Правосімейні принципи конституційного права

«Правова карта» сучасного світу доволі різнобарвна й охоплює низ­ку об'єднаних схожими родинними рисами національних правових систем, які здебільшого прийнято іменувати «правовими сім'ями».

• принцип найвищої юридичної сили норм конституції, які є сер­цевиною правових систем, що належать до цієї сім'ї;

• принцип пріоритету закону над іншими джерелами права — доктриною, судовим прецедентом, звичаєм;

• принцип чіткої ієрархічності нормативних актів, що утворюють її систему;

• принцип спеціалізації в судовій системі, яка також часто спричи­нює полісистемність судових систем.

Специфіка принципів конституційного права континентальної пра­вової сім'ї виявляється також в історично зумовленій системі принци­пів законодавчого процесу, принципів судового контролю за конститу- ційністю законів й інших нормативних актів тощо, про що докладніше йтиметься в наступних розділах.

Англосаксонська правова сім'я, або сім'я загального права, хоч і ґрун­тується на спільних з романо-германською правовою сім'єю цивілізацій- но-правових засадах, проте за низкою властивих їй принципів відрізняється від неї.

Причому не так через відсутність у Великобританії «писаної» консти­туції, як через те, що правові системи, які належать до сім'ї загального права, побудовані за принципом stare decisis, який у перекладі українською мовою означає «дотримання того, що було вже вирішено». Відповідно до нього судді мають поважати правила, сформульовані в попередніх остаточних судових рішеннях — прецедентах, якщо факти й інші правові аспекти справи, що розглядають, є схожими (аналогійними) до них. І хоч прецедентне право під впливом інтеграційних процесів, що відбуваються в Європі (навіть попри певні кризові явища в них, які спостерігаємо нині), поступово завойовує прихильників також у континентальній правовій сім'ї, специфіка англосаксонського прецедентного права зберігається. Для нього характерна особлива правова культура й специфічні принципи, які навряд чи зможуть бути вмонтовані в сім'ю континентального права навіть у порівняно віддаленій історичній перспективі.

Так, формування й застосування прецедентів у сім'ї загального права орієнтується на доволі розвинену процедуру судового розгляду справ, що, своєю чергою, зумовлює своєрідність принципів процесуального права (з огляду на це, англосаксонське право інколи іменують правом процесуаліс­тів). Одним із наслідків галузевої недиференційованості права (тобто від­сутності його поділу на відповідні галузі, як, наприклад, у континентальній правовій сім'ї) стала специфіка побудови судової системи, яка, на відміну від сім'ї континентального права, ґрунтується не на принципі спеціалізації, а на принципі так званої уніфікованої юрисдикції.

Свою специфіку мають, якщо порівняти з принципами континенталь­ної правової сім'ї, також принципи судового конституційного контролю й деякі інші принципи конституційного права сім'ї загального права, про що докладніше йтиметься під час розгляду інших тем підручника.

Правова система США хоч і належить, як і правова система Велико­британії, до англосаксонської правової сім'ї, проте має певні відмінні від британської системи риси, що дало підстави багатьом компарати­вістам виокремлювати її в порівняно автономну підсистему сім'ї за­гального права, а конституціоналістам — розглядати американський конституціоналізм як особливий його різновид (модель). Насправді принципи конституційного права США мають суттєві особливості, якщо порівняти з принципами конституційного права Великобританії. До них зокрема належать:

• провідне становище в правовій системі Конституції США як єди­ного кодифікованого акта;

• особлива роль Верховного суду США в тлумаченні Конституції;

• своєрідність системи прецедентного права у зв'язку з федераль­ним державним устроєм США та наявністю, відповідно, загаль­них принципів конституційного права федерації та принципів конституційного права штатів тощо.

Певна своєрідність властива принципам конституційного права Ін­дії. Індуську правову систему часто розглядають як унікальну, близьку за своїми ознаками до окремої правової сім'ї.

Попри те, що в індійській конституції 1950 року переважно відобра­жені принципи конституціоналізму, характерні європейським країнам, дуалізм цих принципів і принципів традиційного індуського права, ос­нову якого становить право общин, що сповідують індуїзм, відчувають і досі. Із сутності індуїзму випливає один з визначальних принципів індуського права — принцип його персональної дії, тобто поширення тільки на індусів — осіб, що сповідують індуїзм, незалежно від місця проживання, громадянства чи навіть етнічного походження. Тому роз­різнення принципів конституційного права Індії як держави й принци­пів власне індуського права має вираженіший зміст, навіть якщо порів­няти з ісламським державами.

Іншим специфічним для індуського права принципом є принцип його кастової побудови, тобто регулювання відносин з урахуванням належності

особи до тієї чи іншої суспільної спільноти (історично їх поділяють на чо­тири великі групи), місце яких у складній соціальній ієрархії обумовлене відповідними традиціями й вираженою кастовою самосвідомістю. Хоч Конституцією Індії всі норми, згідно з якими належність до касти спричи­няла відповідні юридичні наслідки для їхніх членів, скасовано, принципи кастового підходу відчуваються певною мірою навіть у сфері владарювання (наприклад доступу до державної служби), не кажучи вже про деякі інші сфери життєдіяльності, зокрема сімейного права, де вони, особливо в сільській місцевості, продовжують діяти*.

Свої власні, специфічні принципи права, які прямо чи опосередко­вано впливають на принципи конституційного права, притаманні та­кож іншим правовим сім'ям.

2.2.5.