Розділ 19 Конституційно-правові засади місцевого самоврядування в Україні

Система політико-правових цінностей, вироблених людством упродовж століть, охоплює багато принципів і вимог щодо опти­мальної організації державної влади, здатної забезпечувати ефек­тивне управління країною як у центрі, так і на місцях.

Відбиваючи прагнення українського народу розвивати і зміц­нювати демократичну, соціальну, правову державу, Конституція України у статті 7 закріпила принцип, згідно з яким “в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування”. Отже, Конс­титуція України покладає на державу функцію підтримки місцево­го самоврядування як однієї з підвалин демократичного ладу.

Поняття місцевого самоврядування визначається пунктом 1 стат­ті 3 Європейської Хартії місцевого самоврядування, прийнятої 15 жовтня 1985 р. державами — членами Ради Європи у Страс­бурзі, підписаної там же від імені України 6 листопада 1996 р. і ратифікованої Верховною Радою України 15 липня 1997 р.: “Під місцевим самоврядуванням слід розуміти право та реальну спро­можність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ і управляти ними, діючи в рамках зако­ну, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення”.

Хартія вимагає, щоб принцип місцевого самоврядування був визнаний у законодавстві країни і по можливості в її конституції.

Питанням місцевого самоврядування присвячено розділ XI Конституції України, який визначає поняття та суб’єкти місцевого самоврядування, порядок формування органів, сферу відання, ма­теріальну й фінансову основу та гарантії місцевого самовряду­вання.

У питаннях місцевого самоврядування Конституція України є доволі гнучким політико-правовим документом. Визначивши його концептуальні засади, вона залишила багато аспектів його станов­лення й розвитку для регулювання окремими законами, а отже, створила певний простір для вдосконалення інституту місцевого самоврядування.

На підставі статті 140 Конституції України місцеве самовряду­вання здійснюється територіальною громадою в порядку, встанов­леному законом, зокрема Законом України “Про місцеве самовряду­вання в Україні” від 21 травня 1997 р. Відповідно до Конституції України він визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу й відповідальності органів місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно чи під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції України та законів Ук­раїни.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними гро­мадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, се­лищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Місцеве самоврядування в Україні відповідно до статті 4 Зако­ну України “Про місцеве самоврядування в Україні” здійснюється на таких принципах.

• народовладдя;

• законності;

• гласності;

• колегіальності;

• поєднання місцевих і державних інтересів;

• виборності;

• правової, організаційної та матеріально-фінансової самостій­ності в межах повноважень, визначених законами України;

• підзвітності та відповідальності перед територіальними грома­дами їх органів та посадових осіб;

• державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

• судового захисту прав місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування в Україні відповідно до стат­ті 5 зазначеного Закону включає:

• територіальну громаду;

• сільську, селищну, міську раду;

• сільського, селищного, міського голову;

• виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

• районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси те­риторіальних громад сіл, селищ, міст;

• органи самоорганізації населення.

До основних функцій місцевого самоврядування належать такі:

• здійснення нормотворчої та контрольної діяльності, забезпечен­ня реалізації Конституції та законів України на відповідній те­риторії;

• володіння, користування та розпорядження комунальною влас­ністю, місцевими фінансами, а також формування, затверджен­ня та виконання місцевого бюджету, встановлення місцевих по­датків;

• забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку відповідної території;

• забезпечення утримання й розвитку соціальної та інженерно- комунальної інфраструктури території, надання повного комп­лексу послуг населенню;

• забезпечення охорони громадського порядку та законності.

Як первинний суб’єкт місцевого самоврядування територіальна громада правомочна, з одного боку, вирішити будь-яке питання, яке згідно з Конституцією України та законами України належить до відання місцевого самоврядування, а з іншого — доручити ви­конання його функцій і повноважень органам та посадовим осо­бам місцевого самоврядування.

Територіальна громада — це жителі, об’єднані постійним прожи­ванням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністра­тивно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Порядок реалізації територіальною громадою свого конститу­ційного права на самостійне вирішення питань місцевого значення визначається частиною третьою статті 140 Конституції України. Закріплення права територіальної громади безпосередньо здійсню­вати місцеве самоврядування значно підвищує роль і значення різноманітних форм волевиявлення територіальних громад з ме­тою вирішення чи участі у вирішенні питань, що належать до відо­ма місцевого самоврядування.

Формами безпосереднього волевиявлення територіальних громад відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Ук­раїні” є місцеві референдуми (стаття 7), загальні збори громадян (стаття 8), місцеві ініціативи (стаття 9), громадські слухання (стат­тя 13), а також місцеві вибори, які регулюються Законом України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, місь­ких голів” від 14 січня 1998 р.,аз1 жовтня 2005 р. регулювати­муться Законом України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищ­них, міських голів” від 6 квітня 2004 р.

Місцевий референдум є формою вирішення територіальною гро­мадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення. Його предметом може бути будь-яке питання, що згідно з Конс­титуцією України, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” та іншими законами належить до відання місцевого са­моврядування. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обо­в’язковими для виконання на відповідній території.

Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх без­посередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. Рішен­ня таких зборів можуть враховуватись органами місцевого само­врядування в їх діяльності.

Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (порядком місцевої ініціативи) будь-якого питання, що на­лежить до відання місцевого самоврядування. Воно підлягає обо­в’язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи. Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування чи статутом територіальної гро­мади.

Важливою й ефективною формою безпосереднього волевияв­лення громад є громадські слухання — зустрічі громадян з депу­татами відповідної ради та посадовими особами місцевого само­врядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, які належать до відання місцевого самоврядування.

З метою обрання представницьких органів місцевого самовря­дування та головної посадової особи територіальної громади — сільського, селищного чи міського голови — проводяться місцеві вибори.

Порядок формування органів місцевого самоврядування вста­новлюється статтею 141 Конституції України та відповідними стат­тями Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення), районні, обласні ради складаються з депутатів, які обираються жи­телями — громадянами відповідної території на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком (за Конституцією України) на 4 роки. Згідно із Законом України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 р. частину першу статті 141 Конституції України викладено в такій редакції:

“До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого пра­ва шляхом таємного голосування строком на п’ять років”.

Загальний склад ради визначається (з 1 жовтня 2005 р.) радою відповідно до Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, се­лищних, міських голів”, зокрема, стаття 16 цього Закону встанов­лює, що загальний склад сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради має становити при чисельності:

до 3 тисяч виборців — від 16 до 26 депутатів;

до 5 тисяч виборців — від 20 до 30 депутатів;

до 20 тисяч виборців — від 30 до 36 депутатів; до 50 тисяч виборців — від 30 до 46 депутатів;

до 100 тисяч виборців — від 36 до 50 депутатів; до 250 тисяч виборців — від 40 до 60 депутатів; до 500 тисяч виборців — від 50 до 76 депутатів;

до 1 мільйона виборців — від 60 до 90 депутатів; до 2 мільйонів виборців — від 76 до 120 депутатів; понад 2 мільйони виборців — від 76 до 150 депутатів.

Загальний склад Верховної Ради Автономної Республіки Крим визначається Конституцією Автономної Республіки Крим.

Депутати сільських, селищних, міських рад та сільські, селищ­ні, міські голови обираються громадянами України, які належать до відповідних територіальних громад. Депутати районних, облас­них рад обираються громадянами України, які належать до відпо­відних територіальних громад у межах району, області. Депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим обираються грома­дянами України, які проживають на території Автономної Респуб­ліки Крим.

Вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажо­ритарною системою відносноїбільшості в одномандатних вибор­чих округах, на які поділяється вся територія відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об’єдналися в сільську гро­маду), селища, а вибори депутатів міських, районних у містах, район­них, обласних рад, міст Києва і Севастополя, а також Верховної Ради Автономної Республіки Крим проводяться за пропорційною сис­темою'. депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати від організацій політичних партій, виборчих блоків ор­ганізацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами території відповідної територіаль­ної громади чи відповідної сукупності громад.

Вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за мажо­ритарною виборчою системою відносної більшості в єдиному одно­мандатному окрузі, межі якого збігаються з межами відповідної територіальної громади.

Участь громадян України в місцевих виборах є добровільною і ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у виборах.

Депутатом та сільським, селищним, міським головою може бу­ти обраний громадянин України, який на день виборів досяг ві­сімнадцяти років та має право голосу відповідно до статті 70 Конс­титуції України.

Депутатом, сільським, селищним, міським головою не може бути обраний громадянин України, який має судимість за скоєння

умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку.

Право висування кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови належить громадянам Ук­раїни, які мають право голосу. Це право реалізується ними через місцеві організації партій (блоки) або шляхом самовисування у випадках, передбачених Законом України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.”

До суб’єктів виборчого процесу належать:

• громадяни України, які мають право голосу на місцевих виборах;

• виборчі комісії, сформовані відповідно до цього Закону, Закону України “Про Центральну виборчу комісію” та інших законів України;

• кандидати у депутати та кандидати на посаду сільського, селищ­ного, міського голови;

• місцеві організації партій (блоків), які висунули кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, місько­го голови;

• органи державної влади та органи місцевого самоврядування у випадках, передбачених Законом України “Про вибори депу­татів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”;

• офіційні спостерігачі від місцевих організацій партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу, від кандидатів у депутати, від кан­дидатів на посади сільських, селищних, міських голів.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішу­вати питання, які згідно з Конституцією України, Законом Украї­ни “Про місцеве самоврядування в Україні” та іншими законами належать до їх відання. Виключна компетенція сільських, селищ­них, міських рад встановлюється статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, а питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засі­даннях, встановлюються статтею 43 зазначеного Закону. Статтею 44 цього Закону передбачені повноваження районних і обласних рад, які вони делегують відповідним місцевим державним адмі­ністраціям.

Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створен­ня), районна, обласна рада виконує роботу сесійно. Сесія скла- 320

дається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської, районної в місті ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніше як за місяць після обрання ради у правомоч­ному складі. Її відкриває і веде голова цієї виборчої комісії. Він інформує раду про підсумки виборів депутатів та сільського, се­лищного, міського голови і визнання їх повноважень. Першу сесію районної, обласної ради скликає і веде голова відповідної терито­ріальної виборчої комісії. Наступні сесії ради скликаються: сіль­ської, селищної, міської — відповідно сільським, селищним, місь­ким головою; районної в місті, районної, обласної — головою відповідної ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал.

У разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті, районної, обласної ради або не­можливості скликати сесію ради сесія скликається: сільської, се­лищної, міської ради — секретарем сільської, селищної, міської ради; районної в місті, районної, обласної ради — заступником го­лови відповідної ради (абзац перший частини шостої статті 46 За­кону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відпо­відно сільський, селищний, міський голова, а сесію районної в містах, районної, обласної ради — голова ради або його заступ­ник.

Рішення про скликання сесії ради доводиться до відома депу­татів і населення не пізніше як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках — не пізніше як за день до сесії із зазначенням часу скли­кання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів загального складу ради.

Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої держав­ної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Порядок скликання сесії ради, підготовки і роз­гляду нею питань, прийняття рішень ради про затвердження по-

рядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також поря­док роботи сесії визначаються регламентом ради.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” пе­редбачає, що повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути припинені достро­ково, зокрема, у таких випадках:

• якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції Украї­ни, цього та інших законів України, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приве­дення цих рішень у відповідність із законом;

• якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені цим Законом, або рада не вирішує питань, що на­лежать до її відання.

Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті ради за наявності зазначених підстав та в інших випадках можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму, порядок проведення якого щодо дострокового припинення по­вноважень ради визначається законом про місцеві референдуми, а питання про дострокове припинення повноважень сільської, се­лищної, міської, районної в місті ради за рішенням місцевого ре­ферендуму може бути порушене сільським, селищним, міським головою, а також не менше як однією десятою частиною грома­дян, що проживають на відповідній території і мають право го­лосу.

За пропозицією сільського, селищного, міського голови відпо­відною радою з числа її депутатів на строк повноважень ради оби­рається секретар сільської, селищної, міської ради. Він працює на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах (крім викла­дацької, наукової та творчої роботи в позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

Секретар сільської, селищної, міської ради (відповідно до части­ни третьої статті 50 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”) має такі повноваження:

• скликає сесії ради у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради;

• веде засідання ради та підписує її рішення у випадках, передба­чених частиною шостою статті 46 цього Закону;

• організовує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на роз­гляд ради;

• забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і на­селення, організовує контроль за їх виконанням;

• за дорученням сільського, селищного, міського голови коорди­нує діяльність постійних та інших комісій ради, дає їм дору­чення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;

• сприяє депутатам ради у здійсненні їх повноважень;

• організовує за дорученням ради відповідно до законодавства заходи, пов’язані з підготовкою і проведенням референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самовряду­вання;

• забезпечує зберігання у відповідних органах місцевого само­врядування офіційних документів, пов’язаних з місцевим само­врядуванням відповідної територіальної громади, забезпечує доступ до них осіб, яким це право надано у встановленому по­рядку;

• вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов’язані з діяльністю ради та її органів.

Секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійс­нювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради. Його повноваження можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Сільський, селищний або міський голова, який є головною поса­довою особою територіальної громади відповідно села (добро­вільного об’єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища чи міста, обирається відповідною територіальною гро­мадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком (за Конституцією України) на 4 роки в порядку, визначеному законом. Він здійснює свої по­вноваження на постійній основі (стаття 12 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Повноваження сільського, селищного, міського голови почина­ються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішен­ня про його обрання і закінчуються в момент вступу на цю посаду іншої обраної відповідно до закону особи, крім випадків достро­кового припинення його повноважень.

Сільський, селищний, міський голова відповідно до статті 42 За­кону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконує такі функції:

• забезпечує здійснення в межах наданих йому законом повно­важень органів виконавчої влади на відповідній території, додер­жання Конституції України та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

• організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відпо­відної ради та її виконавчого комітету;

• підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

• вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на по­саду секретаря ради;

• вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональ­ний склад виконавчого комітету відповідної ради;

• вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури і штатів виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комі­тету;

• керує апаратом ради та її виконавчого комітету;

• скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок ден­ний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;

• забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм со­ціально-економічного та культурного розвитку, цільових про­грам з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що на­лежать до її відання; оприлюднює затверджені радою програ­ми, бюджет та звіти про їх виконання;

• призначає на посади та звільняє з них керівників відділів, управ­лінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відпо­відних територіальних громад, крім керівників дошкільних, за­гальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;

• скликає загальні збори громадян за місцем проживання;

• забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповід­ної ради, її виконавчого комітету;

• є розпорядником бюджетних, позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів, використовує їх лише за призначен­ням, визначеним радою;

• представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комі­тет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприєм­ствами, установами та організаціями незалежно від форм влас­ності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відпо­відно до законодавства;

• звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують пра­ва та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів;

• укладає від імені територіальної громади, ради та її виконав­чого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, що належать до виключної компетенції ради, подає їх на за­твердження відповідної ради;

• веде особистий прийом громадян;

• забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об’єднань;

• здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, ви­значені цим та іншими законами, якщо вони не належать до виключних повноважень ради або не зараховані радою до відан­ня її виконавчих органів;

• видає розпорядження в межах своїх повноважень;

• забезпечує в межах повноважень, визначених законодавством, організацію охорони громадського порядку і громадську безпе­ку на відповідній території, дотримання законності та належну організацію роботи місцевої міліції;

• вносить до головних управлінь, управлінь Міністерства внут­рішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі пропозиції щодо призначення на посади і звільнення з посад працівників місцевої міліції, їх за­охочення або притягнення до відповідальності.

Сільський, селищний, міський голова персонально відповідає за здійснення наданих йому законом повноважень. При здійсненні наданих повноважень він є підзвітним, підконтрольним і відпові­дальним перед територіальною громадою, відповідальним — перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади — також підконтроль­ним відповідним органам виконавчої влади.

Сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менше половини депутатів відповідної ради він зобов’язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради в будь-який визначе­ний ними термін.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітетради, який утворюється на строк повноважень ради в кількісному складі, що визначається відповідною радою. Пропозицію щодо персональ­ного складу виконавчого комітету вносить відповідно сільський, селищний, міський голова або голова відповідної ради. Виконав­чий комітет сільської, селищної, міської ради утворюється в складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради — голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного чи міського голови з питань діяльності ви­конавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконав­чого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших ви­конавчих органів ради, інших осіб і затверджується радою.

До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою входить також секретар відповідної ради (у вико­навчому комітеті сільської ради функції його секретаря за рішен­ням ради може здійснювати секретар відповідної ради). До його складу не можуть входити депутати відповідної ради (крім секре­таря ради).

Виконавчий комітет сільської, селищної чи міської ради очо­лює відповідно сільський, селищний або міський голова, районної в місті ради — голова відповідної ради. Виконавчий комітет ради підзвітний і підконтрольний раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Особи, які входять до складу виконавчого комітету, крім тих, хто працює у виконавчих органах ради на постійній основі, на час засідань виконавчого комітету, а також для здійснення повно­важень в інших випадках, звільняються від виконання виробничих або службових обов’язків з відшкодуванням їм середнього заро­бітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов’язаних з виконанням обов’язків члена виконавчого комітету, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постій­ній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені законом для сільського, селищного, міського голови.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати пи­тання, що за законом належать до відання виконавчих органів ради.

Виконавчий комітет ради виконує такі функції:

• попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-еко­номічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

• координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

• має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а та­кож їх посадових осіб.

Основною формою роботи виконавчого комітету сільської, се­лищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради є засі­дання. Засідання скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної в місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції — за­ступником сільського, селищного, міського голови з питань діяль­ності виконавчих органів ради (районної в місті ради — заступни­ком голови ради) у міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць і є правомочними, якщо в них бере участь більше полови­ни загального складу виконавчого комітету.

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад здійсню­ють повноваження в таких галузях і сферах: соціально-економіч­ного і культурного розвитку, планування та обліку; бюджету, фінансів і цін; управління комунальною власністю; житлово-ко­мунального господарства, побутового, торговельного обслуговуван­ня, громадського харчування, транспорту і зв’язку; будівництва; освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, регулю­вання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища; соціального захисту населення; зовнішньоекономічної діяльності; оборонної роботи; вирішення питань адміністративно- територіального устрою; забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян та ін.

Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти з ініціативи жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення та на­діляти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. їх пра­вовий статус, порядок організації та діяльності визначаються за­коном.

Найважливішим питанням організації місцевого самоврядуван­ня є розподіл повноважень між державними органами місцевого управління та органами, які діють на самоврядній основі. З Євро­пейської Хартії місцевого самоврядування випливає, що основні повноваження органів місцевого самоврядування встановлюються конституцією держави чи відповідним законом, це й зроблено Конституцією України та Законом України “Про місцеве само­врядування в Україні”. У цьому Законі, як частково зауважилося раніше, широко викладено загальну та виключну компетенцію сільських, селищних і міських рад, повноваження їх виконавчих органів, особливості повноважень районних у містах рад та їх ви­конавчих органів, повноваження сільського, селищного та міського голови, районних і обласних рад.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних і мі­ських рад, як правило, в усіх сферах поділяються на власні (само­врядні) та делеговані. Делегованими називають повноваження орга­нів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних і обласних рад.

Питанням утвердження принципів місцевого самоврядування в різних державах, особливо в державах, утворених нещодавно на терені колишнього Радянського Союзу, великого значення надає Рада Європи — регіональна міжурядова організація, створена у травні 1949 р., яка ставить за мету досягнення тіснішої єдності європейських країн з утвердженням принципів плюралістичної де­мократії та прав людини. Сесія конгресу місцевих і регіональних влад Європи (структурної одиниці Ради Європи, завдання якої полягає у сприянні розвитку самоврядування у країнах — членах цієї організації), яка відбулася у Страсбурзі 26—28 травня 1998 р., детально розглянула питання стану місцевої й регіональної демо­кратії в Україні та ухвалила відповідно резолюцію й рекомендації. Під час прийняття Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. у парламентській залі точилися довгі та бурхливі дискусії. Вони тривають і дотепер як з-поміж народ­них депутатів України, так і в осередку представників органів місцевого самоврядування, насамперед щодо врегулювання питань взаємодії сільських, селищних, міських голів та відповідних рад, позбавлення повноважень сільських, селищних, міських голів і проведення їх дострокових виборів.

Конституційний Суд України 9 лютого 2000 р. ухвалив рішен­ня у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституцій- ності) окремих положень Закону України “Про місцеве самовря­дування в Україні”. Конституційний Суд України вирішив ви­знати таким, що не відповідає Конституції України (є неконсти­туційним) положення частини третьої статті 79 цього Закону щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищ­ного, міського голови за рішенням відповідної ради “в інших ви­падках”, тобто з підстав, не передбачених частиною другою цієї статті.

А частина друга статті 79 Закону України “Про місцеве само­врядування в Україні” встановлює таке: “повноваження сільсько­го, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень”.

Якщо дострокове припинення повноважень сільського, селищ­ного, міського голови, голови районної в містах, районної, облас­ної ради, на основі підстав, викладених у частині першій статті 79 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (його звер­нення з особистою заявою до відповідної ради про складання ним повноважень голови; припинення його громадянства; набрання за­конної сили обвинувальним вироком щодо нього; порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених цим Законом; визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім, або оголошення таким, що по­мер), не викликає питань, то припинення їх повноважень на під­ставах, викладених у частині другій статті 79 цього Закону, пород-

жують багато проблем як перед усіма гілками державної влади в Україні, так і в територіальних громадах. Свідченням цього стали події, пов’язані з достроковим припиненням повноважень міських голів Одеси, Ялти, Лубнів, Василькова, Мукачевого та інших міст і сіл України (тут і прийняття відповідних указів Президента Ук­раїни, позови до судів, дострокові вибори, розгляд конституційних подань Конституційним Судом України тощо).

Повноваження сільського, селищного, міського голови за наяв­ністю підстав, передбачених частиною другою статті 79 цього За­кону, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менше як двома третинами голосів депутатів за­гального складу ради (порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищ­ного, міського голови має визначитися законом про місцеві рефе­рендуми, але поки що такого закону не існує).

Рішення ж про проведення місцевого референдуму щодо достро­кового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови приймається сільською, селищною, міською радою як з власної ініціативи, так і на вимогу не менше однієї десятої час­тини громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу.

Повноваження сільського, селищного, міського голови при­пиняються з дня прийняття місцевим референдумом або відпо­відною радою рішення про це, а в разі призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільського, селищного, мі­ського голови — у день обрання головою іншої особи.

Враховуючи велике значення місцевого самоврядування для розвитку народовладдя, демократизації суспільних відносин та зміцнення української державності, Президент України Указом від 15 листопада 2000 р. постановив визначити в Україні свято — День місцевого самоврядування, яке відзначати щорічно 7 грудня.

Очевидно, день 7 грудня вибраний для святкування тому, що саме 7 грудня 1990 р. Верховною Радою України РСР було прий­нято Закон “Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування”.

Незважаючи на недосконалість (як з’ясувалося пізніше) цього Закону, його прийняття було значним кроком уперед на шляху розбудови держави, демократичного суспільства. У законі, який 330

напевно розроблявся з урахуванням положень Європейської хартії про місцеве самоврядування, викладено поняття і територіальну основу місцевого та регіонального самоврядування, його систему, основні принципи, правову, економічну і фінансову основи.

З урахуванням положень Конституції України 21 травня 1997 р. було прийнято, як зазначалося, Закон України “Про місцеве само­врядування в Україні”. Практика засвідчила, що цей Закон так само недосконалий і є очевидною необхідність удосконалення як закону про місцеве самоврядування, так і закону про місцеві державні ад­міністрації в Україні.

Верховна Рада України 7 червня 2001 р. прийняла Закон Украї­ни “Про службу в органах місцевого самоврядування”, який регу­лює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалі­зації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та пра­вові гарантії перебування на службі в органах місцевого самовря­дування.

Служба в органах місцевого самоврядування, як встановлює стаття 1 зазначеного Закону, — це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які обіймають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію терито­ріальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. А посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка пра­цює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та кон- сультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за раху­нок місцевого бюджету (стаття 2 Закону).

Посадами в органах місцевого самоврядування є виборні поса­ди, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної в місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Закон встановлює, що громадяни України, які вперше прий­маються (обираються) на службу в органи місцевого самовряду­вання, складають присягу, текст якої, підписаний відповідною по­садовою особою, зберігається за місцем їх роботи. Новообрані сільські, селищні, міські голови, голови рад складають присягу на сесії відповідної ради.

При прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування посадовим особам присвоюються ранги в межах відповідної кате­горії посад.

З метою оцінки ділових та професійних якостей, а також ква­ліфікації посадових осіб місцевого самоврядування вони один раз на чотири роки підлягають атестації. Атестації не підлягають сіль­ські, селищні, міські голови, голови районної в містах, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських рад та деякі інші кате­горії посадових осіб.

Законом встановлено також підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування та відповідальність осіб, які працюють в органах місцевого самоврядування.

Питання для самоконтролю

1. Поняття і основні ознаки місцевого самоврядування.

2. Конституційні принципи здійснення місцевого самовряду­вання.

3. Система місцевого самоврядування.

4. Форми безпосереднього волевиявлення територіальних громад.

5. Порядок формування органів місцевого самоврядування.

6. Повноваження і функції органів місцевого самоврядування.

7. Взаємодія органів місцевого самоврядування з органами місце­вої виконавчої влади.

8. Гарантії здійснення місцевого самоврядування в Україні.