Глава 23. ПРИЙНЯТТЯ ПОСТАНОВ ТА ІНШИХ АКТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Стаття 133. Порядок прийняття постанов та інших актів Верховної Ради
1. Постанови та інші акти (резолюції, декларації, звернення, заяви) Верховної Ради, визначені статтею 46 цього Регламенту, Верховна Рада приймає більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, крім випадків, визначених Конституцією України (254к/96-ВР).
2. Постанови Верховної Ради приймаються з конкретних питань з метою здійснення її установчої, організаційної, контрольної та інших функцій.
3. Постанови та інші акти Верховної Ради приймаються з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення.
4. Постанови та інші акти, прийняті Верховною Радою, підписує та оприлюднює Голова Верховної Ради України.
5. Постанови, прийняті Верховною Радою, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо ними не передбачено інше.
1. Ця стаття охоплює своїм регулятивним впливом процедурні аспекти прийняття підзаконних актів Верховної Ради України. Таким чином, вона є логічним продовженням регулювання нормотворчої діяльності парламенту у частині прийняття ним постанов, резолюцій, декларацій, заяв тощо. Водночас, на відміну від законів, регулювання порядку ухвалення підзаконних актів парламенту охоплює лише одну статтю, з чого можна зробити попередній висновок про поверховість у регулюванні підзаконних актів, зокрема тих, які мають у структурі нормативні положення.
2. Частина 1 цієї статті встановлює правило ухвалення підзаконних актів парламенту, перелік видів яких наведено у ст. 46 Регламенту, більшістю голосів від конституційного складу Верховної Ради України. Така норма цілковито відповідає змістові ст. 91 Конституції України, яка так само закріплює правило більшості. Водночас, ця норма передбачає можливість винятків із загального правила і прийняття окремих актів парламенту іншою кількістю депутатського складу у випадках, визначених Конституцією України.
З цього приводу зауважимо, що нині Основний Закон України не передбачає винятків із цього правила у сфері прийняття підзаконних актів парламенту.3. У ч. 2 цієї статті вказується на те, з яких питань парламент України ухвалює постанови. Постанови, згідно з Конституцією України та цим Регламентом, є основним різновидом підзаконних актів парламенту і охоплюють своїм впливом реалізацію всіх видів функцій парламенту України, крім власне законодавчої. Перелік таких функцій, що наведено у цій частині статті, не є вичерпним.
4. Частина 3 цієї статті є єдиною правовою нормою статті, що напряму стосується процедурних аспектів прийняття підзаконних актів парламенту. Ці акти приймаються з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення. Однак це неповне положення. Із нього випливає, що парламент має обговорити проект постанови, як на першому читанні законопроекту, а далі відразу прийняти його в цілому, як при другому чи третьому читанні законопроекту, якщо парламент не ухвалить окремого рішення про продовження роботи над актом. В такому разі депутати позбавляються права на внесення пропозицій і поправок до проектів підзаконних актів або ж змушені їх реалізовувати «з голосу».
З іншого боку, окреме обговорення тексту постанов з персональних питань є взагалі недоцільним, оскільки ці постанови є суто технічними документами, які оформлюють рішення, прийняті Верховною Радою України по суті відповідних питань.
Очевидно, що процедуру розгляду проектів постанов слід викласти більш детально. Зокрема, у Регламент слід дати норми, які б передбачали таке:
• у випадках, коли постанови лише оформлюють рішення парламенту, прийняте з певного питання (наприклад, з персонального питання), окремий розгляд тексту постанов не проводиться, вони готуються суб'єктом, який є ініціатором розгляду питання, або відповідним комітетом, а рішення з певного питання одночасно вважається рішенням про прийняття відповідної постанови.
У разі необхідності можна також передбачити, що зразки оформлення постанов спеціально затверджуються парламентом;• якщо постанова не лише оформлює рішення парламенту, а й містить (має містити) певні резолютивні (директивні, рекомендаційні, констатуючі і т. ін.) положення, для її прийняття слід виписати окрему процедуру, яка має бути значно простішою, ніж законодавча процедура, але в той же час давати депутатам хоча б мінімальні можливості для внесення пропозицій і поправок до запропонованого тексту;
• якщо постанова містить положення нормативного характеру, її слід приймати за правилами повної законодавчої процедури, принаймні у режимі першого і другого читання.
5. Частина 4 цієї статті встановлює вимогу підписання і оприлюднення підзаконних актів парламенту винятково Головою Верховної Ради України. Це перебуває у системному зв'язку зі ст. 88 Конституції України та положеннями Регламенту, які фіксують згадане повноваження Голови парламенту як ексклюзивне повноваження цієї посадової особи, що не підлягає делегуванню іншим органам та посадовим особам.
6. У ч. 5 цієї статті вказується на залежність між набранням чинності постанов Верховної Ради України та їх офіційним оприлюдненням. Без такого оприлюднення постанови не набувають чинності, якщо ними, щоправда, не передбачено іншого строку набрання ними чинності, наприклад, у ряді випадків з моменту прийняття постанови.
Водночас, можна вказати, що у цій частині статті не встановлено порядку набрання чинності іншими підзаконними актами Верховної Ради України.