§1. УТВОРЕННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УРСР

Протягом 1936-1937 рр. були закладені правові основи ви­никнення та діяльності нового у радянській історії представни­цького інституту - Верховної Ради. Повноваження Верховної Ради УРСР визначались новою Конституцією УРСР, прийнятою ЗО січня 1937 р., яка майже повністю копіювала прийняту перед тим нову Конституцію СРСР ^{[229] [230].}

26 червня 1938 р. відбулись вибори до Верховної Ради УРСР, в яких взяло участь 99,6% загальної кількості виборців, з них 99,5% віддали голоси за кандидатів “блоку комуністів і без­партійних”. Було обрано 304 депутати, з них 222 комуністи, 36 комсомольців і 45 безпартійних.

Перша сесія Верховної Ради відкрилась 25 липня 1938 р. Її відкрив найстаріший депутат, професор Харківського універси­тету Д.М.Синцов. Головою Верховної Ради обрали М.О.Бурмистренка, заступниками голови - О.Є.Корнійчука та П.Г.Радченка. Президію очолив Л.Р.Корнієць. З початком Вели­кої Вітчизняної війни у засіданнях Верховної Ради наступила довгострокова перерва. Утворений ЗО червня 1941 р. Державний Комітет оборони зосередив у своїх руках усю владу в країні. Продовжувала свою діяльність тільки Президія Верховної Ради з украй обмеженими повноваженнями. Лише починаючи з 1947 р., коли відбулись вибори до Верховної Ради УРСР другого скликання, почався період безперервної, понад 40-річної діяль­ності цього представницького органу в умовах функціонування радянської влади.

Відповідно до положень української радянської Конституції 1937 р. і 1978 р. (ст.23 Конституції 1937 р. і ст.ст.97-114 Конс­титуції 1978 р.). Верховна Рада УРСР формально виступала як найвищий орган державної влади республіки і єдиний, на відмі­ну від попередніх часів, законодавчий орган.

Вона здійснювала законодавчу функцію, представляла ін­тереси українського народу у вищих державних органах Радян­ського Союзу, вступала у зовнішні відносини з зарубіжними краї­нами, розглядала важливі питання внутрішнього життя тощо '.