Глава 10. ПРОТОКОЛ, СТЕНОГРАМА, СТЕНОГРАФІЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ ПЛЕНАРНИХ ЗАСІДАНЬ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Стаття 54. Протокол пленарного засідання Верховної Ради

1. Пленарне засідання Верховної Ради протоколюється. Підготовку протоколу пле­нарного засідання Верховної Ради забезпечує апарат Верховної Ради.

2. У протоколі пленарного засідання Верховної Ради зазначаються порядковий номер скликання Верховної Ради, сесії, протоколу, дата та місце проведення пленарного засідання, кількість присутніх народних депутатів; прізвище та ініціали головую­чого на пленарному засіданні, а також членів Тимчасової президії першої сесії до обрання Голови Верховної Ради України; окремо кожне питання порядку денного із зазначенням посади, прізвища та ініціалів доповідача, співдоповідача, прізвищ, ініціалів і номерів посвідчень народних депутатів, які взяли участь у обговоренні питання, та належність їх до депутатських фракцій; результати голосування про­ектів законів, постанов, інших актів Верховної Ради, доручень Верховної Ради, пропозицій народних депутатів і прийняті рішення, у тому числі процедурні.

1. Обговорення питань порядку денного парламентом України має всебічно фіксу­ватися не лише на рівні прийнятих рішень, але і на рівні перебігу пленарного засідання з його основними моментами. Таке фіксування має на меті зробити парламентські проце­дури максимально чіткими, зрозумілими, усунути будь-які недоречності та помилки на всіх стадіях законодавчого процесу тощо. Саме тому Регламент передбачає протоколю­вання пленарних засідань парламенту.

Протокол (від гр. ргоідкоііоп — перший лист, приклеєний до сувою манускрипта) - це офіційний документ, в якому фіксуються найважливіші юридичні факти, хід і ре­зультати відповідних процесуальних дій, хід і результати розгляду певних питань на зборах колегіального органу.

Протокол пленарного засідання парламенту є особливим офіційним докумен­том парламенту, що підтверджує процес обговорення і прийняття рішень Верховною Радою України (ч. 1 ст. 56 Регламенту). Він містить дані стосовно ходу і результатів об­говорення питань порядку денного і прийняття рішень парламенту, вичерпний перелік яких наведено в ч. 2 цієї статті. Він надається народним депутатам для ознайомлення за їх письмовими зверненнями до Керівника апарату Верховної Ради України.

Варто зазначити, що протокол не відображає особливостей обговорення питань порядку денного, змісту думок, висловлювань учасників засідання тощо. Всі ці питання знаходять докладне відображення у стенограмі пленарних засідань.

Протокол ведеться протокольним відділом Головного управління документального забезпечення апарату парламенту і після кожного пленарного засідання підписується го­ловуючим на цьому засіданні (ч. 1 цієї статті).

2. Відповідно до Положення про порядок роботи з документами, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 травня 2006 р. №448, протоколи пленарних засідань Верховної Ради України, а також витяги з них оформляються прото­кольним відділом на основі стенограм, що готуються відділом стенографування та редак­ційним відділом, і друкуються на спеціальних бланках. Підготовлені протоколи візуються завідуючим протокольним відділом і подаються на підпис головуючому на пленарному засіданні Верховної Ради України. Протоколи засідань Верховної Ради України оформля­ються окремо на кожне пленарне засідання або його частину в разі зміни головуючого на пленарному засіданні.

Протокольний відділ присвоює протоколам засідань Верховної Ради України поряд­кові номери з початку кожної сесії і забезпечує їх зберігання до передачі у встановленому порядку до архіву Верховної Ради України.

Стаття 55. Стенограма, стенографічний бюлетень пленарних засідань Верхов­ної Ради

1. Пленарне засідання Верховної Ради стенографується. Ведення стенограми, видан­ня стенографічного бюлетеня пленарного засідання Верховної Ради здійснює апа­рат Верховної Ради. Стенограма і стенографічний бюлетень пленарного засідання Верховної Ради мають повністю відображати хід обговорень, результати голосу­вання проектів законів, постанов, інших актів Верховної Ради і прийняті рішення, у тому числі процедурні. Вони повинні містити інформацію про номер, день, час, місце проведення та порядок денний пленарного засідання, а також прізвище го­ловуючого на пленарному засіданні.

2. Стенограма відкритих пленарних засідань Верховної Ради до її редагування роз­міщується на офіційному веб-сайті Верховної Ради не пізніше наступного дня піс­ля пленарного засідання, після редакційного опрацювання оформляється в тиж­невий строк і підписується керівником апарату Верховної Ради. Протягом цього часу народний депутат може подати свої зауваження щодо неточностей, допуще­них у стенограмі пленарного засідання.

3. До стенографічного бюлетеня пленарного засідання додатково включаються:

1) дані про поіменну реєстрацію присутніх на пленарному засіданні народних де­путатів;

2) список народних депутатів, відсутніх на пленарному засіданні з поважних причин;

3) результати поіменного голосування;

4) повні результати голосування;

5) висновки комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих ко­місій щодо питань, якщо вони надавалися народним депутатам;

6) тексти не виголошених виступів народних депутатів;

7) текст окремої думки народних депутатів щодо прийнятих Верховною Радою за­конів, постанов, інших актів Верховної Ради;

8) списки членів депутатських фракцій після їх реєстрації, а також після внесення змін до їх складу;

9) оголошені тексти запитів народних депутатів.

4. Звуковий запис виступів на пленарному засіданні Верховної Ради зберігається в установленому порядку протягом одного року.

1. У ході пленарних засідань парламенту подається величезний обсяг інформації: виступи промовців, перебіг законодавчого процесу тощо. При цьому учасниками обго­ворення протягом засідання стає велика кількість народних депутатів, інших промов­ців. Всі їх думки, хід обговорення і зміст схвалюваних рішень важливо чітко та адекват­но відображати для правильного оформлення відповідних правових актів. Задля цього Регламентом передбачається стенографування таких засідань.

Стенографування — це вид спеціального письма, за допомогою якого запис усно­го тексту можна здійснювати у кілька разів швидше, ніж за допомогою звичайного письма. Відомо, що швидкість запису стенографічним письмом порівняно з традиційним зростає від чотирьох до семи разів.

Факт стенографування засідання змушує народних депутатів, інших промовців ут­римуватися від висловлення непристойних, образливих слів тощо, оскілки це може стати надбанням громадськості.

Призначення стенограми засідань у тому, аби повністю відображати хід обговорень, результати голосування проектів законів, постанов, інших актів парламенту і прийняті ним рішення. Вони також повинні містити інформацію про номер, день, час, місце про­ведення та порядок денний пленарного засідання, а також прізвище головуючого на пле­нарному засіданні (ч. 1 цієї статті).

2. Відповідно до Положення про порядок роботи з документами, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 травня 2006 р. №448 підготовка стенограм пленарних засідань Верховної Ради України здійснюється на основі аудіосиг­налу засобами спеціального комплексу комп’ютерного стенографування відділом стеног­рафування управління технічної роботи з документами Головного управління докумен­тального забезпечення апарату. Джерелом звукового сигналу може бути прямий сигнал із залу засідань, а також використання аналогового магнітофона, цифрового диктофона, відеомагнітофона та звукових файлів у стандартних форматах на різних типах носіїв. Аудіозапис пленарних засідань Верховної Ради України на магнітну стрічку чи інші носії здійснює відділ зв’язку і телерадіосистем Управління справами апарату парламенту.

Опрацьовані редакційним відділом стенограми пленарних засідань Верховної Ради України разом із результатами голосування та іншими визначеними Регламентом ма­теріалами передаються цим відділом до Видавництва Верховної Ради України для органі­зації виготовлення стенографічних бюлетенів засідань Верховної Ради України.

3. Частиною 2 цієї статті передбачається розміщення на офіційному веб-сайті Верховної Ради лише стенограми відкритих пленарних засідань. Таким чином, хоч сте­нограма закритих пленарних засідань парламенту ведеться, вона не є доступною для гро­мадськості, з огляду на особливий правовий режим закритих засідань (ст. 4 Регламенту). Встановлена також можливість для народних депутатів у тижневий строк з наступного дня після пленарного засідання подати свої зауваження щодо неточностей, допущених у стенограмі пленарного засідання. Це має на меті досягти максимальної адекватності інформації, що міститься у стенограмі, змісту ходу обговорення і прийняття рішень під час пленарного засідання парламенту України. Протягом зазначеного періоду часу відбу­вається також редакційна обробка стенограми, потім вона оформляється і підписується Керівником апарату Верховної Ради України.

4. На відміну стенограми, стенографічний бюлетень, який також відображає хід обговорення та ухвалені рішення під час пленарних засідань парламенту, публікується. Видавником цього бюлетеня є Парламентське видавництво. Крім інформації, що знахо­дить відображення в стенограмі, стенографічний бюлетень містить також додаткові дані, вичерпний перелік яких подано в ч. 3 цієї статті. Таким чином, стенографічний бюлетень є якнайповнішим інформаційним джерелом про конкретне пленарне засідання, хід обго­ворення питань порядку денного та зміст ухвалюваних на ньому рішень.

Стаття 56. Порядок надання протоколу, стенограми, стенографічного бюлете­ня пленарних засідань Верховної Ради

1. Протокол, стенограма, стенографічний бюлетень пленарного засідання Верховної Ради є офіційними документами, що підтверджують процес обговорення і при­йняття рішень Верховною Радою.

2. Народні депутати забезпечуються електронними інформаційними бюлетенями Верховної Ради за їх особистими зверненнями до апарату Верховної Ради.

1. Ця стаття у загальних рисах визначає правовий статус протоколу, стенограми та стенографічного бюлетеня пленарного засідання Верховної Ради України. Це - офіційні до­кументи парламенту, що підтверджується особливим, установленим відповідно до вимог Регламенту, порядком їх складання, ведення, підписання та надання для ознайомлення.

У сукупності вони є документальним відображенням процесу обговорення і прий­няття рішень парламенту. Таким чином, всі ці документи не містять конкретних положень схвалюваних актів. Тому їх треба відрізняти як від прийнятих парламентом правових ак­тів, так і від таких офіційних документів, як справа законопроекту (ст. 92 Регламенту) та справа закону (ст. 135 Регламенту).

2. Частинами 1-2 цієї статті встановлюються права народних депутатів України от­римувати для ознайомлення протокол, стенограму, стенографічний бюлетень пленарного засідання Верховної Ради України, а також електронні інформаційні бюлетені Верховної Ради України.

Електронний інформаційний бюлетень, на відміну від протоколу, стенограми та стенографічного бюлетеня пленарних засідань, не є офіційним документом: у ньому апа­рат парламенту подає в електронному вигляді правову базу, перелік законопроектів, що перебувають на розгляді парламенту, список народних депутатів України, довідкову ін­формацію щодо органів і посадових осіб публічної влади України, деякі інші важливі для парламентаріїв відомості. Наявність такої бази даних суттєво полегшує законотворчу роботу, дозволяє оперативно отримувати інформацію та використовувати її в ході депу­татської діяльності.