади й принцип суверенності та єдності системи органів державної влади.
Аксіологічний аспект принципу поділу влади унеможливлює узурпацію державної влади однією гілкою влади, державним органом або посадовою особою, покликаний диференціювати державну владу між різними державними інституціями, створити ефективний механізм держави, запровадити дієву систему стримувань і противаг, взаємного контролю між різними державними органами.
На основі аналізу вищенаведених основних принципів функціонування державного апарату можна стверджувати, що принципи діяльності органів державної влади України акумулюють світові та національні цінності реалізації державної влади в інтересах українського народу, характеризуються універсальністю, високою вагомістю, найвищим рівнем обов'язковості.
Доведено, що функціонування органів державної влади на основі безумовного виконання принципів здійснення державної влади забезпечить високу ефективність діяльності державного апарату України.
Механізм здійснення державної влади в Україні являє собою цілісну, впорядковану систему взаємопов’язаних органів державної влади України, їх посадових і службових осіб, наділених державно- владними повноваженнями з метою ефективного досягнення завдань і реалізації функцій держави та, крім вищенаведених елементів, також включає такі структурні складові: а) політична інфраструктура (багатопартійна система, розгалужена мережа громадських організацій, незалежна та неупереджена мережа засобів масової інформації, демократичний політичний режим, політичний плюралізм тощо); б) економічна інфраструктура (грошова, бюджетна, банківська, фінансова, митна, податкова системи, система формування та розвитку вітчизняного товаровиробника); в) духовно-ідеологічна інфраструктура (система дошкільної, шкільної, професійно-технічної, вищої, післядипломної освіти і науки, система патріотичного виховання, система розвитку національної культури і мистецтв, система всебічного розвитку державної мови та мов національних меншин, система духовно-ідеологічної консолідації народу, система забезпечення свободи світогляду та віросповідання тощо); г) соціально-демографічна інфраструктура (система охорони здоров’я, система соціального захисту, система подолання безробіття та підвищення рівня зайнятості населення країни, система розвитку спорту та фізичної культури, система забезпечення екологічної безпеки, система забезпечення демографічної безпеки та підвищення рівня відтворення населення, виважена міграційна система тощо); ґ) правова інфраструктура (система права, система законодавства, правова ідеологія, правова культура, правова свідомість, законодавча та нормотворча техніка, принцип верховенства права як аксіологічна основа, правопорядок, законність тощо); д) інфраструктура забезпечення національної безпеки і оборони (система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту, система Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних і розвідувальних органів, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, сил цивільного захисту, оборонно-промислового комплексу України, система забезпечення інформаційної безпеки та протидії сучасним проявам гібридної та сублімаційної війн, система публічної безпеки та цивільного захисту України тощо).
Досягнення високого рівня ефективності діяльності державної влади в Україні неможливе без науково-теоретичного опрацювання та побудови виваженої, науково-обґрунтованої системи форм і методів здійснення державної влади, що відповідає сучасним досягненням юридичної науки та практики, динаміці сучасних світових процесів з подальшою регламентацією в національне правове поле.
Правовий статус органів державної влади поряд із право- суб’єктністю (правоздатністю, дієздатністю, деліктоздатністю), правами, обов’язками та предметами відання органів державної влади, гарантіями забезпечення реалізації їх правового, а іноді і конституційно-правового статусу, їх юридичною відповідальністю за вчинення деліктів також включає і форми та методи діяльності органів державної влади, що є повноцінним структурним елементом правового статусу органів державної влади. Адже форми і методи діяльності органів державної влади як елемент їхнього правового статусу яскраво консолідовано демонструють правові, організаційні можливості органів державної влади щодо реалізації їхніх функцій у межах компетенції кожного органу державної влади.
Форми здійснення державної влади в Україні - це закріплені Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, іншими нормативно-правовими актами України певні консолідовані, специфічні види дій органів державної влади України, їхніх посадових і службових осіб з метою досягнень завдань і реалізації функцій вказаних державних інституцій в межах їхньої компетенції.
Правові форми здійснення державної влади в Україні - це однорідні за своїми зовнішніми ознаками (юридичною природою та наслідками) види дій органів державної влади, спрямовані на виконання покладених на них завдань і реалізацію їхніх функцій у межах їхньої компетенції, визначеної Конституцією та законами України, що спричиняє правові наслідки. Відмінність правових форм здійснення державної влади від організаційних полягає в тому, що останні не породжують правових наслідків для широкого кола суб’єктів правовідносин.
Правоохоронна форма роботи є самостійним видом правової форми роботи спеціально уповноважених правоохоронних органів, що реалізується в порядку та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, на основі закріплених у законодавстві принципів (серед яких особливе місце посідає принцип верховенства права) з метою охорони прав, свобод і законних інтересів людини та громадян, забезпечення правовладдя та правопорядку.
Незважаючи на те, що правові форми здійснення державної влади є доволі вагомими за правовими наслідками та видимими для суб'єктів правовідносин, рівень ефективності їх реалізації прямо залежить від організаційних форм роботи державної влади, які не спричиняють правових наслідків та є менш помітними для широкого загалу. На нашу думку, до організаційних форм здійснення державної влади доцільно віднести: матеріальну- технічну, ідеологічну, культурно-освітню тощо.
Матеріально-технічна форма забезпечення здійснення державної влади в Україні - це вид однорідної діяльності органів державної влади України, що належить до їхніх організаційних форм роботи, та полягає в бюджетному, фінансовому, матеріальному, господарському забезпеченні виконання завдань і функцій державного апарату України, а також - у здійсненні комплексу заходів щодо збирання, опрацювання, аналізу, поширення, збереження, захисту та використання статистичної інформації, організації діловодства й архівного зберігання документів, створення документаційно-інформаційної бази на різних носіях з орієнтацією на перехід інформаційного поля на цифрові технології (діджиталізація), узагальнення результатів діяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб, в тому числі, на відповідність критеріям законності, професійності, доброчесності тощо.
Ідеологічна форма здійснення державної влади в Україні, на нашу думку, є видом однорідної діяльності органів державної влади України, що належить до їхніх організаційних форм роботи, та полягає в забезпеченні ідеологічного плюралізму, патріотичного виховання, духовно-ідеологічній консолідації українського народу шляхом розробки та поетапного широкомасштабного втілення національної стратегічної ідеї як духовної основи інтеграції громадян України різних географічних регіонів (сходу і заходу, півдня і півночі) навколо системи соціокультурних координат, де визначені ціннісні, духовні, релігійні, світоглядні та цілеспрямовуючі орієнтири.
Культурно-освітня форма здійснення державної влади в Україні, на нашу думку, є видом однорідної діяльності органів державної влади України, що належить до їхніх організаційних форм роботи, та полягає в системі підготовки, рейтингового оцінювання та підвищення кваліфікації персоналу органів державної влади, посилення рівня оволодіння державною мовою та офіційними мовами ЄС з метою сприяння перспективному набуттю Україною повноправного членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, заохочення оволодіння персоналом органів держаної влади України досягненнями національно- культурного простору (здобутками літератури, музики, образотворчого мистецтва, скульптури, архітектури, театру, кінематографії тощо), що забезпечить можливість державному службовцю активно нарощувати свій творчий потенціал, розвиватися духовно, підвищувати рівень світосприймання.
Ефективність діяльності державної влади в будь-якій країні, в тому числі і в Україні, залежить не лише від системи форм здійснення державної влади як зовнішнього відображення однорідних дій, процедур апарату держави, але й не менш - від методів діяльності державних інституцій.
Методи здійснення державної влади в Україні - це вироблена на основі довготривалої практики функціонування державного апарату України та передбачена законодавством України система взаємопов’язаних прийомів, засобів, способів досягнення завдань і реалізації функцій органів державної влади України, які відображають якісний бік діяльності державних інституцій, оскільки мають бути спрямовані на досягнення бажаного результату найбільш оптимальним чином.
Раціональне та комплексне поєднання всіх методів здійснення державної влади спроможне значно підвищити ефективність функціонування державного апарату, оптимізувати витрати на його утримання, забезпечити стабільний розвиток Української держави.