Поняття гарантій реалізації та захисту прав людини

Проголошені в конституціях держав світу права людини не мають реальної цінності, допоки вони не будуть підкріплені дієвими засоба­ми їхньої реалізації та захисту. Для цього створюють відповідні меха­нізми, що гарантують права людини, які закріплюють у конституціях, міжнародно-правових документах та законодавстві.

Гарантії — це система норм, принципів, засобів, що разом забез­печують реалізацію та захист прав людини. Якщо права — це певні блага, то гарантії — це засоби забезпечення цих благ. Права люди­ни, не підкріплені засобами їхньої реалізації та захисту, припиняють бути правами, перетворюючись у декларації. Так, гарантії забезпе­чують перехід задекларованої змоги володіти правом до реального користування ним.

На важливості створення дієвих механізмів реалізації прав людини неодноразово наголошували в рішеннях Конституційного Суду Украї­ни: Конституційні права і свободи є фундаментальною основою існу­вання та розвитку українського народу, а тому держава зобов'язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для їхньої ре­алізації. Брак таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод, оскільки призводить до того, що вони стають декларативними, а це є неприпустимим у правовій державі (Рішення КСУ від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу).

Важливими передумовами реалізації прав людини є економічні, політичні, соціальні, організаційні чинники. Так, на реалізацію прав людини впливає стан економіки, рівень розвитку інститутів громадян­ського суспільства, інститутів демократії, правової культури населення, ступінь освіченості особи у своїх правах та можливостях їхнього захисту тощо. Досить часто в підручниках з конституційного права їх зарахову­ють до загальних гарантій прав людини: політичних, економічних, ідео­логічних, культурних, духовних. Так, наприклад, від рівня розвитку еко­номіки країни залежить матеріальна основа реалізації прав людини, особливо це стосується соціально-економічних прав.

Значний внесок у захист прав людини роблять недержавні гро­мадські організації. Вони, зберігаючи свою незалежність від держави, ведуть боротьбу з окремими порушеннями прав людини в судах, на­дають правову допомогу тим, чиї права були порушені, а в багатьох ви­падках беруться за супровід справи; домагаються змін у національно­му законодавстві; поширюють серед населення інформацію про права людини, культивуючи повагу до них. У демократичних суспільствах влада зазвичай дослухається до їхньої думки. Найавторитетнішими правозахисними організаціями в Україні є Українська Гельсінська спіл­ка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр прав людини Zmina, міжнародні правозахисні організації Freedom House та Amnesty Іnternational, що мають представництва в Україні тощо.

Юридичні гарантії передбачають створення спеціальних правових засобів реалізації та захисту прав людини. Серед юридичних виокремлюють передусім нормативні гарантії — норми матеріального й процесуального права, засади яких закріплені в конституції та розвинені в законодавстві. Так, значущою конституційною гарантією прав людини є стаття 22 Конституції України, де зазначено, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод», у такий спосіб гарантуючи існуючий конституційно-правовий статус особи та недопустимість його погіршення. До конституційних гарантій належать також норми, що визначають межі допустимих обмежень прав людини, про що йтиметься далі.

Процесуальними гарантіями є недопустимість притягнення до юри­дичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушен­ня двічі, презумпція невинуватості, право знати свої права й обов'язки, право на професійну правничу допомогу, яке означає, зокрема, що ко­жен вільний у виборі захисника своїх прав, а у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно тощо. Усі ці гарантії за­звичай закріплюють у конституціях. В Основному законі України вони зафіксовані в статтях 55—64.

Крім названих, держава створила цілу систему інших організацій­них юридичних гарантій — це система органів державної влади, діяль­ність яких пов'язана із забезпеченням реалізації прав людини: глава держави (Основний закон України його прямо визнає гарантом прав людини), парламент, уряд, парламентський уповноважений з прав лю­дини тощо, про що йтиметься нижче. Основним юридичним гарантом захисту прав людини є суд.

3.4.2.