ВІДНОСИНИ МІЖ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ЗЛИТТЯ КОМУН
«Малий» не завжди означає «гарний». Нові форми співпраці покращують надання послуг без спотворення демократичного прийняття рішень. Комуни починають розглядати можливості злиття.
У Швейцарії - значна кількість малих комун. У середньому, в комуні налічують менше 3000 жителів. Та існують деякі комуни, в яких понад 100 000 жителів, хоча близько половини комун налічує менше 1000 жителів[155]. Багато з цих малих комун стикається із проблемами під час виконання своїх завдань. Відповідно, вони часто вдаються до співпраці із іншими комунами. Попри існування традиції добровільної співпраці між комунами, спостерігаються і нові тенденції обов’язкової співпраці. Наприклад, у статті 110 Конституції кантону Берн 1993 року, сказано: «(1) Кантон сприяє співпраці між комунами. (2) Для виконання завдань комун, комуни можуть утворювати асоціації та організації комун. Закон може зобов’язати комуни до цього. (3) Закон визначає, що мають регулювати хартії асоціацій комун. (4) Право участі громадян та органів влади комуни має бути захищене».
Об’єднання комун можуть підвищувати ефективність, втім, вони також можуть призводити до браку демократії. Громадяни не можуть брати участі в утворених об’єднаннях комун, як вони робили це у власній комуні. Щораз більше рішень приймається виконавчими органами комун, які входять до об’єднань. Це обумовлює певні тенденції до формалізації та співробітництва, в тому числі — формування інститутів та механізмів, які дозволяють громадянам брати участь у прийнятті рішень.
І знову кантон Берн може слугувати прикладом. Стаття 110а Конституції кантону присвячена об’єднанням комун: «(1) Кантон забезпечує створення спеціальних корпорацій комун, призначених для обов’язкового регіонального співробітництва між комунами. (2) Законодавство визначає завдання та територію цих корпорацій, регулює їхню організацію та процедури.
(3) Створення та розформування корпорації вимагає згоди більшості виборців та більшості комун, які до неї входили. (4) Громадяни можуть брати участь у регіональних референдумах. Право голосу мають усі громадяни, які мешкають на території корпорації, і мають право голосу у вирішенні питань кантонального значення».Агломерації становлять окрему проблему. На 2001 рік 68% населення Швейцарії мешкало у містах. П’ять найбільших міст Швейцарії — Цюрих, Женева, Базель, Берн та Лозанна[156]. Навколо міст розвиваються густонаселені райони. Міста зазвичай складають одну комуну. Комуни, що їх оточують, відчувають зростання чисельності населення і з вигодою використовують міську інфраструктуру. Міську інфраструктуру, як правило, оплачує місто за рахунок податків, стягнутих з тих, хто проживає у місті. Люди, які живуть у прилеглих комунах, також можуть користуватися інфраструктурою, але сплачують податки у своїх комунах. До того ж наявні деякі проблеми, що стосуються всієї агломерації (зокрема дорожній рух). Політика агломерацій має забезпечувати вироблення спільних стратегій та більш справедливих рішень. Втім, агломерації включають більше однієї комуни і досить часто містять комуни з різних кантонів, а іноді - навіть частини території сусідніх країн. Отже, вироблення спільної стратегії вимагає особливих структур. Тристороння конференція агломерацій включає представників комун (з асоціації сільських та міських комун), кантонів та центру[157].
На додаток до різних форм співпраці поширюється злиття комун. Малий кантон Гларус (із населенням близько 38 000) нині проводить найрадикальнішу реформу. Збори громадян кантону своїми рішеннями від 7 травня 2006 року та від 25 листопада 2007 року проголосили, що вони бажають зменшити кількість комун у кантоні з 25 до трьох. Уряд кантону запропонував менш радикальне зменшення у кількості комун. Громадські збори заперечили, що лише кардинальні зміни зможуть принести очікуване підвищення ефективності та зниження витрат. Три нові комуни налічуватимуть від 10 000 до 16 000 жителів кожна.
Практично в усіх кантонах є проекти злиття комун. У більшості кантонів для ініціювання та завершення процедури злиття необхідно винести на народне голосування рішення громадського зібрання. Кантони схильні до стимулювання комун, зокрема, фінансового. Деякі кантони також передбачають можливість примусового злиття комун (наприклад, кантон Тічіно)[158]. Проте на сьогодні ще не відбулося жодного примусового злиття. Дискусія навколо такого злиття передує дискусії про оптимальний розмір комуни. Тоді як зазвичай досить просто дійти згоди стосовно ресурсів, питання ідентичності можуть складати суттєву проблему у переговорах щодо злиття, які ведуться між комунами[159].