Підходи до класифікації принципів конституційного права
Дослідники конституційного права не мають єдиного погляду щодо інтерпретації природи принципів конституційного права, їхньої класифікації та критеріїв. Найпоширенішим критерієм поділу принципів конституційного права, за аналогією до принципів права загалом, є сфера їхньої дії.
Відповідно до цього критерію їх поділяють на загальні й спеціальні. Під загальними принципами конституційного права зазвичай розуміють найуніверсальніші керівні його засади, що поширюють свою дію на всю систему конституційного права (яке, нагадаємо, розглядають як окрему галузь національного права), а під спеціальними — керівні засади, що визначають сутність основних інститутів конституційного права — конституційно-правового статусу людини, форм безпосередньої демократії, організації та діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, конституційної юстиції тощо. У літературі пропонують класифікацію принципів конституційного права й за іншим критерієм — поділом конституційного права на матеріальне й процесуальне, відповідно до якого виокремлюють принципи матеріального конституційного права та принципи процесуального конституційного права. Інколи можна натрапити також на поділ принципів конституційного права на принципи природного й позитивного конституційного права, принципи об'єктивного й суб'єктивного конституційного права тощо.Незалежно від використовуваних критеріїв класифікації принципів конституційного права, її прив'язують лише до характеристики національної системи конституційного права, зокрема конституційного права України.
Обмеження сфери дії принципів конституційного права національною системою конституційного права, очевидно, значною мірою можна пояснити інерцією попередніх, радянських методологічних підходів, відповідно до яких будь-яку всезагальність, універсальність принципів конституційного права заперечували з огляду на несумісність сутності «соціалістичного (радянського) конституційного права» з «буржуазним конституційним правом».
Звідси намагання конструювати власні, специфічні для «соціалістичного конституційного права» принципи типу «керівної й спрямовувальної сили комуністичної партії», «всевладдя рад», «демократичного централізму», «охорони соціалістичної власності й соціалістичної системи господарювання» тощо.Нині в умовах краху цих принципів, поглиблення глобалізаційних й інтеграційних процесів та зумовленої ними універсалізації конституціоналізму, про що йшлося раніше, розгляд принципів конституційного права лише в межах національної правової системи стає дедалі вразливішим.
Зважаючи на ці обставини, можна запропонувати класифікацію принципів конституційного права відповідно до сфери їхньої дії, на такі основні види:
• універсальні принципи конституційного права, тобто фундаментальні, базові засади, сформульовані в процесі багатовікової історії розвитку конституціоналізму, притаманні конституційному праву, якщо й не всіх, то принаймні більшості країн світу;
• цивілізаційні принципи конституційного права, характерні для конституційного права певних правових культур і традицій, що уособлюють відповідні їм цивілізації;
• правосімейні принципи конституційного права, тобто принципи, властиві конституційному праву країн, правові системи яких належать до різних правових сімей (навіть у межах однієї цивілізації);
• принципи конституційного права окремих держав, які діють тільки в межах держави, відбиваючи її історичні, національні, культурні й інші особливості.
Порівняно автономну систему принципів права становлять принципи міжнародного права, серед яких також виокремлюють загальні принципи міжнародного права (за формулою статті 38 Статуту Міжнародного суду ООН — «загальні принципи права, визнані цивілізованими націями») і спеціальні принципи міжнародного права, тобто принципи його галузей (галузеві принципи міжнародного права) та інститутів (принципи інститутів міжнародного права). Хоч серед цих принципів є чимало таких, що сприйняті конституційним правом або й зобов'язані йому своїм зародженням і розвитком, ототожнювати принципи конституційного права із загальновизнаними принципами міжнародного права, як це інколи роблять у відповідній літературі, некоректно.
2.2.2.