Глава 19. РОЗГЛЯД ЗАКОНОПРОЕКТІВ У ДРУГОМУ ЧИТАННІ

Стаття 111. Строки подання пропозицій і поправок до законопроекту, який готується до другого читання

1. Пропозиції та поправки для підготовки законопроекту до другого читання вно­сяться в чотирнадцятиденний строк після дня прийняття законопроекту в першо­му читанні за основу.

2. Верховна Рада своїм рішенням про одноразове відхилення (ай Ьое) від закріпле­них у цьому Регламенті положень може продовжити встановлені в цій статті стро­ки або скоротити їх не більш як наполовину. Скорочення не допускається при роз­гляді проекту кодексу чи іншого законопроекту, кількість статей, пунктів якого понад 100.

1. Якщо до першого читання вноситься сам законопроект, то доопрацювання про­екту при підготовці до другого чи повторного першого читання, які є наступними стадія­ми законодавчого процесу, передбачає можливість істотного коригування тексту законо­проекту з боку суб'єктів права законодавчої ініціативи. Регламентом визначено шляхи такого коригування через внесення ними відповідних пропозицій і поправок.

Для їх подання надається 14-денний строк від дня прийняття проекту в першому читанні, а при доопрацюванні для повторного другого читання - 10-денний строк після дня попереднього другого читання.

Такі пропозиції і поправки мають бути викладені з урахуванням вимог частин. 6-8 ст. 84 Регламенту.

2. Пропозиції і поправки, надані поза межами встановленого в ч. 1 цієї статті стро­ки, розглядаються головним комітетом лише за умови застосування парламентом проце­дури одноразового відхилення від закріплених у Регламенті положень (відповідно до ст. 50 Регламенту) і відповідно - подовження чи скорочення цих строків.

При цьому подовження відповідних строків має відбуватися за рішенням парла­менту, який не обмежений у такому подовженні, а скорочення може бути не більше ніж наполовину, тобто до 7 днів.

Водночас, Регламент забороняє скорочувати такі строки при розгляді проекту кодек­су чи іншого законопроекту, кількість статей і/або пунктів якого перевищує 100, щоб забез­печити достатню увагу великим за обсягом, а також кодифікованим законопроектам

Стаття 112. Строки надання народним депутатам законопроектів, підготовле­них до другого читання

1. Законопроект, підготовлений до другого чи повторного другого читання, висно­вок головного комітету та інші супровідні документи до нього надаються народ­ним депутатам не пізніш як за десять днів до дня розгляду цього законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради.

2. Законопроект, підготовлений до другого чи повторного другого читання, має бути завізований головою головного комітету, керівником секретаріату цього коміте­ту, керівниками юридичного і редакційного підрозділів апарату Верховної Ради. Якщо законопроект завізований з зауваженнями, вони додаються до супровідних документів, які надаються народним депутатам разом із законопроектом.

1. Розгляд законопроекту в режимі другого читання передбачає попереднє ознайом­лення депутатів з ним, а також - із документами, що його супроводжують. Завчасність такого ознайомлення обумовлена необхідністю формулювання позицій депутатських фракцій, народних депутатів щодо всіх новацій підготовленого до другого читання про­екту. Законодавцем визначено, що відповідне ознайомлення має відбутися не пізніше ніж за 10 днів до дня розгляду проекту на засіданні парламенту. Відповідні документи ма­ють бути розмножені та роздані народним депутатам апаратом Верховної Ради України не пізніше цього граничного строку. Водночас, у ч. 1 цієї статті не наведено вичерпного переліку відповідних документів. Тут треба взяти до уваги, що Регламент висуває певні формальні вимоги щодо змісту підготовленого до другого читання проекту: він має по­даватися у вигляді порівняльної таблиці згідно з ч.

1) висновок головного комітету (висновки інших комітетів тут вже, на відміну від першого читання, не надаються);

2) зауваження Головного юридичного управління апарату Верховної Ради України (за їх наявності);

3) зауваження редакційного відділу Головного управління документального забезпе­чення апарату Верховної Ради України (за їх наявності);

4) інші документи інформаційного характеру, що надаються депутатам за рішенням головного комітету.

2. Відповідно до ч. 2 цієї статті законопроект, який підготовлено до другого чи пов­торного другого читання, має бути завізований головою головного комітету, керівником секретаріату цього комітету, керівниками Головного юридичного управління і редакцій­ного відділу Головного управління документального забезпечення апарату Верховної Ради України. Наявність відповідних віз вказує на опрацювання згаданими підрозділами апарату парламенту законопроекту, що є обов’язковим елементом підготовки документу до другого чи повторного другого читання.

Стаття 113. Зміст порівняльної таблиці законопроекту, підготовленого до дру­гого читання

1. Законопроект, підготовлений до другого читання, подається у вигляді порівняль­ної таблиці, яка має містити:

1) текст законопроекту, прийнятого за основу;

2) усі внесені та не відкликані пропозиції (можливо, із стислим обґрунтуванням), поправки, що мають суцільну нумерацію і розміщуються на рівні з відповідними статтями законопроекту, із зазначенням ініціаторів їх внесення - суб’єктів права законодавчої ініціативи;

3) висновок головного комітету щодо внесених пропозицій, поправок;

4) остаточну редакцію статей законопроекту, що пропонується головним комітетом для прийняття у другому читанні.

2. Якщо з тих чи інших причин не всі пропозиції, поправки включені до порівняль­ної таблиці, головним комітетом готується і подається додаткова порівняльна таб­лиця.

3. Якщо головний комітет не прийняв рішення щодо тієї чи іншої пропозиції чи поп­равки до законопроекту, то остаточна редакція тексту законопроекту в цій частині залишається комітетом в редакції першого читання.

1. У ході другого читання народні депутати мають співставити текст законопроекту, підготовленого до другого читання з текстом проекту, ухваленого в першому читанні. Відмінності тут полягатимуть у ступені врахування внесених суб’єктами законодавчої ініціативи пропозицій, поправок. З цього випливає необхідність якнайретельніше упо­рядкувати зміст відповідних прийнятих та відхилених поправок і структурувати проект перед другим читанням з максимальною зрозумілістю народним депутатам і точністю.

У ч. 1 цієї статті містяться приписи щодо змісту порівняльної таблиці законопро­екту. На основі цієї таблиці народні депутати можуть побачити обсяги і зміст змін, що їх зазнав проект після першого читання. У такій таблиці обов’язково зазначається статус врахування пропозицій і поправок до проекту - враховані, відхилені, враховані редак­ційно.

Головний комітет на своєму засіданні має розглянути і винести рішення щодо кож­ної з пропозицій і поправок, які мають суттєво поліпшити юридичну якість проекту і забезпечити його цілісність і системність.

Права колонка порівняльної таблиці повинна містити текст проекту, який пропо­нується комітетом для прийняття у другому читанні. Його зміст має відповідати тексту проекту, прийнятому в першому читанні, у частині, що не була піддана коригуванню, з урахуванням пропозицій і поправок, які враховані головним комітетом. При цьому Регламент не обумовлює обсягів та ступеня змін статей проекту; відповідних змін мо­жуть зазнати окремі статті, більшість з них або всі статті.

Може статись ситуація, коли до проекту не висловлено жодних пропозицій і попра­вок взагалі. Тоді на друге читання виноситься проголосований у першому читанні проект.

2. У ч. 2 цієї статті обумовлюється можливість подання додаткової порівняльної таблиці до законопроекту у разі, якщо не всі пропозиції і поправки були включені до ос­новної порівняльної таблиці. При цьому не зазначається конкретних причин невключен- ня таких пропозицій і поправок та строків підготовки додаткової порівняльної таблиці.

Причинами невключення всіх внесених пропозицій і поправок і їх обов’язкове наступне включення до додаткової порівняльної таблиці може бути подання відповід­них поправок і пропозицій з порушенням строків їх внесення, визначених у ч. 1 ст. 111 Регламенту.

До числа причин, з яких, вочевидь, необхідно готувати додаткову таблицю, варто віднести технічні помилки при підготовці основної порівняльної таблиці, що було ви­явлено суб’єктами права законодавчої ініціативи або секретаріатом комітету та вчасно усунуто шляхом підготовки такої додаткової порівняльної таблиці.

3. Частина 3 цієї статті обумовлює можливість неприйняття головним комітетом жодного з рішень - ні на підтримку, ні на відхилення пропозицій і поправок до зако- нопроекту - та юридичні наслідки цього. Відсутність позиції комітету з цього питання призводить до збереження в силі відповідного положення проекту у редакції, що була проголосована при прийнятті проекту в першому читанні.

Така ситуація не є порушенням прав суб'єкта права законодавчої ініціативи на пов­ноцінний розгляд внесеної ним пропозиції чи поправки; відсутність позиції комітету ще не означає, що така позиція не може бути сформульована під час розгляду проекту на пленарному засіданні парламенту. До того ж, у ч. 4 ст. 115 Регламенту вказується на те, що відсутність рішення комітету щодо пропозиції чи поправки не веде до її відхилення, а має наслідком розгляд її на пленарному засіданні Верховної Ради України (щоправда, у ч. 4 ст. 115 Регламенту йдеться про розгляд альтернативних пропозицій і поправок).

У ч. 4 ст. 45 Регламенту йдеться про те, що на голосування ставляться окремо всі пропозиції і поправки, що надійшли і не були відкликані у порядку, встановленому Регламентом.

Стаття 114. Розгляд законопроектів у другому читанні

1. Під час розгляду законопроекту в другому читанні Верховна Рада проводить його постатейне обговорення та голосування. У разі необхідності можуть обговорюва­тися і ставитися на голосування окремі частини, пункти, підпункти, речення або статті.

2. Верховна Рада може прийняти процедурне рішення про розгляд законопроекту розділами, частинами з проведенням щодо них самостійного обговорення і голо­сування. Таке процедурне рішення може прийматися після обговорення за скоро­ченою процедурою.

3. До початку чи у ході обговорення законопроекту в другому читанні може бути внесена пропозиція про обговорення і голосування спочатку тих структурних час­тин законопроекту, які містять основні, вирішальні або зумовлюючі положення щодо його інших відповідних структурних частин. Така пропозиція обговорюєть­ся за скороченою процедурою, після чого приймається процедурне рішення. У разі внесення Погоджувальною радою пропозицій щодо послідовності розгляду структурних частин законопроекту така пропозиція ставиться на голосування без обговорення до початку розгляду законопроекту.

1. У цій статті сформульовано загальні, універсальні вимоги щодо розгляду зако­нопроектів у режимі другого читання. Розгляд законопроектів у другому читанні є особ­ливий, урегульований нормами Регламенту порядок обговорення та голосування зако­нопроектів, внесених головним комітетом на друге читання. Відтак, такий розгляд скла­дається з двох взаємопов'язаних стадій - обговорення проектів і голосування щодо них. Докладно процедури обговорення проектів регулюються нормами ст. 115, а голосування - ст. 116 Регламенту. У цій же статті викладаються універсальні вимоги, що висуваються Регламентом до процедури розгляду проектів у другому читанні як цілісної і відносно автономної стадії законодавчого процесу.

2. Особливою ознакою такого розгляду є різні варіанти підходів до обговорення і голосування законопроекту. Їх є три:

1) постатейне обговорення і голосування (у разі необхідності може бути застосова­ний більш детальний розгляд проекту з акцентом на окремих частинах, пунктах і підпунктах);

2) обговорення і голосування законопроекту розділами чи частинами;

3) обговорення і голосування спершу основних, засадничих положень проекту, а потім усіх інших його положень.

3. Частина 1 цієї статті ґрунтується на принципі постатейного обговорення і го­лосування проекту. Тут обговорення проводиться щодо кожної статті проекту, підго­товленого головним комітетом до другого читання в порядку її нумерації (ч. 1 ст. 115 Регламенту). Особливості голосування у такому випадку встановлюються положеннями ст. 116 Регламенту.

Водночас, Регламент вказує на можливість альтернативного підходу до обговорення і голосування проекту - замість постатейного обговорення і голосування на таке обго­ворення і голосування можуть ставитися окремі частини, пункти, підпункти, речення або статті. Такий підхід може бути зумовлено складною конструкцією статей проекту, наявністю у такій структурі складових, які містять базові положення щодо інших поло­жень (ч. 3 цієї статті). Іншими словами, у разі необхідності, може бути застосовано більш детальний, диференційований підхід до обговорення статей законопроекту.

4. Слід також мати на увазі неможливість проведення у режимі другого читання розгляду проекту за скороченою процедурою, яка може застосовуватися винятково до розгляду проектів у режимі першого чи повторного першого читання. Водночас, зазна­чене зауваження не стосується можливості проведення за скороченою процедурою обго­ворення питання про доцільність розгляду проекту розділами, частинами з проведенням щодо них самостійного обговорення і голосування (ч. 2 цієї статті).

Така пропозиція вноситься суб'єктом права законодавчої ініціативи, проводиться її скорочене обговорення, після чого голосами не менш як 150 народних депутатів має бути ухвалено відповідне процедурне рішення про розгляд законопроекту не в режимі поста­тейного розгляду, а іншими змістовними блоками - розділами та частинами.

На практиці ця норма поки що не використовувалася. Окрім того, з огляду на те, що в ч. 2 цієї статті вказується на можливість зміни процедурним рішенням порядку роз­гляду проекту у другому читанні, цій нормі повинен відповідати порядок обговорення законопроектів, що відрізняється як від постатейного так і від загального порядку обго­ворення, визначеного у ст. 115 Регламенту. Натомість такий порядок у згаданій статті та в Регламенті в цілому відсутній.

5. Будь-який законопроект є складною системою правових положень, об'єднаних у статті, глави та розділи. Очевидно, що у деяких випадках системоутворюючі положення проекту може бути викладено в кількох найважливіших із точки зору побудови проекту статтях, не врахувавши які не можна не порушити концепцію проекту в цілому. З огляду на це, у ч. 3 цієї статті викладена ще одна альтернатива розгляду проектів у другому чи­танні.

Вона, зокрема, передбачає алгоритм розгляду проектів у разі виділення в їх струк­турі окремих частин, які містять базові положення щодо інших частин, безпосередньо впливають на структуру проекту і мають пріоритетне значення по відношенню до інших частин проекту. До таких структурних частини проекту можна віднести частину статті, статтю, групу статей, главу, розділ тощо. Виділення відповідних структурних частин про­екту є довільним і здійснюється у міру необхідності.

Зрозуміло, що трактування певних частин проекту як «базових» має суто приклад­не значення і має застосовуватися в тих чи інших конкретних випадках, щодо яких ухва­лить відповідне рішення парламент.

У разі схвалення такого алгоритму розгляду законопроекту у другому читанні пар­ламентарії спершу мають розглянути пропозицію про обговорення і голосування спо­чатку тих структурних частин законопроекту, які містять базові положення. Таку пропо­зицію має озвучити будь-який суб'єкт права законодавчої ініціативи як перед початком, так і в ході обговорення цього законопроекту. Далі ця пропозиція повинна бути обгово­рена за скороченою процедурою (за схемою, визначеною у ст. 31 Регламенту), після чого парламент має прийняти щодо неї процедурне рішення. Для цього відповідно до ст. 49 Регламенту достатньо 150 голосів народних депутатів.

Якщо ж така пропозиція зроблена Погоджувальною радою фракцій, тобто відоб­ражає досягнення певного консенсусу більшістю депутатів, представлених у парламенті, то вона ставиться на голосування без обговорення, оскільки таке обговорення вже від­булося в рамках Погоджувальної ради, і має бути проголосована ще до початку розгляду відповідного законопроекту.

Зрозуміло, що у разі підтримки такої пропозиції парламентом при розгляді від­повідного законопроекту не може застосовуватися технологія почергового обговорен­ня і голосування статей проекту у порядку їх нумерації. Зокрема, мають бути визначені юридичні наслідки неприйняття базових положень проекту: чи повинен він ставитися на голосування, чи ні? Відповідна процедура відсутня в Регламенті.

Стаття 115. Порядок обговорення законопроектів при розгляді у другому читанні

1. Під час розгляду законопроекту у другому читанні проводиться обговорення кож­ної статті в порядку її нумерації в запропонованій головним комітетом редакції, якщо не прийнято рішення про розгляд законопроекту в іншому порядку від­повідно до статті 114 цього Регламенту.

2. За наполяганням ініціатора внесення - суб’єкта права законодавчої ініціативи може бути проведено обговорення відхилених головним комітетом пропозицій, поправок, що стосуються цих статей.

3. За наполяганням народних депутатів може бути проведено обговорення врахова­ної головним комітетом пропозиції, поправки з наступним голосуванням щодо її прийняття, вилучення в цілому чи її частини. У такому ж порядку може бути по­рушено питання про розгляд пропозиції, поправки до відповідного тексту статті законопроекту, прийнятого в першому читанні, але відсутньої у запропонованій головним комітетом редакції.

4. У разі внесення до порівняльної таблиці законопроекту кількох альтернативних пропозицій, поправок, щодо яких головний комітет не прийняв рішення, Верховна Рада розглядає кожну з них.

5. Право на роз’яснення пропозицій і поправок мають ініціатори їх внесення - суб’єкти права законодавчої ініціативи. Якщо до однієї статті або її частини є декілька про­позицій, які виключають одна одну, їх обговорення проводиться одночасно з послі­довним, у порядку черговості їх внесення, наданням слова ініціаторам їх внесення.

6. Додаткова порівняльна таблиця до законопроекту розглядається одночасно з ос­новною порівняльною таблицею.

7. Якщо своєчасно внесену пропозицію, поправку не було надано народним депута­там, це не перешкоджає її обговоренню і голосуванню на цьому ж пленарному за­сіданні Верховної Ради. Зміст пропозиції чи поправки оголошується головуючим на пленарному засіданні або ініціатором її внесення - суб'єктом права законодав­чої ініціативи.

1. Ця стаття практично повністю ґрунтується на концепції постатейного розгляду законопроектів парламентом у режимі другого читання. Вона не охоплює своїм регуля­тивним впливом випадки, описані у частинах 2-3 ст. 114 Регламенту.

2. У ч. 1 цієї статті вказується, що розгляд проекту закону передбачає обговорення кожної статті проекту у порядку її нумерації та в запропонованій комітетом редакції. Таким чином, йдеться про обговорення тих статей, які були піддані коригуванню коміте­том з урахуванням внесених народними депутатами пропозицій і поправок. Не йдеться про обговорення кожної статті поза зміненими комітетом статтями проекту.

Застосований у цій частині вислів «якщо не прийнято рішення про розгляд зако­нопроекту в іншому порядку відповідно до статті 114 цього Регламенту» вказує на наяв­ність у зазначеній статті Регламенту альтернативних процедур розгляду проектів, щодо яких сам парламент може ухвалити окреме процедурне рішення.

3. Якщо ініціатор внесення пропозицій і поправок не наполягає на обговоренні відхилених комітетом пропозицій і поправок, такі пропозиції і поправки на пленарно­му засіданні не обговорюються. Зазвичай, у ході підготовки до другого читання є велика кількість відхилених пропозицій і поправок. Відсутність наполягання на їх розгляді є за­порукою прискорення розгляду проекту у другому читанні.

Водночас, ініціатор їх внесення має повне право висловитися щодо необхідності обговорення таких пропозицій і поправок. Тоді народному депутату - ініціатору внесен­ня надається до однієї хвилини для обґрунтування пропозиції чи поправки (ч. 2 ст. 32 Регламенту), після чого вона ставиться на голосування. Якщо така пропозиція чи поп­равка набирає більшість голосів від конституційного складу парламенту на свою користь, вона вважається прийнятою, інакше - відхиленою (ч. 8 ст. 45 Регламенту). При розгляді пропозицій і поправок мають бути дотримані всі вимоги ст. 45 Регламенту.

4. Протилежна ситуація складається, коли головний комітет врахував у підготов­леній до другого читання редакції пропозицію або поправку, але народні депутати - про­тивники її ухвалення наполягають на голосуванні. Відповідно до ч. 3 цієї статті вони ма­ють таке право, якому кореспондує обов’язок головуючого на пленарному засіданні ор­ганізувати її обговорення з виступами ініціатора її внесення та противників її прийняття, вилучення в цілому чи її частини. Це ж стосується можливості порушити питання про розгляд пропозиції або поправки до відповідного тексту статті законопроекту, прийня­того в першому читанні, але відсутньої у запропонованій головним комітетом редакції.

5. Можливою є ситуація внесення альтернативних пропозицій і поправок. Такими є пропозиції і поправки, які внесені до однієї статті чи частини статті проекту, але мають різне значення. У парламентській практиці такі випадки досить часті, народні депутати нерідко відстоюють протилежні підходи щодо одних і тих же правових положень про­ектів законів. Якщо стосовно таких пропозицій і поправок комітет не зміг визначитися і віддати перевагу котрійсь із них, тоді кожна з них підлягає розгляду залежно від черго­вості внесення.

6. У логічному зв’язку з попередніми частинами цієї статті перебуває ч. 5, яка обу­мовлює право ініціаторів внесення пропозицій і поправок роз’яснювати їх зміст. Таке роз’яснення відбувається в ході виступів ініціаторів пропозицій і поправок під час обго­ворення законопроекту. Наявність альтернативних пропозицій і поправок визначає чер­говість їх обговорення з обов’язковим наданням слова ініціаторам їх внесення.

7. Ч. 6 цієї статті врегульовує питання черговості розгляду пропозицій і поправок, включених до додаткової порівняльної таблиці (у разі її підготовки) поряд з основною таблицею. Обидві ці таблиці розглядаються одночасно. Одночасність розгляду означає відсутність пріоритетності будь-якої з них та розгляд пропозицій і поправок відповідно до нумерації статей, до яких вони внесені. Якщо, скажімо, спершу йде пропозиція до ст. 5 законопроекту, і вона викладена в додатковій таблиці, то розглядається саме вона, а наступною йде пропозиція до ст. 6, викладена в основній таблиці - вона розглядається наступною.

8. Суб'єкти права законодавчої ініціативи обмежені строками внесення поправок і пропозицій до проектів - 14 днів для другого читання і 10 днів - для повторного другого читання (ч. 1 ст. 111 Регламенту). У разі невключення такої своєчасно внесеної пропози­ції, поправки до порівняльної таблиці проекту Регламентом у ч. 7 цієї статті допускається обговорення і голосування її на цьому ж таки пленарному засіданні парламенту.

Очевидно, на необхідності розгляду має наполягати ініціатор її внесення, а пра­во наполягати на розгляді має супроводжуватися обов'язковим наданням головуючим на пленарному засіданні слова для обґрунтування такої пропозиції, поправки ініціато­ру її внесення. Водночас, виголошення такої пропозиції, поправки «з голосу» украй рід­ко практикується у законодавчій практиці і не повинно бути правилом. Всі пропозиції і поправки, що внесено і не відкликано в установленому Регламентом порядку, мають обов'язково включатися до відповідної порівняльної таблиці. Народним депутатам має бути забезпечено достатній за часом період ознайомлення зі змістом таких пропозицій і поправок для формулювання кваліфікованої, зваженої позиції щодо підтримки чи не підтримки кожної з них.

Стаття 116. Особливості голосування при розгляді законопроектів у другому читанні

1. Верховна Рада проводить голосування по кожній пропозиції, поправці, відхиленій головним комітетом, якщо на цьому наполягає ініціатор внесення - суб’єкт права законодавчої ініціативи.

2. Після завершення розгляду пропозицій, поправок, що надійшли до відповідної статті законопроекту, Верховна Рада проводить голосування щодо статті в цілому.

3. У разі якщо не надійшло пропозицій і поправок до статей або немає зауважень до запропонованого головним комітетом тексту законопроекту і народні депутати, пропозиції чи поправки яких відхилені головним комітетом, не наполягають на їх голосуванні, головуючий на пленарному засіданні може об’єднати голосування в цілому щодо декількох таких послідовно розміщених статей. Їх текст підлягає оголошенню, якщо на цьому наполягає хоча б один народний депутат.

4. У разі якщо жоден із внесених на друге читання варіантів статті голосуванням не підтримано, стаття вважається відхиленою.

5. Після завершення постатейного розгляду законопроекту Верховна Рада прово­дить голосування щодо прийняття законопроекту в другому читанні. Якщо до законопроекту немає зауважень народних депутатів, головуючий на пленарному засіданні може поставити його на голосування в цілому як акт Верховної Ради.

6. Голосування законопроекту в цілому не проводиться, якщо внаслідок неприйнят­тя Верховною Радою тих чи інших статей законопроекту або істотної зміни запро­понованої головним комітетом редакції окремих структурних частин законопро­екту, в тексті виникають суперечності чи прогалини, які виключають можливість застосування норм законопроекту після його остаточного прийняття та набрання ним чинності.

7. Якщо законопроект не поділяється на статті, пункти, то на голосування ставлять­ся окремо назва законопроекту, його текст та законопроект у цілому.

1. У цій статті визначаються особливості голосування при розгляді законопроек­тів у режимі другого читання. Ці особливості стосуються і режиму повторного другого читання (ч. 4 ст. 119 Регламенту). Водночас, вони мають застосовуватися в сукупності із положеннями ст. 45 Регламенту, яка регулює порядок голосування пропозицій і поправок на пленарному засіданні Верховної Ради України.

2. Обговорення відхилених комітетом пропозицій і поправок відбувається відповід­но до ч. 2 ст. 115 Регламенту, якщо на цьому наполягає ініціатор їх внесення. Після такого обговорення зазначені пропозиції і поправки мають ставитися на голосування (ч. 1 цієї статті). Пропозиція чи поправка враховується, якщо вона набирає більшість голосів від конституційного складу парламенту. У разі подрібнення пропозицій і поправок на окремі частини їх голосування проводиться в порядку, визначеному ч.ч. 6-7 ст. 45 Регламенту.

Якщо ініціатор внесення пропозиції чи поправки не наполягає на її розгляді, то вона відповідно не ставиться на голосування. Водночас, треба мати на увазі, що відповідно до

ч. 3 ст. 115 Регламенту за наполяганням депутатів може бути проведене обговорення і подальше голосування врахованої комітетом пропозиції чи поправки щодо її прийняття, вилучення в цілому чи її частини або голосування пропозиції чи поправки до відповід­ного тексту статті законопроекту, прийнятого в першому читанні, але відсутньої в запро­понованій комітетом редакції.

3. Після голосування пропозицій і поправок до статті настає стадія голосування статті в цілому, з урахуванням прийнятих до неї пропозицій і поправок. Навіть якщо окремі пропозиції і поправки враховані, а стаття в цілому не підтримана, то вона вилу­чається із законопроекту.

4. Аналогічно тому порядку, що застосовується у ході голосування пропозицій і поправок, може статися так, що є декілька пропозицій із відмінними редакціями статті у цілому. Якщо жоден із варіантів нової редакції статті не підтримано голосуванням, стаття вважається відхиленою.

5. Якщо до тексту статті не надійшло жодної пропозиції чи поправки, то текст від­повідної статті голосується у редакції першого читання. Коли пропозиції і поправки вра­ховано комітетом і депутати не наполягають на їх перегляді, то на голосування виносить­ся підготовлений комітетом для другого читання текст проекту. Це ж відбувається, якщо деякі пропозиції, поправки відхилено, але ініціатори їх внесення не наполягають на їх розгляді. У цьому випадку на голосування ставиться текст проекту, який підготовлено комітетом для другого читання.

Передбачається також право головуючого об’єднувати голосування в цілому щодо кількох послідовних статей, до яких не надійшло пропозицій, поправок, або немає заува­жень до підготовленої комітетом редакції (ч. 3 цієї статті).

6. Завершення постатейного розгляду проекту тягне за собою винесення проекту на голосування щодо його прийняття в другому читанні. За відсутності зауважень на­родних депутатів, виголошених як письмово, так і усно в ході обговорення, головуючий може поставити проект на голосування для його прийняття в другому читанні і в цілому як закон. При цьому проводиться одне голосування. Як правило, переважна більшість законів ухвалюється саме в режимі другого читання. Питома вага законопроектів, які ідуть на третє читання, як правило, є незначною. Обов’язковою є процедура третього чи­тання для закону про Державний бюджет України на наступний рік, а також для проектів кодифікованих актів.

7. Внаслідок корекції законопроекту у ході постатейного обговорення і голосуван­ня може статися так, що буде порушено системну єдність проекту. Причинами цього у ч. 6 цієї статті зазначено неприйняття тих чи інших статей проекту та суттєва зміна запропонованої комітетом редакції окремих структурних частин проекту. Виникнення суперечностей і прогалин унаслідок цього унеможливлює реалізацію закону в такій ре­дакції як цілісного акта.

Стаття Регламенту, що розглядається, забороняє ставити на голосування питання про прийняття такого проекту в цілому як закону. Проте вона чітко не вказує, хто саме та в якому порядку має вирішувати: порушена системна єдність проекту чи ні, наскільки глибокими є суперечності і прогалини, що виникли внаслідок постатейного голосування проекту. Очевидно, на відповідні обставини має звертати увагу, у першу чергу, депутат, якому доручено представляти позицію комітету з цього приводу, та головуючий на пле­нарному засіданні.

Свої зауваження щодо винесення проекту на таке голосування може висловити і будь-який інший народний депутат. Поза всім реакція щодо неможливості винесення такого проекту на голосування про прийняття його як закону має бути досить оператив­ною, щоб унеможливити прийняття «сирих» і погано опрацьованих законів та уникнути застосування щодо них вето Президента України.

Юридичні наслідки неприйняття акту в цілому як закону визначено в ст. 117 Регламенту та в статтях, якими регулюється порядок організації третього читання проекту. Слід мати на увазі, що Регламент не зовсім чітко розмежовує підстави продовження роботи над проектом у режимі третього читання в порядку, передбаченому ст. 117 Регламенту.

8. На розгляді парламенту інколи перебувають невеликі за обсягом проекти, які не поділяються структурно на статті і пункти. Щодо таких проектів застосовується не пос­татейний розгляд, а дещо інший підхід до голосування. Окремо голосуються:

1) назва;

2) текст проекту;

3) законопроект у цілому (ч. 7 цієї статті).

Зрозуміло, що навіть якщо назва і текст проекту підтримані, а голосування в цілому не дало позитивного результату, то законопроект відхиляється і знімається з розгляду.

9. При голосуванні законопроекту в цілому слід виходити з варіантів рішень, перед­бачених для режиму другого читання частиною 1 ст. 118 Регламенту:

1) прийняття законопроекту в другому читанні та доручення головному комітету підготувати його до третього читання;

2) прийняття законопроекту в другому читанні та в цілому;

3) прийняття законопроекту в другому читанні за винятком окремих розділів, глав, статей, частин статей та направлення їх головному комітету на доопрацювання з наступним поданням законопроекту на повторне друге читання;

4) повернення законопроекту головному комітету на доопрацювання з наступним поданням на повторне друге читання.

Це ж стосується і відхилення проекту за результатами голосування у другому чи­танні (ч. 3 ст. 118 Регламенту).

Стаття 117. Усунення суперечностей та внесення редакційних уточнень до за­конопроекту

1. До проведення голосування щодо прийняття законопроекту у другому читанні та в цілому Верховна Рада може доручити головному комітету чи утвореній Верховною Радою редакційній групі внести редакційні уточнення з урахуванням поправок, внесених безпосередньо на пленарному засіданні Верховної Ради під час розгляду законопроекту.

2. У випадку, зазначеному в частині першій цієї статті, голосування щодо законо­проекту у другому читанні відкладається на строк, визначений Верховною Радою, і наступний його розгляд розпочинається з голосування без прийняття рішення про включення до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради і без об­говорення.

3. Законопроект, підготовлений згідно з частиною першою цієї статті, надається на­родним депутатам перед початком пленарного засідання або безпосередньо перед голосуванням законопроекту в другому читанні.

1. У ч. 1 цієї статті йдеться про внесення поправок «безпосередньо» на пленарному засіданні, тобто «з голосу». У разі їх появи голосування щодо проекту у другому читанні відкладається на строк, що визначається парламентом. Водночас, Верховна Рада України, як зазначено у ч. 1 цієї статті, може доручити головному комітету чи утвореній Верховною Радою редакційній групі внести необхідні редакційні уточнення у тексті з урахуванням згаданих поправок.

Виникнення у цій нормі терміну «редакційна група» спонукає до аналізу змісту цьо­го поняття. Жодна норма Регламенту не обумовлює утворення таких груп, Закон «Про комітети Верховної Ради України» говорить про робочі групи у складі комітетів, проте очевидно, що редакційна група не тотожна робочій групі, а також відрізняється за своєю природою і призначенням від ТСК.

Тому, на нашу думку, у цій чи в іншій статті Регламенту варто було б конкретизувати положення про редакційну групу, обумовивши порядок її утворення, строк діяльності тощо.

Водночас, можливість внесення поправок «з голосу», передбачена у ч. 1 цієї статті, призводитиме лише до затягування законодавчого процесу та до переобтяження тексту проекту поправками, з якими не змогли всебічно та завчасно ознайомитися ні депута­ти, ні головний комітет. Тож таку практику взагалі варто було б скасувати. Очевидно, що редакційна група чи головний комітет мали б подбати передусім про усунення тих недоліків проекту, які вказані в ч. 6 ст. 116 Регламенту, а не займатися опрацюванням внесених «з голосу поправок».

2. Окремо слід наголосити на тому, що передбачена у цій статті процедура усунення суперечностей та внесення редакційних уточнень до тексту законопроекту не є самостій­ною стадією законодавчого процесу. Вочевидь, така процедура повинна застосовуватися як виняток, а не як правило у такому процесі, щоб не переобтяжувати роботу парламенту постійним поверненням до однієї і тієї ж стадії законодавчого процесу - прийняття за­конопроектів у другому читанні. Зрештою, доволі суттєвий розрив у часі між розглядом проекту у другому читанні та голосуванням за його прийняття після усунення всіх су­перечностей та внесення редакційних уточнень може сприяти деформації парламентсь­кої позиції, не сприятиме оптимізації законодавчого процесу.

3. У ч. 2 цієї статті зазначається, що відкладення законопроекту для внесення редак­ційних уточнень передбачає фактично продовження процедури розгляду, а саме перехід до голосування щодо проекту без прийняття при цьому окремого рішення про включен­ня проекту до порядку денного пленарного засідання та без обговорення цього ж про­екту на засіданні парламенту. Слід вважати, що комітет чи редакційна група має у строк, визначений Верховною Радою України, підготувати текст проекту з редакційними прав­ками та внести його на розгляд парламенту.

4. У ч. 3 цієї статті передбачається скорочений період ознайомлення народних де­путатів із текстом доопрацьованого проекту. Він надається їм перед початком пленар­ного засідання, на якому повинен вноситися на голосування цей проект, або навіть без­посередньо перед голосуванням проекту в другому читанні. Зрозуміло, що це істотно зменшує можливості народних депутатів всебічно оцінити характер правок, внесених до відредагованого тексту проекту.

Стаття 118. Рішення за результатами розгляду законопроекту в другому читанні

1. За результатами розгляду законопроекту в другому читанні Верховна Рада прий­має рішення про:

1) прийняття законопроекту в другому читанні та доручення головному комітету підготувати його до третього читання;

2) прийняття законопроекту в другому читанні та в цілому;

3) прийняття законопроекту в другому читанні за винятком окремих розділів, глав, статей, частин статей та направлення їх головному комітету на доопрацю­вання з наступним поданням законопроекту на повторне друге читання;

4) повернення законопроекту головному комітету на доопрацювання з наступ­ним поданням на повторне друге читання.

2. У разі прийняття рішення, передбаченого пунктом 3 частини першої цієї статті, Верховна Рада визначає частини, розділи, глави, статті, частини статей, що підля­гають доопрацюванню.

3. Законопроект вважається відхиленим, якщо жодне із запропонованих у частині першій цієї статті рішень не отримає на підтримку необхідної кількості голосів на­родних депутатів.

4. Якщо запропонований головним комітетом текст законопроекту прийнято без внесення змін до нього, якщо до нього немає зауважень відповідних структурних підрозділів апарату Верховної Ради, Верховна Рада може прийняти рішення про прийняття законопроекту в другому читанні та в цілому.

1. Варіативності рішень парламенту щодо результатів розгляду законопроекту у першому читанні (ст. 109 Регламенту) кореспондує варіативність таких рішень при роз­гляді цього ж проекту у режимі другого читання. Зрозуміло, що розгляд проекту у такому режимі має завершитися ухваленням певного рішення. Ці рішення повинні відбивати волю парламенту щодо визначення подальшої долі проекту - відхилити його, прийняти його як акт парламенту чи продовжувати роботу над ним у режимі третього чи повтор­ного другого читання.

2. Ця логіка варіативності знайшла своє нормативне відображення у ч. 1 цієї статті. Там визначено 4 варіанти рішень, що їх може ухвалити парламент за результатами роз­гляду законопроекту у другому читанні. Такі варіанти рішень у цілому відображають уяв­лення парламенту про доцільність ухвалення відповідного закону, його юридичну якість, оптимальність вирішення проблем правового регулювання відповідних суспільних від­носин згідно з положеннями проекту тощо.

3. Подані варіанти є такими:

1) прийняття законопроекту в другому читанні та доручення головному комітету підготувати його до третього читання;

2) прийняття законопроекту в другому читанні та в цілому;

3) прийняття законопроекту в другому читанні за винятком окремих розділів, глав, статей, частин статей та направлення їх головному комітету на доопрацювання з наступним поданням законопроекту на повторне друге читання;

4) повернення законопроекту головному комітету на доопрацювання з наступним поданням на повторне друге читання.

Відповідні варіанти рішень Верховної Ради України спершу формулюються голо­вним комітетом за результатами підготовки законопроекту до другого читання, але це рі­шення не є зобов’язальним для парламенту, хоча пріоритет при внесенні на голосування того чи іншого варіанту рішення віддається позиції комітету. Найчастіше парламент при­ймає рішення про ухвалення проекту у другому читанні та в цілому як закону. Тоді зако­нодавчий процес переходить у завершальну стадію - відповідний закон оформлюється, підписується Головою парламенту та передається на підпис Президентові України у по­рядку, визначеному Регламентом.

Інший варіант стосується тих випадків, коли парламент вирішить продовжити ро­боту над проектом на стадії третього читання. Відповідна процедура подається у главі 20 Регламенту.

Недостатня якість проекту і водночас важливість його для розвитку тих чи інших суспільних відносин, які має регулювати відповідний закон, може спонукати парламент відправити проект на доопрацювання до головного комітету з наступним поданням до­опрацьованого проекту для повторного другого читання. При цьому на повторне друге читання може направлятися як проект у цілому (п. 4 ч. 1 цієї статті), так і окремі його роз­діли, глави, статті, частини статей (п. 3 ч. 1 цієї статті). Тут парламент має визначитися, який варіант доопрацювання перед повторним другим читанням обрати.

Якщо обирається варіант з доопрацюванням розділів, глав, статей, частин статей, то парламент тут же має вказати структурні частини проекту, що підлягають такому доопрацюванню (ч. 2 цієї статті). Природно, що в ході такої доробки повинна істотно підвищитися юридична якість проекту, не має порушуватися його системна єдність, інші вимоги законопроектувальної техніки. Очевидно також, що в такому випадку законода­вець не повинен виходити за межі тих структурних частин, щодо доопрацювання яких і ухвалено рішення парламенту.

Слід мати на увазі, що відповідно до ч. 3 ст. 97 Регламенту парламент може ухвалити рішення про проведення повторного другого читання не більше двох разів.

Визначення варіанту доопрацювання проекту певним чином обмежує сферу кори­гування проекту. Зокрема, пропозиції і поправки, підготовлені до інших структурних частин, до порівняльної таблиці включатися не будуть (ч. 3 ст. 118 Регламенту).

4. Якщо жодне з рішень, які головуючий на засіданні пропонує для голосування депу­татам, не набирає більшості голосів від конституційного складу Верховної Ради України, то проект вважається відхиленим. Окреме рішення про відхилення не приймається. До речі, на відміну від першого читання, де комітет може запропонувати парламентові ух­валити рішення про відхилення проекту (п. 2 ч. 1 ст. 109 Регламенту), у режимі другого читання не передбачено можливості окремого голосування за відхилення проекту. Таким чином, відхиленим проект вважається лише тоді, коли жодне з позитивних рішень, виз­начених у ч. 1 цієї статті, не набрало достатньої кількості голосів на свою підтримку.

Для відхилених таким чином проектів настають передбачені ч. 2 ст. 102 Регламенту наслідки: відхилений Верховною Радою законопроект або законопроект, що повторює його за суттю, не може бути внесено знову на поточній та наступній за нею позачерговій сесіях Верховної Ради відповідного скликання. Відхилений законопроект знімається з розгляду і виключається з бази даних законопроектів електронної комп’ютерної мережі веб-сайту Верховної Ради.

5. У ч. 4 цієї статті визначено ще одну альтернативу рішенню щодо проекту за ре­зультатами його розгляду в другому читанні. Йдеться про випадки, коли в другому чи­танні парламент ухвалив законопроект без внесення змін до підготовленого комітетом тексту проекту (відхилені комітетом пропозиції і поправки не були підтримані парламен­том або підтримані ним пропозиції і поправки не зазнали змін з боку парламенту) та без зауважень з боку Головного юридичного управління та редакційного відділу Головного управління документального забезпечення апарату Верховної Ради України.

Іншими словами, текст проекту є достатньо якісним і не викликає зауважень з боку народних депутатів України та з боку експертів. Тоді, за сукупності визначених у ч. 4 цієї статті умов, парламент може відразу після ухвалення проекту у другому читанні перейти до голосування за цей проект як за закон. Тоді законодавчий процес не передбачає треть­ого читання щодо цього законопроекту.

Стаття 119. Розгляд законопроектів у повторному другому читанні

1. На повторне друге читання законопроект подається головним комітетом у вигляді порівняльної таблиці.

2. На повторне друге читання головний комітет подає лише пропозиції, поправки, внесені після другого читання, до статей чи їх частин, що не були прийняті у дру­гому читанні. При цьому включаються всі пропозиції, поправки, у тому числі й ті, що були внесені до цих статей чи їх частин на попереднє друге читання.

3. Якщо на повторне друге читання повернені лише окремі структурні частини зако­нопроекту, порівняльна таблиця готується лише щодо цих структурних частин.

4. Повторне друге читання законопроекту здійснюється за процедурою другого чи­тання (статті 114-118 цього Регламенту).

1. Так, як і у режимі першого читання, для другого читання передбачається мож­ливість проведення повторного другого читання. Розгляд проекту у повторному другому читанні обумовлено і п.п. 3-4 ч. 1 ст. 118 Регламенту. Ці статті регламентують прийнят­тя законопроекту в другому читанні за винятком окремих розділів, глав, статей, частин статей та направлення їх головному комітету на доопрацювання з наступним поданням законопроекту на повторне друге читання або повернення законопроекту головному комітету на доопрацювання з наступним поданням на повторне друге читання. Якщо у першому випадку на друге читання виносяться окремі структурні частини проекту, то в другому випадку - весь проект. Зрозуміло, що з урахуванням цих обставин складається й порівняльна таблиця - її готує головний комітет з тим, щоб вона була готова за 10 днів від дня попереднього другого читання. Вона складається на основі внесених комітетом пропозицій і поправок до проекту.

2. У ч.ч. 2-3 цієї статті вирішується питання щодо того, до якої саме частини проекту може бути внесено пропозиції і поправки. Якщо у другому читанні були прийняті лише окремі частини, то пропозиції і поправки можуть стосуватися лише тих частин, які не були прийняті в другому читанні. Якщо ж весь проект не був прийнятий у другому чи­танні, то пропозиції і поправки можуть бути внесені до всього тексту проекту.

3. У зв'язку з цим потребує спрощення конструкція ч. 2 цієї статті. Весь її текст піс­ля слів «внесені після другого читання» слід вилучити. Якщо на повторне друге читання повернуто весь законопроект, то нові пропозиції мають вноситися до всього його тексту, якщо ж повернуто лише окремі частини проекту, то ця ситуація вирішується у ч. 3, яку перед словами «порівняльна таблиця готується» слід доповнити словами «пропозиції, поправки вносяться».

4. Обговорення та голосування проекту у повторному другому читанні відбувається за правилами, встановленими у ст.ст. 114-118 Регламенту. За результатами цього парла­мент має ухвалити одне з таких рішень:

1) про прийняття законопроекту в другому читанні та доручення головному коміте­ту підготувати його до третього читання;

2) про прийняття законопроекту в другому читанні та в цілому;

3) про прийняття законопроекту в другому читанні за винятком окремих розділів, глав, статей, частин статей та направлення їх головному комітету на доопрацюван­ня з наступним поданням законопроекту на повторне друге читання;

4) про повторне повернення законопроекту головному комітету на доопрацювання з наступним поданням на ще одне повторне друге читання.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 3 ст. 97 Регламенту повторних других читань може бути не більше двох.