ВІДНОСИНИ МІЖ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ВИЩИМИ РІВНЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
Кантони контролюють, але цей контроль — стриманий та помірний. Основний акцент робиться на підтримці та запобіганні.
Відносини між кантонами та комунами можна охарактеризувати як такі, що базуються на підтримці (допоміжні заходи), а також на превен- 15
тивних та репресивних заходах.
Шляхом використання допоміжних заходів кантон намагається посилити устрій комун. Ця підтримка може бути фінансовою, як-от, у вигляді субсидій чи грантів. Допоміжні заходи можуть стосуватися оперативних аспектів, наприклад, інфраструктури, але також і альтернативних вказівок та стандартів, які б забезпечували задовільний рівень функціонування інституцій комуни. Також підтримка може бути освітньою та полягати в організації підготовчих програм. Оскільки багато комун мають труднощі із пошуком достатньої кількості кваліфікованих працівників для адміністрацій, кантони зазвичай запроваджують добровільні або обов’язкові підготовчі програми. Допоміжні заходи пов’язані з проблемою існування лише тонкої межі між підтримкою та втручанням у справи комуни. Зберігається питання, як довго будуть ці заходи сприйматися як «підтримка» і коли вони перетворяться на втручання.
Ще одна група допоміжних заходів стосується правового захисту. Кантони можуть забезпечувати захист від порушення автономії комун. Системи засобів захисту у різних кантонах різні, втім, усі комуни мають право звернення до верховного суду у центрі (Федерального суду) у разі [153] будь-якого порушення автономії. У статті 189 Конституції Швейцарії 1999 року зазначено, що Федеральний суд розглядає позови «про порушення автономності муніципалітетів та інших гарантій, наданих кантонами публічним корпоративним органам». Суд постановляє, що комуна є автономною у певній сфері, якщо кантону не належить ексклюзивне право регулювання цієї сфери, якщо кантон залишає регулювання цієї сфери, повне або часткове, в компетенції комуни та якщо кантон залишає за комуною порівняно широку свободу у визначенні способу регулювання[154].
Превентивні (запобіжні) заходи мають не дозволити комунам нехтувати покладеними на них завданнями.
Нагляд складає найменш відчутну форму запобіжного заходу. Комуни можуть бути зобов’язані готувати звіти, надавати інформацію чи проходити інспекції. Ці заходи зазвичай поєднуються із обов’язковим самоконтролем та самооцінкою комун. Інші запобіжні заходи можуть включати вимоги щодо пошуку шляхів апробації певних законодавчих документів та постанов, вимоги щодо планування і бюджетів або щодо встановлення мінімальних стандартів управління комунами та надання послуг.Репресивні заходи застосовуються, коли комуна не виконує своїх завдань та обов’язків. Коли комуни діють від імені кантонів, іншими словами, коли вони виконують закони кантонів, кантональний контроль може включати контроль доцільності. Коли йдеться про повноваження комуни, контроль кантону обмежується контролюванням законності. Репресивні заходи можуть включати правові дії (судові позови) проти комуни, анулювання актів комуни, затримку фінансових субсидій або грантів чи зобов’язання комун до співпраці з іншими сторонами для покращання надання послуг.
У деяких, дуже нечастих випадках, комуна може опинитися під опікою. У такому випадку влада кантону чи особи, делеговані кантоном, беруть на себе повноваження органів управління комуною та діють замість них. Опіка має часові рамки. Наприклад, у статті 67 конституції кантону Грізон 2003 року прописано, що «уряд [кантону] здійснює контроль над комунами та органами міжкомунальної співпраці. Контроль обмежується контролем законності, якщо інше не передбачене законом. У випадку серйозних порушень в управлінні комуна може бути поміщена під опіку».
6.2.