Глава 1. СЕСІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Стаття 9. Форми роботи Верховної Ради

1. Верховна Рада проводить свою роботу сесійно. Сесії є чергові та позачергові.

2. Відкриття сесії Верховної Ради оголошується головуючим на пленарному засіданні на початку її першого пленарного засідання, закриття - по завершенні останнього пленарного засідання.

3. Кожна сесія Верховної Ради починається і завершується виконанням у залі засі­дань Верховної Ради Державного Гімну України.

4. Сесії Верховної Ради складаються із засідань Верховної Ради, засідань комітетів, тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій, що проводяться у період між пленарними засіданнями, роботи народних депутатів у депутатських фракціях та з виборцями. Комітет, тимчасова спеціальна комісія чи тимчасова слідча комісія можуть проводити свої засідання одночасно з пленарними засідан­нями Верховної Ради лише за процедурним рішенням Верховної Ради.

5. Засідання Верховної Ради можуть бути пленарними, урочистими, а також можуть проводитися у формі парламентських слухань.

1. Визначення засад і форм роботи парламенту є фундаментальним відправним пунктом для розуміння специфіки організації роботи цього органу державної влади. Визначений у Регламенті сесійний характер роботи парламенту ґрунтується на приписі ч. 1 ст. 82 Конституції України, відповідно до якого Верховна Рада України працює сесійно. Цей припис відтворений у ч. 1 цієї статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) від 17 жовтня 2002 р. термін «сесія» використовується для характеристики функціону­вання Верховної Ради України стосовно її діяльності. Положення ч. 1 ст. 82 Конституції України і ч. 1 цієї статті Регламенту, відповідно до яких Верховна Рада України «працює сесійно», розуміються так, що вона працює не безперервно, а під час певних періодів - сесій, на які вона збирається у конституційно визначені строки, як правило, двічі на рік.

Водночас, сесія є головною організаційно-правовою формою, за допомогою якої парламент України реалізує свої повноваження. Це - загальні збори народних депу­татів України, що проходять у формі засідань, скликаються у встановленому порядку для вирішення питань, які входять до компетенції Верховної Ради України.

Сесійний характер діяльності притаманний практично всім парламентам світу, як тим, що здійснюють свої повноваження на постійній основі, так і тим, які працюють не в постійному режимі, і де парламентарії поєднують депутатську діяльність з іншими ви­дами роботи.

Саме під час сесій проводяться пленарні засідання Верховної Ради України, засі­дання її комітетів та комісій. Верховна Рада України на сесійний період визначає коло питань, які підлягають розгляду і вирішенню, складає порядок денний чергової сесії, а також визначає дні й тижні пленарних засідань, роботи комітетів та комісій, роботи на­родних депутатів України у виборчих округах, встановлює кількість і тривалість щоден­них пленарних засідань парламенту тощо.

Із сесійним характером роботи Верховної Ради України Конституція України пов'язує і певні особливості здійснення її повноважень. Наприклад, питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше од­ного разу протягом однієї чергової сесії (ч. 2 ст. 87 Конституції України). Питання про внесення змін до Конституції України має бути розглянуте і вирішене на двох чергових сесіях Верховної Ради України послідовно (ст. 155 Конституції України).

Виокремлюються чергові та позачергові сесії Верховної Ради України. Черговість сесій обумовлена постійним, безперервним характером функціонування парламенту та періодичністю зібрання народних депутатів України для здійснення парламентських функцій і повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Регламенту чергові сесії Верховної Ради України, крім першої сесії, починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відповідно не пізніше як за 45 та 10 днів до початку наступної сесії.

Початок цих сесій обумовлений конституційно: відповідно до ч. 1 ст. 83 Основного Закону України чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лю­того і першого вівторка вересня кожного року. Це означає, що упродовж року парламент має двоє канікул - наприкінці січня та влітку - як правило, друга половина липня - сер­пень.

Водночас, вказується, що Верховна Рада може прийняти постанову про зміну строків завершення сесії. Це не поширюється на випадки початку сесії, оскільки зміна таких строків може відбутися лише шляхом внесення відповідних змін до Конституції України.

Для початку сесії спеціального рішення Верховної Ради України не вимагається, на неї народні депутати України збираються без спеціального скликання Головою Верховної Ради України, на відміну від, скажімо, позачергової сесії.

Таким чином, початок чергових сесій парламенту має фіксовані дати, тоді як завер­шення - плаваючі дати. Це пов'язано із тим, що парламент, враховуючи обсяг і складність виконуваної роботи, наявність певних нагальних питань, що потребують законодавчого врегулювання (внесення змін до бюджету, прийняття інших важливих законів) може як продовжити період тривалості чергової сесії, так і скоротити її.

Водночас, позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денно­го, скликаються Головою Верховної Ради України відповідно до ч. 2 ст. 83 Конституції України у період між черговими сесіями на вимогу не менш як 150 народних депутатів України. Це означає, що позачергова сесія не може скликатися у період, коли чергова ще не оголошена закритою.

Докладніше питання проведення чергових та позачергових сесій Верховної Ради України врегульовані у ст.ст. 10-11 Регламенту.

2. Офіційний характер відкриття і закриття сесії Верховної Ради України під­креслюється тим, що саме на головуючого на пленарному засіданні покладається обов'язок оголосити про її початок на початку її першого пленарного засідання, а при закритті - оголосити про закриття сесії по завершенні останнього пленарного засідання.

Важливо зазначити, що урочистий, суспільно важливий характер роботи парламен­ту, зокрема з початком чи із закінченням відповідної сесії, підкріплюється виконанням у залі засідань Верховної Ради України Державного Гімну України.

3. Частина 4 цієї статті розкриває внутрішню структуру сесії. Вона вказує на те, що сесія є складно організованою структурованою певним чином формою роботи пар­ламенту та його структурних одиниць, таких як комітети, тимчасові комісії, депу­татські фракції.

При цьому одночасність проведення пленарних засідань парламенту та засідань його комітетів і тимчасових комісій не допускається, якщо тільки сама Верховна Рада України не ухвалить відповідне процедурне рішення про відступ від такого правила не менш як однією третиною голосів у режимі відкритого поіменного голосування (ст. 49 Регламенту).

Окрім засідань Верховної Ради, засідань комітетів, тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій, роботи народних депутатів у депутатських фракціях, до структури сесії входить також і робота депутатів з виборцями. Це підкреслює важливість реалізації парламентом своєї представницької функції у тісній взаємодії із виборцями.

4. Частиною 5 цієї статті визначено види засідань Верховної Ради України: пле­нарні, урочисті засідання, парламентські слухання. Для проведення кожної форми засідань встановлено окрему процедуру, які більшою чи меншою мірою є визначеною в Регламенті.

Безумовно, основною формою діяльності Верховної Ради України України як єди­ного органу законодавчої влади під час її сесій є саме пленарні засідання. Це - регуляр­ні зібрання народних депутатів України у визначений час і у визначеному місці, що проводяться за встановленою процедурою. На них розглядаються питання, віднесені Конституцією України до повноважень Верховної Ради України, і приймаються від­повідні рішення з цих питань шляхом голосування народних депутатів України.

Урочисті засідання - це засідання парламенту, в ході яких відбувається його ін- ституціоналізація як цілісного органу законодавчої влади (складення присяги ново­обраними народними депутатами України - ч. 4 ст. 14 Регламенту), а також процедура складення присяги Українському народові новообраним Президентом України (ч. 1 ст. 158 Регламенту). Урочистий характер таких засідань парламенту зумовлений тим, що вони легітимізують вступ на посаду осіб, які обираються шляхом прямих, вільних і рів­них виборів на найвищі виборні посади загальнодержавного характеру. Під час таких засідань інші питання, як правило, не розглядаються. Це є виключною формою діяль­ності Верховної Ради України щодо правової інституціоналізації парламенту як єдиного органу законодавчої влади та легітимації Президента України як вищої посадової особи Української держави. Зазначені питання докладно регулюються ст.ст. 14-15 та 158-161 Регламенту.

Парламентські слухання - це засідання парламенту, в ході яких відбувається вивчення питань, що становлять суспільний інтерес та потребують законодавчого врегулювання. Докладно порядок організації і проведення парламентських слухань ре­гулюється ст.ст. 228-231 Регламенту.

Стаття 10. Чергові сесії Верховної Ради

1. Чергові сесії Верховної Ради, крім першої сесії (частина перша статті 15 цього Регламенту), починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відповідно не пізніш як за 45 та 10 днів до початку наступної сесії. Верховна Рада може прийняти постанову про зміну строків завер­шення сесії.

2. Інформація про дату і час початку чергової сесії Верховної Ради, а також про місце і час реєстрації народних депутатів апаратом Верховної Ради не пізніш як за три дні до початку роботи чергової сесії Верховної Ради доводиться до відома кожного народного депутата та публікується в газеті «Голос України».

3. Верховна Рада процедурним рішенням може доручити окремим комітетам, тимча­совим спеціальним комісіям чи тимчасовим слідчим комісіям продовжити їх робо­ту після закінчення чергової сесії Верховної Ради.

4. Продовжити роботу після закінчення чергової сесії Верховної Ради комітет, тимчасова спеціальна комісія чи тимчасова слідча комісія можуть також за влас- ною ініціативою, якщо за це проголосувало більше половини членів відповідного комітету, тимчасової спеціальної комісії чи тимчасової слідчої комісії від їх складу, затвердженого Верховною Радою. Про прийняте рішення комітет, тимчасова спе­ціальна комісія чи тимчасова слідча комісія інформують Голову Верховної Ради України, а у разі його відсутності - Першого заступника чи заступника Голови Верховної Ради України, який виконує обов'язки Голови Верховної Ради України.

1. Ця стаття регулює деякі відправні моменти організації і проведення чергових сесій Верховної Ради України, а саме: 1) строки початку і завершення сесій; 2) спосіб пові­домлення парламентаріїв про дату і час початку чергової сесії Верховної Ради, а також про місце і час реєстрації народних депутатів апаратом Верховної Ради України; 3) під­стави і порядок продовження роботи комітетів і тимчасових комісій парламенту після закінчення чергової сесії Верховної Ради України.

Питання строків початку і завершення сесій були прокоментовані в матеріалі до попередньої статті.

2. Стосовно способу повідомлення про місце і час реєстрації народних депутатів апаратом Верховної Ради, то тут законодавцем обрано достатній, з точки зору доціль­ності, строк такого повідомлення - не пізніш як за три дні до початку роботи чергової сесії Верховної Ради. Ця інформація доводиться до відома кожного народного депута­та України та публікується в газеті «Голос України». Відповідні питання має вирішува­ти в рамках своєї компетенції апарат Верховної Ради України, розіславши всім депута­там іменні запрошення у встановлені Регламентом строки. Публікація ж у газеті «Голос України» як офіційному друкованому парламентському виданні має на меті ознайомити з такою інформацією не лише парламентаріїв, але і громадськість.

3. Регламент не обумовлює випадків, в яких парламент, комітети та комісії парла­менту можуть пролонгувати діяльність комітетів чи комісій після завершення чергової сесії парламенту (ч.ч. 3-4 цієї статті). Вирішення такого питання є предметом доцільності, а тому відповідне рішення ухвалюється уповноваженим суб’єктом з урахуванням спе­цифіки роботи відповідного комітету, комісії, а також обсягу роботи та важливості пи­тань, щодо яких ведеться робота відповідним комітетом, комісією.

Стаття 11. Позачергові сесії Верховної Ради

1. Позачергові сесії Верховної Ради, із зазначенням порядку денного, скликають­ся Головою Верховної Ради України відповідно до частини другої статті 83 Конституції України (254к/96-ВР). Вмотивовані вимоги про скликання позачерго­вої сесії Верховної Ради, підписані їх ініціаторами, разом із проектами документів, які пропонуються до розгляду, надсилаються Голові Верховної Ради України. При цьому підписи ініціаторів не відкликаються.

2. Позачергова сесія Верховної Ради скликається не пізніш як у семиденний строк піс­

ля дня надходження вимоги про її скликання, поданої відповідно до частини дру­гої статті 83 Конституції України (254к/96-ВР). Розпорядження Голови Верховної Ради України про скликання позачергової сесії Верховної Ради публікується у га­зеті «Голос України» не пізніш як за три дні до її відкриття із зазначенням питань, які пропонується розглянути на позачерговій сесії Верховної Ради.

3. Документи, які пропонується розглянути на позачерговій сесії Верховної Ради, на­

даються народним депутатам не пізніш як за три дні до відкриття позачергової сесії Верховної Ради.

4. У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного чи надзви­

чайного стану в Україні або в окремих її місцевостях Верховна Рада збирається на позачергову сесію не пізніш як у дводенний строк без скликання і працює до скасування воєнного чи надзвичайного стану. Голова Верховної Ради України, а у разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України, який виконує обов'язки Голови Верховної Ради України, визначає місце і час проведення засідання Верховної Ради, про що терміново повідомляється на­родним депутатам.

1. Ця стаття базується на конституційних приписах про те, що позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу Президента України або на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання (ч.ч. 2-3 ст. 83 Основного Закону України). Таким чином, конституційно визначені суб’єкти ініціативи скликання позачергових сесій, суб’єкт, уповноважений ре­алізувати вимогу скликання сесій, а також випадки, коли позачергові сесії збираються без спеціального скликання. Водночас, конституційні приписи з цих питань конкретизовані через встановлення спеціального порядку організації позачергових сесій Верховної Ради України.

2. Особливістю позачергових сесій є те, що вони скликаються або на вимогу упов­новаженого суб’єкта, або ж проводяться в екстраординарних випадках без спеціаль­ного окремого скликання. В обох випадках підкреслюється винятковий характер таких сесій: або для ухвалення вкрай важливого для суспільства і держави законопроекту, вирі­шення іншого питання, віднесеного до компетенції парламенту, або ж для затвердження указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Вичерпного переліку підстав для ініціювання проведення позачергової сесії Верховної Ради України не визначено, тобто реалізовувати відповідні повноваження уповноважені суб'єкти можуть на власний розсуд, враховуючи лише особливі вимоги щодо порядку такого проведення та стислі строки проведення таких сесій, обмежені ча­совими вимогами стосовно проведення чергових сесій парламенту (ст. 10 Регламенту).

3. Президент України та не менш як третина народних депутатів України від конс­титуційного складу Верховної Ради України є двома суб'єктами, уповноваженими вима­гати проведення позачергової сесії. Наявність досить суттєвої кількості парламентаріїв та глави держави як єдиних суб'єктів відповідної вимоги зумовлені тим, щоб зробити проведення такої сесії максимально вмотивованим, таким, що відбиває дійсну, а не уявну суспільну потребу тощо. Цим же зумовлена вимога ч. 1 цієї статті, щоб поряд із обґрун­туванням пропозиції проведення такої сесії до нього були додані проекти документів, запропонованих для розгляду. Тобто питання про те, які питання розглядати в ході по­зачергової сесії, мають попередньо визначатися на підготовчому етапі. При цьому немає застережень щодо суб'єкта внесення таких документів: це можуть бути документи (про­екти законів, постанов тощо), зареєстровані в парламенті значно раніше, або ж докумен­ти, внесені з нагоди відкриття позачергової сесії. Вмотивованість вимоги її проведення обґрунтовується наявністю документів, що запропоновані для розгляду.

Зазначені документи в обов'язковому порядку надсилаються Голові Верховної Ради України як єдиному суб'єкту, наділеному відповідно до ч. 2 цієї статті повноваженням скликати позачергову сесію парламенту. Водночас, Голова Верховної Ради України не уповноважений відхиляти вимогу щодо скликання позачергової сесії у разі належного її оформлення, головним елементом якого є наявність необхідної кількості підписів народ­них депутатів України чи Президента України.

Заборона ч. 1 цієї статті відкликати ініціаторами свої підписи стосується як народ­них депутатів України, так і Президента України: зміна позицій щодо проведення поза­чергової сесії після надходження відповідної вимоги до Голови Верховної Ради України не матиме значення і не потягне відповідних юридичних наслідків.

Водночас, надання Президенту України та 150 народним депутатам України права ініціювати скликання позачергової сесії Верховної Ради України можна розглядати і як прояв додаткових конституційних преференцій для парламентської опозиції ініціювати розгляд у такому правовому форматі тих чи інших питань, які блокуються чи ігнорують­ся парламентською коаліцією.

4. Частина 2 цієї статті регулює строки скликання позачергової сесії та публікації відповідного Розпорядження Голови Верховної Ради України. Їхня стислість обумовлена строковістю та вкрай стислим характером позачергової сесії парламенту. Публікація має на меті ознайомити і парламентаріїв, і громадськість із такою подією, як проведення по­зачергової сесії парламенту.

При цьому Регламент не обмежує форми засідань під час позачергової сесії, вони можуть відбуватися в тих самих формах, що і при чергових сесіях. На діяльність парла­менту під час такої сесії поширюються вимоги щодо порядку відкриття і закриття сесії, а також її внутрішньої структури (ч.ч. 2-4 ст. 9 Регламенту).

5. При застосуванні ч. 4 цієї статті треба враховувати, що питання процедури оголо­шення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях та зібрання Верховної Ради України на засідання не пізніш як у дводенний строк без скликання регулюються не лише Конституцією та Регламентом, але також частково законами України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. та «Про правовий режим воєнного стану» від 6 квітня 2000 р.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» надз­вичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техноген­ного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конститу­ційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забез­печення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної еко­номіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту кон­ституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 12 Закону України «Про правовий режим надзвичайно­го стану», якщо Указ Президента України про введення надзвичайного стану на всій території України чи в окремих її місцевостях виданий у міжсесійний період, Верховна Рада України збирається у дводенний строк без скликання і працює у сесійному режимі. Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності зобов’язані сприяти негайному прибуттю на­родних депутатів України на засідання Верховної Ради України та здійсненню їх повно­важень.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повнова­жень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а та­кож тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України в разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевос­тях збирається у дводенний строк без скликання і працює у сесійному режимі. Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності зобов’язані сприяти негайному прибуттю народних де­путатів України на засідання Верховної Ради України та здійсненню їх повноважень.

6. Зазначений у ч. 4 цієї статті обов’язок Голови Верховної Ради України, а у разі його відсутності - Першого заступника чи заступника Голови Верховної Ради України, який виконує обов’язки Голови Верховної Ради України, визначати місце і час проведення засідання Верховної Ради, а також терміново повідомити про це народним депутатам, є виключним і відповідає приписам ст. 2 Регламенту.