Принципи громадянства
Інституту громадянства притаманні свої принципи — основоположні ідеї й вимоги, які визначають засади цього інституту. Ці принципи було сформульовано в статті 4 Європейської конвенції про громадянство, які є обов'язковими для кожної держави-учасниці.
До них, зокрема, належать:• кожна особа має право на громадянство;
• безгромадянства слід уникати;
• жодна особа не може бути безпідставно позбавлена громадянства;
• ні укладення шлюбу, ні розірвання шлюбу між громадянином держави-учасниці та особою, яка має громадянство іншої держави, ні зміна громадянства одним із подружжя під час перебування в шлюбі не впливають автоматично на громадянство другого з подружжя.
В Україні названі принципи втілено в Законі «Про громадянство України», але їхній перелік є розширеним, що відбиває національні особливості цього інституту. Перший принцип, який закріплено в статті 2 цього Закону це:
1. Принцип єдиного громадянства, який є основним конституційним принципом і задекларований у статті 4 Конституції України. Принцип єдиного громадянства має два аспекти: внутрішній та зовнішній. Внутрішній аспект унеможливлює існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. У федеративних державах, як йшлося попереду, допускають наявність громадянства суб'єктів федерації, що має суто внутрішньодержавне значення.
Зовнішній аспект єдиного громадянства — це невизнання правових наслідків множинного громадянства. Причому позиція українського законодавства зводиться саме не до заборони подвійного громадянства, як це часто трактують у літературі, а до невизнання.
Множинне громадянство, або біпатризм є доволі поширеним явищем, в Україні зокрема. Впливати на факти біпатризму Україна з різних причин майже не може, тому суть принципу єдиного громадянства зводиться саме до невизнання правових наслідків множинного громадянства.
Цей принцип українського законодавства не є спільним європейським або міжнародним стандартом. Множинне громадянство дозволено в багатьох європейських країнах: Швейцарії, Молдові, Іспанії, Литві, Латвії, Бельгії, Фінляндії, Кіпрі, Греції, Мальті, Швеції, Великій Британії й інших країнах світу: США, Австралії, Новій Зеландії тощо. Однак через низку проблем, що спричинює явище біпатризму, держави намагаються мінімізувати його випадки, а самих біпатридів обмежити в доступі до державних посад. Таким чином, в країнах, де дозволений біпатризм, власні громадяни, які мають ще й паспорт іноземної держави, виключаються з кола осіб, що можуть претендувати на ключові державні посади.2. Запобігання виникнення випадків безгромадянства. Цей принцип означає недопустимість стану безгромадянства, що досягають за допомогою законодавчих й організаційних заходів, пов'язаних зазвичай із процедурою набуття та виходу з громадянства. Наприклад, вихід з громадянства України можлививй лише, якщо особа набула громадянства іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянства. Або, наприклад, під час прийняття до громадянства України з особи беруть зобов'язання припинити іноземне громадянство,, а самого факту припинення відносин громадянства не вимагають. А вже протягом двох років після набуття українського громадянства, особа надає документальне підтвердження виходу з попереднього громадянства. Осіб без громадянства іменують апатридами. Безгромадянство вважають негативним явищем, яке намагаються подолати, зокрема за допомогою міжнародних засобів: відповідних конвенцій, головною серед яких є ратифікована Україною Конвенція ООН про
скорочення безгромадянства (1961).
3. Неможливість позбавлення громадянства. Як і принцип єдиного громадянства, він є основоположним для вітчизняного законодавства конституційним принципом, що відображено в статті 25 Конституції України. Адже право на громадянство належить до основоположних прав людини, гарантованих міжнародними актами (стаття 15 Загальної декларації прав людини) й держава немає права його позбавляти.
Одночасно позбавлення громадянства не слід плутати з втратою громадянства, що допускають згідно зі статтею 19 Закону «Про громадянство України», про що йтиметься далі. Під неможливістю позбавлення громадянства мають на увазі заборону, по-перше, безпідставного позбавлення громадянства, по-друге, поза волею особи, по-третє, якщо в результаті особа стає апатридом. На відміну від сучасних міжнародних стандартів, позбавлення громадянства було поширеною санкцією в Радянському Союзі й гітлерівській Німеччині, що використовували для розправи з опозиціонерами та особами, визнаними винними в державній зраді.4. Визнання права громадянина на зміну громадянства. Сутність принципу полягає саме в змозі змінювати громадянство, а не у виході з громадянства без набуття громадянства іншої держави, як це було закріплено в попередній редакції Закону. Інакше б це спричинило чимало випадків безгромадянства й суперечило попереднім принципам.
5. Меможливість автоматичного набуття й припинення громадянства. Цей принцип стосується шлюбних відносин і недопустимості їхнього впливу на стан громадянства. Ні укладання, ні розірвання шлюбу з іноземцем (іноземкою), ні зміна громадянства одним із подружжя в період шлюбу не веде до автоматичної зміни громадянства другого подружжя. Громадянства набувають у порядку натуралізації, а факт перебування в шлюбі лише дає підстави зробити це за спрощеною процедурою.
6. Рівність перед законом громадян, незалежно від підстав, порядку й часу набуття ними громадянства України. В Україні, як і в багатьох країнах, спосіб набуття громадянства не впливає на обсяг прав громадян — усі громадяни є рівними в правах. Натомість у деяких країнах спосіб набуття громадянства може впливати на політичні права, зокрема в США, Казахстані, Литві натуралізовані громадяни не можуть бути обраними президентами, а в Нікарагуа, Перу й Філіппінах лише громадяни за народженням мають право бути обраними до національного законодавчого органу
7. Збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України. Цей принцип означає, що виїзд громадянина за межі території держави та постійне проживання в іншій країні не спричинює втрату ним громадянства України.
3.7.3.