ПОЯСНЕННЯ ТЕРМІНІВ І КАТЕГОРІЙ
Федералізм та децентралізація можуть нести в собі право на місцеве самоврядування, що його не несе в собі деконцентрація.
Усі країни світу поділяються на певні територіальні одиниці.
Втім, їх устрій та компетенція кардинально відрізняються. Не всі територіальні одиниці мають право на самоврядування, до того ж обсяг і порядок реалізації самоврядування є специфічним для конкретних адміністративно- територіальних одиниць конкретної держави. Місцеве самоврядування передбачає право територіально визначених громад здійснювати самоуправління без втручання центру, у межах, закладених конституцією та/або законодавством. Концепція місцевого самоврядування, як це зазначено, наприклад, у Європейській хартії місцевого самоврядування 1985 року, базується на ідеї всеосяжного децентралізованого та нецен- тралізованого урядування[114]. На сьогодні 47 європейських країн підписали Європейську хартію[115]. Швейцарія - одна з них[116].Загальноприйнятого визначення децентралізації, а отже й децентралізованого урядування, не існує. У найпростішому розумінні, децентралізація означає передачу політичних, адміністративних та/або фінансових повноважень підрозділам середнього та/або нижчих рівнів державної ієрархії[117]. У повністю децентралізованій державі субнаціо- нальні одиниці мають власні політичні інститути й адміністрації, наділяються власними повноваженнями з прийняття рішень, надають послуги громадянам і мають власні джерела прибутку. У межах власних повноважень децентралізовані одиниці можуть діяти без втручання центру. Поки децентралізовані одиниці діють у межах власних повноважень, прямий контроль центру обмежується перевіркою правомірності дій та рішень місцевого рівня.
Федералізм - це система нецентралізованого урядування. Управлінські системи в державах вважаються федеральними, коли складові федеральні одиниці мають власні інституції, повноваження із прийняття рішень, прибутки (самоуправління), а також беруть участь у прийнятті рішень на центральному рівні (тобто, у другій палаті парламенту — роздільне правління).
Федеральні системи захищені Конституцією. Згідно з короткою формулою, федералізм визначається як «гарантоване конституцією розділене правління та самоуправління». З європейських країн Швейцарія, а також Німеччина, Австрія, Бельгія та, можливо, Іспанія є федеральними державами.Є деякі інші процеси та відповідні їм специфічні риси форми державного устрою, пов’язані із децентралізацією та федералізмом, оскільки вони також «переносять» владні повноваження, втім, вони кардинально відрізняються від двох вказаних форм. Наприклад, центральна державна влада може передавати повноваження місцевим представництвам (територіальним підрозділам) центральних інституцій, або представникам центральної влади, як у випадку деконцен- трації. Деконцентрація не передбачає передачі прав місцевому самоврядуванню, оскільки основні повноваження у сфері прийняття рішень залишаються у компетенції центру, а місцеві органи діють/виконують адміністративні функції від його імені. Таким чином, центр має контролювати не лише законність, а й доцільність дій деконцентрованих органів влади.
| Федерація | Унітарна держава (повна децентралізація) | Унітарна держава (деконцентрація) | |
| Місцеве самоврядування | Так, федеральні одиниці мають дієві повноваження з прийняття рішень у межах компетенції, власні політичні інституції (органи), адміністрацію, фінанси, федеральні одиниці мають інституції, подібні до державних органів | Так, децентралізовані одиниці мають дієві повноваження з прийняття рішень у межах компетенції, власні політичні інституції (органи) | Немає дієвих повноважень з прийняття рішень, деконцентровані інституції (територіальні підрозділи) діють від імені центрального уряду (органу влади) |
| Роздільне правління | Так, федеральні одиниці представлені у центральних інституціях, зокрема, у другій палаті парламенту | Ні, спеціальне представництво не вимагається | Ні |
| Законодавча база | Конституція, тоб то, високий рівень правового захисту | Статут(закон)або акти вищої юридичної сили, тобто можливість як низького, так і високого рівня правового захисту | Підзаконні акти або акти вищої юридичної сили, тобто загалом низький рівень правового захисту |
Це - доповнений і пристосований до української правової традиції варіант схеми, вже надрукованої у Nicole Topperwien, Federalism and Peace mediation, Mediation Essential, Mediation Support Project, CSS/ETH Zurich & Swisspeace, 2009.
Здебільшого децентралізовані і деконцентровані та федеральні структури існують одночасно.
У багатьох федераціях відносини між центром та федеральними одиницями є федеральними, тоді як відносини між федеральними одиницями та місцевими органами публічної адміністрації можна розглядати як децентралізовані118.
| Федеральний рівень | Відносини між федеральним та регіональним рівнями «федеральні» | |
| Регіональний рівень | Відносини між регіональним та місцевим рівнями «децентралізовані» | |
| Місцевий рівень |
118 Швейцарія є прикладом, див. нижче.
У низці децентралізованих країн на місцевому рівні існують виборні місцеві органи (із власною адміністрацією), що реалізують місцеве самоврядування, а також певні підрозділи центрального уряду.
| Центр/Регіон | Центральні/регіональні установи | |
| Місцевий рівень | Підрозділи центрального уряду (деконцентровані органи) | Місцеві (виборні) установи та їх адміністрація (децентралізовані органи) |
Також можливо, що місцеві виборні інституції та їх адміністрації впроваджують власні рішення (як децентралізованого органу) поряд із рішеннями центру (подібно до деконцентрованого органу).
| Центр/Регіон | Центральні/регіональні установи | |
| Місцевий рівень | Делеговані повноваження: місцеві (виборні) інституції та їхні адміністрації діють від імені центру | Власні повноваження: місцеві (виборні) інституції та їх адміністрації діють від власного імені |
Приналежність державного устрою конкретної країни до федеративного, децентралізованого чи деконцентрованого завжди залежатиме від фактичного ступеня самостійності місцевих органів публічної адміністрації у прийнятті рішень, від того, наскільки добре підкріплені законодавством їхні права, та від того, якою мірою їх можуть контролювати органи державної влади вищих рівнів.
«Місцеве самоврядування», «федералізм», «децентралізація» чи «деконцентрація» є технічними термінами. Втім, досить часто ці поняття викликають певні асоціації. Наприклад, у багатьох країнах федералізм асоціюється із негативними явищами. Наприклад, Південно-Африканська Республіка запровадила устрій, який може розглядатися як федеративний, але сама країна його таким не вважає. Афганістан відмовляється використовувати термін «децентралізація», хоча, виходячи з технічного його розуміння, саме це поняття було б найточнішим. З міркувань збереження традицій Швейцарія зберегла назву «Швейцарської конфедерації», попри запровадження федеративного устрою. До того ж, деякі країни запроваджують децентралізацію, але водночас створюють настільки ефективну вертикальну структуру державного управління, що, врешті-решт, фактичне прийняття рішень здійснюється центром, незалежно від того, що прописано у законах та стратегіях децентралізації (прикладом може слугувати, зокрема, Руанда). Такі тонкощі та реалії варто брати до уваги. Завжди необхідно пильніше придивлятися до установ країни та до процесу урядування. Законодавчі тексти, взяті окремо, часто містять лише «половину історії» та відображають зовнішній бік реалізації урядування. «Місцеве самоврядування» можна повністю збагнути лише якщо воно розглядається у власному контексті, зокрема, у контексті політичної системи суспільства.
1.2.