Національні принципи конституційного права
Попри те, що думка про наявність загальних принципів конституційного права, притаманних конституційному праву кожної країни, доволі поширена, а у вітчизняній конституціоналістиці навіть панівна, пошук принципів конституційного права, специфічних для кожної окремої країни, є чи не найскладнішим завданням.
Знайти такі принципи для конституційного права України, як і для інших країн, доволі важко, якщо не сказати більше — майже неможливо.З огляду на це, думки, які інколи трапляються у вітчизняній літературі, про потребу активізувати пошуки власних «самобутніх» шляхів конституційного розвитку на підставі відображених у Конституції національних історичних традицій і звичаїв, психологічних властивостей характеру української нації тощо, навряд чи можуть бути реалізовані. Надмірне зосередження уваги на таких пошуках в умовах сучасного глобалізованого світу (за всієї неоднозначності процесів, що в ньому відбуваються) без орієнтування на міжнародний досвід, загальнолюдські та європейські цивілізаційні цінності й надбання в розвитку конституціоналізму та його принципів може спричинити черговий правовий ізоляціонізм, який правова система України, а разом з нею і конституційне право, уже проходили, перебуваючи в складі колишньої соціалістичної правової сім'ї.
Це зовсім не означає, що зміст більшості універсальних, цивіліза- ційних та правосімейних принципів конституційного права в різних
Лук'янов Д. Релігійні правові системи в сучасному світі: монографія. Харків: «Право», 2015. С. 173—176.
країнах, зокрема в Україні, не має певних, часом суттєвих, особливостей, зумовлених своєрідністю політичного, морального, релігійного й іншого середовища, в якому вони функціюють. Як і не унеможливлює формулювання в Конституції України окремих положень (окрім преамбули), які б чіткіше передавали національну специфіку.
Утім, тут важливо дотримуватися балансу, зважаючи на те, що ліберальна традиція, пов'язана з основними цінностями лібералізму — людською гідністю, невідчужуваними правами й свободами особистості, в Україні, з огляду на низку історичних обставин, була помітно слабша проти національної традиції — одвічного прагнення створити національну державу, доповнена пізніше (особливо в період національно-визвольних змагань 1917—1921 років) соціалістичною ідеологією, яка виявилася досить стійкою і дається взнаки досі.
Попри те, що відшукати принципи конституційного права, притаманні лише окремій країні, майже неможливо, типові принципи конституційного права, характерні для низки країн, правові системи яких належать до того ж не до однієї правової сім'ї, у світі існують.
До таких конституційних принципів належать, наприклад, принцип ампаро (іспанською amparo — захист, допомога) — особливої процедури захисту людини від дій органів державної влади, що порушують її конституційні права. Ампаро є в Іспанії та низці країн Латинської Америки, здебільшого колишніх іспанських колоніях. За деякими ознаками ампаро нагадує поширений у багатьох європейських країнах інститут конституційної скарги, який нещодавно запровадили й в Україні також. Захист прав людини за процедурою ампаро полягає в забезпеченні порушеного права, його відновлення в тому стані, яким воно було до порушення.У конституційному праві низки країн є принцип так званого «хабеас дата» (лат. Habeas data) — один з нових інструментів захисту особистих прав і свобод; право будь-якого громадянина (або навіть будь-якої людини) вимагати в судовому порядку ознайомлення з будь-якими даними, що стосуються його особи, незалежно від того, в яких архівах чи установах їх зберігають, зокрема й архіви служб державної безпеки.
Очевидно, можна знайти й деякі інші особливості принципів конституційного права окремих правових систем. Проте вони не є визначальними для розвитку конституційного права в сучасному світі. Його тенденцією все ж є універсалізація принципів, що не заперечує особливостей конституційно-правового регулювання в різних країнах і не веде до його уніфкації.