ПРИЗНАЧЕННЯ І ВАЖЛИВІСТЬ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Децентралізація і федералізм призвели до появи складного багаторівневого урядування. Запровадження децентралізації та федералізму — складне завдання, вирішення якого вимагає значних коштів, зокрема, на початковій стадії.
Такі складні реформи зазвичай проводяться лише у випадку, коли для них існує чітка мотивація. Саме високий ступінь політичної мотивації є найважливішим фактором успіху таких реформ.У преамбулі Європейської хартії викладені такі причини важливості місцевого самоврядування для правових систем держав та їх механізму: «органи місцевого самоврядування є однією з основних складових будь-якого демократичного режиму», «право громадян на участь в управлінні державними справами є одним із демократичних принципів, які поділяються всіма державами — членами Ради Європи», «це право найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні», «існування органів місцевого самоврядування, наділених реальними функціями, може забезпечити ефективне і близьке до громадянина управління», «охорона і посилення місцевого самоврядування в різних країнах Європи є важливим внеском у розбудову Європи на принципах демократії і децентралізації влади»[118]. Згадані причини можна підсумувати у контексті потреб у демократії, громадській участі та ефективності урядування.
До того ж, місцеве самоврядування може бути механізмом захисту прав та упорядкування різних (культурних, етнічних, релігійних) груп, зокрема, якщо ці групи є територіально зосередженими (компактно розселеними). У Швейцарії нецентралізоване урядування відігравало одну з найважливіших ролей у об’єднанні країни та у створенні простору для утвердження культурного розмаїття без порушення єдності. Місцеве самоврядування може стати прийнятним для всіх механізмом внутрішнього самовизначення груп, зокрема, національних меншин у рамках держави та запорукою забезпечення мовних, культурних, освітніх та інших прав для лінгвістичних меншин. Отже, мабуть, цілком природно, що децентралізація та нецентралізовані форми урядування стали невід’ємною складовою стратегій урегулювання конфліктів у інших державах (зокрема в Македонії, Індонезії / Ацесі, Непалі).
1.3.