Розділ 14 Конституційно-правові засади організації та діяльності системи органів державної виконавчої влади в Україні

Відповідно до теорії розвитку влад виконавча влада є однією із самостійних і незалежних публічних влад у державі, що становить сукупність повноважень щодо управління державними справами, включаючи повноваження підзаконодавчого регулювання (адмі­ністративної нормотворчості), зовнішньополітичного представни­цтва, здійснення адміністративного контролю (іноді законодавчих повноважень у порядку делегованої чи надзвичайної законотвор­чості), а також систему державних органів, які здійснюють за­значені повноваження.

У конституціях багатьох країн світу міститься поняття “глава виконавчої влади”. У Конституції України таке поняття не вжи­вається, оскільки нею фактично встановлено “двоїстий” центр ви­конавчої влади. Повноваження, які повинен виконувати глава ви­конавчої влади, поділені між Президентом України і Прем’єр- міністром, який очолює Уряд.

Як зазначалося, повноваження виконавчої влади, якими наді­лено Президента України, викладені в розділі V “Президент Ук­раїни” Конституції України. Статус виконавчої влади як гілки державної влади України визначається в розділі VI “Кабінет Мі­ністрів України. Інші органи виконавчої влади” Конституції Ук­раїни.

Органи виконавчої влади — це сукупність загалом однорідних державних органів, але таких, що суттєво різняться характером компетенції та організаційної структури, специфікою форм діяль­ності.

До системи органів державної виконавчої влади в Україні нале­жать Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади, центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації.

Особливе місце серед органів виконавчої влади посідає Кабінет Міністрів України. Він, як проголошує стаття 113 Конституції Ук­раїни, є вищим органом у системі органів виконавчої влади, очо­лює цю систему. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді в ме­жах, визначених Конституцією України.

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри.

Прем’єр-міністр України призначається Президентом за згодою більше як половини конституційного складу Верховної Ради. Пер­сональний склад Кабінету Міністрів України призначається Пре­зидентом України за поданням Прем’єр-міністра України.

Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів Ук­раїни. Він спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабіне­ту Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

На підставі статті 116 Конституції України до відання Кабінету Міністрів України належить:

• забезпечення державного суверенітету й економічної самостій­ності України;

• здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави;

• виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

• вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини й гро­мадянина;

• забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики;

• забезпечення здійснення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охо­рони природи, екологічної безпеки та природокористування;

• розробка і здійснення загальнодержавних програм економіч­ного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України;

• забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності;

• управління об’єктами державної власності відповідно до за­кону;

• розробка проекту закону про Державний бюджет України і за­безпечення виконання затвердженого Верховною Радою Украї­ни Державного бюджету України, подання до Верховної Ради звіту про його виконання;

• здійснення заходів забезпечення обороноздатності й національ­ної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі зло­чинністю;

• організація й забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

• спрямування і координація діяльності міністерств, інших орга­нів виконавчої влади;

• виконання інших функцій, визначених Конституцією України та законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конс­титуцією України і законами України, актами Президента України. У межах своєї компетенції він видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими для виконання. Акти Кабінету Міністрів Ук­раїни підписує Прем’єр-міністр України.

За відсутності Закону про Кабінет Міністрів України його діяль­ність регулюється окрім положень Конституції України, законів України та указів Президента України Тимчасовим регламентом, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 черв­ня 2000 р. № 915.

Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України містить такі розділи:

• Загальні положення;

• Організація роботи Кабінету Міністрів;

• Організація засідань Кабінету Міністрів;

• Організація роботи органів, що утворюються Кабінетом Мі­ністрів України;

• Порядок розробки концептуальних засад реалізації урядової політики;

• Порядок підготовки, подання та розгляду проектів постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України;

• Порядок підготовки і подання актів Президента України Кабі­нетом Міністрів України;

• Законопроектна діяльність Кабінету Міністрів України;

• Порядок підготовки до розгляду Кабінетом Міністрів України інформації про стан виконання Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України і про діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади;

• Реалізація повноважень Кабінету Міністрів України у відноси­нах з Верховною Радою України (зокрема, підготовка матеріалів до проведення Дня Уряду України і розгляд Кабінетом Мі­ністрів України депутатських звернень і запитів);

• Взаємовідносини Кабінету Міністрів України і органів судової влади;

• Порядок розгляду в Кабінеті Міністрів України звернень цент­ральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської місь­ких держадміністрацій, інших органів, установ і організацій, а також громадян.

Конституція України встановлює, що Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Президентом України; від­ставка Прем’єр-міністра України, як і прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України, мають на­слідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

Важливою ланкою державної виконавчої влади є центральні органи виконавчої влади, які забезпечують здійснення державної політики у відповідній галузі чи сфері на всій території України, керують дорученою їм сферою управління, відповідальні за стан її розвитку. Ці органи підвідомчі безпосередньо Кабінету Міністрів України або за рішенням Президента України іншому централь­ному органу виконавчої влади.

В Україні існує кілька організаційно-правових форм центральних органів виконавчої влади'.

• міністерства;

• державні комітети;

• національні агентства;

• головні управління;

• інші органи.

Кожний з перелічених органів у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, постановами Верхов­ної Ради України, указами і розпорядженнями Президента Украї­ни, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також відповідним положенням, розробленим на основі Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України, затвердженого Указом Пре­зидента України від 12 березня 1996 р.

Міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України (далі — міністерство) узагальнює практику застосу­вання законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в уста­новленому порядку вносить їх на розгляд Президента України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень міністер­ство організовує виконання актів законодавства, здійснює систе­матичний контроль за їх реалізацією.

Міністерство становить поширений в усіх державах світу склад­ний і водночас недостатньо досліджений у науковому плані цент­ральний орган державної виконавчої влади. Назва “міністерство” походить від латинського слова ‘"тіпІ8іго'\ що означає “служу, ке­рую”. Цим терміном називають центральний орган виконавчої влади у країні, який здійснює державне управління в певній галузі чи сфері життя.

Державні комітети створюють з метою здійснення міжгалузе­вого управління, а відомства (агентства, бюро, управління, ко­місії) — з метою реалізації функцій управління у сферах, що не належать до об’єктів сфери впливу з боку міністерств і комітетів.

За характером компетенції міністерства поділяють на галузеві та функціональні. Більшість міністерств галузеві; кожне з них уп­равляє певною галуззю (міністерство оборони, міністерство транс­порту тощо). Функціональні міністерства виконують певну основ­ну функцію (міністерство фінансів — з організації діяльності у сфері фінансів, міністерство праці — у сфері праці тощо).

Центральний орган державної виконавчої влади, як правило, будується за такою схемою'.

• керівництво (керівник, його заступники, колегія, комітет, ві­домчі та інші ради);

• виробничі структурні підрозділи, що управляють службами, які безпосередньо виконують ті завдання, для виконання яких створено відомство. Наприклад, у Міністерстві охорони здо­ров’я це головні управління лікувально-профілактичної допо­моги, допомоги дітям і матерям, медико-соціальної експерти­зи та ін.;

• штабні підрозділи, які займаються організаційною діяльністю всередині відомства (управління кадрів, бухгалтерія та ін.).

Міністерство очолює міністр, якого за поданням Прем’єр-мі­ністра України призначає Президент України. Міністр має заступ­ників. Міністр управляє дорученими йому сферами діяльності і відповідальний перед Президентом та Урядом України за стан справ у цих сферах, визначає ступінь відповідальності заступників міністра, керівників підрозділів міністерства. Для узгодженого ви­рішення питань, що належать до компетенції міністерства, обгово­рення найважливіших напрямів його діяльності та розвитку галузі в міністерстві утворюється колегія у складі міністра (керівника), заступників міністра (керівника) за посадою, а також інших керів­них працівників міністерства. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управ­ління міністерства. Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України. Рішення колегії реалізуються наказами міністра.

Міністерство є юридичною особою, що має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та власного назвою.

Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних ор­ганів виконавчої влади не мають права суміщати службову діяль­ність з іншою роботою, крім викладацької, наукової, творчої в позаробочий час, а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, яке має на меті одержання прибут­ку (стаття 120 Конституції України).

З офіційного тлумачення положень статті 120 Конституції Ук­раїни Конституційним Судом України (Рішення № 16-рп від 17 жовтня 2002 р.) випливає, що до таких керівників належать по­садові особи, які очолюють центральні органи виконавчої влади (крім міністерств, оскільки Міністри є членами Кабінету Міністрів України і на них як членів Кабінету Міністрів України поши­рюється зазначена норма) та органи місцевої виконавчої влади — голови місцевих державних адміністрацій.

До єдиної системи органів виконавчої влади із загальною ком­петенцією належать місцеві державні адміністрації. Згідно зі стат­тею 118 Конституції України “виконавчу владу в областях і райо­нах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації”. Зокрема, до них входять державні органи виконав­чої влади в областях, районах, у районах Автономної Республіки Крим, а також у містах Києві та Севастополі, які наділені правом представляти інтереси держави та приймати від її імені розпоряд­ження, що діють на території відповідної адміністративно-терито­ріальної одиниці.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом у системі органів виконавчої влади на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці. Вона виконує повноваження державної влади і делеговані їй відповідними радами виконавчі функції через створювані управління, відділи та інші структурні підрозділи. Місцева державна адміністрація діє під керівництвом її голови (крім міст Києва та Севастополя).

Місцеві державні адміністрації реалізують принцип поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади, по­кладений в основу побудови територіального устрою України.

В Україні функціонують місцеві державні адміністрації:

• в областях — 24,

• у районах — 506,

• ум. Києві — 1,

• у районах м. Києва — 10,

• ум. Севастополі — 1,

• у районах м. Севастополя — 4,

• у районах Автономної Республіки Крим — 14.

Організація, повноваження і порядок діяльності місцевих дер­жавних адміністрацій визначаються прийнятим відповідно до Конс­титуції України Законом України “Про місцеві державні адмі­ністрації” від 9 квітня 1999 р. Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, зазначеним та іншими законами України, указами і розпорядженнями Президен­та України, рішеннями Кабінету Міністрів України та іншими ак­тами. У Законі України “Про місцеві державні адміністрації” ши­роко викладені засади організації діяльності місцевих державних адміністрацій, їх повноваження, повноваження голів державних адміністрацій, відносини місцевих державних адміністрацій з Пре­зидентом України, органами виконавчої влади та місцевого само­врядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями. Ці повноваження й відносини широко викладені також в Положенні про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію та Положенні про районну, районну в містах Києві та Севастополі державну адміністрацію, затвердже­них Указами Президента України від 21 серпня 1995 р. (разом з тим у Конституції України проголошено, що особливості здійснен­ня виконавчої влади в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України).

У Законі України “Про місцеві державні адміністрації” ґрун­товно викладено їх повноваження у сфері соціально-економічного розвитку, планування та обліку; бюджету та фінансів; управління майном, приватизації та підприємництва; містобудування; житло­во-комунального господарства; побутового й торговельного обслу­говування; транспорту та зв’язку; використання та охорони земель, інших природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища; науки, освіти, охорони здоров’я; соціального захисту населення; культури, фізкультури та спорту; молодіжної політики; праці та заробітної плати; забезпечення законності, прав і свобод громадян; міжнародних і зовнішньоекономічних зв’язків; оборон­ної діяльності.

Місцеві державні адміністрації підпорядковуються Президентові України та Кабінету Міністрів України. їх очолюють голови відпов­ідних місцевих державних адміністрацій, які згідно зі статтею 118 Конституції України та статтею 8 Закону України “Про місцеві дер­жавні адміністрації” призначаються на посади і звільняються з них Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. (У той же час пунктом 10 частини першої статті 106 Конституції України встановлюється, що голів місцевих державних адміністрацій призначає та припиняє їхні повноваження на цих посадах Прези­дент України за поданням Прем’єр-міністра України.)

Кандидатури на посади голів обласних державних адміністрацій на розгляд Кабінету Міністрів України вносяться Прем’єр-міністром України, а на посади голів районних державних адміністрацій — го­ловами відповідних обласних державних адміністрацій. У разі відхи­лення Президентом України поданої кандидатури в такому ж поряд­ку на розгляд Кабінету Міністрів вноситься нова кандидатура.

На посади в місцеві державні адміністрації призначаються тіль­ки громадяни України. У статті 12 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” встановлюється, що голови місцевих дер­жавних адміністрацій, їх заступники, керівники управлінь, від­ділів, інших структурних підрозділів адміністрацій не можуть бути народними депутатами України або мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою, у тому числі на громадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої діяльності в позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства чи іншої організації, що має на меті одержання прибутку. Не можуть бути призначені на посади в місцеві державні адміністрації особи, які мають судимість за вчи­нення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.

При цьому зауважимо, що Конституційний Суд України Рі­шенням від 4 грудня 2001 р. № 16-рп визнав таким, що не відпо­відає Конституції України (є неконституційним), положення час­тини другої зазначеної статті, за яким голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій не мо­жуть мати інший представницький мандат.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припи­няються Президентом України в разі:

• порушення ними Конституції України і законів України;

• втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства;

• визнання судом недієздатним;

• виїзду на проживання в іншу країну;

• набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

• порушення вимог несумісності;

• з власної ініціативи Президента України з підстав, передбаче­них Законом України “Про місцеві державні адміністрації” та законодавством про державну службу;

• висловленням недовіри більшістю (дві третини) голосів складу відповідної ради;

• подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України в разі прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації; подання Кабі­нету Міністрів України з підстав, передбачених законодавством про державну службу; висловлення недовіри простою більшістю голо­сів складу відповідної ради. Повноваження голів місцевих держав­них адміністрацій припиняються також у разі їх смерті.

У разі обрання нового Президента України голови місцевих дер­жавних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноважен­ня до призначення в установленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій вста­новлені статтею 39 Закону України “Про місцеві державні адмі­ністрації”.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій, а примірні переліки управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, а також типові положення про них затверджує Кабі­нет Міністрів України.

Місцеві державні адміністрації підзвітні та підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами, а також органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцева державна адміністрація покликана захищати права та законні інтереси громадян і держави, забезпечувати комплексний соціально-економічний розвиток території та реалізацію державної політики у визначених законодавством сферах управління. Вона діє на засадах законності, гласності, поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів, взаємодії з відповідними представницькими органами та органами місцевого самоврядування.

Наприклад, стосовно останнього обласна державна адміністра­ція чи Київська або Севастопольська міська виконує такі функції:

• здійснює організаційне, матеріально-технічне та інше забезпе­чення діяльності відповідно обласної, Київської, Севастополь­ської міської рад, її органів і депутатів, а також фінансує її ут­римання з місцевого бюджету;

• забезпечує виконання рішень відповідно обласної, Київської, Севастопольської міської рад, прийнятих у межах її компе­тенції;

• надає допомогу депутатам, постійним комісіям відповідно об­ласної, Київської, Севастопольської міської рад у здійсненні ними своїх повноважень, забезпечує їх необхідною інформа­цією, вживає заходів щодо виконання наказів виборців.

Разом з тим місцева державна адміністрація виконує такі обо­в’язки:

• не втручається у здійснення органами місцевого самоврядуван­ня власних повноважень;

• сприяє органам місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально-економічного розвитку території, зміцненню їх мате­ріально-фінансової бази.

У процесі виконання своїх повноважень місцева державна адмі­ністрація координує діяльність з органами прокуратури, внут­рішніх справ, служби безпеки, державною контрольно-ревізійною службою та іншими органами контролю, установами та організа­ціями, що належать до системи центральних органів державної ви­конавчої влади.

Місцева державна адміністрація розвиває відносини з підпри­ємствами, установами та організаціями, що належать до сфери управління інших органів, на податковій, договірній та іншій ви­значеній законодавством основі в інтересах задоволення потреб на­селення та соціально-економічного розвитку території. Вона не втручається в господарську діяльність підприємств, установ і орга­нізацій, крім випадків, передбачених законодавством.

Місцева державна адміністрація є юридичною особою, має пе­чатку із зображенням Державного Герба України та своїм найме­нуванням, рахунки в установах банків України. На будинку, в яко­му розміщується місцева державна адміністрація, піднімається Державний Прапор України і встановлюється вивіска за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Завдання місцевих державних адміністрацій викладені у статті 119 Конституції України та статті 2 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”. Вони на відповідній території забезпе­чують:

• виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

• законність і правопорядок, додержання прав і свобод грома­дян;

• виконання державних і регіональних програм соціально-еконо­мічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і націо­нальних меншин — також програм їх національно-культурного розвитку;

• підготовку та виконання відповідних бюджетів і програм;

• взаємодію з органами місцевого самоврядування;

• реалізацію інших наданих державою, а також делегованих від­повідними радами повноважень.

Делегування повноважень районних і обласних рад відповідним місцевим державним адміністраціям відбувається на підставі стат­ті 44 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. Вона встановлює, що районні, обласні ради деле­гують відповідним місцевим державним адміністраціям такі повно­важення:

• підготовку та внесення на розгляд ради проектів програм со­ціально-економічного та культурного розвитку відповідно райо­нів і областей, цільових програм з інших питань, а в місцях компактного проживання національних меншин — також про­грам їх національно-культурного розвитку, проектів рішень, інших матеріалів з питань, передбачених законом; забезпечення виконання рішень ради;

• підготовку пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку областей і загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України;

• забезпечення збалансованого економічного й соціального роз­витку відповідної території, ефективного використання природ­них, трудових і фінансових ресурсів;

• підготовку та подання до відповідних органів виконавчої влади фінансових показників і пропозицій до проекту Державного бюджету України;

• сприяння інвестиційній діяльності на території району, об­ласті;

• об’єднання на договірних засадах коштів підприємств, установ і організацій, розташованих на відповідній території, і насе­лення, а також бюджетних коштів на будівництво, реконст­рукцію, ремонт і утримання на пайових засадах об’єктів со­ціальної та виробничої інфраструктури, шляхів місцевого зна­чення та на заходи з охорони навколишнього природного сере­довища;

• залучення в порядку, встановленому законом, підприємств, ус­танов і організацій, які не належать до комунальної власності, до участі в обслуговуванні населення відповідної території, ко­ординації цієї роботи;

• затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажир­ського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту;

• підготовку питань про визначення в установленому законом по­рядку території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документа­цією;

• організацію охорони, реставрації та використання пам’яток істо­рії та культури, архітектури й містобудування, палацово-парко­вих і садибних комплексів, природних заповідників місцевого значення;

• підготовку висновків щодо проектів місцевих містобудівних програм відповідних адміністративно-територіальних одиниць, що затверджуються сільськими, селищними та міськими ра­дами;

• видачу забудовникам відповідно до законодавства архітектурно- планувальних завдань і технічних умов на проектування, будів­ництво та реконструкцію будівель і споруд, благоустрій тери­торії та надання дозволу на виконання цих робіт;

• забезпечення відповідно до законодавства розвитку науки, усіх видів освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури та спорту, туризму; сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населен­ня, художніх промислів і ремесел, а також роботі творчих спі­лок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших гро­мадських і неприбуткових організацій, які діють у сфері освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури та спорту, сім’ї та молоді;

• підготовку та подання на затвердження ради пропозицій щодо організації територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особ­ливій охороні; внесення пропозицій до відповідних держав­них органів щодо оголошення природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цін­ність, пам’ятками історії чи культури, які охороняються зако­ном;

• здійснення необхідних заходів щодо ліквідації наслідків еколо­гічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних ситуацій, а також інформування про них насе­лення, залучення до цих робіт підприємств, установ та орга­нізацій, населення у встановленому законом порядку;

• координацію діяльності місцевих землевпорядних органів на відповідній території;

• здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісо­господарського виробництва, пов’язаних із вилученням (вику­пом) земельних ділянок.

Додатково до зазначених обласні ради делегують обласним дер­жавним адміністраціям такі повноваження:

• визначення відповідно до закону розміру відрахувань під­приємствами, установами та організаціями, що надходять на розвиток шляхів загального користування в області;

• у випадках, передбачених законом, погодження з відповідни­ми сільськими, селищними, міськими радами питань щодо розподілу коштів за використання природних ресурсів, які надходять до фондів охорони навколишнього природного се­редовища;

• підготовка проектів рішень про зарахування лісів до категорії захисності, а також поділ лісів за розрядами такс у випадках і порядку, передбачених законом;

• прийняття в установленому законом порядку рішень про забо­рону використання окремих природних ресурсів загального ко­ристування;

• визначення відповідно до законодавства режиму використання територій рекреаційних зон;

• затвердження для підприємств, установ і організацій, розташо­ваних на відповідній території, лімітів викидів і скидів забруд­нюючих речовин у довкілля та лімітів розміщення відходів у випадках, передбачених законом.

На виконання Конституції України, законів України, актів Пре­зидента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих по­вноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, від­ділів та інших структурних підрозділів — накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прий­няті в межах їх компетенції, обов’язкові для виконання на відпо­відній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами і громадянами.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що супере­чать Конституції України та законам України, іншим актам зако­нодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України чи головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Окремі функції органів державної виконавчої влади згідно із Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” вико­нують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, але зрозуміло, вони не входять у систему цих органів.

Особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві вста­новлюються Законом України “Про столицю України місто-герой Київ” від 15 січня 1999 р. Зазначимо лише (на підставі Рішення Конституційного Суду України № 21-рп від 25 грудня 2003 р.), що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційно­му плані органом, який виконує функції виконавчого органу Київ­ської міської ради та паралельно функції місцевого органу вико­навчої влади. З питань, віднесених до віддання місцевого самовря­дування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої вла­ди — Кабінету Міністрів України.

Київську міську державну адміністрацію має очолювати лише особа, обрана Київським міським головою, яка Президентом Ук­раїни призначається головою Київської міської державної адмі­ністрації. Як голова Київської міської державної адміністрації Київський міський голова з питань здійснення виконавчої влади відповідальний перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітний і підконтрольний Кабінету Міністрів Украї­ни.

На посадову особу, яка є Київським міським головою і одно­часно головою Київської міської державної адміністрації, не по­ширюються вимоги щодо граничного віку перебування на дер­жавній службі.

Верховна Рада України Законом України “Про внесення змін до Конс­титуції України” від 8 грудня 2004 р. постановила викласти статті 113— 115 Конституції України (розділ VI “Кабінет Міністрів України. Інші орга­ни виконавчої влади”) у такій редакції:

“Стаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом Украї­ни Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності, керується цією Консти­туцією та законами України, а також указами Президента України та по­становами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Консти­туції та законів України.

Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр- міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри.

Прем’єр-міністр України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України.

Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фрак­цій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конс­титуції України, або депутатської фракції, до складу якої входить біль­шість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призна­чаються Верховною Радою України за поданням Президента України. Інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів Ук­раїни, схваленої Верховною Радою України.

Стаття 115. Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України.

Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України ма­ють право заявити Верховній Раді України про свою відставку.

Відставка Прем’єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслід­ком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цією Конститу­цією.

Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед ново­обраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Вер­ховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України”.

Питання для самоконтролю

1. Поняття виконавчої влади.

2. Кабінет міністрів України — вищий орган у системі органів ви­конавчої влади держави. Порядок його формування, функції і повноваження.

3. Центральні органи виконавчої влади. Порядок їх формування, функції і повноваження.

4. Місцеві органи виконавчої влади. Порядок їх формування, функції і повноваження.

5. Делеговані повноваження місцевих органів виконавчої влади.

6. Особливості здійснення виконавчої влади в Автономній Рес­публіці Крим, містах Києві та Севастополі.