Розділ 12 Правовий статус депутатів

Статус депутата — це Його правове положення у представ­ницьких органах державної влади, яке визначається сукупністю правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з політико-правовою природою депутатського мандата, його виник­ненням, припиненням і терміном дії, повноваженнями депутатів, гарантіями їхньої діяльності, а також їх підзвітністю, підконтроль- ністю та відповідальністю.

У конституційному праві правові статуси народних депутатів України і депутатів місцевих рад розглядаються окремо.

Статус народного депутата України визначається Конститу­цією України і Законом України “Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 р. у редакції Закону від 22 березня 2001 р. Згідно зі статтею 1 цього Закону “народний депутат Украї­ни є обраний відповідно до Закону України “Про вибори народ­них депутатів України” представник Українського народу у Вер­ховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депу­татських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України”.

На підставі частини другої статті 76 Конституції України та ча­стини першої статті 9 Закону України “Про вибори народних депу­татів України” від 25 березня 2004 р. депутатом може бути обра­ний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21 року і проживає в Україні протягом останніх 5 років. Ча­стина третя статті 76 Конституції України та частина четверта статті 9 цього Закону містять застереження, що депутатом не може бути обраний громадянин, який має судимість за вчинення умис­ного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у вста­новленому законом порядку.

З Конституції України та Закону України “Про статус народно­го депутата України” випливають основні характеристики статусу народного депутата України:

• здійснення депутатських повноважень на постійній основі;

• несумісність статусу депутата із зайняттям будь-якої іншої ви­робничої чи службової посади, за винятком викладацької, нау­кової та іншої творчої роботи;

• непорушність депутатських повноважень;

• гарантування державою необхідних умов для здійснення депу­татських повноважень;

• недоторканність.

Несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності за законом означає, що народний депутат України не має права бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрально­го органу виконавчої влади; мати інший представницький мандат чи водночас бути на державній службі; обіймати посаду міського, сільського, селищного голови; займатися будь-якою, крім депу­татської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, науко­вої та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов’язків народного депутата час; залучатись як екс­перт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також зай­матись адвокатською діяльністю; входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку. Народний депутат зобов’язаний додер­жуватись інших вимог і обмежень, які встановлюються законом.

Непорушність повноважень народного депутата України за зако­ном означає, що ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, крім випадків, передбачених Конституцією України та іншими законами України. Повноваження народного депутата та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені в умовах воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Згідно зі статтею 27 Закону України “Про статус народного де­путата України” народному депутату України гарантується депу­татська недоторканність на весь строк здійснення ним депутат­ських повноважень. Він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований без згоди Верхов­ної Ради України. Обшук, затримання народного депутата чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефон­них розмов, телеграфної та іншої кореспонденції і застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свобо­ди народного депутата, допускаються лише тоді, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

За Рішенням Конституційного Суду України (№ 7-рп/2003) положення про гарантування депутатської недоторканності (части­на перша статті 80 Конституції України та частина перша статті 27 Закону України від 22 березня 2001 р.) треба розуміти так, що де­путатська недоторканність як елемент статусу народного депутата України є конституційною гарантією безперешкодного й ефектив­ного здійснення народним депутатом України своїх повноважень і передбачає звільнення його від юридичної відповідальності у ви­значених Конституцією України випадках й особливий порядок притягнення народного депутата України до кримінальної відпові­дальності, його затримання, арешту, а також застосування інших заходів, пов’язаних з обмеженням його особистих прав і свобод.

Виконуючи свої функції та повноваження, народні депутати України керуються Конституцією України, законами України та за­гальновизнаними нормами моралі.

Повноваження народного депутата починаються від дня від­криття першої сесії Верховної Ради України з моменту складення ним присяги (зміст якої викладений у статті 79 Конституції Украї­ни) і закінчується в день відкриття першої сесії Верховної Ради України наступного скликання.

Відмова скласти присягу на вірність Україні має наслідком втрату депутатського мандата. Проте ні Конституція України, ні закони не регулюють відповідальності народного депутата за порушення складеної ним присяги.

Гарантування державою необхідних умов для здійснення народ­ними депутатами України депутатських повноважень полягає в за­безпеченні їх непорушності; недоторканності народного депутата; встановленні законом процедури одержання згоди Верховної Ради України на його притягнення до відповідальності; забезпеченні його інформаційними матеріалами та юридичною допомогою; мож­ливості використання ним засобів масової інформації та технічних засобів; відповідальності посадових осіб за невиконання обов’язків щодо забезпечення умов для депутатської діяльності та його за­конних вимог; захисті трудових прав народного депутата; належній оплаті праці; відшкодуванні йому витрат, пов’язаних із депутат­ською діяльністю; обов’язках виконавчих органів рад і органів місцевої державної адміністрації забезпечувати належні умови для виконання народними депутатами депутатських повноважень; ство­ренні належних житлово-побутових умов; наявності штатних по- мічників-консультантів і таких, які працюють на громадських засадах.

Народний депутат України має депутатське посвідчення й на­грудний знак, які видаються йому після визнання Верховною Ра­дою України його повноважень.

У статті 4 Закону України “Про статус народного депутата Ук­раїни” передбачаються такі умови дострокового припинення пов­новажень народного депутата України:

1) особиста письмова заява про складання депутатських повно­важень;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо на­родного депутата;

3) визнання народного депутата судом недієздатним або без­вісно відсутнім;

4) припинення громадянства народного депутата або його виїзд на постійне місце проживання за межі України;

5) смерть народного депутата;

6) порушення народним депутатом вимог щодо несумісності де­путатського мандата з іншими видами діяльності.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата відповідно до пунктів 1—5 статті 4 цього Закону прий­мається в десятиденний строк за поданням комітету, до компетен­ції якого входять питання депутатської етики, більшістю від конс­титуційного складу Верховної Ради України. У разі невиконання вимоги про несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата припиняються до­строково на підставі закону за рішенням суду.

Народні депутати України здійснюють свою діяльність у Вер­ховній Раді України і постійно підтримують зв’язки з виборцями у порядку, встановленому законом. За депутатську діяльність на­родний депутат відповідальний перед українським народом як уповноважений ним представник у Верховній Раді України. При цьому у своїй діяльності він повинен дотримуватися загально­визнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність; поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що комп­рометують його самого, виборців, Верховну Раду України, дер­жаву.

Діяльність народного депутата України у Верховній Раді України полягає в тому, що він (стаття 6 Закону України “Про статус на­родного депутата України”):

• бере участь у засіданнях Верховної Ради України;

• бере участь у роботі депутатських фракцій (груп);

• бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою Ук­раїни;

• виконує доручення Верховної Ради України та її органів;

• бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Вер­ховної Ради України;

• бере участь у парламентських слуханнях;

• звертається з депутатським запитом або депутатським звернен­ням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування, а також до кер­івників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України незалежно від їх підпорядкування і форм власності в порядку, передбаченому цим Законом і законом про регламент Верховної Ради України (закону про регламент Вер­ховної Ради України допоки немає).

Закон України “Про статус народного депутата України” вста­новлює широкі права народного депутата у Верховній Раді Украї­ни, у взаємовідносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та орга­нізаціями, об’єднаннями громадян України та іноземних держав, із засобами масової інформації, на забезпечення інформацією та на її використання.

У Верховній Раді України народний депутат має право ухваль­ного голосу щодо всіх питань, які розглядаються на її засіданнях та засіданнях її органів, до складу яких його обрано. При цьому кожний народний депутат у Верховній Раді України та її органах, до складу яких його обрано, має один голос.

Разом з тим народний депутат може брати участь у роботі будь- якого органу Верховної Ради України з правом дорадчого голосу, якщо інше не передбачено законом.

На засіданнях Верховної Ради України та в роботі її органів на­родний депутат реалізує надані йому права відповідно до Конс­титуції України, цього та інших законів України. Він бере особисту участь у засіданнях Верховної Ради України чи її органів, до скла­ду яких його обрано.

При опрацюванні та прийнятті законопроектів, постанов та ін­ших актів Верховної Ради України поправки, пропозиції та заува­ження, внесені народним депутатом, розглядаються і за ними приймаються рішення щодо їх урахування чи відхилення.

Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за ре­зультати голосування або висловлювання у Верховній Раді Украї­ни та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп, а голосування і позиція, висловлена народним депутатом в роботі Верховної Ради України та її органів, не може бути предметом роз­гляду у Верховній Раді України та її органах.

Народний депутат на пленарному засіданні Верховної Ради Ук­раїни має право в порядку, передбаченому законом про регламент Верховної Ради України'.

• обирати і бути обраним на посади Голови Верховної Ради Ук­раїни, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України;

• обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України;

• пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами;

• виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді Украї­ни;

• звертатися з депутатськими запитами, вимагати відповіді на них;

• брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, голо­вуючому на засіданні;

• виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голо­сування;

• висловлювати власну думку з кожного питання, яке розгля­дається на засіданні;

• висловлювати думку щодо кандидатів, які обираються чи при­значаються на посади, звільняються з посад Верховною Радою України, а також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призначення і звільнення з посад;

• порушувати питання про заміну головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України;

• порушувати питання про довіру складу органів, утворених Вер­ховною Радою України, а також посадовим особам, яких обра­но, призначено на посади або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбаче­них Конституцією України;

• порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, ус­танов, організацій, розташованих на території України і щодо яких є дані про порушення ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасових слідчих комісій;

• передавати для внесення до протоколу і стенографічного бюле­теня засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, про­позиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою України.

Принагідно зауважимо, що на відкритих пленарних засіданнях Верховної Ради України на гостьових місцях мають право бути присутніми народні депутати попередніх скликань, крім тих, пов­новаження яких припинено достроково у зв’язку з набранням за­конної сили обвинувальним вироком щодо них або за рішенням суду в разі невиконання вимоги про несумісність депутатського мандата.

Право законодавчої ініціативи народного депутата реалізується у формі внесення до Верховної Ради України законопроекту, про­екту постанови, іншої законодавчої пропозиції.

Народні депутати мають право об’єднуватися в депутатські фракції та депутатські групи, які утворюються, реєструються, діють, а також припиняють діяльність відповідно до закону про регла­мент Верховної Ради України та інших законів України.

Організація роботи таких груп і фракцій регулюється законами України та прийнятим відповідно до них Положенням про депу­татську фракцію (групу).

Народний депутат має право бути членом лише однієї зареєст­рованої депутатської фракції (групи), вільно вийти зі складу де­путатської фракції (групи), або може не входити до жодної зареє­строваної депутатської фракції (групи) (зміни до Конституції Ук­раїни, викладені в розділі 11, встановлюють, що “невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій),до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депу­тата України зі складу такої фракції” зумовлюють дострокове припи­нення повноважень народного депутата України).

Як член депутатської фракції (групи) народний депутат має право'.

• обирати і бути обраним до керівних органів депутатської фрак­ції (групи);

• брати участь у затвердженні Положення про депутатську фрак­цію (групу);

• пропонувати питання для розгляду депутатською фракцією (групою);

• вносити пропозиції до питань, які розглядаються на засіданні депутатської фракції (групи), виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій;

• брати участь в обговоренні будь-якого питання, яке розгляда­ється на засіданні депутатської фракції (групи).

Народний депутат за погодженням з відповідною депутатською фракцією (групою) може бути обраний одночасно членом одного комітету Верховної Ради України і тимчасової слідчої чи тимча­сової спеціальної комісії, а народний депутат, який не входить до складу депутатських фракцій (груп), може бути обраний членом одного комітету Верховної Ради України за власним бажанням і бути одночасно членом тимчасової слідчої чи тимчасової спе­ціальної комісії. При цьому Верховна Рада України забезпечує пропорційне обрання народних депутатів до складу відповідних комітетів.

Порядок здійснення повноважень народних депутатів в органах Верховної Ради України визначається Конституцією України, цим та іншими законами України.

Народний депутат, який є членом комітету, тимчасової спе­ціальної чи тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, має право'.

• вносити пропозиції про розгляд на засіданнях відповідного ко­мітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії будь-якого питання, що належить до їх компетенції, а також брати участь в обговоренні питань, що вносяться на розгляд комітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії. При цьому кожна внесена народним депутатом пропозиція на його вимогу має бути проголосована на засіданні відповідного комітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України;

• отримувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та органі­зацій допомогу, необхідну для роботи у складі тимчасових спеціальних чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України;

• викласти власну окрему думку як додаток до рішення комітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України.

Дуже важливим є право народного депутата України на депутат­ський запит і депутатське звернення. Народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Прези­дента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, неза­лежно від їх підпорядкування і форм власності (стаття 15 Закону).

Депутатський запит — це вимога народного депутата, народ­них депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляєть­ся на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і ор­ганізацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з пи­тань, що належать до їх компетенції.

Депутатський запит вноситься в письмовій формі народним депутатом, а у випадку, передбаченому пунктом 34 частини першої статті 85 Конституції України, також на вимогу групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України і розглядається на засіданні Верховної Ради України.

Верховна Рада України приймає рішення про направлення де­путатського запиту відповідному органу або посадовій особі, до яких його звернуто, однією п’ятою її конституційного складу.

Рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України має бути попередньо підтримане щонай­менше однією третиною конституційного складу Верховної Ради України.

При цьому зауважимо, що Конституційний Суд України не­одноразово у своїх рішеннях тлумачив положення Конституції України і Закону України “Про статус народного депутата Украї­ни” про порядок звернення народного депутата з депутатським запитом. Зокрема, Рішенням від 14 жовтня 2003 р. № 16-рп Конс­титуційний Суд України встановив, що положення частини пер­шої статті 86 Конституції України та відповідні положення час­тин другої та третьої статті 15 Закону України “Про статус на­родного депутата України” треба розуміти так, що направлення запиту народного депутата України, з яким він на сесії Верховної Ради України звертається до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керів­ників підприємств, установ і організацій, розташованих на тери­торії України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, не потребує прийняття рішення Верховною Радою України, а по­ложення пункту 34 частини першої статті 85 Конституції Украї­ни, абзацу другого частини четвертої статті 15 Закону України “Про статус народного депутата України” необхідно розуміти так, що рішення про направлення запиту до Президента України приймається Верховною Радою України більшістю її конститу­ційного складу. Рішенням від 20 березня 2002 р. № 4-рп Консти­туційний Суд України встановив, що народний депутат України не має права звертатися до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудового слідства, з вимогами і пропозиція­ми з питань, які стосуються проведення дізнання та досудового слідства в конкретних кримінальних справ. У разі надходження до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудового слідства, вимог і пропозицій народних депутатів Ук­раїни із зазначених питань керівники відповідних органів, слідчі й посадові особи, що здійснюють дізнання, повинні діяти, до­тримуючись вимог, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України.

Президент України, керівники органів державної влади та орга­нів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, до яких звернуто запит, зобов’язані повідомити народного депу­тата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України в письмовій формі про результати розгляду його(їх) запиту у п’ят- надцятиденний строк з дня його одержання або в інший встанов­лений Верховною Радою України строк.

Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, Президент України, керівник відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, до якого звернуто запит, зо­бов’язані письмово повідомити про це Голову Верховної Ради Ук­раїни та народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України, який вніс (які внесли) запит, і запро­понувати інший строк, який не повинен перевищувати одного місяця з моменту одержання запиту.

Народний депутат має право брати безпосередньо участь у роз­гляді внесеного ним запиту керівником органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та орга­нізації і на його вимогу керівник органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, якому адресовано запит, зобов’язаний повідомити народному де­путатові про день розгляду порушених у запиті питань завчасно, але не пізніше як за три дні до їх розгляду.

Народний депутат має право на депутатське звернення до орга­нів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх поса­дових осіб, керівників підприємств, установ і організацій незалеж­но від форм власності та підпорядкування, об’єднань громадян з питань, пов’язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань (стаття 16 Закону України “Про статус народного депутата України”).

Депутатське звернення — це викладена в письмовій формі про­позиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян, здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з пи­тань, що входять до їх компетенції.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зо­бов’язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку роз­гляду. Строк розгляду депутатського звернення з урахуванням продовження не може перевищувати ЗО днів з моменту його одер­жання.

Народний депутат, який направив звернення, може бути при­сутній при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх поса­дових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об’єд­нань громадян, яким адресовано депутатське звернення. Посадова особа, що відповідає за розгляд звернення народного депутата, зо­бов’язана завчасно, але не пізніше як за день повідомити народно­го депутата про час і місце розгляду звернення.

Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніше як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов’язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місце­вого самоврядування, до якого було зроблено звернення, за підпи­сом його керівника чи посадової особи, керівника підприємства, установи та організації, об’єднання громадян.

У статті 17 Закону України “Про статус народного депутата Ук­раїни” встановлюються права народного депутата України у взає­мовідносинах з органами державної влади, органами місцевого само­врядування, підприємствами, установами та організаціями, об’єд­наннями громадян України та іноземних держав.

Народний депутат, який не має спеціальних повноважень на представництво Верховної Ради України, має право вступати у відносини з посадовими особами і державними органами інозем­них держав лише від власного імені. У відносинах з посадовими особами, державними органами і громадянами іноземних держав народний депутат має право захищати незалежність та суверенітет, інтереси України, її громадян і не завдавати своїми вчинками шко­ди Україні, її громадянам.

Народний депутат наділений правом невідкладного прийому з питань депутатської діяльності керівниками та іншими посадови­ми особами розташованих на території України органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, громадських організацій і політичних партій, а в разі пред’явлен­ня посвідчення народного депутата України має право безпере­шкодно відвідувати органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також право безперешкодного доступу на всі підприємства, в установи та організації, розташовані на території України, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, ре­жиму секретності. Вимоги про пред’явлення чи оформлення ін­ших документів, а також особистий огляд народного депутата, огляд і перевірка його речей забороняються, якщо інше не вста­новлено законом.

Щодо права народного депутата України користуватися правом невідкладного прийому Конституційний Суд України своїм Рішен­ням від 10 квітня 2003 р. № 7-рп встановив, що його треба розум­іти так: невідкладним є позачерговий прийом народного депутата України з питань його депутатської діяльності, який не може бути відкладений на тривалий час і здійснюється керівниками та інши­ми посадовими особами розташованих на території України органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, громадських організацій і політичних партій раніше прийому інших посадових осіб та громадян відповідно до попередньо погоджених часу і місця. Таке право народного депутата не поши­рюється на Президента України.

Важливим є право народного депутата порушувати у Верховній Раді України або її органах питання про необхідність здійснення перевірок додержання законів органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організа­ціями та об’єднаннями громадян, розташованими на території Ук­раїни, чи їх посадовими особами, про проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес, і брати участь у таких розслідуваннях в порядку, встановленому законом.

Як представник державної влади народний депутат у разі по­рушення прав, свобод та інтересів людини й громадянина, що охороняються законом, та інших порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або зверта­тися з вимогою до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників під­приємств, установ та організацій припинити такі порушення. У разі порушення законності народний депутат може подати де­путатське звернення до відповідних посадових осіб правоохорон­них органів чи органів виконавчої влади, що здійснюють дер­жавний контроль у відповідній галузі. Посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій, а також працівники право­охоронних органів, до яких звернуто вимогу народного депутата про припинення порушення законності, зобов’язані негайно вжи­ти заходів щодо усунення порушення, а за необхідності — при­тягнути винних до відповідальності з наступним інформуванням про це народного депутата. У разі невжиття заходів щодо усунен­ня порушення на посадових осіб покладається дисциплінарна, адміністративна або кримінальна відповідальність у встановлено­му законом порядку.

Народний депутат має право брати участь у розгляді в органах державної влади і органах місцевого самоврядування пропозицій та вимог виборців, інших питань, пов’язаних зі здійсненням депу­татських повноважень, а також брати участь з правом дорадчого голосу в роботі сесій сільських, селищних, міських, районних у містах (у містах з районним поділом), районних і обласних рад та засіданнях їх органів. У разі потреби він має право залучати до участі в розгляді пропозицій, заяв і скарг, які надійшли на його ім’я, а також у прийомі громадян посадових осіб органів державної влади і органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій. Керівник органу державної влади чи ор­гану місцевого самоврядування зобов’язаний бути присутній на прийомі народного депутата особисто або уповноважити на це замість себе іншу посадову особу за погодженням з народним де­путатом.

Народний депутат має право одержати інформацію з питань, пов’язаних зі здійсненням ним депутатських повноважень, від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, які зобов’язані надати йому таку інформацію в порядку і строки, визначені законом, і зустрічатися з виборцями, колективами підприємств, установ та організацій, об’єднаннями громадян, у чому йому повинні невідкладно сприяти їх керівники, а також інші права, передбачені Конституцією України та закона­ми України.

У взаємовідносинах із засобами масової інформації народний депутат має право виступу з питань його депутатської діяльності не рідше одного разу в місяць у друкованих засобах масової інфор­мації, на радіо (до 10 хвилин на місяць) та телебаченні (до 20 хви­лин на місяць), безкоштовно, засновником (співзасновником) яких є органи державної влади, організації або установи, що фінансу­ються повністю або частково за рахунок коштів державного бюд­жету. Редакції газет, засновниками яких є органи державної влади, зобов’язані публікувати подані народним депутатом матеріали не рідше одного разу на місяць обсягом до 1/16 загальної газетної площі. Редагування поданих народним депутатом матеріалів без його погодження забороняється. Народний депутат подає матеріа­ли в підготовленому до друку вигляді: статті, коментарю, інтерв’ю тощо.

Друковані та аудіовізуальні засоби масової інформації, заснов­ником (співзасновником) яких є органи державної влади чи орга­ни місцевого самоврядування, організації або установи, що фінан­суються повністю або частково за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету, зобов’язані безкоштовно давати оголошення про зустріч виборців з народним депутатом і забезпечують висвіт­лення зустрічей народного депутата з виборцями, а також надають народному депутату не менше 15 хвилин ефірного часу на місяць для звіту перед виборцями.

Друковані засоби масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження на території області, закріпленої за народ­ним депутатом, обраним у багатомандатному виборчому окрузі, депутатською фракцією (групою), до якої він належить, засновни­ком (співзасновником) яких є органи державної влади, організації або установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету, зобов’язані публікувати подані на­родним депутатом авторські матеріали не рідше одного разу на місяць обсягом до 1/16 загальної газетної площі.

Права народного депутата України на забезпечення інформацією та на її використання регулюється статтею 19 Закону України “Про статус народного депутата України”. Апарат Верховної Ради України зобов’язаний забезпечити його актами Верховної Ради України, а на вимогу й актами Президента України, нормативно- правовими актами Кабінету Міністрів України та інших централь­них органів виконавчої влади, рішеннями Конституційного Суду України, Верховного Суду України, офіційними матеріалами Ра­хункової палати і Центральної виборчої комісії. Органи влади Ав­тономної Республіки Крим, органи державної влади та органи місцевого самоврядування при його зверненні зобов’язані надати йому офіційні матеріали про свою діяльність.

На вимогу народного депутата посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій зобов’язані забезпечити його консультація­ми відповідних фахівців з питань депутатської діяльності й надати невідкладно, а за відсутності такої можливості — не пізніше як у п’ятиденний строк необхідну інформацію і документацію.

Апарат Верховної Ради України, виконавчі органи органів міс­цевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, правоохо­ронні органи з питань, що входять до їх компетенції, зобов’язані забезпечити народному депутату безоплатну допомогу з правових питань, що виникають у зв’язку з виконанням його і депутатських повноважень.

Народний депутат має право ознайомлюватися з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності. Доступ до державної таємниці всіх ступенів секретності надається після взяття ним письмового зобов’язання щодо збере­ження державної таємниці.

Інформацію, яка становить державну таємницю і стала відомою народному депутатові України під час виконання покладених на нього повноважень, він має право використовувати лише для ви­конання цих повноважень, і не має права розголошувати її, якщо вона була йому надана під час підготовки чи розгляду питань, що були розглянуті на закритих засіданнях Верховної Ради України та її органів, або є конфіденційною чи таємною відповідно до закону і стала йому відомою у зв’язку з виконанням депутатських повно­важень.

Народний депутат не зобов’язаний повідомляти про джерело інформації, яку він використовує.

Важливою складовою статусу народного депутата України є його обов’язки.

Народний депутат зобов’язаний.

• дбати про благо України і добробут українського народу, захи­щати інтереси виборців і держави;

• додержувати вимог Конституції України, Закону України “Про статус народного депутата України”, закону про регламент Вер­ховної Ради України та інших законів, присяги народного де­путата України;

• бути присутній та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано;

• особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядають­ся Верховною Радою України та її органами;

• виконувати доручення Верховної Ради України, відповідного комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, до скла­ду яких його обрано;

• інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради України та її органів;

• додержувати вимог трудової дисципліни і норм депутатської етики;

• як член депутатської фракції (групи) додержуватись вимог По­ложення про депутатську фракцію (групу); виконувати функції, закріплені Положенням про депутатську фракцію (групу), від­повідно до Закону України “Про статус народного депутата Ук­раїни”, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України; представляти інтереси депутатської фракції (групи) у комітеті, тимчасовій спеціальній або тимчасовій слід­чій комісії, до складу яких його обрано;

• як член комітету, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії бути присутній на засіданнях комітету, підкомітету, тим­часової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, до складу яких його обрано, і брати участь у їх роботі; додержувати порядку і норм депутатської етики на засіданнях комітету, його підкомі­тетів, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії та робочих груп органів Верховної Ради України; виконувати до­ручення комітету, підкомітету, тимчасової спеціальної чи тим­часової слідчої комісії, визначені їх рішеннями;

• завчасно повідомляти про неможливість бути присутнім на за­сіданні Верховної Ради України чи її органів керівників цих органів;

• постійно підтримувати зв’язки з виборцями, вивчати громад­ську думку, потреби і запити населення, а в разі потреби по­відомляти про них Верховну Раду України та її органи, вносити пропозиції та вживати в межах своїх повноважень заходи їх урахування в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій;

• інформувати виборців про свою депутатську діяльність через засоби масової інформації, на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на рік;

• розглядати звернення виборців відповідно до вимог та в по­рядку, встановленому Законом України “Про звернення грома­дян”.

Народний депутат розглядає всі одержані ним пропозиції, заяви та скарги виборців, узагальнює їх, за необхідності вносить відпо­відні пропозиції до Верховної Ради України та її органів, а також до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. У разі потреби він надсилає пропозиції, заяви і скарги громадян органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам, установам та організаціям, до повноважень яких входить розгляд звернень громадян чи вирішення порушених у них питань по суті. Про результати розгляду пропозицій, заяв та скарг громадян органи та посадові особи зобов’язані повідомити громадянина, від якого надійшло звернення, і народного депутата в терміни, встановлені Законом України “Про звернення гро­мадян”;

• проводити особистий прийом громадян у дні, визначені Вер­ховною Радою України для роботи з виборцями.

У разі залучення до участі в розгляді пропозицій, заяв і скарг, а також у прийомі громадян посадових осіб органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, ус­танов та організацій не пізніше як за три дні до початку прийому народний депутат повідомляє їх про час і місце проведення прийо­му, а також про орієнтовне коло питань, які мають розглядатися на прийомі;

• здійснювати безпосередньо або із залученням своїх помічників- консультантів, представників громадськості контроль за розгля­дом в органах державної влади та органах місцевого самовряду­вання, на підприємствах, в установах та організаціях пропо­зицій, заяв та скарг громадян, які надійшли на його ім’я;

• використовувати депутатські бланки лише для офіційних за­питів, звернень та листів, які він підписує власноручно.

Народний депутат зобов’язаний також при оформленні на робо­ту у Верховну Раду України, а потім щорічно протягом здійснення своїх повноважень, але не пізніше як 1 березня року, наступного за звітним фінансовим роком, подавати до органів податкової служби України відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, у тому числі й за кордоном, щодо себе і членів своєї сім’ї (дружина, чоловік, батьки, повнолітні діти), а також відомості про належні йому та членам його сім’ї (дружина, чоловік, батьки, повнолітні діти) нерухоме та цінне рухоме майно, вклади в банках і цінні папери.

Статус депутата місцевої ради визначається Конституцією України, законами України “Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 р., “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. та ін.

Конституція України і прийнятий на її основі Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлюють, що до місцевих рад належать сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, а їх депутати є депутатами рад.

Із Конституції України та інших законів України випливає, що депутат місцевої ради набуває повноважень у результаті обрання його до ради на основі реалізації загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Депутати сільських, селищних, міських рад обираються грома­дянами України, які належать до відповідних територіальних гро­мад. Депутати районних, обласних рад обираються громадянами України, які належать до відповідних територіальних громад у ме­жах району, області, а депутати Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим обираються громадянами України, які проживають на території АРК.

Згідно із Законом України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, се­лищних, міських голів” вибори депутатів сільських і селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія відповідного села (кількох сіл, які добровільно об’єдналися у сіль­ську громаду) чи селища.

Вибори депутатів міських, районних у містах, районних, облас­них рад, міст Києва та Севастополя, а також вибори депутатів Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим проводяться за пропор­ційною системою: депутати обираються за виборчими списками від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі яко­го відповідно збігаються з межами міста, району у місті, району, області, міст Києва і Севастополя, а також Автономної Республіки Крим.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про статус депутатів місце­вих рад” депутат сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради (далі — депутат місцевої ради) є представ­ником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад і як представник територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов’язаний виражати і захищати інтереси від­повідної територіальної громади та її частини — виборців свого ви­борчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повнова­жень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місце­вого самоврядування.

Депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради — представницького органу місцевого самовряду­вання і відповідно до закону наділяється всією повнотою прав, не­обхідних для забезпечення його реальної участі в діяльності ради та її органів. Він набуває свої повноваження в результаті його обрання відповідно до Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, се­лищних, міських голів”, які починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчу­ються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення пов­новажень депутата місцевої ради, до складу якої його обрано.

Повноваження депутата місцевої ради припиняються достро­ково за наявності певних підстав, засвідчених офіційними доку­ментами, без прийняття рішення відповідної ради, зокрема:

• відкликання виборцями у встановленому законом порядку;

• припинення громадянства України або виїзду на постійне про­живання за межі України;

• обрання або призначення на посаду, обіймання якої згідно з Конституцією України і відповідним законом не сумісне з ви­конанням депутатських повноважень;

• обрання депутатом іншої місцевої ради;

• визнання судом недієздатним або безвісно відсутнім;

• набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі;

• смерті.

Повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися до­строково також за рішенням відповідної ради з таких підстав:

• з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до покарання, не пов’язаного з позбав­ленням волі;

• за його особистою заявою про складання ним депутатських пов­новажень.

Спори щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вирішуються судом.

Загалом депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не залишаючи виробничу або службову діяльністю, але якщо такий депутат обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, го­ловою, заступником голови районної, обласної, районної в місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі, то не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої в позаробочий час), займатися підприємницькою діяль­ністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

За рішенням обласної, Київської та Севастопольської міських рад у раді на постійній основі може працювати депутат, обраний головою постійної комісії з питань бюджету.

Депутат місцевої ради, який перебуває на посаді керівника міс­цевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, на яку поши­рюються вимоги Конституції України та законів України щодо об­меження сумісництва, не може поєднувати службову діяльність на цій посаді з посадою сільського, селищного, міського голови, сек­ретаря сільської, селищної, міської ради, голови та заступника го­лови районної в місті, районної, обласної ради, а також з іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апа­раті.

Депутат місцевої ради не має права використовувати свій депу­татський мандат в цілях, не пов’язаних з депутатською діяльністю, і не повинен мати іншого представницького мандата.

Як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради депутат місцевої ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен виконувати такі правила депу­татської етики'.

• керуватися загальнодержавними інтересами та інтересами тери­торіальної громади чи виборців свого виборчого округу, від яких його обрано;

• не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях;

• керуватись у своїй діяльності та поведінці загальновизнаними принципами порядності, честі й гідності;

• не розголошувати відомостей, що становлять державну або ін­шу таємницю, яка охороняється законом, інших відомостей з питань, що розглядалися на закритих засіданнях ради чи її органів і не підлягають за їх рішенням розголошенню, а також відомостей, що стосуються таємниці особистого життя депута­та місцевої ради або виборця, що охороняється законом, чи стали йому відомі у зв’язку з його участю в депутатських пе­ревірках;

• не допускати образливих висловлювань, не використовувати в публічних виступах недостовірні або неперевірені відомості про органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підприємства, установи і організації, їх керівників та інших посадових чи службових осіб, депутатських груп, фракцій, окремих депутатів місцевих рад;

• не приймати будь-яких гонорарів, подарунків, не отримувати винагород безпосередньо чи опосередковано за дії, пов’язані зі здійсненням ним депутатських повноважень.

Регламентом ради чи статутом відповідної територіальної гро­мади можуть бути встановлені також інші правила депутатської етики і заходи впливу на депутатів місцевих рад, які порушують ці правила.

Після набуття депутатом місцевої ради повноважень йому ви­даються посвідчення і нагрудний знак, зразки яких, а також Поло­ження про них затверджує Верховна Рада України.

Діяльність депутата місцевої ради поділяється на діяльність у виборчому окрузі і діяльність у раді та її органах. Відповідно до зазначеного він має як певні права, так і певні обов’язки.

У виборчому окрузі депутат місцевої ради зобов’язаний (стаття 10 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”):

• підтримувати зв’язок з виборцями, відповідною територіальною громадою, трудовими колективами і громадськими організа­ціями, які висунули його кандидатом у депутати місцевої ради, а також колективами інших підприємств, установ, організацій незалежно від їх форми власності, органами місцевого самовря­дування, місцевими органами виконавчої влади, розташовани­ми на відповідній території;

• не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про ро­боту місцевої ради та її органів, про виконання планів і про­грам економічного й соціального розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців;

• брати участь у громадських слуханнях з питань, що стосуються його виборчого округу, в організації виконання рішень ради та її органів, доручень виборців, у масових заходах, що здійсню­ються органами місцевого самоврядування на території громади або виборчого округу;

• вивчати громадську думку; вивчати потреби територіальної гро­мади, інформувати про них раду та її органи, брати безпосеред­ню участь у їх вирішенні;

• визначити і оприлюднити дні, години й місце прийому ви­борців, інших громадян; вести регулярний, не рідше одного разу на місяць, прийом виборців, розглядати пропозиції, звер­нення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів забезпечення їх оперативного вирішення.

Депутат місцевої ради, який не виправдав довіри виборців, може бути в будь-який час відкликаний ними у встановленому за­коном порядку.

Депутат місцевої ради періодично, але не рідше одного разу на рік, зобов’язаний звітувати про свою роботу перед виборцями відповідного виборчого округу, об’єднаннями громадян. Орієн­товні строки проведення таких звітів визначає відповідна рада.

Звіт депутата місцевої ради повинен містити відомості про його діяльність у раді та в її органах, до яких його обрано, а також про роботу у виборчому окрузі, про прийняті радою та її органами рішення, про процес їх виконання, про особисту участь в обгово­ренні, прийнятті та в організації виконання рішень ради, її органів, а також доручень виборців свого виборчого округу. Звіт може бути здійснений у будь-який час на вимогу зборів виборців за місцем проживання, трудової діяльності або навчання, а також органів самоорганізації населення. Про час і місце звіту депутат не пізніше як за сім днів повідомляє виборців через місцеві засоби масової інформації або в інший спосіб.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самовря­дування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій державної й комунальної форм власності зобов’язані сприяти депутатам місцевих рад в організації їх звітів (зустрічей) перед (з) виборцями шляхом надання приміщень, інформаційних та інших довідкових матеріалів, необхідних депутату місцевої ради, на прохання депутата здійснювати інші заходи, пов’язані з проведенням його звіту (зустрічі) перед (з) виборцями, у тому числі сприяти оповіщенню виборців про час і місце його (її) про­ведення. Рішення з питань організації звітів (зустрічей) депутата перед (з) виборцями приймається на засіданні місцевої ради. У свою чергу, депутат місцевої ради інформує раду та її виконавчі органи про результати обговорення його звіту, зауважень і про­позицій, висловлених виборцями на адресу ради та її органів, а також про доручення, дані депутатові у зв’язку з його депутат­ською діяльністю.

Витрати, пов’язані зі звітами депутатів місцевої ради перед ви­борцями та зустрічами з ними, здійснюються за рахунок відповід­них місцевих бюджетів у межах затверджених на ці цілі видатків. Звіти і зустрічі депутатів місцевої ради перед (з) виборцями ви­світлюються засобами масової інформації.

Виборці можуть давати депутатові місцевої ради доручення на зборах під час його звітів чи зустрічей з питань, що випливають з потреб відповідного виборчого округу чи територіальної громади загалом. Таке доручення має бути підтримане більшістю учасників зборів, не повинно суперечити законодавству України, а його ви­конання має належати до відання місцевих рад та їх органів.

Доручення виборців, виконання яких потребує прийняття від­повідною радою або її виконавчим органом рішення, фінансових або інших матеріальних витрат, доводяться депутатом місцевої ради до відома відповідної ради, її органів. Ці доручення врахо­вуються при розробці планів і програм економічного та соціаль­ного розвитку відповідної території, місцевих економічних про­грам, при складанні бюджету, а також при підготовці рішень з інших питань.

У виборчому окрузі депутат місцевої ради має право (стаття 11 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”):

• офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інте­реси територіальної громади в місцевих органах виконавчої вла­ди, відповідних органах місцевого самоврядування, підприєм­ствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самовряду­вання відповідного рівня;

• брати участь з правом дорадчого голосу в засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу;

• порушувати перед зазначеними вище органами і організаціями та їх посадовими особами, а також керівниками правоохорон­них та контролюючих органів питання, що стосуються інтересів виборців, і вимагати їх вирішення;

• доступу до засобів масової інформації комунальної форми влас­ності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, вста­новленому відповідною радою;

• вносити на розгляд зазначених вище органів і організацій та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов’язаних з його депутат­ськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до за­кону, брати участь у їх розгляді.

При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право:

• на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське за­питання;

• на невідкладний прийом;

• вимагати усунення порушень законності і встановлення право­вого порядку.

Депутат місцевої ради відповідальний перед виборцями свого виборчого округу і підзвітний їм. У своїй роботі у виборчому ок­рузі він взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місце­вого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудо­вими колективами, об’єднаннями громадян.

Депутатське звернення — це викладена в письмовій формі ви­мога депутата місцевої ради з питань, пов’язаних з його депутат­ською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до керів­ників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, ус­танов та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз’яснення з питань, що входять до їх компе­тенції.

Зазначені органи і керівники зобов’язані в десятиденний строк розглянути порушене депутатом питання і відповісти йому, а за потреби додаткового вивчення чи перевірки дати йому відповідь не пізніше як у місячний строк.

Якщо депутатське звернення з об’єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, то депутату місцевої ради зобов’язані письмово повідомити про це з обґрунтуванням мотивів необхідності продовження строку розгляду.

Депутат місцевої ради може взяти участь у розгляді свого звер­нення, про що місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники підприємств, уста­нов та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, повинні повідомити йому завчасно, але не пізніше як за п’ять календарних днів.

Якщо депутат місцевої ради не задоволений результатами роз­гляду свого звернення або якщо місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форми влас­ності, розташованих на території відповідної ради, ухиляються від вирішення порушеного у зверненні питання у встановлений строк, він має право внести депутатський запит.

Депутатський запит — це підтримана радою вимога депутата місцевої ради до посадових осіб ради і її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, які розташовані або зареєстровані на відповідній території, а депутата міської (міста об­ласного значення), районної, обласної ради — також до голови місцевої державної адміністрації, його заступників, керівників відділів і управлінь з питань, які входять до відання ради.

Депутатське запитання — це засіб одержання депутатом місце­вої ради інформації або роз’яснення з тієї чи іншої проблеми. Відповідь на запитання може бути оголошена на сесії ради або дана депутату місцевої ради індивідуально. Запитання не включається до порядку денного сесії, не обговорюється й рішення щодо нього не приймається.

У раді та її органах депутат місцевої ради зобов’язаний додер­жувати Конституції України та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів; брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти ви­конанню їх рішень; виконувати доручення ради, її органів, сіль­ського, селищного, міського голови чи голови ради; інформувати їх про виконання доручень.

У раді та її органах депутат ради має право ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Право ухвального голосу депутат ради набуває з моменту визнання його повноважень.

Кожний депутат місцевої ради в раді та її органах, до складу яких він входить, має один голос, а депутат, який не входить до складу відповідного органу ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

Депутат місцевої ради у раді та її органах має право (стаття 19 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”):

• обирати і бути обраним до органів відповідної ради;

• офіційно представляти виборців у відповідній раді та її органах;

• пропонувати питання для розгляду радою та її органами;

• вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті;

• вносити на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, по­в’язаних з його депутатською діяльністю;

• вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них;

• висловлюватися щодо персонального складу утворюваних ра­дою органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, при­значаються або затверджуються радою;

• порушувати питання про недовіру сільському, селищному, місь­кому голові, розпуск органів, утворених радою, і звільнення посадових осіб місцевого самоврядування;

• брати участь у дебатах, звертатися із запитами, ставити за­питання доповідачам, співдоповідачам, головуючому на засі­данні;

• вносити пропозиції щодо заслуховування на пленарному засі­данні ради звіту чи інформації будь-якого органу або посадової особи, підзвітних чи підконтрольних раді, а також з питань, що входять до компетенції ради, інших органів і посадових осіб, які діють на її території;

• порушувати в раді та її органах питання про необхідність пере­вірки роботи підзвітних та підконтрольних раді органів, під­приємств, установ, організацій;

• виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій та з мотивів го­лосування, давати довідки;

• ознайомлюватися з текстами виступів у стенограмах чи прото­колах засідань ради та її органів до їх опублікування;

• оголошувати на засіданнях ради та її органів тексти звернень, заяв, пропозицій громадян або їх об’єднань, якщо вони мають суспільне значення;

• об’єднуватися з іншими депутатами місцевої ради в депутатські групи, фракції, які діють відповідно до регламенту ради.

Депутат місцевої ради може передавати головуючому тексти свого невиголошеного виступу, пропозицій і зауважень з обгово­рюваного питання для включення до протоколу засідання ради або її органу, в якому він бере участь.

Порядок реалізації зазначених прав депутатів місцевих рад ви­значається Законом України “Про статус депутатів місцевих рад”, іншими законами України, які регулюють діяльність місцевих рад та їх органів, а також регламентом відповідної ради.

На сесіях місцевої ради депутати місцевої ради на основі колек­тивного і вільного обговорення розглядають і вирішують питання, віднесені до відання відповідної ради. Депутат місцевої ради, крім секретаря ради, голови районної в місті, районної, обласної ради та їх заступників, повинен входити до складу однієї з постійних комісій, що утворюються радою. За дорученням відповідної ради або постійної комісії, до складу якої його обрано, він бере безпосе­редню участь у підготовці питань для розгляду на сесіях ради та засіданнях постійної комісії.

Депутат місцевої ради зобов’язаний бути присутнім на пленар­них засіданнях ради, засіданнях постійної комісії та інших органів ради, до складу яких він входить. У разі неможливості бути при­сутнім на таких засіданнях він повідомляє про це особу, яка очо­лює відповідний орган. Зі свого боку рада, до якої обрано депу­тата, має право заслуховувати його звіти про виконання рішень ради, на пленарних засіданнях періодично інформує депутатів про те, як виконуються рішення, прийняті нею, як реалізуються вне­сені депутатами пропозиції і зауваження, а також з інших важли­вих питань діяльності ради та її органів.

У разі пропуску депутатом протягом року більше половини пле­нарних засідань ради або засідань постійної комісії, членом якої він є, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів відповідна рада може звернутися до виборців з пропозицією про відкликання такого депутата у встановленому за­коном порядку.

Для спільного здійснення депутатських повноважень у вибор­чих округах депутати місцевих рад на основі їх взаємної згоди можуть об’єднуватися в депутатські групи. Повноваження таких груп є похідними від повноважень депутата місцевої ради, перед­бачених Законом України “Про статус депутатів місцевих рад”. Членство депутата в депутатській групі не звільняє його від персо­нальної відповідальності за здійснення своїх депутатських повно­важень у виборчому окрузі.

Депутатська група може бути утворена в будь-який час про­тягом строку повноважень ради відповідного скликання за рі­шенням зборів депутатів місцевої ради, які виявили бажання увійти до складу такої ради. Ця група повинна складатися не мен­ше як з трьох депутатів місцевої ради. Депутатська група в район­ній, міській, районній у місті, обласній, Київській та Севасто­польській міських радах повинна складатися не менше як із п’яти депутатів. Депутати, які входять до складу депутатської групи, обирають особу, яка очолює депутатську групу. За поданням цієї особи депутатська група реєструється відповідною місцевою ра­дою. До подання додається підписане депутатами цієї групи письмове повідомлення про сформування депутатської групи із зазначенням її назви, персонального складу і партійної належ­ності членів групи та депутатів, які уповноважені представляти групу.

Депутатські групи можуть утворюватися на визначений ними період, але не більше як на строк повноважень відповідних рад. Організація діяльності депутатських груп визначається відповід­ною місцевою радою.

Діяльність депутатської групи припиняється в таких випад­ках:

• у разі вибуття окремих депутатів місцевої ради, внаслідок чого її чисельність стає меншою від встановленої;

• у разі прийняття депутатами місцевої ради, які входять до її складу, рішення про розпуск депутатської групи;

• після закінчення строку, на який депутати місцевої ради об’єд­налися в депутатську групу, або строку повноважень відпо­відних рад.

Рада сприяє діяльності зареєстрованих нею депутатських груп, координує їх роботу і може заслуховувати повідомлення про їх діяльність.

Депутати місцевої ради на основі єдності поглядів або пар­тійного членства можуть об’єднуватися в депутатські фракції з чисельністю не менше трьох депутатів у сільській, селищній та п’яти — у районній, міській, районній у місті, обласній, Київській та Севастопольській міських радах. До складу депутатських фрак­цій можуть входити також позапартійні депутати місцевої ради, які підтримують політичну спрямованість фракцій. Порядок всту­пу до фракції і виходу з неї визначається безпосередньо фракцією. Депутат місцевої ради може входити до складу лише однієї фрак­ції. Рішення про об’єднання депутатів у фракцію доводиться до відома депутатів місцевої ради головуючим на пленарному засі­данні ради.

Організація діяльності депутатських фракцій покладається на відповідного сільського, селищного, міського голову, голову від­повідної місцевої ради. Інші питання створення і діяльності депу­татських фракцій визначаються регламентом місцевої ради.

Депутатські групи, фракції мають право на пропорційне предс­тавництво в постійних та тимчасових комісіях ради; попередньо обговорювати кандидатури посадових осіб, яких обирає, призна­чає чи затверджує рада; на гарантований виступ свого представ­ника на пленарному засіданні ради з кожного питання порядку денного сесії ради; об’єднувати зусилля з іншими групами, фрак­ціями для створення більшості в раді чи опозиції; здійснювати інші права, передбачені законами України.

Депутат місцевої ради має також право брати участь з правом дорадчого голосу в роботі інших органів місцевого самоврядування при розгляді ними питань та прийнятті рішень, що стосуються інтересів виборців його виборчого округу чи територіальної гро­мади, від яких його обрано.

Депутат місцевої ради наділений усією повнотою повноважень, передбачених Законом України “Про статус депутатів місцевих рад” та іншими законами України. Ніхто не може обмежити повно­важення депутата місцевої ради інакше, як у випадках, передба­чених Конституцією та законами України.

Рада та її органи сприяють діяльності депутатів місцевих рад шляхом створення відповідних умов, забезпечення документами, довідково-інформаційними та іншими матеріалами, необхідними для ефективного здійснення депутатських повноважень, органі­зовують вивчення депутатами місцевих рад законодавства, досвіду діяльності рад.

Депутат місцевої ради не відповідальний за виступи на засідан­нях ради та її органів, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

На час виконання депутатських повноважень депутату місцевої ради надається відстрочення від призову на строкову військову чи альтернативну (невійськову) службу. У зв’язку з депутатською діяльністю депутат місцевої ради звільняється також від проход­ження навчальних зборів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самовряду­вання, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і органі­зацій незалежно від форм власності зобов’язані сприяти депутатам місцевої ради у здійсненні їх депутатських повноважень.

Кримінальна справа стосовно депутата місцевої ради може бути порушена судом або прокурором. Запобіжний захід щодо депутата місцевої ради у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту може застосовуватися виключно судом. Про порушення кримі­нальної справи і застосування запобіжного заходу у вигляді під­писки про невиїзд або взяття під варту стосовно депутата місцевої ради повідомляється відповідна місцева рада.

На час сесії чи засідання постійної комісії місцевої ради, а та­кож для здійснення депутатських повноважень в інших передбаче­них законом випадках депутат місцевої ради звільняється від ви­конання виробничих або службових обов’язків. У разі здійснення депутатських повноважень у робочий час депутату місцевої ради за основним місцем роботи відшкодовуються середній заробіток та інші витрати, пов’язані з депутатською діяльністю, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

У разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду в раді, яку він обіймає на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодав­ства, а обраний на виборну посаду у відповідній раді, яку він обій­має на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах дер­жави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

Після закінчення депутатських повноважень депутату, який працював у раді на постійній основі, надається попередня робота (посада), а за її відсутності — інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або за згодою депутата на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної ро­боти (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціа­тиви власника або уповноваженого ним органу від обійманої поса­ди, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відпо­відний власник або уповноважений ним орган письмово повідом­ляє не менше як за 15 днів відповідну місцеву раду.

Час роботи депутата в місцевій раді на постійній основі зара­ховується до загального і безперервного стажу роботи (служби) депутата, а також стажу роботи (служби) за тією спеціальністю, за якою він працював до обрання на виборну посаду в раді.

Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” передбачає підстави і умови відкликання виборцями депутата місцевої ради. Такими підставами можуть бути порушення депутатом положень Конституції України і законів України, що встановлено судом; пропуск протягом року більше половини засідань ради або засі­дань постійної комісії; невиконання без поважних причин рішень і доручень ради та її органів; невідповідність його практичної діяльності основним принципам і положенням його ж передви­борної програми.

Варто зауважити, що у зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Закону “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, згідно якого вибори депутатів місцевих рад здійснювати­муться (переважно) за пропорційною системою, потребує змін і доповнень Закон України “Про статус депутатів місцевих рад”.

Питання для самоконтролю

1. Поняття статусу народних депутатів України та статусу депу­татів місцевих рад.

2. Повноваження народних депутатів України.

3. Повноваження депутатів місцевих рад.

4. Депутатські фракції і депутатські групи.

5. Депутатський запит, депутатське звернення і депутатське запи­тання.

6. Накази виборців.