§ 4. Правові позиції Конституційного Суду України: поняття та юридична сила (природа)
Характеристика юридичної природи рішень КСУ як нормативно- інтерпретаційних актів значною мірою пов’язана з правовими позиціями, які в них формулюються. Втім, на сьогодні, зокрема, потребує наукового дослідження таке явище, як «правові позиції» КСУ: їх поняття та правова природа, юридична сила, основні риси, методи їх виявлення у тексті актів Суду, можливість перегляду.
Виникнення правових позицій обумовлене потребою у забезпеченні КСУ таких конституційних принципів, як рівність конституційних прав і свобод громадян та рівність їх перед законом, адже, здійснюючи конституційний контроль, КСУ повинен давати правильне розуміння тієї чи іншої норми закону, що, як і сама норма, має однозначно застосовуватися суб’єктами правовідносин і забезпечувати як рівність конституційних прав і свобод громадян, так і рівність їх перед законом. Отже, інтерпретація КСУ норми закону в силу юридичної природи рішень КСУ стає обов’язковою для всіх суб’єктів права, у тому числі для самого Суду.
Ні Конституція України, ні Закон України «Про КСУ», ні Регламент КСУ не містять поняття «правова позиція». Натомість у ст. 73 Федерального конституційного закону «Про Конституційний Суд Російської Федерації» від 21.07.1994 р. № 1-фкз згадується вказане поняття: «У випадку, якщо більшість суддів, що беруть участь у засіданні палати, схиляються до необхідності прийняти рішення, яке не відповідає правовій позиції, викладеній у раніше прийнятих рішеннях КС РФ, справа передається на розгляд на пленарному засіданні».
В юридичній літературі не існує єдиної позиції стосовно визначення поняття правових позицій КСУ. їх розглядають: як обґрунтування кінцевого висновку суду, який міститься в резолютивній частині рішення, сформульоване у вигляді правових висновків, установок, що утворюють інтелектуально-юридичний зміст рішення і мають загальнообов’язкове значення; як виявлені і сформульовані конституційним судом на прикладі дослідження конституційності оспорюваної норми правові принципи, придатні для вирішення групи аналогічних справ, які мають прецедентне значення; систему правових аргументів, правових положень, правового розуміння Конституційного Суду, його загальні правові орієнтири, вироблені правила, що мають прецедентний характер, як рішення КСУ, що виражає розуміння ним конкретних положень Конституції в її співвідношенні з правовою нормою, яка перевіряється з метою усунення невизначеностей, про які йдеться у зверненні до Конституційного Суду, результат інтерпретаційної діяльності КСУ у формі висновків, роз’яснень, правоположень, доктрин, у яких містяться тлумачення неявного змісту закону, правова оцінка або правове визначення, сукупність правових уявлень та знань щодо вирішення конкретної ситуації, які є обов’язковими для всіх суб’єктів правовідносин.
Таким чином, правові позиції КСУ — це інтерпретаційне уявлення (висновки) загальнообов’язкового характеру внаслідок тлумачення Конституції і виявлення судом конституційного змісту положень законів та інших нормативних актів у межах компетенції Конституційного Суду, що знімають конституційно-правову невизначеність і є правовою підставою остаточних рішень (ухвал) Конституційного Суду.
Правові позиції КСУ є наслідком конституційного судочинства, результатом його з’ясування або роз’яснення, офіційної інтерпретації положень Конституції України та законів України, проведення необхідних досліджень і вивчення матеріалів справи.
В основу правової позиції Суду покладено наукові знання, конституційні принципи, правові доктрини. Першоджерелом правової позиції є наукова і професійна правосвідомість самих суддів КСУ, на підставі якої формується їх судова воля. Проявом судової волі є інтелектуальна діяльність щодо з’ясування і роз’яснення волі Основного Закону, матеріалізованої в його нормах, а також застосування всієї сукупності способів і прийомів тлумачення, які допомагають визначити єдине можливе розуміння суті предмета конституційного розгляду. Саме воля більшості суддів КСУ і формує так звану правову позицію, яка долає невизначеність, що виникла у конкретному конституційному спорі.
Правові позиції КСУ мають такі особливості: 1) загальний характер, тобто поширюються не тільки на конкретний випадок, що став предметом розгляду КСУ, а й на аналогічні випадки, які трапляються в юридичній практиці; 2) офіційний, обов’язковий характер, а саме таку ж юридичну силу, як і рішення Суду; 3) певні внутрішні особливості, оскільки виконують роль нормативної бази у правовій системі, а також є орієнтиром у правовторчості та право- застосуванні.
Співвідношення понять «рішення» і «правова позиція» КСУ. Правові позиції КСУ нерозривно пов’язані з рішеннями КСУ. Деякі вчені ототожнюють поняття «правова позиція» та «рішення» КСУ, однак більшість вчених ці поняття розділяють.
Рішення КСУ в цілому присвячено вирішенню однієї проблеми — відповідає чи не відповідає Конституції норма, яка оспорюється суб’єктом конституційного подання. Предмет розгляду КСУ визначається предметом подання — це та конкретна норма, з приводу якої здійснюється конституційне судочинство. Зміст цієї конкретної норми визначається правовою позицією законодавчих органів. Оспорювана в КСУ норма — це завжди конкретна правова норма, але висновки КСУ в зв’язку з перевіркою її конституційності, засновані на витлумаченні конституційних норм та принципів, мають, як правило, більш загальне значення. Ці висновки можуть бути поширені і на аналогічні за юридичним змістом норми, що містяться в інших законах та підзаконних актах.
Правові позиції можуть міститися не тільки у рішеннях, а й у висновках та ухвалах про відмову у відкритті конституційного провадження. Наприклад, у Висновку від 11 липня 2001 р. № 3-в у справі 110
про Римський Статут Конституційний Суд зазначив, що надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів віднесено до повноважень Верховної Ради — парламенту, який через обраних до нього представників — народних депутатів — репрезентує волю народу. Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, стають частиною національного законодавства. Саме у такий спосіб здійснюється народний суверенітет щодо поширення юрисдикції міжнародних судових органів на територію України (за умови, що положення їх статутів не суперечать Конституції).
При розгляді звернень на пленарних засіданнях КСУ приймає або рішення про прийняття звернення до провадження, або так звані «від- мовні» ухвали. У «відмовних» ухвалах повинні міститися процесуальні правові позиції КС, які означають тлумачення не норм Конституції, а норм Закону «Про КСУ» про підвідомчість та допустимість розгляду справ.
Слід мати на увазі, що процесуальні правові позиції перш за все стосуються формування правил підвідомчості та допустимості, за допомогою яких КС регулює кількість справ, що відбираються для розгляду в судових засіданнях.
Процесуальні правові позиції і правові позиції КС мають різну природу. Наприклад, в Ухвалі від 10 липня 1998 р. КС вказав, що впорядкування конкретних державно-службових відносин, усунення суперечностей та заповнення прогалин у чинному законодавстві до компетенції Конституційного Суду не віднесено; в Ухвалі від 28 лютого 2001 р. № 1-у КС наголосив, що не підпадають під його юрисдикцію правові акти регламентного характеру, зокрема Постанова «Про прийняття в першому читанні проекту Земельного кодексу України».Матеріально-правові позиції містяться і в Ухвалі КСУ від 5 березня 1998 р. № 15 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів щодо відповідності Конституції абз. 8 ч. 1 ст. 73 Кодексу законів про працю України, в якій КСУ наголосив, що вирішення політичних питань суперечить призначенню Конституційного Суду як єдиного органу конституційної юрисдикції (ч. 1 ст. 147 Конституції), оскільки будь-яка політична діяльність є несумісною з діяльність як суддів судів загальної юрисдикції, так і суддів Конституційного Суду (ч. 2 ст. 127, ст. 149 Конституції).
Але не в кожній ухвалі КСУ існує нова правова позиція. Іноді для оцінки оспорюваної норми КСУ вдається до своїх минулих позицій. Однак у цьому випадку в кожній новій ухвалі КС йдеться про іншу оспорювану норму[40].
Місце правових позицій у структурі рішень КСУ. Правові позиції КСУ можуть міститися як у резолютивній, так і в мотивувальній частині рішень і висновків. Як правило, при ознайомленні з рішенням чи висновком КСУ основна увага приділяється позиції цього органу, яка висловлена ним у резолютивній частині і яка, власне, становить суть рішення органу конституційної юрисдикції. Водночас багато таких позицій, на яких базується остаточне рішення КСУ і на основі яких ухвалюються його приписи, містяться в мотивувальній частині, де вони спеціально не виокремлюються з-поміж інших положень рішення.
Так, у рішенні КСУ від 25.06.2008 р. № 12-рп/2008 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин п’ятої, шостої статті 13 Закону України «Про статус народного депутата України», частини четвертої статті 61 Регламенту Верховної Ради України та офіційного тлумачення положень пункту 6 частини другої, частини шостої статті 81, частини шостої статті 83 Конституції України, частини четвертої статті 13 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про перебування народного депутата України у депутатській фракції) правові позиції містяться як у мотивувальній, так і у резолютивній частинах.
Натомість, у рішенні КСУ від 26.02.2009 р. № 6-рп/2009 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 85 Конституції України правова позиція міститься у мотивувальній частині рішення, а у резолютивній частині рішення на її підставі дається остаточний висновок. Ще одним прикладом розміщення правових позицій КСУ в мотивувальній частині його акта є рішення від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).
Юридична сила правових позицій випливає з юридичної сили актів КСУ. Вони є обов’язковими для всіх органів і посадових осіб держави, а не лише для учасників конкретного конституційного провадження. При цьому правові позиції КСУ мають однакову юридичну силу і є обов’язковими до виконання незалежно від того, в якій частині акта вони викладені. Це випливає із загальнообов’язкового характеру його актів, а саме: з положення ч. 2 ст. 150 Конституції України про обов’язковість рішень КСУ з питань конституційності правових актів і з питань офіційного тлумачення Конституції і законів України, а також зі ст. 69 Закону «Про КСУ», за яким рішення і висновки КСУ рівною мірою є обов’язковими до виконання. Тобто питання про юридичну силу окремо положень мотивувальної та резолютивної частин актів КСУ в законодавстві не порушується, а рішення (висновок) КСУ розглядається як цілісний акт. Тому правові позиції КСУ мають таку саму юридичну силу, як і акти, в яких вони викладені.
КСУ у своїх рішеннях не зазначав про юридичну силу правових позицій. А наприклад, Конституційний Суд РФ, навпаки, у своїй ухвалі від 8 жовтня 2008 р. зазначив, що положення мотивувальної частини ухвали Конституційного Суду, що містять тлумачення конституційних норм або встановлюють конституційний зміст закону, на яких ґрунтуються висновки Конституційного Суду, сформульовані у резолютивній частині цієї ж постанови, відображають правову позицію Конституційного Суду РФ і також мають обов’язковий характер.