Глава 3. ПІДГОТОВКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗГЛЯДУ ПИТАНЬ НА СЕСІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Стаття 19. Календарний план роботи сесії Верховної Ради

1. За звичайних обставин перший і третій тижні кожного календарного місяця впро­довж сесії відводяться для пленарних засідань Верховної Ради, другий - для ро­боти в комітетах, тимчасових спеціальних комісіях і тимчасових слідчих комісіях, депутатських фракціях, четвертий - для роботи народних депутатів з виборцями.

2. У разі необхідності, після можливого скороченого обговорення, більшістю голо­сів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради приймається рішення про одноразову (аб Ьое) зміну місячного, тижневого або денного порядку роботи Верховної Ради.

3. У вівторок та четвер тижня, відведеного для пленарних засідань, якщо не прийнято (аб Ьое) іншого рішення Верховної Ради, протягом дня проводяться два засідання: ранкове - з 10 до 14 години з перервою з 12 години до 12 години 30 хвилин і вечір­нє - з 16 до 18 години. У середу та п'ятницю проводяться лише ранкові засідання. Друга половина середи відводиться для роботи народних депутатів у комітетах, тимчасових спеціальних комісіях та тимчасових слідчих комісіях, депутатських фракціях. Понеділок та друга половина п'ятниці відводяться для самостійної ро­боти народних депутатів, пов'язаної із здійсненням депутатських повноважень.

4. Пленарне засідання Верховної Ради може бути продовжено головуючим на пле­нарному засіданні понад визначений у частині третій цієї статті час не більш як на 15 хвилин.

5. Верховна Рада може прийняти рішення щодо одноразової зміни тривалості пле­нарного засідання. Рішення про продовження пленарного засідання після 18 годи­ни більш як на 15 хвилин приймається Верховною Радою на ранковому засіданні того ж дня.

6. У період проведення пленарних засідань, як правило, щопонеділка проводиться засідання Погоджувальної ради.

7. Проект календарного плану роботи сесії Верховної Ради готується комітетом, до предмета відання якого належать питання регламенту, за участю апарату Верховної Ради та з урахуванням пропозицій депутатських фракцій.

8. У невідкладних випадках у період між пленарними засіданнями під час сесії Верховної Ради на вмотивовану вимогу осіб, які згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) мають право вимагати скликання позачергової сесії Верховної Ради, а також за пропозицією Погоджувальної ради (пункт 4 частини чотирнадцятої статті 68 цього Регламенту) Голова Верховної Ради України не пізніш як у три­денний строк скликає додаткове пленарне засідання Верховної Ради. До порядку денного такого засідання включаються лише питання, розгляд яких визначено у пропозиціях про скликання такого засідання.

1. Під час роботи в парламенті народні депутати України виконують різні функції: обговорюють і приймають закони у ході пленарних засідань парламенту, беруть участь у парламентських слуханнях, у роботі комітетів і тимчасових комісій, а також самостійно працюють над законопроектами і зверненнями громадян та забезпечують взаємозв’язок із виборцями.

Як зазначається у Конституції України, вони здійснюють свої повноваження на пос­тійній основі (ч. 1 ст. 78), при цьому забезпечується їх особисте голосування (ч. 3 ст. 84 Конституції України). Тож, з огляду на багатоплановість депутатських повноважень та неможливість їх одночасної реалізації, законодавець змушений «розвести» в часі їх здій­снення упродовж сесії. Саме задля цього ухвалюється календарний план роботи кожної сесії, тобто внутрішня структура сесії, в якій визначається, в які саме дні парламент працює в режимі пленарних засідань, який час відводиться для роботи в комітетах і комісіях, з виборцями тощо.

Ухвалення такого документу відбувається, як правило, наприкінці попереднь­ої або на початку поточної сесії. Регламент тут не має чіткої прив’язки до певного часу. Календарний план ухвалюється народними депутатами України, що є проявом діяльності Верховної Ради України на засадах широкої самоорганізації та самоврядування.

2. Суб’єктом підготовки проекту календарного плану сесії є регламентний ко­мітет Верховної Ради України. Він має врахувати пропозиції депутатських фракцій. Відповідний проект лише члени регламентного комітету вправі внести на розгляд парла­менту (ч. 7 цієї статті). Це дещо обмежує право законодавчої ініціативи народних депу­татів України, які не є членами цього комітету.

3. Цей календарний план ухвалюється парламентом більшістю голосів від конс­титуційного складу. Проте він не є статичним, Регламент передбачає можливість одно­разової зміни порядку роботи парламенту на місяць, тиждень чи день (ч. 2 цієї статті). Обмежень щодо кількості таких ініціатив не встановлено, тобто реалізувати її може ко­жен народний депутат України. Оскільки йдеться про одноразову зміну, то це означає, що вона може статися лише один раз упродовж поточного терміну (тобто денний порядок роботи можна замінити лише раз протягом дня, тижневий - раз протягом тижня, місяч­ний - раз протягом місяця): засідання може бути продовжене чи скорочене, перенесе­не на інший день, взагалі скасоване тощо. Обмеження щодо зміни календарного плану мають запобігти розбалансуванню роботи парламенту, сприяти стабілізації організації його діяльності, поетапній роботі з визначеного кола питань.

4. Визначений у ч.ч. 1 і 3 цієї статті розподіл часу для організації пленарних засі­дань, роботи депутатів у комітетах, тимчасових комісіях, фракціях та з виборцями має на меті раціонально розподілити їх робочий час, виокремивши в ньому головне місце для участі парламентаріїв у роботі Верховної Ради України як постійно діючого органу державної влади. Зрозуміло, що такий розподіл, хоч і є усталеним у парламентській прак­тиці, все ж є лише орієнтиром при складанні календарного плану сесії і тому може бути підданий коригуванню.

5. Належна організація роботи передбачає, що депутати чітко знають, протягом якого часу триває сесійне засідання. Регламент стоїть на заваді свавільному продовжен­ню такого засідання, як і скороченню його тривалості.

6. У ч. 8 цієї статті вводиться інститут додаткового пленарного засідання. Його правова природа відрізняється від інституту позачергових сесій тим, що такі за­сідання проводяться не в міжсесійний, а в сесійний період, щоправда між пленарними засіданнями. Спільним є те, що ці форми роботи парламенту є факультативними, тобто необов’язковими, а також те, що тут однаковим є суб'єкт ініціювання додаткового засі­дання - не менш як 150 народних депутатів України, які мають право відповідної вимоги. Водночас, правом пропозиції з цього ж питання наділено Погоджувальну раду депутат­ських фракцій. В останньому випадку така пропозиція має бути підкреплена вимогою трьох депутатських фракцій чи 5 комітетів (п. 4 ч. 14 ст. 68 Регламенту).

Зазначене засідання скликається винятково Головою Верховної Ради України у не­відкладних випадках, тобто коли наявною є дійсно важлива суспільна проблема, що зму­шує народних депутатів України невідкладно реагувати на її виникнення. Нагальність проблеми зумовлює вкрай стислий - триденний - строк для реалізації цього права через скликання відповідного засідання.

Стаття 20. Порядок денний сесії Верховної Ради

1. Порядок денний сесії Верховної Ради затверджується Верховною Радою на кожну чергову сесію.

2. Порядок денний сесії Верховної Ради включає два розділи: перший - питання, повністю підготовлені для розгляду Верховною Радою і у встановленому порядку надані народним депутатам; другий - питання, підготовку і доопрацювання яких Верховна Рада доручає здійснити комітетам, тимчасовим спеціальним комісіям, а також законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні.

3. Порядок денний сесії Верховної Ради має містити інформацію про назви, реєст­раційні номери та дати реєстрації проектів законів, постанов та інших актів Верховної Ради, суб’єктів права законодавчої ініціативи; відомості щодо невід­кладності розгляду; назву головного комітету, тимчасової спеціальної комісії чи тимчасової слідчої комісії, відповідальних за підготовку питання до розгляду Верховною Радою.

4. До порядку денного сесії Верховної Ради включаються позачергово без голосування:

1) закони, повернуті з пропозиціями Президента України на повторний розгляд;

2) проект закону про Державний бюджет України на наступний рік;

3) законопроекти, які готуються (підготовлені) за дорученням Верховної Ради до другого чи третього читання;

4) питання про складення присяги, питання про призначення, обрання на поса­ди, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад, а також питання щодо здійснення парламентського контролю, розгляд яких є виключним правом Верховної Ради у випадках, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України;

5) щорічні та позачергові послання Президента України про внутрішнє і зовніш­нє становище України;

6) проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний пе­ріод та звіт про стан виконання Державного бюджету України поточного року;

7) проекти законів про надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсацію міжнародних договорів України;

8) питання організації роботи Верховної Ради та її органів;

9) інші питання, передбачені в цьому Регламенті.

1. Законодавча діяльність парламенту здійснюється на засадах плановості, посту­пальності та всебічного розгляду питань, що потребують законодавчого врегулювання.

Структурно, як випливає з аналізу Регламенту, зміст порядку денного сесії відо­кремлений від процедури його формування, затвердження та внесення до нього змін, що вказує на важливість правового регулювання кожної зазначеної групи з відповідного кола питань, великої ваги, яка надається відповідним питанням та необхідності уважного

1 правильного застосування відповідних приписів у парламентській практиці.

2. Перелік інформації, що її має містити порядок денний сесії, вичерпно описаний у ч.

2 цієї статті. Він є обов’язковим для складання відповідними підрозділами апарату Верховної Ради України, а також комітетами і тимчасовими комісіями проекту порядку денного.

3. Як випливає зі змісту ч.ч. 2 і 4 цієї статті, всі питання порядку денного поділя­ються на дві групи за двома важливими з точки зору практики критеріями: 1) залежно від рівня готовності питання (повністю підготовлені і ті, що перебувають на доопрацюванні, а також визначені Главою держави як невідкладні); 2) залежно від можливості включення питання до порядку денного позачергово без голосування.

4. Позачерговість включення питань до порядку денного сесії означає, з ураху­ванням правової позиції Конституційного Суду України, висловленої у його Рішенні у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 93 Конституції України (справа про позачерговий роз­гляд законопроектів) від 28 березня 2001 р., що відповідні питання мають бути тер­міново включені до порядку денного її сесії. Варто звернути увагу на те, що позачергово без голосування до порядку денного включаються питання, що є вкрай важливим з точки зору організації роботи парламенту, а також, що є пріоритетами законодавчої діяльності (п.п. 1-3, 7 ч. 4 цієї статті), а також деякі інші важливі з точки зору діяльності системи органів державної влади питання.

Водночас, ця стаття не містить вичерпного переліку таких питань, а відсилає до ін­ших статей Регламенту, що дещо ускладнює правозастосування.

Стаття 21. Формування порядку денного сесії Верховної Ради

1. Пропозиції щодо проекту порядку денного сесії Верховної Ради узагальнюються апаратом Верховної Ради за поданнями комітетів, тимчасових слідчих комісій та тимчасових спеціальних комісій про включення питань до того чи іншого розділу. Після їх обговорення та схвалення Погоджувальною радою проект постанови про порядок денний сесії Верховної Ради вноситься Головою Верховної Ради України на затвердження Верховною Радою.

2. Питання затвердженого порядку денного сесії Верховної Ради, які залишилися не розглянутими на черговій сесії Верховної Ради, включаються до проекту порядку денного наступної чергової сесії Верховної Ради того самого скликання, який за­тверджується в установленому цим Регламентом порядку.

3. Проект порядку денного сесії Верховної Ради надається народним депутатам під час їх реєстрації на початку чергової сесії. Проект рішення про внесення змін до затвердженого порядку денного сесії Верховної Ради надається народним депута­там не пізніш як за день до його розгляду.

1. У ч. 1 цієї статті визначаються особливості та стадії проходження пропозицій до порядку денного сесії. Це такі етапи:

1) обговорення у комітетах і тимчасових комісіях відповідних пропозицій;

2) надання цих пропозицій від вказаних суб'єктів апарату Верховної Ради України;

3) узагальнення апаратом Верховної Ради України таких пропозицій;

4) обговорення і схвалення пропозицій Погоджувальною радою;

5) внесення Головою Верховної Ради України проекту відповідної постанови про за­твердження порядку денного сесії на розгляд парламенту.

У цій частині не вказані строки проходження відповідними пропозиціями таких стадій.

2. Частина 2 цієї статті передбачає обов'язковість розгляду на наступній черговій сесії парламенту питань, що залишилися в силу тих чи інших причин нерозглянутими на попередній сесії. Проте з цієї норми не можна чітко зрозуміти, чи йдеться про включення таких питань без голосування, чи ні. Крім того, не вказано чітко і суб'єкта такого вклю­чення (очевидно, це відповідні профільні комітети та тимчасові комісії).

3. Про сформованість проекту порядку денного сесії свідчить надання його народ­ним депутатам під час реєстрації на початку сесії (ч. 3 цієї статті).

Стаття 22. Затвердження проекту порядку денного сесії Верховної Ради

1. Схвалений Погоджувальною радою проект порядку денного сесії Верховної Ради разом з переліком нерозглянутих і невідкликаних законопроектів на попередній сесії Верховної Ради, а також тих законопроектів, які комітети за висновками їх попереднього розгляду пропонують не включати до проекту порядку денного сесії Верховної Ради, вноситься Головою Верховної Ради України на затвердження Верховною Радою. Пропозиції щодо будь-якого питання проекту порядку денно­го сесії Верховної Ради обговорюються за скороченою процедурою, якщо інше не встановлено цим Регламентом.

2. Пропозиція до проекту порядку денного сесії Верховної Ради, яка за результатами

голосування Верховної Ради не отримала необхідної кількості голосів народних депутатів, зазначеної у частині третій цієї статті, вважається відхиленою.

3. Проект постанови Верховної Ради про затвердження порядку денного сесії Верховної Ради приймається в цілому більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

1. Затвердження проекту порядку денного сесії парламенту є завершальною стадією процесу роботи над ним. При цьому парламентом ухвалюється правове рішення про прийняття чи відхилення такого проекту. Для затвердження порядку денного сесії обов'язково мають бути дотримані умови внесення його належним суб'єктом (Головою Верховної Ради України), попереднього схвалення (Погоджувальною радою), а також на­явності необхідних документів, що обов’язково мають бути додані до цього проекту:

1) перелік нерозглянутих і невідкликаних законопроектів на попередній сесії Верховної Ради України;

2) перелік законопроектів, які комітети за висновками їх попереднього розгляду про­понують не включати до проекту порядку денного сесії Верховної Ради України).

2. Ухвалення порядку денного має відбуватися після обговорення його за процеду­рою скороченого розгляду (ст. 31 Регламенту), що повинна містити:

1) виступ ініціатора внесення пропозиції з обґрунтуванням пропозиції;

2) виступ голови комітету або представника від головного комітету у разі розгляду питання, яке готувалося цим комітетом;

3) виступи представників двох депутатських фракцій на підтримку кожної пропози­ції і представників двох депутатських фракцій не на підтримку пропозиції;

4) уточнення та оголошення головуючим на пленарному засіданні пропозицій, які надійшли і будуть ставитися на голосування;

5) виступи з мотивів голосування по одному представнику від депутатських фрак­цій, представники яких не брали участі в обговоренні.

При цьому окремого рішення парламенту про застосування цієї процедури не ви­магається, що вказує на імперативність її застосування.

Стаття 23. Внесення змін до порядку денного сесії Верховної Ради

1. До затвердженого порядку денного сесії Верховної Ради можуть включатися до­даткові питання шляхом внесення змін до нього. Питання, включені до порядку денного сесії, можуть переноситися, змінюватися чи виключатися з нього після обговорення за скороченою процедурою. Пропозиції про внесення змін до затвер­дженого порядку денного сесії Верховної Ради готуються і вносяться в такому са­мому порядку, як до проекту порядку денного сесії Верховної Ради.

2. Постанова про включення, виключення чи перенесення розгляду питань затвер­дженого в цілому порядку денного сесії Верховної Ради за наполяганням суб'єкта права законодавчої ініціативи приймається більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

3. Рішення про перенесення розгляду питань, включених до порядку денного сесії Верховної Ради, може прийматися не більше одного разу щодо одного й того ж питання, за винятком питань про надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів України або їх денонсацію. Перенесене питання порядку денного сесії Верховної Ради може бути розглянуто на позачерговій сесії Верховної Ради. Не підлягають перенесенню на наступну сесію Верховної Ради питання, зазначені в пунктах 7, 9, 12, 12-1, 23, 28, 30, 31 частини першої статті 85 Конституції України (254к/96-ВР).

1. Порядок денний сесії не є статичним документом, він може бути підданий змі­нам. Важливо, що Регламент у цій статті обумовлює це і вказує на особливості відповід­ного процесу. Відповідні зміни можуть вноситися лише після затвердження порядку де­нного. Часових обмежень тут немає. Тож природно, що такі зміни можуть вноситися у порядок денний сесії упродовж всієї сесії.

2. Частина 1 цієї статті вказує на ймовірні зміни порядку денного:

1) включення додаткових питань;

2) перенесення включених питань на пізніший строк;

3) зміна змісту включених питань;

4) виключення питань з порядку денного.

Включення додаткових питань означає появу в порядку денному принципово нових питань, які не були передбачені в затвердженому постановою Верховної Ради України порядку денному. Перенесення чи виключення питань означає, що це питання не роз­глядатиметься протягом поточної сесії парламенту, при цьому перенесене питання може бути розглянуте як протягом наступної чергової так і упродовж позачергової сесії (ч. 3 цієї статті), тоді як виключене питання не повинно розглядатися взагалі.

3. Підготовка пропозицій про внесення змін до порядку денного відбувається в тій же послідовності, що і формування порядку денного сесії (ст. 21 Регламенту):

1) обговорення у комітетах і тимчасових комісіях відповідних пропозицій;

2) надання цих пропозицій від вказаних суб'єктів апарату Верховної Ради України;

3) узагальнення апаратом Верховної Ради України таких пропозицій;

4) обговорення і схвалення пропозицій Погоджувальною радою;

5) внесення Головою Верховної Ради України проекту відповідної постанови про вне­сення змін до затвердженого порядку денного сесії на розгляд парламенту.

4. Ухвалення відповідної постанови здійснюється після скороченого обговорення відповідного проекту (ст. 31 Регламенту), яке передбачає:

1) виступ ініціатора внесення пропозиції з обґрунтуванням пропозиції;

2) виступ голови комітету або представника від головного комітету у разі розгляду питання, яке готувалося цим комітетом;

3) виступи представників двох депутатських фракцій на підтримку кожної пропози­ції і представників двох депутатських фракцій не на підтримку пропозиції;

4) уточнення та оголошення головуючим на пленарному засіданні пропозицій, які надійшли і будуть ставитися на голосування;

5) виступи з мотивів голосування по одному представнику від депутатських фрак­цій, представники яких не брали участі в обговоренні.

5. Регламент обмежує можливості перенесення розгляду питань, включених до по­рядку денного сесії, за кількістю разів та за тематикою питань (ч. 3 цієї статті).

За кількістю разів установлено, що відповідне рішення про перенесення може при­йматися не більше одного разу щодо одного й того ж питання. При цьому винятком тут є питання про надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів України або їх денонсацію. В цьому випадку ніяких обмежень щодо кількості відповідних перенесень не установлено.

Водночас, є вичерпний перелік питань, що не підлягають перенесенню:

1) призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією (п. 7 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

2) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схва­лення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України (п. 9 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

3) призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за подан- ням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнен­ня зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України (п. 12 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

4) призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України (п. 12-1 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

5) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направ­лення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підроз­ділів збройних сил інших держав на територію України (п. 23 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

6) дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п. 28 ч. 1 ст. 85 Конституції України);

7) призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самовряду­вання (п. 30 ч. 1 ст. 85 Конституції України;

8) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевос­тях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації (п. 31 ч. 1 ст. 85 Контситуції України).

Це вкрай важливі питання, перенесення яких може порушити нормальне функціо­нування системи органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні, при­звести до інших суспільно важливих наслідків. Відповідні питання мають вирішуватися оперативно, з урахуванням суспільної потреби забезпечити безперебійне функціонуван­ня зазначених органів та швидко реагувати на створення різноманітних загроз надзви­чайного чи воєнного характеру. Виходячи з таких міркувань, законодавець був змушений сформулювати обмежувальну правову позицію щодо заборони перенесення на наступну сесію парламенту відповідного кола питань.

Стаття 24. Розклад пленарних засідань сесії Верховної Ради

1. Проект розкладу пленарних засідань сесії Верховної Ради на кожний місяць сесії готується апаратом Верховної Ради за поданнями комітетів, тимчасових спеціаль­них комісій та тимчасових слідчих комісій з урахуванням пропозицій депутатсь­ких фракцій відповідно до затвердженого порядку денного сесії Верховної Ради і подається на розгляд Погоджувальної ради. Проект розкладу пленарних засідань сесії Верховної Ради має містити інформацію про день і час проведення та порядок денний пленарних засідань, назви, реєстраційні номери законопроектів (у тому числі й альтернативних) із зазначенням суб'єктів права законодавчої ініціативи, дату їх надання народним депутатам.

2. Схвалений Погоджувальною радою проект розкладу пленарних засідань сесії Верховної Ради в той же день направляється комітетам, тимчасовим спеціальним комісіям та тимчасовим слідчим комісіям, депутатським фракціям. Наступного дня після засідання Погоджувальної ради до початку ранкового пленарного засі­дання проект розкладу пленарних засідань сесії Верховної Ради надається народ­ним депутатам.

1. Якщо порядок денний сесії містить офіційно затверджені переліки законопро­ектів, які підготовлені чи готуються для розгляду парламентом, то розклад пленарних засідань деталізує відповідну інформацію в масштабах місяця, зокрема вказується в який саме день (орієнтовно) розглядатиметься той чи той проект чи інше питан­ня, включене до порядку денного сесії. Іншими словами, первинним є порядок денний, а розклад конкретизує його стосовно термінів та умов розгляду. При цьому варто брати до уваги змінюваність самого порядку денного, а відтак і можливості коригування розкладу пленарних засідань.

2. Зазначений проект розкладу готується в тому ж порядку, що і порядок денний сесії: участь комітетів, тимчасових комісій і депутатських фракцій у підготов­ці проекту розкладу є обов’язковою (ч. 1 цієї статті). Водночас, на відміну від порядку денного сесії, проект розкладу пленарних засідань схвалюється не Верховною Радою України, а Погоджувальною радою, після чого відповідний документ надається для оз­найомлення згаданим суб'єктам (комітетам, комісіям, фракціям), а також народним де­путатам України (ч. 2 цієї статті).

3. Цією статтею не встановлено чітких строків, упродовж яких згаданий документ має бути підготовлений відповідними суб'єктами; згадується лише те, коли документ має бути після схвалення Погоджувальною радою розданий народним депутатам України (ч. 2 цієї статті). З огляду на те, що розклад охоплює певну кількість пленарних засідань за місяць, то його підготовка і схвалення мають відбуватися у доволі стислі строки, а схвале­ний документ має бути розданий уповноваженим суб'єктам не пізніше початку відповід­ного календарного місяця.

Стаття 25. Тижневий порядок денний пленарних засідань Верховної Ради

1. Порядок денний пленарних засідань Верховної Ради на кожний день пленарного тижня готується апаратом Верховної Ради на підставі затвердженого розкладу пленарних засідань сесії Верховної Ради з урахуванням передбаченої в ньому чер­говості та фактичного стану готовності кожного питання до розгляду Верховною Радою.

2. У порядку денному пленарних засідань Верховної Ради мають зазначатися реєст­раційні номери та назви законопроектів (у тому числі й альтернативних), суб’єкти права законодавчої ініціативи, дати надання законопроектів народним депутатам; визначені доповідачі і співдоповідачі; орієнтовний час розгляду питань.

3. У дні проведення пленарних засідань щотижня на початку ранкового пленарно­го засідання відводиться до 30 хвилин для стислих (до трьох хвилин): у вівторок

- оголошень, заяв, повідомлень, пропозицій (крім тих, що вносяться у спеціаль­но встановленому цим Регламентом порядку) від депутатських фракцій; у сере­ду - оголошень, заяв, повідомлень, пропозицій народних депутатів; у п’ятницю

- оголошень запитів та прийняття рішень про підтримку та направлення запитів. У п’ятницю першого і третього тижня місяця з 13 до 14 години відводиться час для виступів народних депутатів «з різних питань». У п’ятницю третього тижня місяця з 10 години відводиться час для оголошення запитів та прийняття рішень про підтримку та направлення запитів, а також обговорення відповідей на запи­ти народних депутатів за участю керівників та посадових осіб державних органів (крім органів судової влади), органів місцевого самоврядування, які відповідають на запити і запитання народних депутатів.

4. Питання порядку денного пленарного засідання Верховної Ради розглядаються в тій послідовності, у якій їх включено до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради.

5. Питання порядку денного пленарного засідання Верховної Ради, що залишилися не розглянутими на пленарному засіданні, розглядаються Верховною Радою пер­шими на наступному пленарному засіданні Верховної Ради.

6. Апарат Верховної Ради забезпечує отримання народними депутатами порядку де­нного на наступний день пленарних засідань (за винятком питань, передбачених частиною п'ятою цієї статті) до 18 години дня, що йому передує.

1. Тижневий порядок денний пленарних засідань - це офіційно підготовлений і затверджений уповноваженими на це органами документ, який відображає послідов­ність (почерговість) розгляду питань, внесених до розкладу пленарних засідань пар­ламенту протягом відповідного сесійного тижня. Отже, саме розклад на місяць є під­ставою розробки і ухвалення тижневого порядку денного.

У цьому випадку суб’єктом підготовки такого документу є лише апарат Верховної Ради України; участь комітетів і тимчасових комісій є зайвою. Обгрунтовується це не­можливістю залучення такої великої кількості суб’єктів для вирішення зазначеного кола питань, що слід зробити з огляду на чітку часову прив’язку вкрай оперативно і терміново. З іншого боку, участь цих суб’єктів значно сповільнила б такий процес, зробила б його украй громіздким і розтягнутим у часі.

З огляду на це, визначення тижневого порядку денного порівняно з порядком денним на сесію та з тижневим розкладом пленарних засідань є більш тактичним, а не стратегічним документом, за яким працює парламент. Втім, безумовно, що і цей доку­мент є елементом планування законопроектної роботи Верховної Ради України в цілому.

2. Частина 3 цієї статті деталізує розпорядок кожного дня стосовно розгляду пи­тань, поєднуючи індивідуальні виступи депутатів з оголошеннями, повідомленнями, пропозиціями, запитами тощо та власне законодавчу роботу парламенту. Відповідна диференціація форм роботи депутатів у межах пленарних засідань є традиційною, від­працьованою упродовж останніх років і у принциповому плані такою, що практично не зазнавала суттєвих змін.

3. Упродовж кожного пленарного засідання Верховна Рада України розглядає і ви­рішує чималу кількість важливих і суспільно значущих проблем. Всі вони є рівнознач­ними за процедурою обговорення і ухвалення (з незначними винятками, що безпосе­редньо фіксуються в законодавстві). Тож нерідко трапляється так, що питання, внесене на розгляд, скажімо, в четвер за браком часу в цей день не розглядається. Проте воно не знімається з порядку денного, а автоматично переноситься на наступний пленарний день і розглядається протягом наступного дня першим за черговістю.

Тому важливою гарантією поступовості, поетапності та обов’язковості розгляду всіх питань, включених до порядку денного сесії, є розгляд таких питань почергово, а також обов’язок розглянути на наступному засіданні питання, що залишилися нерозглянутими на попередньому засіданні парламенту (ч. 5 цієї статті). Таким чином, жодне включене до порядку денного питання не «випадає», а право кожного суб’єкта законодавчої ініціативи реалізується в імперативному порядку.

4. Задля оперативного ознайомлення парламентаріїв з порядком денним на кожен день закріплено правило їх завчасного інформування про це шляхом надання апаратом парламенту відповідної інформації народним депутатам України не пізніше 18 години дня, що йому передує (ч. 6 цієї статті). Цього часу цілком достатньо для того, щоб депутат ознайомився з такої інформацією та визначився з умовами й особливостями своєї участі у відповідному засіданні при розгляді того чи іншого конкретного питання.