§ 5. Питання перегляду Конституційним Судом України своїх правових позицій. Вплив правових позицій Суду на правотворчу та правозастосовну діяльність в Україні
КСУ не має права своїми рішеннями створювати нові правові норми. Проте прийняття будь-якого рішення КСУ — як щодо встановлення відповідності Конституції України окремих правових актів, так і щодо тлумачення Конституції та Законів України — передбачає певні нововведення у правових позиціях для законодавця, що спонукає його до їх врахування під час законотворчої діяльності з метою врегулювати відносини внаслідок втрати чинності положень норм законів, що були визнані неконституційними, або у перегляді системи законодавства на предмет відповідності правовим позиціям, висловленим у рішеннях КСУ.
При цьому такі новели можуть мати різний характер. Так, з одного боку, окремі рішення містять пряму вказівку на те, що саме має зробити той чи інший орган (зокрема, Верховна Рада України) для виконання рішення з огляду на обов’язковість правових позицій. Інші ж рішення такої вказівки не містять, але внаслідок втрати чинності нормою, визнаною неконституційною, відповідний орган для забезпечення цілісності правового регулювання суспільних відносин та уникнення прогалин має узгодити відповідні правові акти із положеннями Конституції України та рішеннями КСУ. Однак є також досить багато рішень, якими надається офіційне тлумачення, а також визнаються неконституційними окремі правові акти чи їх положення, які фактично не вимагають внесення змін до акта, положення якого тлумачилися чи визнані такими, що суперечать Основному Закону, однак внаслідок самого прийняття рішення КСУ може значною мірою змінюватися правове регулювання певного кола суспільних відносин, що також означає певну новелу у законодавстві. Так, незважаючи на те, що КСУ не повинні створюватися нові правові норми, цей орган має істотний вплив на систему права України, а правові позиції вчені- юристи, як і судді, вважають специфічним джерелом права у доктринальному розумінні.КСУ, формулюючи правові позиції у своїх рішеннях, суттєво впливає на праворозуміння положень Конституції України та збагачує конституційне право як базову галузь всієї системи національного права України.
Зокрема, КСУ значно розширив розуміння конституційних прав і свобод людини і громадянина, особливо стосовно права на життя, виборчих прав, права на свободу об’єднань, на участь в управлінні державними справами, права на працю, на соціальний захист, належний життєвий рівень, охорону здоров’я, освіту тощо.Більше того, визнання певного положення таким, що суперечить Конституції України, внаслідок чого воно автоматично втрачає чинність, нерідко істотно змінює правовий статус окремих органів або посадових осіб, змінюючи їх компетенцію, впливаючи на їх права та обов’язки. Зокрема, рішенням КСУ у справі про Закон України «Про Вищу раду юстиції» визнано неконституційними положення зазначеного Закону, згідно з якими народні депутати України та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини мали право ініціювати перед Вищою радою юстиції питання щодо звернення із поданням про звільнення судді з посади. Втрата чинності визнаними неконституційними положень Закону істотно вплинула на повноваження народних депутатів України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також опосередковано вплинула на статус суддів.
Конституційна юрисдикція, яка застосовується у випадках конституційних спорів (конфліктів), а також з метою надання офіційного тлумачення нормам права, єдина здатна збагачувати своїми правовими позиціями (висновками) правотворчість і законодавче регулювання суспільних відносин. Таким чином, створюються умови, щоб відповідні правові норми застосовувалися саме в тому значенні, яке визначив КСУ. Водночас тлумачення КСУ окремих положень законодавства, впливаючи на застосування правових норм, також нерідко впливає на обсяг повноважень, права та обов’язки органів влади та посадових осіб. Наприклад, рішеннями КСУ щодо депутатських запитів до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду лише надано тлумачення положень Конституції України та законів України, а внаслідок такого тлумачення визнано, що депутати не мають права звертатися до зазначених вище органів із вимогами та пропозиціями у конкретних справах щодо здійснення цими органами своїх повноважень щодо розслідування злочинів, підтримання державного обвинувачення, розгляду справ тощо.
Тобто саме по собі тлумачення (в силу того, що рішення КСУ є обов’язковими до застосування) також впливає на діяльність публічної влади, компетенцію органів влади та посадових осіб.Питання перегляду КСУ своїх правових позицій. У літературі немає єдиної точки зору щодо питання можливості перегляду КСУ своїх правових позицій. Одні науковці вважають, що, забезпечуючи стабільність Конституції України, відстоюючи демократичні принципи, КСУ не може відхилятися від сформованих ним правових позицій, змінювати їх, у протилежному разі він перетвориться на суд загальної юрисдикції[41]. Інші стверджують, що правові позиції КСУ можуть і повинні застосовуватися як прецеденти де-факто, за умови незмінності основних конституційних принципів та засад, встановлення яких належить до повноважень єдиного суб’єкта установчої влади — народу України1.
Рішення КСУ зберігають юридичну силу і не підлягають перегляду, а тому залишаються в силі і сформульовані в них правові позиції. КС може повернутися до кожної з них в майбутньому, якщо вона буде відповідати новим суспільним умовам»[42] [43]. Такої ж точки зору дотримується і В. В. Речицький, наводячи приклади з практики діяльності Верховного суду США, який своїми рішеннями з приводу захисту громадянських прав у XX ст. неодноразово скасовував власні ж рішення з цього питання періоду XIX ст. Останніми допускалися відверто сегрегаційні підходи у визначенні правового статусу певних категорій населення Сполучених Штатів — чорношкірі, китайці, японці. Тобто Верховний суд США в різний час по-різному розумів ті самі норми федеральної Конституції. Просто рівність у дев’ятнадцятому столітті розуміли суттєво вужче, ніж у столітті двадцятому[44].