§ 5. Повноваження Верховної Ради України
«Стаття 85. До повноважень Верховної Ради належить:
1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції;
2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції;
3) прийняття законів;
4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;
6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
7) призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією;
8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;
10) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї Конституції;
11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;
12) призначення за поданням Президента України Прем’єр- міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінетів Міністрів України;
12і) призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України;
13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції та закону;
14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;
15) прийняття Регламенту Верховної Ради України;
16) призначення на посади та звільнення з посад голови та інших членів Рахункової палати;
17) призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;
18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;
19) призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України;
20) призначення на посади та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення;
21) призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;
22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;
23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;
24) встановлення державних символів України;
25) надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має на слідком його відставку;
26) призначення на посади та звільнення з посад третини складу Конституційного Суду України;
27) обрання суддів безстроково;
28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;
30) призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;
31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;
32) надання законом згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України;
33) здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією та законом;
34) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів України чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України;
35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;
36) затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності;
37) затвердження законом Конституції Автономної Республіки Крим, змін до неї.
Верховна Рада України здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання».
5.1. Хоча стаття 85 Конституції викладена в новій, а точніше в поновленій редакції, необхідно зазначити, що більшість її положень відтворює текст коментованої статті в її редакції від 28 червня 1996 року (день прийняття Конституції України). Так, без змін залишилися пункти 1-11, 14, 16-18, 22, 23, 27-31, 34-36 частини першої статті 85 Конституції.
5.2. Суттєві зміни внесені до пункту 12 коментованої статті як наслідок перерозподілу владних повноважень між Президентом, Верховною Радою та Кабінетом Міністрів. За поданням Президента Верховна Рада призначає Прем’єр-міністра, Міністра оборони, Міністра закордонних справ (пункти 9, 10 частини першої статті 106 Конституції). Зазначені подання Президент вносить за пропозиціями коаліції депутатських фракцій у парламенті (див. коментар до статті 83 Конституції). Подання на призначення Верховною Радою інших членів Кабінету Міністрів вносить Прем’єр-міністр за пропозицією коаліції депутатських фракцій. Також за поданням Прем’єр-міністра парламент призначає голів Антимонопольного комітету України, Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Фонду державного майна України. Конституцією (стаття 83) не передбачено узгодження кандидатур на ці посади з коаліцією депутатських фракцій, проте Прем’єр-міністр, керуючись парламентським звичаєм, має це зробити, оскільки сам є особою, запропонованою коаліцією.
Верховна Рада вирішує питання звільнення та відставки зазначених осіб в порядку, встановленому Конституцією (пункт 12 частини першої статті 85, статті 87,115), законами та Регламентом Верховної Ради. Якщо виключно прерогативою Президента є внесення подання щодо призначення парламентом на посади Міністра оборони і Міністра закордонних справ, то звільнення їх з посад може відбутися як за ініціативою Президента, так і за пропозицією коаліції депутатських фракцій, внесеною Прем’єр- міністру. А вже Верховна Рада за зверненням Прем’єр-міністра вирішує питання про звільнення Міністра оборони чи Міністра закордонних справ України.
Щодо міністрів, призначених Верховною Радою за поданням Прем’єр-міністра, то вони можуть бути звільнені з посад парламентом за поданням Прем’єр-міністра, узгодженим з коаліцією депутатських фракцій.5.3. Коментовану статтю доповнено новим за змістом пунктом 12і, згідно з яким Верховна Рада призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Президента Голову Служби безпеки. Це означає, що тільки за поданням Президента парламент розглядає питання щодо призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки. Водночас Президент не має права призначати Голову Служби безпеки на іншу посаду без згоди Верховної Ради на його звільнення. Підкреслимо, що Служба безпеки належить до конституційних державних органів, її за Основним Законом очолює Голова Служби, а не виконуючий його обов’язки, призначений Президентом, що може призвести до послаблення парламентського контролю за діяльністю цієї надзвичайно важливої інституції держави. Крім того, призначення Президентом на посаду виконуючого обов’язки Голови Служби безпеки порушує встановлений Конституцією порядок збалансованої взаємодії Президента і Верховної Ради у цій сфері. За такою логікою Президент вносить до Верховної Ради подання про звільнення з посади Голови Служби безпеки водночас із внесенням подання на призначення нового Голови Служби безпеки.
По суті за аналогічною процедурою Президент звертається до Верховної Ради за наданням згоди щодо призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора України (пункт 25 частини першої статті 85 Конституції).
5.4. Верховна Рада згідно з пунктом 13 коментованої статті здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів відповідно до Конституції та закону. Пункт 13 доповнено словами «та закону», що означає розширення правової основи здійснення контрольних функцій Верховної Ради у цьому напрямі. Таке доповнення міститься також і в пункті 33 цієї статті, який має загальне спрямування у діяльності Верховної Ради, в тому числі здійснення нею парламентського контролю.
Разом з тим після переліку повноважень Верховної Ради (пункти 1-37) частина друга статті 85 встановлює, що вона здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції віднесені до відання Верховної Ради.Отже, доповнення пунктів 13, 33 словом «закони», відповідно до яких парламент здійснює свої повноваження, узгоджуються з приписом частини другої статті 85 Конституції. До того ж частиною другою її статті 6 закріплено, що «органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України». По суті такі ж правові засади закріплено в частині другій статті 19 Конституції.
5.5. Регламент Верховної Ради є стрижневим нормативно- правовим актом, яким визначаються організація і порядок її діяльності. Прийняття цього надзвичайно важливого акта належить до повноважень Верховної Ради (пункт 15 частини першої статті 85 Конституції). Новий Регламент було затверджено Постановою Верховної Ради від 16 березня 2006 року № 3547-ІУ. Парламентська практика демократичних держав свідчить, що такого типу нормативно-правові акти, як регламенти, є внутрішніми актами парламентів (їх окремих палат) і тому не потребують затвердження законом чи промульгації главою держави. Однак при внесенні змін до Конституції не було дотримано системного зв’язку пункту 15 з вимогами пункту 21 частини першої статті 92 Конституції, на що вже зверталася увага раніше (див. коментар до частини п’ятої статті 83).
5.6. Зміни, внесені до пунктів 19, 20, 21, 26, 35 коментованої статті, стосуються повноважень Президента і Верховної Ради (пункт 26 частини першої статті 85 Конституції) щодо призначення на посади та звільнення з посад визначених Конституцією певної категорії посадових осіб (членів Ради Національного банку України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Центральної виборчої комісії, суддів Конституційного Суду, керівника апарату Верховної Ради), збалансовують порядок призначення та звільнення з посад цих осіб та урівноважують повноваження Президента і Верховної Ради при ухваленні рішень з кадрових питань відповідно до процедури, встановленої змінами до Конституції.
Особливості призначення на посади та звільнення з посад суддів Конституційного Суду Президентом визначені статтею 148 і частиною п’ятою статті 126 Конституції, які за процедурою аналогічні призначенню на посади та звільненню з посад суддів органу конституційної юрисдикції Верховною Радою та з’їздом суддів України (див. коментар до пункту 26 частини першої статті 85 Конституції).
5.7. Стосовно державних символів У країни, встановлення яких віднесено до повноважень Верховної Ради, то вони визначені статтею 20 Конституції, відповідно до якої державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України (частина перша). У цій же статті Конституції дано їх опис, зокрема: Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів (частина друга). Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України; частина четверта). Державний Гімн України — національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради (частина п’ята).
Отже, крім того, що встановлено статтею 20 Конституції стосовно Державних символів України, до повноважень Верховної Ради належить: прийняття не менш як двома третинами від її конституційного складу законів щодо затвердження тексту (слів) Державного Гімну України та про порядок використання державних символів України (частини п’ята, шоста). З цього випливає, що встановлення Верховною Радою державних символів України з урахуванням їх визначення статтею 20 Конституції, положення пункту 24 частини першої коментованої статті може бути реалізовано лише відповідно до статті 156 Конституції, оскільки по суті йдеться про внесення змін до розділу І «Загальні засади» Конституції.
У цьому відношенні Верховна Рада не є безпосереднім суб’єктом внесення законопроекту про внесення змін до Конституції, в тому числі до її розділів І, ПІ, XIII. А згідно з процедурою, визначеною статтею 156 Конституції, законопроект, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.
Таким чином, реалізація передбаченого пунктом 24 частини першої статті 85 Конституції повноваження парламенту встановлювати державні символи України без додержання положень статей 20 і 156 Конституції не матиме правових наслідків.
5.8. Передбачене пунктом 37 коментованої статті затвердження законом Конституції Автономної Республіки Крим закріплює існуючу на сьогодні практику здійснення Верховною Радою повноважень щодо визначення конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим (АРК). Так, прийнята 21 жовтня 1998 року Верховною Радою АРК Конституція АРК була затверджена Законом України від 23 грудня 1998 року № 350-ХІУ. Разом з тим зазначене положення пункту 37 необхідно було узгодити з положенням частини першої статті 135 Конституції, згідно з яким Конституція АРК приймається Верховною Радою АРК і затверджується Верховною Радою України не менш як половиною від її конституційного складу. Але актом якої форми та юридичної сили це має відбутися, якщо відповідно до статті 91 Конституції України « Верховна Рада приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією», не визначено.
Тому в разі прийняття нової Конституції АРК або внесення змін до неї Верховна Рада України, враховуючи існуючу практику, буде застосовувати законодавчу процедуру, встановлену пунктом 37 частини першої статті 85 і частково статтею 135 Конституції України (в межах прийняття Конституції АРК Верховною Радою АРК).