Глава 21. ПІДГОТОВКА ПРИЙНЯТИХ ЗАКОНІВ ДО НАПРАВЛЕННЯ НА ПІДПИС ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ

Стаття 125. Підготовка тексту прийнятого закону для підпису Головою Верховної Ради України

1. Текст закону, прийнятий Верховною Радою, не пізніш як у десятиденний строк оформляється головним комітетом, візується головою комітету та керівником секретаріату цього комітету чи особами, які виконують їх обов’язки, керівником юридичного підрозділу та керівником підрозділу, на який в установленому по­рядку покладено функцію з оформлення на підпис Голові Верховної Ради України прийнятих Верховною Радою актів, і подається на підпис Голові Верховної Ради України.

2. Голова Верховної Ради України підписує поданий на підпис закон не раніше двох і не пізніше п'яти днів з дня його подання, крім випадків, передбачених цим Регламентом.

3. У разі виявлення порушень законодавчої процедури, передбаченої цим Регламентом, наслідком чого може бути скасування результатів голосування, а також у разі по­дання на підпис Голові Верховної Ради України тексту закону, не ідентичного тек­сту законопроекту, прийнятого Верховною Радою, народний депутат у дводенний строк може письмово звернутися до Голови Верховної Ради України з обґрунто­ваною пропозицією про внесення уточнень до прийнятого закону. У цьому разі Голова Верховної Ради України не підписує закон без розгляду зазначених пропо­зицій Верховною Радою у порядку, передбаченому цим Регламентом (стаття 48).

4. Підписаний закон Голова Верховної Ради України невідкладно направляє Президентові України.

1. Частина 1 цієї статті передбачає складну процедуру підготовки прийнятого парла­ментом закону для підпису Голови Верховної Ради України. Підписання закону цією поса­довою особою має статус конституційної вимоги і є обов’язковою передумовою направ­лення закону для підписання і оприлюднення Президентові України (ст.

1) оформлення закону головним комітетом Верховної Ради України;

2) візування закону головою комітету та керівником секретаріату цього комітету чи особами, які виконують їх обов’язки, а також керівником Головного юридичного управління апарату Верховної Ради України;

3) передача закону для оформлення до протокольного відділу Головного управління документального забезпечення апарату Верховної Ради України;

4) подання керівником апарату парламенту закону на підпис Голові Верховної Ради України.

Вважається, що 10-денного строку цілком достатньо для оформлення і подання для підписання закону керівником парламенту.

Окремо обумовлюється можливість появи зауважень до тексту закону. У цьому разі такі зауваження разом із текстом закону подаються Голові Верховної Ради України. Регламент у цій частині не розкриває характеру таких зауважень. З урахуванням ч. 2 цієї статті та ч. 1 ст. 126 Регламенту такі зауваження можуть стосуватися порушень законо­давчої процедури при прийнятті закону, подання на підпис Голові Верховної Ради України тексту, не ідентичного тексту проекту, що було проголосовано, виявлення в тексті закону редакційних неточностей або явних неузгодженостей між його положеннями тощо.

Необхідність виявлення таких вад закону зумовлена потребою введення в дію мак­симально відпрацьованого та юридично вивіреного тексту закону, ідентичного тому проекту, який став законом внаслідок відповідного волевиявлення більшості народних депутатів від конституційного складу парламенту.

Варто також пригадати, що відповідно до ч. 3 ст. 123 Регламенту після прийняття закону в цілому внесення до його тексту будь-яких змін (за винятком виправлення гра­матичних чи технічних помилок) допускається лише за пропозицією Голови Верховної Ради України в порядку, визначеному ст. 126 Регламенту.

Закони на підпис Голові Верховної Ради України готує протокольний відділ апарату парламенту.

Кожному закону протокольний відділ присвоює порядковий номер із зазначенням дати їх прийняття. Нумерація законів не є наскрізною для всіх скликань, а починається з початком кожного скликання Верховної Ради України.

2. Вказаний у ч. 2 цієї статті строк для підписання закону Головою Верховної Ради України - не раніше двох і не пізніше п'яти днів з дня його подання, зумовлений тим, що саме дводенний строк надається відповідно до ч. 3 цієї ж статті народним депутатам для внесення Голові Верховної Ради України обґрунтованих пропозицій про внесення уточ­нень до прийнятого закону. Якщо ж протягом дводенного строку жоден народний депу­тат таким правом не скористався, то тоді Голова Верховної Ради України зобов'язаний у триденний строк підписати такий закон та невідкладно, відповідно до ч. 4 цієї статті, направити його Президентові України.

3. Частина 3 цієї статті унормовує випадки, коли внаслідок виявлених порушень за­конодавчої процедури, передбаченої Регламентом, наслідком чого може бути скасуван­ня результатів голосування, а також - подання на підпис Голові Верховної Ради України тексту закону, не ідентичного тексту законопроекту, прийнятого Верховною Радою, на­родний депутат скористався своїм правом письмового звернення до Голови Верховної Ради України з обґрунтованою пропозицією про внесення уточнень до прийнятого за­кону. Звернення такого суб'єкту зупиняє процес підписання закону до розгляду за сутю зазначених пропозицій Верховною Радою України у порядку, передбаченому у ст. 48 Регламенту.

Порівняння цієї норми з нормами ст. 48 Регламенту дозволяють зробити висновок, що в останній статті всі суб'єкти права законодавчої ініціативи наділені правом ініцію­вати внесення проекту постанови парламенту про скасування рішення парламенту про прийняття закону, якщо були допущені порушення законодавчої процедури.

У той же час ст. 48 Регламенту не обумовлює способу дій щодо усунення факту не- ідентичності закону, внесеного на підпис Голові парламенту. Усуненню неузгодженостей і неточностей закону присвячено не ст. 48, а ст. 126 Регламенту, спираючись на яку і по­винен діяти Голова Верховної Ради України. Натомість у разі порушення питання про скасування рішення парламенту про прийняття закону він повинен діяти відповідно до норм, викладених у ч. 7 ст. 48 Регламенту.

Дводенний строк, про який йдеться у цій нормі, відраховується від дня подання на підпис Голові Верховної Ради України прийнятого закону.

4. У ч. 4 цієї статті вказується на невідкладність направлення підписаного Головою Верховної Ради України закону Президентові України. Такі закони протокольний відділ апарату Верховної Ради України надсилає фельдзв'язком на підпис Президенту України. Саме фельдзв'язок забезпечує терміновість отримання Главою держави прийнятого Верховною Радою України і підписаного керівником парламенту закону. Таким чином, підписання Головою парламенту закону є передумовою передачі цього закону на підпис Президентові України.

При цьому варто пам'ятати, що відповідно до Рішення КСУ у справі про офіцій­не тлумачення положень частини четвертої статті 94 Конституції України законодавча процедура передбачає послідовні взаємопов'язані дії всіх її суб'єктів, що забезпечує пос­тупальний розвиток і вдосконалення чинного законодавства. Встановлення на певних її етапах вимог щодо невідкладності, зумовлених або оціночним уявленням суб'єкта про важливість акта (визнання законопроекту невідкладним), або особливою ситуацією, пов'язаною з поверненням процедури до унормованих меж, зобов'язує уповноважених суб'єктів вчиняти дії щодо цього акта в пріоритетному порядку. Отже, вживання зако­нодавцем терміна «невідкладно» має на меті забезпечити безперервність та посту­пальність законодавчої процедури.

Стаття 126. Порядок усунення неузгодженостей та неточностей прийнятого закону

1. У разі виявлення у поданому на підпис тексті закону редакційних неточностей або явних неузгодженостей між його положеннями Голова Верховної Ради України може внести на розгляд Верховної Ради пропозиції щодо усунення таких неточ­ностей чи неузгодженостей.

2. Питання щодо усунення неузгодженостей чи редакційних неточностей у прийня­тому законі розглядається Верховною Радою без попереднього включення його до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради у день внесення його Головою Верховної Ради України за умови попереднього отримання народними депутатами документів, необхідних для розгляду питання та прийняття рішення.

3. До розгляду питання, зазначеного у частині другій цієї статті, народним депута­там надаються письмові пропозиції за підписом Голови Верховної Ради України, в яких відображається суть неузгодженостей чи редакційних неточностей прийня­того закону та формулюються уточнення, які мають бути внесені до тексту закону для усунення цих неточностей чи неузгодженостей.

4. Під час розгляду пропозицій щодо усунення неузгодженостей чи неточностей го­ловуючий на пленарному засіданні доповідає суть питання. Загальне обговорення питання не проводиться.

5. Обговорення та голосування кожної із внесених Головою Верховної Ради України пропозицій відбувається в порядку голосування пропозицій і поправок (стаття 45 цього Регламенту).

6. Пропозиції, внесені Головою Верховної Ради України, не підтримані більшістю го­лосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, вважаються відхиленими.

7. Після завершення розгляду пропозицій Голови Верховної Ради України нове голо­сування щодо прийняття закону в цілому не проводиться.

8. У разі прийняття Верховною Радою хоча б однієї з пропозицій, внесеної Головою Верховної Ради України, головний комітет за участю юридичного та редакційного підрозділів апарату Верховної Ради протягом трьох днів готує і подає на підпис уточнений текст закону.

9. У разі відхилення Верховною Радою всіх пропозицій Голови Верховної Ради України він зобов’язаний у той же день підписати раніше поданий йому для підпи­су текст закону.

1. Ця стаття регулює порядок усунення неузгодженостей та неточностей прийня­того закону. Вона перебуває у системній єдності з положеннями ст.

2. У ч. 1 цієї статті не міститься конкретної вказівки на суб'єкта, уповноваженого на виявлення відповідних неточностей і неузгодженостей. Так само не вказані конкрет­ні строки, протягом яких на виявлені неточності і неузгодженості відповідні суб'єкти мають право звернути увагу Голови Верховної Ради України. Водночас, з урахуванням системного зв'язку між цією статтею та ст. 125 Регламенту, можна зробити висновок, що такими суб'єктами є ті, хто готує текст прийнятого закону на підпис Голові Верховної Ради України та наділені правом викладати свої зауваження до тексту. Це від імені голо­вного комітету - голова та завідувач секретаріату комітету або особи, які виконують їх обов'язки, керівник Головного юридичного управління та керівник протокольного відді­лу апарату Верховної Ради України. Водночас, згадані особи обмежені у своїх діях стро­ком підписання Головою парламенту тексту закону - не раніше двох і не пізніше п'яти днів з дня його подання (ч. 2 ст. 125 Регламенту). Саме цим строком вони повинні керу­ватися при наданні Голові Верховної Ради України інформації про виявлені неточності і неузгодженості у тексті прийнятого закону.

Водночас, реалізації їх права на висловлення своїх зауважень і подання їх Голові Верховної Ради України кореспондує право (не обов'язок!) Голови Верховної Ради України внести на розгляд парламенту пропозиції щодо усунення згаданих неточностей і неузгодженостей. У цьому випадку і Голова парламенту має керуватися часовими обме­женнями щодо підписання закону, встановленими у ч. 2 ст. 125 Регламенту. Якщо протя­гом відповідного періоду такі пропозиції Голова Верховної Ради України не висловив, він має підписати прийнятий закон та невідкладно направити його на підпис Президентові України (ч. 4 ст. 125 Регламенту).

3. Пропозиції Голови парламенту щодо усунення неузгодженостей і неточностей не є аналогом вето Президента України, оскільки процедурні наслідки застосування права внесення пропозицій Головою Верховної Ради України за своєю правовою природою та наслідками не є аналогічними наслідкам застосування права вето Главою держави (ст. 127 Регламенту). Водночас, наявність таких пропозицій керівника парламенту зумовлює необхідність розгляду відповідних пропозицій парламентом України після їх внесення. При цьому ч. 2 цієї статті передбачає вкрай стислі строки від моменту внесення таких пропозицій до їх розгляду парламентом.

Це питання не потребує попереднього включення до порядку денного пленарно­го засідання і розглядатися воно має безпосередньо у день внесення таких пропозицій. Щоправда, тут можливі випадки, коли парламент не працює в режимі пленарних засідань, а, наприклад, передбачається його робота з виборцями чи робота в комітетах і фракціях. Тоді, відповідно, питання має бути розглянуто в перший день пленарного тижня за умови внесення відповідних пропозицій Головою Верховної Ради України.

Іншою обов’язковою передумовою розгляду цих пропозицій є надання народним депутатам документів, необхідних для розгляду питання і прийняття рішення. Щодо переліку таких документів, то тут Регламент прямо не обумовлює їх переліку. Проте з системного тлумачення норм цієї статті можна зрозуміти, що йдеться про текст прийня­того закону, в якому виявлені відповідні неточності і неузгодженості, пропозиції Голови Верховної Ради України, в яких відбивається суть таких неточностей і неузгодженостей та формулюються уточнення, які мають бути внесені до тексту відповідного закону з ме­тою усунення відповідних проблем.

Водночас, Регламент не обумовлює зміст поняття «попереднє отримання» народни­ми депутатами таких документів. Характер завчасного отримання не вказує на конкрет­ний строк, протягом якого депутатам мають бути передані відповідні документи, проте такий строк має бути достатнім задля ознайомлення депутатів із суттю проблеми та про­понованими шляхами її вирішення. Водночас, вимога письмового характеру пропозицій Голови Верховної Ради України має запобігти внесенню будь-яких правок до закону «з голосу» і завадити його подальшому розбалансуванню.

4. У ч. 3 цієї статті встановлені деякі змістовні вимоги щодо оформлення пропозицій Голови Верховної Ради України, спрямованих на усунення неточностей і неузгодженос­тей у прийнятому законі. Відповідні уточнення та виправлення мають формулюватися таким чином, щоб їх можна було однозначно зрозуміти і однозначно щодо них відповісти «так» або «ні» (ч. 6 ст. 84 Регламенту). Іншими словами, формулювання таких пропозицій має бути гранично зрозумілим і однозначним для сприйняття.

5. Специфіка сесійного розгляду пропозицій Голови Верховної Ради України поля­гає в тому, що функція доповіді щодо пропозицій покладається на головуючого на пле­нарному засіданні, а не безпосередньо на керівника парламенту. З урахуванням вимоги ч. 2 ст. 32 Регламенту час для такої доповіді має становити не менше 10 хвилин. При цьому загального обговорення проблеми не проводиться, натомість відбувається обговорення і голосування кожної із внесених до закону пропозицій (ч. 5 цієї статті).

6. Задля процедурної визначеності обговорення і голосування таких пропозицій за­конодавець вирішив застосувати процедуру, встановлену ст. 45 Регламенту. Вона, зокре­ма, передбачає, що пропозиції Голови парламенту, що будуть ставитися на голосування, оголошуються головуючим на пленарному засіданні. Якщо їх текст був наданий народ­ним депутатам і ніхто з них не наполягає на його зачитуванні, головуючий на пленарному засіданні може замість зачитування тексту називати номери пропозицій до закону, якщо такий порядок дає можливість народним депутатам однозначно зрозуміти, за що вони го­лосують. За будь-яких умов, із стенограми пленарного засідання також повинно бути од­нозначно зрозуміло, який конкретно текст і з якого документа ставився на голосування.

На голосування ставляться окремо всі пропозиції, що надійшли і не були відкликані у порядку, визначеному Регламентом. Можливі і випадки, коли пропозиція, що має ста­витися на голосування, містить кілька положень, стосується кількох взаємопов’язаних положень або містить кілька частин, кожна з яких має власне правове значення. Тоді за процедурним рішенням парламенту може проводитися голосування її частин із наступ­ним голосуванням у цілому. У разі якщо всі поставлені на голосування частини пропози­ції прийняті, а в результаті голосування в цілому пропозиція відхиляється, то пропозиція вважається відхиленою в цілому.

Пропозиції, які не отримали необхідної кількості голосів народних депутатів на під­тримку, тобто 226 голосів, вважаються відхиленими.

7. Характерно, що розгляд пропозицій Голови парламенту не зумовлює повернен­ня до розгляду і прийняття закону у цілому. Нове голосування щодо його прийняття в цілому не проводиться. Таким чином, усувається можливість, коли пропозиції Голови Верховної Ради України, спрямовані на фрагментарне коригування положень прийнято­го закону, набирають необхідну кількість голосів на підтримку, а, скажімо, голосування за закон у цілому може бути негативним. Це дає підстави стверджувати, що пропозиції Голови парламенту не ставлять під сумнів рішення парламенту щодо прийняття закону, ухвалене у режимі другого чи третього читання.

8. У ч. 8 цієї статті встановлюються юридичні наслідки підтримання пропозиції Голови Верховної Ради України щодо внесення виправлень у прийнятий закон. У цьому разі головному комітету та Головному юридичному управлінню і редакційному відділу Головного управління документального забезпечення апарату Верховної Ради України надається триденний строк для підготовки і подання на підпис керівнику парламенту уточненого тексту закону. Закон проходить процедуру повторного візування, проте на­віть у разі виявлення нових неузгодженостей і неточностей повторне внесення пропози­цій Головою парламенту не передбачається. У цьому випадку голова парламенту керуєть­ся вимогами ч. 2 ст. 125 Регламенту.

9. Відхилення парламентом усіх пропозицій Голови Верховної Ради України зумо­влює обов'язок останнього підписати раніше поданий йому для підпису текст закону (ч. 9 цієї статті). У цьому разі повторного візування закону посадовими особами, вказаними у ч. 1 ст. 125 Регламенту, не передбачається. Голова Верховної Ради України зобов'язаний відразу після підписання такого закону невідкладно направити його Президентові України (ч. 4 ст. 125 Регламенту).