Глава 24. ОПУБЛІКУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ ЗАКОНІВ, ПОСТАНОВ ТА ІНШИХ АКТІВ, ПРИЙНЯТИХ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ

Стаття 134. Опублікування, зберігання законів, постанов та інших актів Верховної Ради

1. Підписані Президентом України закони та закони, які офіційно оприлюднені Головою Верховної Ради України, публікуються в газеті «Голос України» та у «Відомостях Верховної Ради України».

2. Підписані Головою Верховної Ради України постанови та інші акти Верховної Ради не пізніше наступного дня після їх підписання передаються апаратом Верховної Ради для опублікування в газеті «Голос України» та у «Відомостях Верховної Ради України».

3. У разі виявлення невідповідності опублікованого закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради його оригіналу, не пізніш як через десять днів з дня вияв­лення невідповідності публікується в газеті «Голос України» та в черговому номері «Відомостей Верховної Ради України» уточнений текст закону, постанови чи іншо­го акта Верховної Ради.

4. Підписаний Президентом України закон, а також підписані Головою Верховної Ради України постанови та інші акти Верховної Ради є оригіналами і зберігаються в апараті Верховної Ради в установленому порядку. Всі інші примірники закону, постанови та інших актів Верховної Ради є копіями.

1. Ця стаття встановлює правові вимоги щодо опублікування та зберігання актів парламенту після набрання ними чинності. У ч. 1 цієї статті вказані два джерела, публі­кація в яких підписаних та офіційно оприлюднених актів парламенту є офіційною. Це - газета «Голос України» та «Відомості Верховної Ради України». Водночас, варто зверну­ти увагу на те, що відповідно до Указу Президента України «Про порядок офіційного оп­рилюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р.(у редакції на 01.01.2008 р.) акти Верховної Ради України підлягають оприлюдненню де­ржавною мовою в таких офіційних друкованих виданнях: «Офіційний вісник Президента України», газета «Урядовий кур'єр», газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України».

Офіційний характер публікації актів парламенту у відповідних друкованих видан­нях означає, що громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати ці акти Верховної Ради України, опубліковані саме в таких офіційних друкованих виданнях.

Водночас, в інших виданнях ці акти можуть бути оприлюднені лише після їх офіцій­ного оприлюднення у названих друкованих ЗМІ, тобто їх публікація в неофіційних ЗМІ не матиме юридичних наслідків для набрання чинності актами парламенту, зокрема за­конами. Такі акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний ха­рактер і не можуть бути використані офіційно.

Якщо акт Верховної Ради України опубліковано в різні дні у друкованих офіційних виданнях, то він набирає чинності після опублікування в тому із вказаних видань чи в «Офіційному віснику Президента України», де його опубліковано раніше.

2. Частина 3 цієї статті надає не більше 10 днів для публікації уточненого тексту акту Верховної Ради після виявлення невідповідності надрукованого тексту оригіналові. Така публікація відбувається в газеті «Голос України» та в черговому номері «Відомостей Верховної Ради України». Водночас, Регламент не вказує, який суб'єкт уповноважений встановлювати таку невідповідність та протягом якого періоду часу з моменту відповід­ної публікації. Очевидно, що юридичні наслідки введення в дію актів парламенту, не аналогічних ухваленим парламентом рішенням, можуть бути надто непередбачувани- ми. Задля цього в Регламенті варто було б подбати про врегулювання окремої процедури виявлення відповідних неточностей та їх оперативного усунення з метою недопущення проявів такої протиправної практики публікації фальсифікованих текстів актів парла­менту України.

Стаття 135. Справа закону

1. Після набрання чинності законом апарат Верховної Ради разом з відповідним го­ловним комітетом веде справу закону, яка містить:

1) прийнятий текст закону;

2) прийнятий Верховною Радою план організаційних, кадрових, матеріально-тех­нічних, фінансових, інформаційних заходів для реалізації положень прийня­того закону, а також повідомлення, що надійшли до Верховної Ради, про хід виконання цього плану Кабінетом Міністрів України;

3) перелік і тексти прийнятих Президентом України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади норматив­но-правових актів на виконання положень цього закону;

4) повідомлення Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, інших ор­ганів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб про дотримання положень закону, а також у разі надходження їх пропозицій щодо підвищення ефективності дії цього закону;

5) документи, відповідні остаточні редакції тексту закону, пов'язані із зміною, втратою чинності закону;

6) рішення та висновки Конституційного Суду України щодо закону, роз'яснення Верховного Суду України щодо положень закону, якщо такі є.

1. Так само, як Регламент передбачає ведення справи законопроекту, так у разі прий­няття проекту як закону, він покладає на апарат парламенту та головний комітет ведення справи закону. Водночас, справа закону містить ряд нових документів та вимог щодо її ведення. Процедура ведення закону має безстроковий характер і припиняється лише піс­ля його скасування.

2. Справа закону охоплює сукупність матеріалів офіційного характеру, у першу чергу нормативно-правових актів, які стосуються реалізації положень прийнятого закону та відбивають хід такої реалізації. Насамперед, до такого переліку належить прийнятий текст самого закону після набрання ним чинності з усіма внесеними до нього змінами і доповненнями.

Далі, як випливає з п.

До цього ж плану, природно, додаються повідомлення про перебіг виконання та­кого плану Урядом. Це є додатковим стимулом активної реалізації органами виконавчої влади норм, закладених у законі, та засобом контролю парламенту за цими органами у ході їх правозастосовчої діяльності.

3. У п.п. 3-4 цієї статті міститься перелік актів правозастосовчого характеру, які складають справу закону, а також повідомлень відповідних органів про дотримання по­ложень закону та про пропозиції щодо підвищення ефективності його дії. До цього слід додати такі важливі документи, як акти Конституційного Суду України (рішення та вис­новки), а також роз'яснення Верховного Суду України, якщо такі є. Вони дають змогу не лише відстежити динаміку реалізації закону, але і напрями та способи його удоскона­лення та підвищення ефективності його дії. Акти згаданих судових органів дають також дороговкази для виправлення недоліків і суперечностей у законі та покращення його юридичної якості.