<<
>>

Способи набуття громадянства

Виокремлюють два основних способи набуття громадянства:

1. філіація — набуття громадянства від народження;

2. натуралізація — набуття громадянства через прийняття до ньо­го, тобто надання громадянства іноземцю на його прохання, що пов'язано здебільшого з переїздом особи в іншу країну для постійного проживання.

Філіація (фр. filiation від лат. filius — син) — набуття громадянства за народженням відбувається двома способами:

1. за принципом «права крові» (jus sanguinis) — дитина набуває громадянства батьків незалежно від місця народження, але за умови, якщо батьки (або один з батьків) мають громадянство цієї держави. Цей принцип поширений у більшості країн Європи, Азії, Африки;

2. за принципом «права ґрунту» (jus soli) — дитина набуває грома­дянство держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків (США, Канада, Бразилія, Панама, Барбадос).

У законодавстві України й деяких інших держав названі терміни не вживають, натомість виокремлюють набуття громадянства за народ­женням, за територіальним походженням, унаслідок прийняття до громадянства тощо.

Історично першим виник принцип «права крові», який використо­вували для визначення статусу вільних жителів ще в Стародавніх Греції та Римі. За часів феодалізму змінилися підходи до розуміння грома­дянства — особу, народжену в межах земельних володінь суверена, вважали його підданим, і яка повинна бути йому особисто вірною — відтак виникло «право ґрунту». Своєю чергою, «право крові» знову набуло визнання під час Великої французької революції внаслідок по­ширення ідеї вільного громадянства. Саме в цей період і зароджується громадянство в теперішньому його розумінні.

На сучасному етапі в більшості країн громадянство надають за змішаним принципом: принципи «права крові» й «права ґрунту» по­єднують. До того ж в основі такого сполучення один принцип домі­нантний — найчастіше це «право крові», а набуття громадянства за «правом ґрунту» має супутній вигляд.

Наприклад, у Законі України «Про громадянство» від 18 січня 2001 року послідовно дотримуються принципу «права крові», але діти апатридів і діти, батьки яких невідомі (знайди), набувають громадянства України з огляду на народження на її території, тобто за «правом ґрунту».

З іншого боку, у Великобританії, США й більшості країн Латинської Америки основним є набуття громадянства за принципом «права ґрун­ту», який до того ж має свої особливості в цих країнах. У США, згідно зПоправкою XIV Конституції США «всі особи, народжені чи натуралізо­вані в Сполучених Штатах і які підлягають їхній юрисдикції, є громадя­нами Сполучених Штатів і штату, де вони мешкають». Це положення стосується і випадків народження дітей в осіб, що нелегально перебу­вають на території США. Відповідне правило було визначено преце- дентним рішенням Верховного суду США в справі «Сполучені Штати проти Вонґ Кім Арк (UnitedStates v. Wong Kim Ark) (1898).

У Франції та Німеччині принцип «права ґрунту» поширюється на ді­тей, народжених лише від резидентів. У Великобританії діти отриму­ють громадянство Великобританії за принципом «права ґрунту» лише від резидентів, які проживають тут протягом п'яти років.

Натуралізація — спосіб набуття громадянства за волевиявленням особи, що зазвичай пов'язаний зі зміною громадянства. Термін «нату­ралізація» використовують також для позначення офіційної процедури надання іноземцю громадянства певної країни уповноваженими на те органами. Акт про прийняття до громадянства (натуралізацію) в біль­шості країн видає глава держави, керуючись висновками, попередньо сформульованими уповноваженим державним органом (органами). В Україні таким спеціально створеним допоміжним органом є Комісія при Президентові України з питань громадянства.

Набувають громадянства з обов'язковим дотриманням умов, ви­значених законом.

Умови натуралізації:

• умова укорінення — вимога постійного проживання на законних підставах протягом визначеного строку на території відповідної держави.

У багатьох країнах Латинської Америки такий термін становить два роки; у США, Австралії, Україні — 5; Англії, Алжи­рі — 7; ФРН — 8; Іспанії, Норвегії, Австрії, Литві — 10; Швейца­рії — 12 років.

Для осіб, які підпадають під спрощений порядок набуття громадянства: біженців й апатридів, осіб, які зробили значні інвестиції в економіку кра­їни, представників титульної нації тощо, вимога постійного проживання зазвичай становить меншу кількість років. Так, для біженців й апатридів за законодавством України її скорочено до двох років, для тих, хто вступив у шлюб з громадянином України — також до двох років.

• визнання й дотримання конституції та законів країни;

• знання мови;

• у США, Австрії, Німеччині й багатьох інших, окрім тестування на знання мови, треба скласти тест на знання історії, культури наро­ду (в Україні такої вимоги немає);

• наявність засобів існування, тобто змога себе утримувати й про­живати без соціальної допомоги та допомоги із безробіття;

• у деяких країнах є ще вимога наявності житла (наприклад, згідно із законом про громадянство Польщі (2012) треба мати житло), до того ж воно не обов'язково має належати на праві власності, достатньо надати договір оренди). У законодавстві України такої вимоги немає;

• відмова від попереднього громадянства. В Україні потрібно надати письмово оформлену заяву іноземця про те, що в разі набуття гро­мадянства України, він припинить громадянство іншої держави, а протягом двох років з часу набуття ним громадянства України надасть документ про припинення такого громадянства. Зазвичай вимагають саме відмову, а не факт виходу, що цілком узгоджується з принци­пом запобігання виникнення випадків безгромадянства. В Україні іноземці подають зобов'язання припинити іноземне громадянство, а біженці — декларацію про відмову від іноземного громадянства;

• умовою прийняття може бути відсутність судимості. В Україні відпо­відна вимога сформульована через заборону прийняття до грома­дянства особи: 1) яка вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид; 2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуван­ням рівня загрози для національної безпеки держави; 3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Способи й умови набуття українського громадянства відповідають названим, окрім деяких особливостей, докладніше про які можна діз­натися, ознайомившись зі статтями 6 та 9 Закону України «Про грома­дянство України» від 18 січня 2001 року.

Є ще один спосіб набуття громадянства — дарування. На відміну від натуралізації, дарування здійснюють за особливі заслуги перед державою або особам, що становлять державний інтерес. Процедуру проводять у спрощеному порядку, незалежно від терміну постійного проживання й виконання інших вимог. У такий спосіб набули грома­дянство України деякі іноземні, яких було запрошено в Україну для ро­боти на керівних посадах.

Часто до способів набуття громадянства додають поновлення в гро­мадянстві, або реінтеграцію. Поновлення відбувається в разі припи­нення громадянства, попередньо набутого за народженням або за во­левиявленням особи. Зазвичай реінтеграцію здійснюють в результаті репатріації — повернення на батьківщину осіб, що були примусово пе­реселені (наприклад, репатріація депортованих 1944 року кримських татар, євреїв на їхню історичну батьківщину в Ізраїль).

3.7.4.

<< | >>
Источник: Конституційне право: підручник / за загальною редакцією М.І. Козюбри. / Ю.Г. Барабаш, О.М. Бориславська, В.М. Венгер, М.І. Козюбра, А.А. Мелешевич.- К,2021. - 528 с.. 2021

Еще по теме Способи набуття громадянства:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -