Глава 6. ПОРЯДОК ВИСТУПІВ І НАДАННЯ СЛОВА НА ПЛЕНАРНИХ ЗАСІДАННЯХ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Стаття 32. Тривалість часу виступів на пленарному засіданні Верховної Ради

1. На пленарному засіданні Верховної Ради ніхто не може виступати без дозволу го­ловуючого на пленарному засіданні.

2. Для доповіді надається не менше 10 хвилин, співдоповіді - п'яти хвилин і за­ключного слова - трьох хвилин. Для виступу в обговоренні, для заяв, резолюцій, повідомлень, оголошення депутатських запитів, обґрунтування відповіді на де­путатський запит посадовою особою, до якої був звернений депутатський запит, надається три хвилини; для повторних виступів в обговоренні, для виступів за процедурою скороченого обговорення, для виступів щодо постатейного голосу­вання проектів законів, інших актів Верховної Ради, виступів щодо кандидатур на посади, внесення пропозицій - дві хвилини; для виступів з процедури та з мо­тивів голосування, пояснень, обґрунтування пропозицій чи поправок, зауважень, запитань та відповідей на них, повідомлень, реплік, довідок, оголошення окремої думки - одна хвилина. Тривалість часу для доповіді й співдоповіді під час розгля­ду проектів кодексів та законопроектів, які містять більш як 100 статей, пунктів, а також законопроектів про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) збільшується у два рази, якщо Верховна Рада не прийме іншого рішення.

3. Загальна тривалість часу розгляду кожного питання порядку денного пленарного засідання Верховної Ради пропонується головуючим на пленарному засіданні пе­ред початком обговорення цього питання, залежно від кількості осіб, які записа­лися на виступ.

1. Важливим елементом унормування порядку виступів на пленарному засіданні парламенту є визначення тривалості часу таких виступів залежно від їх видового роз­маїття. Встановлюючи відповідні граничні параметри такої тривалості, законодавець виходив з розуміння обмеженості часу, який може бути відведений для повноцінного об­говорення винесених на розгляд Верховної Ради України питань.

Водночас, диференціація повного та скороченого обговорення змусила так само диференційовано підійти до такої тривалості. Тому обмеженість часу для різних видів виступів ґрунтується на диференційованих підходах законодавця та змушує його врахо­вувати і видове різноманіття виступів.

2. Частина 1 цієї статті диференціює, залежно від предметної спрямованості, види виступів в ході пленарного засіданні:

• доповідь;

• співдоповідь;

• виступ;

• заключне слово;

• заява;

• резолюція;

• пояснення;

• зауваження;

• запитання;

• повідомлення;

• довідка;

• внесення пропозицій, поправок;

• оголошення депутатських запитів;

• обґрунтування відповіді на депутатський запит посадовою особою, до якої був звернений депутатський запит;

• обґрунтування пропозицій чи поправок;

• відповідь на запитання;

• репліка;

• виголошення окремої думки.

3. Частина 2 цієї статті вказує на можливість збільшення часу для доповіді і спів­доповіді під час розгляду найважливіших та найбільш важливих не лише якісно, але й кількісно проектів. Це законопроекти про внесення змін до Конституції України, а та­кож проекти законів і кодексів, в яких нараховується понад 100 статей. Тобто йдеться про документи, які, очевидно, з урахуванням їх суспільної і державної значущості, вима­гають більш прискіпливої уваги до себе. В таких випадках час тривалості автоматично збільшується удвічі. Водночас, парламент може прийняти й інше, спеціально для такого випадку, рішення.

Стаття 33. Порядок запису на виступ на пленарному засіданні Верховної Ради

1. Запис на виступ з трибуни з будь-якого питання порядку денного пленарного засі­дання Верховної Ради від кожної депутатської фракції здійснюється за допомогою електронної системи в день розгляду відповідного питання порядку денного після оголошення головуючим на пленарному засіданні про перехід до розгляду цього питання. Черговість виступів формується за допомогою електронної системи із застосуванням генератора випадкових чисел з урахуванням належності народних депутатів до депутатських фракцій.

2. Запис на виступ з трибуни народних депутатів особисто та «з різних питань» (частина третя статті 25 цього Регламенту) здійснюється після оголошення голо­вуючим на пленарному засіданні про перехід до розгляду відповідного питання. Черговість виступів формується за допомогою електронної системи із застосуван­ням генератора випадкових чисел без урахування належності народних депутатів до депутатських фракцій. Загального часу для особистих виступів народних депу­татів відводиться до 15 хвилин, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рі­шення.

3. Черговість виступів з місця з будь-якого питання порядку денного пленарного за­сідання Верховної Ради формується за допомогою електронної системи без ураху­вання належності народних депутатів до депутатських фракцій і визначається із застосуванням генератора випадкових чисел.

4. Списки народних депутатів для виступу з місця та виступу з трибуни висвітлюють­ся на моніторах Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступ­ника Голови Верховної Ради України, на моніторах пультів народних депутатів, а також на інформаційному табло електронної системи в залі засідань.

5. Без запису на виступ з місця може надаватися слово для обґрунтування пропози­цій або поправок, внесених у письмовій формі, якщо на цьому наполягає народ­ний депутат або представник іншого суб'єкта права законодавчої ініціативи.

6. Для розгляду окремих питань порядку денного пленарного засідання Верховна Рада своїм рішенням про одноразове відхилення (ad hoc) може встановити інший порядок надання слова, ніж передбачений цією статтею.

1. Багатоманітність питань, що їх зазвичай розглядає Верховна Рада України зумо­влює також велику кількість народних депутатів, які бажають висловитися з різних пи­тань. У той же час кількість питань, що постійно зростає, веде до обмеження загального часу, що відводиться для розгляду кожного питання. Відтак, постає проблема черговості виступів для депутатів, які бажають узяти участь в обговоренні питань порядку денного. При цьому варто звернути увагу на так званих постійних доповідачів, що записуються на виступи з усіх питань і фактично узурпують право виступу, обмежуючи тим самим реалізацію такого ж права у своїх колег. Тому принцип, закладений у зміст цієї статті, - це застосування генератора випадкових чисел - спеціального алгоритму, який математично визначає черговість виступів депутатів. Це дозволяє уникнути нераціональних підходів, які застосовувалися раніше.

2. При цьому ч.ч.1-2 цієї статті стосуються порядку запису на виступ із трибуни, а

ч. 3 - з місця. Передбачається також ознайомлення народних депутатів зі списками тих, хто зміг записатися на виступ (ч. 4 цієї статті).

3. Водночас, треба взяти до уваги те, що пропонований у ч.ч.1-4 цієї статті порядок запису на виступ не є незмінним та універсальним. По-перше, допускається ухвалення процедурного рішення, тобто понад 150 голосами народних депутатів, про одноразову зміну встановленого цією статтею порядку. По-друге, навіть без такої зміни встановлю­ються випадки, коли слово для виступу надається без попереднього запису: для обґрун­тування пропозицій або поправок, внесених у письмовій формі, якщо на цьому наполя­гає народний депутат або представник іншого суб'єкта права законодавчої ініціативи.

Стаття 34. Гарантоване право на виступ на пленарному засіданні

1. Президент України, Прем’єр-міністр України, Голова Національного банку України, Голова Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду України, Голова Рахункової палати, Генеральний прокурор України або уповноважені ними особи, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини мають гарантова­не право на виступ з обговорюваного питання, якщо воно стосується їх повнова­жень.

2. Особі, офіційно запрошеній на пленарне засідання (частини друга, третя статті 6 цього Регламенту), слово для виступу надається відповідно до процедурного рі­шення, прийнятого Верховною Радою без обговорення.

3. Кожна депутатська фракція має гарантоване право на виступ одного представни­ка з кожного питання порядку денного пленарного засідання.

4. Народному депутату, представникам інших суб’єктів права законодавчої ініціати­ви, які внесли письмову пропозицію чи поправку, на їхню вимогу надається слово для обґрунтування пропозиції чи поправки.

1. Гарантоване право на виступ надається, відповідно до вимог цієї статті, вичерп­ному колу осіб, у тому числі і народних депутатів України, задля забезпечення висловлен­ня ними своєї позиції з певного кола питань або внаслідок ухвалення Верховною Радою України відповідного процедурного рішення про це. Надання такого права є додатковою преференцією для найвищих посадових осіб, вичерпний перелік яких подано в ч. 1 цієї статті, запрошених осіб, а також народних депутатів, представників інших суб'єктів пра­ва законодавчої ініціативи в ході обговорення на пленарних засіданнях питань порядку денного. Існування таких преференцій зумовлюється важливістю участі у відповідних парламентських процедурах відповідних високих посадових осіб, а також необхідністю забезпечення прав депутатських фракцій у цьому процесі.

2. Слід звернути увагу на неоднаковий правовий статус гарантованого права на виступ: для осіб, вказаних у ч.ч.

3. При наданні слова для виступу необхідно мати на увазі вимоги щодо тривалості виступів, які зафіксовані в ст. 32 Регламенту. Про надання такого слова обов’язково має оголосити головуючий на засіданні, без дозволу якого виступ не відбувається (ч. 1 ст. 32 Регламенту).

Стаття 35. Черговість надання слова на пленарному засіданні

1. Головуючий на пленарному засіданні надає слово для виступу народним депутатам із дотриманням черговості, визначеної при записі на виступ.

2. Народний депутат, записаний на виступ, у будь-який час може відмовитися від свого права на виступ. Він може передати своє право на виступ іншому народному депутату. Право на частину виступу не передається.

3. Якщо народний депутат у момент надання йому слова для виступу відсутній у залі засідань і не передав своє право на виступ іншому народному депутатові, вва­жається, що він відмовився від виступу.

4. За зверненням народних депутатів, які записалися на виступ, але не мали змоги виступити у зв'язку з припиненням обговорення, тексти їх виступів повинні бути включені до стенографічного бюлетеня пленарного засідання за умови, що такі тексти виступів народні депутати подадуть до апарату Верховної Ради відразу піс­ля закінчення пленарного засідання. Надрукований текст виступу за обсягом має бути таким, щоб при його зачитуванні витрачалося часу не більше, ніж встановле­но для виступу.

1. Відповідно до ст. 33 Регламенту черговість виступів народних депутатів України формується за допомогою електронної системи із застосуванням генератора випадкових чисел. Відповідно до цього і надається слово для виступу. Ця стаття докладно регулює черговість надання слова на пленарному засіданні. При цьому треба мати на увазі, що її положення поширюються лише на народних депутатів України.

2. Важливим правом, яке є складовим права виступу, є право депутата передати своє право виступу іншому депутату, тобто висловити свою волю щодо надання відповідного права в усній формі із зазначенням прізвища депутата, якому таке право виступу пере­дається.

Таке право не обмежується часовими межами, а також фракційною чи іншою на­лежністю депутата. Воно також не обмежується тим, що депутат, якому передається це право, також має право голосу як наступний за черговістю. Це означає, що один народ­ний депутат може виступати стільки часу, скільки часу містить сума виступів поперед­ніх і наступних народних депутатів, які відмовилися від своїх виступів на його користь. Ніяких обмежень при цьому Регламент (за кількістю виступаючих, що передають своє право виступу) не передбачає.

Можливий і такий варіант, що депутат взагалі на виступ не записався, а йому пере­дається право виступу від іншого депутата.

3. Відсутність депутата у залі засідань парламенту незалежно від причин такої від­сутності тягне за собою безповоротну (тобто таку, що не поновлюється, остаточну) втра­ту ним права виступу. Вважається, що депутат добровільно відмовився від свого права на виступ (ч. 3 цієї статті). Час його виступу при цьому не може бути переданий іншим депутатам, тобто такий час «втрачається».

Можлива й добровільна відмова від виступу депутата без передачі іншому депутату права виступу (ч. 2 цієї статті).

Стаття 36. Вимоги до виступів на пленарному засіданні Верховної Ради

1. Промовець повинен виступати тільки з того питання, з якого йому надано слово, та дотримуватися тривалості часу, наданого для виступу. За звичайних обставин виступ промовця не переривається.

2. Виступ з мотивів голосування має визначати позицію щодо голосування «за», «проти», «утримався».

3. Народний депутат може виступити на пленарному засіданні з того самого питання чи пропозиції, які будуть ставитися на голосування, як правило, не більше двох разів. Про відступ від встановленого правила Верховна Рада без обговорення при­ймає процедурне рішення.

4. Запитання доповідачам і співдоповідачам ставляться письмово або усно та фор­мулюються коротко і чітко. Народний депутат, який поставив запитання, може уточнити та доповнити його. Відповідь на запитання повинна бути точною і ла­конічною. Народним депутатам, які виступають в обговоренні, запитання не став­ляться, за винятком уточнюючих запитань головуючого на пленарному засіданні.

5. Доповідь, співдоповідь, виступ при повному обговоренні питання, заява, звернен­ня, повідомлення, декларація, резолюція, інформація на вимогу Верховної Ради, обґрунтування відповіді на депутатський запит виголошуються з трибуни.

1. Нагадаємо, що назва парламент, а відтак і парламентарій, походять від французь­кого рагіаге, що означає «говорити». Тож «говоріння» якісно вирізняє парламент як деба­туючий, законообговорюючий орган з-поміж усіх інших органів державної влади. Відтак і обговорення рішень, що передує їхньому ухваленню, є обов’язковою стадією всіх парла­ментських процедур. Активна участь у цьому процесі депутата є важливою передумовою відстоювання інтересів виборців, їхнього артикулюванння, умовою створення атмосфе­ри діалогу та консенсусу у політикумі та ширше - в усьому суспільстві.

Важливе значення для ухвалення актуальних законів, які були б також юридично досконалими, має, як відомо, належна аргументація при їх прийнятті. Для вирішення ін­ших актуальних суспільних проблем, для привернення уваги до них депутатові також потрібна відповідна підготовка та вміння розкрити й аргументовано довести свою думку до колег та до виборців. Разом з тим, слід виходити з того, що виступати до безкінечності законодавство не дозволяє. Адже праву депутата виступати кореспондує право будь-яко­го іншого депутата на виступ такої ж тривалості. Тож необхідно в стислі й рівні для всіх строки розкрити власну позицію та спробувати переконати у своїй правоті колег.

Саме з огляду на це законодавчо виокремлюються деякі обов’язкові вимоги, які ви­суваються до виступів народних депутатів України.

Згідно з ч. 1 цієї статті промовець повинен виступати тільки з того питання, з якого йому надано слово, та дотримуватися тривалості часу, наданого для виступу. При цьому Регламент не дає відповіді на питання про те, чи виступати депутату з власної ініціативи, з ініціативи фракції чи від імені своїх виборців - це має вирішувати сам депу­тат. Звісно, він може порушити у виступі питання, які його хвилюють, які обговорюва­лися на засіданні фракції і з приводу яких фракцією йому доручено представляти певну позицію тощо. Так само він може озвучити наболілі проблеми і запити своїх виборців, яких хвилює невирішеність чи неправильне вирішення тієї чи іншої суспільної або ж де­ржавної проблеми.

У будь-якому випадку, успішною є робота того парламенту, де до обговорення залу­чається якомога більша частина депутатів, де немає поділу на активних і пасивних депу­татів. Негативною є практика, коли депутат протягом каденції парламенту жодного разу не бере участь в обговоренні питань порядку денного сесії чи повсякчасно передає своє право на виступ іншим депутатам.

2. За звичайних обставин виступ промовця не переривається. Такі переривання мо­жуть застосовуватися лише як виняток головуючим і лиш у випадках, коли виступаючий порушує вимоги депутатської етики: вживає образливі чи лайливі слова тощо.

3. Виступ з мотивів голосування має визначати позицію щодо голосування «за», «проти», «утримався». Це означає, що законодавчо обмежується право депутата висту­пати «не за темою» або занадто узагальнено.

4. Депутат може виступити на пленарному засіданні з того ж питання чи пропо­зиції, які ставляться на голосування, як правило, не більше двох разів. Про відступ від встановленого правила Верховна Рада України без обговорення приймає процедурне рі­шення не менш як 150 голосами депутатів.

5. Запитання депутатам-доповідачам i співдоповідачам ставляться їхніми колега- ми-депутатами письмово або усно та формулюються коротко i чітко. Народний депутат, який поставив запитання, може уточнити та доповнити його. Водночас, час, відведений для запитань, не обмежує кількості самих питань (їх може бути одне або більше).

6. Вїдповїдь на запитання повинна бути точною i лаконїчною. Це означає, що депутати, які ставлять запитання, мають право отримати вичерпну відповідь саме на пос­тавлене ними питання. Така ж відповідь має бути якомога стислішою, щоб надати мож­ливість якомога більшій кількості депутатів поставити питання. Водночас, законодавс­тво не обмежує право депутатів на питання якимись додатковими вимогами змістовного характеру. Очевидно, як питання, так і відповідь мають прямо стосуватися порушеної на пленарному засіданні теми обговорення і не повинні у змістовній частині виходити за її рамки.

Слід також мати на увазі те, що депутатам, які виступають в обговоренні, запитання не ставляться, за винятком уточнюючих запитань головуючого на пленарному засіданні.

7. Реґламент також має окреме застереження (ч. 5 цієї статті) щодо виду виступів, які виголошуються з трибуни Верховної Ради України, що має засвідчувати особливий публічний інтерес до відповідних питань, підвищені вимоги до них та особливий публіч­но-правовий характер виголошуваного виступу. Так, доповідь, співдоповідь, виступ при повному обговоренні питання, заява, звернення, повідомлення, декларація, резолюція, інформація на вимогу Верховної Ради, обґрунтування відповіді на депутатський запит виголошуються саме з трибуни парламенту.