Реалізація принципів виборчого права
Принципи права досить часто помилково сприймають лише як теоретичні надбання, що мають доктринальне значення. Водночас ігнорують їхнє сутнісне призначення як практичних робочих інструментів регулювання правовідносин відповідно й уваги середовищу застосування принципів приділяється небагато.
У виборчому праві цей аспект є особливо актуальним з огляду на їхню особливу природу та функцій- не значення, про яке вже йшлося вище.Кодекс належної практики у виборчих справах щодо визначених у ньому принципів безпосередньо зазначає й умови, за яких повинні реалізовувати ці принципи. Так, виокремлюють такі умови: дотримання основних прав людини (свободи слова, свободи пересування, свободи створення політичних партій); належні рівні регулювання (законом і підзаконними актами) та стабільність законодавства; процесуальні гарантії (організація голосування безстороннім органом, забезпечення спостереження за виборами та наявність дієвої системи оскарження) та виборча система (яка за дотримання визначених принципів виборчого права не є критичним чинником, хоч і безпосередньо впливатиме на вид і спосіб реалізації виборчих прав)*.
Ці умови досить комплексно характеризують вимоги до середовища, яке сприятливо впливатиме на забезпечення дієвості принципів виборчого права та їхньї реальності. Перелік таких умов можна розширити й ураховувати низку організаційних та інших чинників, які можуть стосуватися не тільки виборчого процесу чи виборів безпосередньо, але їхніх передумов та наслідків.
Наприклад, застосування виборчого бар'єру в пропорційній виборчій системі слід розглядати не тільки крізь призму принципу рівності, але й з огляду на ті правові, політичні та інші наслідки, які можуть настати в результаті його (бар'єра) застосування. Доречний приклад тут — позиція Федерального конституційного суду Німеччини щодо величини прохідного бар'єра в пропорційній виборчій системі, що використовують для обрання депутатів від ФРН до Європейського парламенту (представницького законодавчого органу Європейського Союзу).
Цей представницький орган до 1979 року формувався через делегування до його складу представників-членів національних парламентів. Спеціальним актом Ради Європейських Співтовариств** було запроваджено прямі вибори в країнах-членах. Цей акт до виборчої системи визначив основну вимогу — використання пропорційної виборчої системи, при цьому її елементи могли дискреційно визначати країни-члени на рівні національного законодавства. У ФРН було встановлено п'ятивідсотковий виборчий бар'єр для політичних партій. 22 травня 1979 року рішенням Федерального конституційного суду Німеччини такий розмір «порогу» було визнано конституційним***. Проте за результатами проведення виборів членів Європейського парламенту 2009 року перед Федеральним конституційним судом Німеччини ініційовано перевірку на конституційність цього питання знову. З урахуванням обставин, що змінилися (нові особливості функціювання органів Європейського Союзу), суд 2011 року визнав такими, що суперечать Основному закону ФРН (неконституційними) положення щодо виборчого бар'єра в 5%’. З такими ж аргументами суд визнав неконституційним й виборчий бар'єр у 3% ”. Суд урахував особливу правову природу та політичне значення Європейського парламенту, механізми ухвалення рішень цим органом, значення таких виборів для держав-членів ЄС тощо. Цей приклад, очевидно, поки не стосується національних виборів до Бундестагу, щодо яких й сам суд визначив дещо інші критерії оцінювання виборчого бар'єру. Проте такі рішення, а головне їхня аргументація, яскраво свідчать про зміну підходів до розуміння концепту політичної доцільності під час формування різних елементів виборчої системи на різних виборах. Цікаво, що Конституційний суд Італії, розглядаючи схожу справу дійшов протилежного висновку й зазначив: «Італійський законодавець не діяв, порушуючи межі свого розсуду під час встановлення виборчого бар'єра в розмірі 4%»"’. В Україні це питання аналізують та регулюють крізь призму позиції Конституційного Суду України, що визначення розміру виборчого бар'єра є питанням «політичної доцільності»’’’’.Цей приклад засвідчує, що важливим є врахування фактичних обставин і ситуації, яка передує призначенню та проведенню виборів. Ще важливішим є врахування та певною мірою «передбачення», прогнозування дії виборчого законодавства на майбутнє, його впливу не тільки на результати конкретних виборів, а й на виконання всіх інших функцій виборів, що було означено вище. Саме тому виборче законодавство, будучи стабільним, повинно все ж залишати певний простір для змін й еволюціонування. Принципи виборчого права за таких умов будуть тим орієнтиром відповідної еволюції та гарантуватимуть розвиток законодавства й практики в річищі забезпечення прав людини.
4.3.