Глава 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВЕДЕННЯ ПЛЕНАРНИХ ЗАСІДАНЬ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Стаття 26. Реєстрація учасників та ведення пленарних засідань Верховної Ради

1. Перед відкриттям кожного пленарного засідання проводиться реєстрація народ­них депутатів особисто на підставі пред’явлення посвідчення народного депутата та підтвердження своєї присутності власноручним підписом, а також за допомо­гою електронної системи.

2. На початку ранкового та вечірнього пленарних засідань апарат Верховної Ради по­дає головуючому на пленарному засіданні список народних депутатів, відсутніх на пленарному засіданні Верховної Ради на підставі розпоряджень Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України (перебування у відрядженні, відпустці). Такий список одночасно висвітлюється на моніторі го­ловуючого на пленарному засіданні.

3. Підставою для відсутності народного депутата на пленарних засіданнях Верховної Ради, які проводяться відповідно до календарного плану роботи сесії Верховної Ради, є виконання народним депутатом у цей час доручень Верховної Ради та інші поважні причини: тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка у зв’язку з народженням дитини, відпустка для догляду за дитиною, відпустка у зв’язку з одруженням, відпустка у зв’язку із смертю рідних, документально підтверджені транспортні перешкоди. Поважними причинами відсутності народного депутата на пленарному засіданні Верховної Ради є й інші обставини, коли згідно з законодавством працівнику надається відпустка.

4. Дані письмової реєстрації є підставою для нарахування виплат народному депута­ту за час участі в пленарних засіданнях Верховної Ради. Спірні питання розгляда­ються комітетом, до предмета відання якого належать питання регламенту.

5. Пленарні засідання Верховної Ради відкриває, веде і закриває Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України, крім випадків, передбачених цим Регламентом.

1. Важливим відправним елементом для належної організації роботи парламенту та передумовою правильного ведення його пленарних засідань є офіційна реєстрація на­родних депутатів України перед відкриттям кожного пленарного засідання. Така реєст­рація є офіційним засвідченням (визнанням і підтвердженням) фізичної присутності народного депутата України перед відкриттям пленарного засідання парламенту і на його початку та внесення даних до відповідного списку.

Необхідність реєстрації випливає з того, що конституційно всі народні депутати України здійснюють свою депутатську діяльність на постійній основі, при цьому суміщен­ня її з іншими видами роботи, крім прямо передбачених Конституцією України, заборо­нена. При цьому кожен депутат має голосувати особисто, не передоручаючи будь-кому свого права ухвального голосу з обговорюваних на пленарних засіданнях питань.

Водночас, слід мати на увазі, що реєстрація народних депутатів України не має прив’язки до питання про кворум на пленарних засіданнях, оскільки ні Конституцією України, ні Регламентом не встановлено мінімально необхідної кількості народних де­путатів України. Така кількість, наприклад, закріплена як необхідна умова для відкриття пленарного засідання та ухвалення рішень з обговорюваних на ньому питань.

2. Дані письмової реєстрації депутатів є підставою для нарахування виплат народ­ному депутату за час участі в пленарних засіданнях Верховної Ради України (ч. 4 цієї статті). При цьому Регламент передбачає можливість виникнення спірних питань щодо участі депутатів у пленарному засіданні і, як наслідок, неврахування чи неправильного зарахування його як такого, що був присутній на цьому засіданні. У разі виникнення таких питань вони вирішуються, з урахуванням вимог Регламенту, регламентним комі­тетом парламенту. Таким чином, Регламент не передбачає вирішення зазначених спірних питань до сформування парламентських комітетів (і, зокрема, профільного регламент­ного комітету), а також можливості оскарження рішень зазначеного парламентського комітету.

3. Варто зауважити, що назва цієї статті не зовсім коректно відображає її зміст: якщо в назві йдеться про реєстрацію учасників пленарних засідань Верховної Ради України, то в тексті йдеться лише про реєстрацію депутатів, тим часом, як під час пленарного засі­дання в залі парламенту можуть перебувати і інші особи, тобто інші учасники пленарно­го засідання (див. ст.ст. 5-6 Регламенту).

4. Відповідно до ч. 1 цієї статті народні депутати України реєструються власноруч­ними підписами у кулуарах, а потім у сесійній залі картками через електронну систему. Останнє пришвидшує обробку результатів реєстрації народних депутатів України та від­повідне повідомлення головуючим на початку ранкового та вечірнього засідань.

Варто зазначити, що кожна із реєстрацій, передбачених ч. 1 цієї статті, має своє ок­реме призначення: письмова реєстрація до початку засідання фіксує кількість депутатів, які прибули перед початком засідання до парламенту, а реєстрація з допомогою елект­ронної системи - кількість депутатів, які на момент реєстрації перебувають у залі засі­дань. Ці відомості бажано мати перед початком кожного засідання, тому застосування електронної реєстрації цілком виправдане і доцільне.

Таким чином, реєстрація народних депутатів України має кілька особливостей.

По-перше, вона проходить перед відкриттям кожного пленарного засідання. Це означає, що у пленарний день депутати реєструються двічі: перед ранковим та перед вечірнім засіданнями. У такий спосіб особиста присутність депутата піддається більшо­му контролю.

По-друге, така реєстрація депутатів проводиться особисто. Це означає, що ніх­то, окрім самого депутата, навіть інший депутат, не має права реєструватися замість від­сутнього депутата.

По-третє, фактично запроваджено механізм подвійної реєстрації. Це відбувається шляхом особистого підпису за столами реєстрації, де працівниками апарату Верховної Ради України фіксується присутність депутата на пленарному засіданні (при цьому пред’являється посвідчення народного депутата, який підтверджує свою присутність власноручним підписом) та шляхом реєстрації за допомогою електронної системи «Рада» (вже в сесійній залі).

По-четверте, реєстрація опосередковано підтверджує те, що присутності народних депутатів України на пленарних засіданнях Верховної Ради України надається винятково важлива роль. Вона засвідчує те, що така присутність є не правом, а обов’язком народ­ного депутата України, що втілює ступінь його суб’єктивного ставлення до виконання своїх безпосередніх депутатських обов’язків та є фактором більш чим менш вдалої ор­ганізації нормальної, злагодженої, системної роботи парламенту як колегіального органу державної влади в цілому з виконання покладених на нього Конституцією України фун­кцій та повноважень.

5. Як випливає з порівняльного аналізу змісту ч.ч. 2 і 3 цієї статті, список відсутніх депутатів, які подає головуючому апарат Верховної Ради України, не є тотожним переліку депутатів, відсутніх на пленарному засіданні з поважних причин. Якщо перший список формується на підставі даних про депутатів, відсутність яких обумовлена відповідними розпорядженнями Голови Верховної Ради України та його заступників (перебування у відрядженні чи відпустці), то в другому випадку йдеться про відсутніх на засіданні з по­важних причин, що не стосуються видання керівництвом парламенту відповідних роз­поряджень. Іншими словами, у першій групі випадків ідеться про юридичні факти, які підтверджуються розпорядженнями керівництва парламенту, а в другому - про всі ви­падки, коли відсутність депутата визнається такою, що відбувається з поважних причин. Водночас, поза межами цих умов відсутність депутатів на засіданні не може визнаватися законною.

6. Звертаємо увагу на обов’язок головуючого оголошувати дані про відсутніх на­родних депутатів з поважних причин (п. 2 ч. 1 ст. 27 Регламенту), при тому, що Регламент не передбачає попередню перевірку відповідних обставин, яка б, безумовно, зайняла до­сить багато часу і зашкодила б злагодженій та оперативній роботі законодавчого органу.

Адже у розпорядження головуючого на початку пленарного засідання, як свідчить ч.

2 цієї статті, надходять лише дані про народних депутатів, відсутніх на підставі розпоряд­жень керівництва парламенту, хоча насправді поважних причин можливої відсутності народного депутата є набагато більше, їх перелік міститься у ч. 3 статті 26 Регламенту і не є вичерпним (остання обставина не може, очевидно, вважатися перевагою Регламенту з точки зору оптимальності використаної у цій нормі законодавчої техніки).

У контексті цього слід зазначити, що для правильного застосування положень ч.

3 цієї статті необхідним є застосування їх у сукупності з нормами Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р., зокрема ст. 4 цього Закону, де визначаються види відпусток.

Тому, очевидно, доцільним було б законодавчо вказати на:

• обов’язок апарату парламенту не лише подавати відомості про відсутніх на засі­данні на підставі розпоряджень керівництва парламенту народних депутатів, але і про інших депутатів, відсутніх на пленарному засіданні з поважних причин;

• необхідність надати головуючому повноваження оголошувати також перелік осіб, причини відсутності яких не встановлені;

• механізм визначення всього комплексу причин, які є обставинами, що визнаються поважними підставами відсутності народного депутата на пленарному засіданні парламенту;

• необхідність встановлення вичерпного переліку відповідних підстав, який би не потребував додаткового звертання до інших актів законодавства, зокрема законо­давства про відпустки.

7. Частину 5 цієї статті слід застосовувати у взаємодоповнюваності із ч. 3 ст. 15 та ст. 18 Регламенту: до обрання керівництва парламенту головуючими на пленарних засідан­нях парламенту є найстарший за віком депутат (відкриває перше засідання новообраної Верховної Ради України), голова Підготовчої депутатської групи (веде засідання до обран­ня Тимчасової президії першої сесії), члени Тимчасової президії почергово; після обран­ня керівництва парламенту пленарні засідання Верховної Ради відкриває, веде і закриває Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступ­ник Голови Верховної Ради України.

Зазначені повноваження головуючого щодо ведення пленарних засідань Верховної Ради України кореспондуються зі змістом положень, передбачених нормами п. 3 ч. 1 ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 73, ч. 3 ст. 75 Регламенту.

Стаття 27. Обов'язки головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради

1. Головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради:

1) дотримується норм Конституції України (254к/ВР) та цього Регламенту і вжи­ває заходів щодо їх дотримання всіма присутніми на пленарному засіданні;

2) повідомляє про результати реєстрації народних депутатів та про кількість на­родних депутатів, відсутніх на пленарному засіданні з поважних причин;

3) відкриває, веде та закриває пленарні засідання, оголошує перерви в пленарних засіданнях;

4) попереджає присутніх на закритому пленарному засіданні про процедуру про­ведення закритого пленарного засідання;

5) оголошує повну назву, реєстраційний номер, редакцію та ініціаторів внесення проектів законів, постанов та інших актів Верховної Ради, що вносяться на об­говорення;

6) оголошує про запис через електронну систему на виступ з місця;

7) оголошує списки осіб, які записалися на виступ, та надає слово для виступу;

8) надає слово для доповіді (співдоповіді), запитань, виступу, оголошує наступно­го промовця;

9) створює рівні можливості народним депутатам, депутатським фракціям для участі в обговоренні питань відповідно до положень цього Регламенту;

10) утримується від коментарів та оцінок щодо промовців та їх виступів, крім ви­падків порушення норм депутатської етики (стаття 51 цього Регламенту);

11) вживає заходів для підтримання порядку на пленарному засіданні;

12) організовує розгляд питань відповідно до норм цього Регламенту;

13) оголошує результати голосування та про прийняте рішення;

14) оголошує офіційні повідомлення та запити народних депутатів;

15) оголошує перерву до 30 хвилин на вимогу не менш як двох депутатських фрак­цій, за умови використання цього права депутатською фракцією впродовж од­ного пленарного засідання;

16) здійснює інші повноваження відповідно до положень цього Регламенту.

2. На час доповіді, співдоповіді, виступу в дебатах головуючого на пленарному засі­данні, розгляду внесеної ним пропозиції не з процедурного питання та прийнят­тя рішення щодо неї, а також розгляду питання персонально щодо головуючого на пленарному засіданні ведення пленарного засідання доручається Першому за­ступнику чи заступнику Голови Верховної Ради України.

1. Пленарні засідання парламенту проходять в атмосфері вільного та неупередже- ного обговорення народними депутатами України питань, включених до розкладу пле­нарних засідань. Таке обговорення в колегіальному режимі передбачає, як необхідний елемент організації роботи такого органу, наявність посадової особи, яка б відкривала, вела та закривала пленарні засідання. Йдеться про інститут головуючого на засіданнях парламенту. Варто вказати на те, що головуючий - це не певна посадова особа, як, скажі­мо, Голова Верховної Ради України, а лише функція від посади чітко визначених народ­них депутатів, уповноважених Регламентом на ведення пленарних засідань.

Тобто, головуючий на пленарному засіданні - це народний депутат України, який відповідно до Регламенту здійснює повноваження з відкриття, ведення та закриття засідань парламенту, а також інші, передбачені Регламентом, повноваження з органі­зації роботи парламенту при обговоренні питань порядку денного.

Як правило, головуючим на сесії парламенту, окрім початку першої сесії новообра­ної Верховної Ради України, є Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - котрийсь із його заступників (Перший заступник у разі відсутності Голови, заступник Голови - у разі відсутності Голови та його Першого заступника) (ч. 5 ст. 26 Регламенту Верховної Ради).

Водночас, треба мати на увазі те, що відповідно до ч. 3 ст. 71 Регламенту при розгляді питання про відкликання з посади Верховною Радою Голови Верховної Ради України (крім відкликання за його особистою письмовою заявою), про надання згоди на притягнення його до відповідальності, про дострокове припинення ним депутатських повноважень пленарне засідання веде Перший заступник (заступник) Голови Верховної Ради України або обраний Верховною Радою за процедурою (ad hoc) головуючий на пленарному за­сіданні з числа народних депутатів, який не підписали пропозицію про відкликання Голови Верховної Ради України. Таким чином, надається можливість передання функцій головуючого за рішенням парламенту народному депутату України, який не є Головою чи заступником Голови Верховної Ради України. Така особа виконує ці функції протягом чітко визначеного пленарного засідання, тобто заміщає головуючого тимчасово.

Ефективність роботи депутатів багато в чому залежить від вміння головуючого ор­ганізувати пленарні засідання і вести їх так, щоб всі фракції та депутати належним чином змогли взяти участь в обговоренні порушених питань, довести свою думку до своїх колег та виборців, змогли висловити свої аргументи і контраргументи при розгляді сесійних питань тощо. Іншими словами, має бути належним чином організована ефективна депу­татська робота у повній відповідності до вимог Регламенту Верховної Ради та інших актів українського законодавства.

Саме тому Регламент парламенту багато уваги приділяє регулюванню статусу та кола повноважень головуючого на сесії. Такі відносини, передусім, грунтуються на його правах та обов’язках.

2. У ч. 1 цієї статті сформульовані основні обов’язки головуючого. Вони мають пе­реважно організаційний характер і втілюють внутрішню спрямованість організаційних дій на упорядкування діяльності парламенту як колегіального органу державної влади.

Важливо відзначити, що вони певним чином перетинаються зі сферою компетенції Голови та заступників Голови Верховної Ради України, проте останні мають здебільшого характер повноважень, що реалізуються поза межами організації роботи засідань парла­менту. Таким чином, обов’язки головуючого є універсальними, такими, що поширюють­ся на будь-яку посадову особу незалежно від того, чи це Голова Верховної Ради України, чи його заступник чи член Тимчасової президії.

Водночас, перелік повноважень головуючого, що міститься у цій частині, не є ви­черпним. Відповідні повноваження можуть міститися і в інших статтях Регламенту. Це вказує на те, що жоден інший правовий акт, зокрема і підзаконний, не може визначати обов'язки головуючого на засіданні, окрім власне Регламенту Верховної Ради України.

Відповідні повноваження можна поділити на три великі групи залежно від об'єкта реалізації: власне організаційні (п.п. 1, 3, 8, 12 ч. 1), інформативні (п.п. 2, 4, 5-7, 13-15 ч. 1) та дисциплінарні (п. 9-11 ч. 1).

3. Головуючий, передусім, повинен сам дотримуватися норм Конституції України та Регламенту. При цьому не варто ігнорувати того, що на нього ж поширюються і ви­моги законів, яких він також має дотримуватися. Водночас, не виходячи за межі своєї компетенції, головуючий має вживати всіх передбачених для цього законодавством за­ходів щодо дотримання відповідних правових актів всіма присутніми на пленарному за­сіданні.

У відносинах з депутатами головуючий на пленарному засіданні повинен вжива­ти заходів щодо дотримання депутатської етики всіма присутніми на пленарному засіданні депутатами. Такі заходи випливають безпосередньо з норм Регламенту: го­ловуючий не має права перебирати на себе повноваження, не передбачені Регламентом, і повинен постійно демонструвати взірець дисциплінованості та дотримання норм депу­татської етики.

За результатами реєстрації депутатів він має повідомляти про них та про кіль­кість народних депутатів, відсутніх на пленарному засіданні з поважних причин. Така реєстрація здійснюється на основі персональних записів біля столів реєстрації де­путатів та на основі даних електронної системи «Рада».

На вимогу не менш як двох фракцій головуючий також оголошує перерви в пле­нарних засіданнях до 30 хвилин, але за умови використання цього права депутатською фракцією виключно впродовж одного пленарного засідання. Регламент не обумовлює причини, які можуть зумовити оголошення такої перерви: це можуть бути необхід­ність проведення додаткових консультацій для вироблення узгодженої позиції коаліції чи опозиції при вирішенні конкретного питання, скликання Погоджувальної ради, інші мотиви. Як правило, такі перерви оголошуються головуючим, хоча іноді надається мож­ливість фракціям виступити із заявою замість перерви. У такий спосіб зберігається час для подальшої парламентської роботи.

При обговоренні законопроектів головуючий має оголосити повну назву, реєст­раційний номер, редакцію та ініціаторів внесення проектів законів, постанов та ін­ших актів Верховної Ради України. Така вимога є вкрай важливою з огляду на те, що на розгляд парламенту потрапляє чимало подібних за назвою, змістом та реєстраційними номерами, як правило, альтернативних законопроектів. Тож прийняття одного чи від­хилення іншого вимагає уважності і зосередженості від народних депутатів. Цьому має сприяти чітка робота головуючого.

Під час запису для виступів депутатів головуючий оголошує про запис через елект­ронну систему на виступ з місця. Відповідно, він також оголошує списки осіб, які запи­салися на виступ, та надає слово для виступу, а потім надає слово для доповіді (спів­доповіді), запитань, виступу, оголошує наступного промовця. Послідовність та строки виступів безпосередньо встановлюються на основі Регламенту Верховної Ради.

На головуючого покладається обов’язок створити рівні можливості народним депутатам, депутатським фракціям для участі в обговоренні питань відповідно до положень Регламенту. Це означає, що він не повинен керуватися вузькопартійними інте­ресами, оскільки він є представником усього депутатського корпусу під час головування на засіданнях Верховної Ради України, а відтак пріоритет повинен надаватися належній організації роботи парламенту.

Під час виступів депутатів він повинен утримуватися від коментарів та оцінок щодо промовців та їх виступів, крім випадків порушення норм депутатської етики (ст. 51 Регламенту). Загалом норми щодо дисциплінарних повноважень головуючого, визна­чені в п.п. 9-11 ч. 1 цієї статті, мають застосовуватися в єдності з відповідними положен­нями, зафіксованими в ст.ст. 51-53 Регламенту щодо забезпечення порядку і дисципліни під час ведення засідань парламенту.

Стаття 28. Права головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради

1. Головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради має право:

1) вносити пропозиції з процедурних питань щодо ходу пленарного засідання, які ставляться на голосування першими;

2) об’єднувати обговорення кількох пов’язаних між собою питань порядку де­нного пленарного засідання Верховної Ради. Якщо з цього приводу виника­ють заперечення народних депутатів, процедурне рішення про це приймається Верховною Радою без обговорення;

3) підсумовувати обговорення питань;

4) ставити уточнюючі запитання промовцю на пленарному засіданні щодо фак­тичних помилок, допущених у його виступі;

5) зачитувати або доручати Першому заступнику чи заступнику Голови Верховної Ради України зачитувати письмові пропозиції та інші документи щодо обгово­рюваного питання;

6) оголошувати повідомлення до початку розгляду питань порядку денного пле­нарного засідання Верховної Ради, а в термінових випадках - у ході пленарного засідання, але не перериваючи виступ промовця або процедуру голосування;

7) продовжувати засідання на 15 хвилин понад визначений час;

8) давати розпорядження апарату Верховної Ради про надання народним депута­там під час пленарного засідання додаткових матеріалів з питань, включених до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради;

9) вимикати без попередження мікрофон, якщо промовець виступає без дозволу;

10) проводити рейтингове (сигнальне) голосування для прогнозування резуль­татів голосування питання порядку денного пленарного засідання Верховної Ради.

1. Права головуючого є невід’ємним і вкрай важливим елементом його компетенції, як і будь-якої іншої посадової особи. Належним чином організувати роботу парламенту, спираючись лише на комплекс обов’язків неможливо, адже головуючий повинен врахо­вувати весь комплекс складних за своєю природою та значенням політичних і правових факторів, які об’єктивно впливають на діяльність Верховної Ради України.

Реалізація тих чи інших дій має бути не лише імперативним приписом, а й, залеж­но від ситуації, предметом свідомого вибору головуючого. Він об’єктивно повинен мати у своєму арсеналі певний обсяг організаційних та розпорядчих важелів, застосування яких, залежно від конкретної ситуації, може поліпшити загальнопарламентський резуль­тат та сприятиме, врешті-решт, кращій організації роботи єдиного органу законодавчої влади України.

2. На пленарному засіданні головуючий, як і всі депутати, може вносити пропо­зиції з процедурних питань щодо ходу пленарного засідання, які ставляться на го­лосування першими. Це певним чином виокремлює головуючого з-поміж депутатського загалу, підносить його над ним, що зумовлено керівною в організаційному плані роллю головуючого на пленарному засіданні.

Задля економії часу він має право об’єднувати обговорення кількох пов’язаних між собою питань порядку денного пленарного засідання Верховної Ради. У разі ж якщо з цього приводу виникають заперечення народних депутатів, процедурне рішення про це приймається Верховною Радою без обговорення.

Задля уточнення висловлених позицій головуючий наділений правом підсумовува­ти обговорення питань, ставити уточнюючі запитання промовцю на пленарному засіданні щодо фактичних помилок, допущених у його виступі, зачитувати або доруча­ти Першому заступнику чи заступнику Голови Верховної Ради України зачитувати пись­мові пропозиції та інші документи щодо обговорюваного питання.

Він має право продовжувати засідання на 15 хвилин понад визначений час, що, як правило, відбувається наприкінці засідання аби забезпечити завершення розгляду розпочатого питання або ж задля створення умов розгляду питання, яке потребує не­відкладного розгляду. Правом на продовження засідання можна скористатися як під час ранкового, так і під час вечірнього засідання, хоча протягом одного засідання більше разу ним скористатися не можна.

В організаційному плані повнота інформування депутатів багато в чому зумовлює зваженість схвалюваних ними рішень. Саме задля того, щоб унеможливити прийняття неприйнятних, невиважених рішень, Регламент надає головуючому на засіданні право давати розпорядження апарату Верховної Ради про надання народним депутатам під час пленарного засідання додаткових матеріалів з питань, включених до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради. Йдеться про різноманітні довідкові ма­теріали, таблиці, схеми тощо.

Коли промовець виступає без дозволу, головуючий вправі вимикати без поперед­ження мікрофон. У такий спосіб забезпечується дотримання депутатської етики та дис­ципліни під час засідання. Спірні питання мають вирішуватися за участю профільного парламентського комітету, до відання якого входять питання регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України.

Для прогнозування результатів голосування питання порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України головуючий має повноваження проводити рейтинго- ве (сигнальне) голосування. Воно не має вирішального, імперативного значення для ух­валення рішення парламенту. Іншими словами, у його ході не реалізується право ухваль­ного голосу депутата. Йдеться лише про перевірку готовності депутатів ухвалити пот­рібний закон чи інше важливе правове рішення, щоб уникнути його зриву. Наприклад, якщо голосів депутатів на підтримку цього питання недостатньо, можна перенести його розгляд на інше засідання і в такий спосіб зберегти можливість ухвалити позитивне рі­шення в межах цієї сесії.

Стаття 29. Відповідальність головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради

1. У разі порушення головуючим на пленарному засіданні вимог цього Регламенту народний депутат має право невідкладно або після закінчення розгляду питання порядку денного пленарного засідання Верховної Ради звернутися до головуючо­го на пленарному засіданні із зауваженням про допущені ним порушення для не­гайного їх усунення.

2. У разі грубого або систематичного порушення цього Регламенту головуючим на пленарному засіданні, за письмовою пропозицією, внесеною на пленарному засі­данні не менш як двома депутатськими фракціями, або не менш як однією тре­тиною народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради шляхом зібрання їх підписів, або комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, після скороченого обговорення Верховна Рада може прийняти рішен­ня про відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарних засідань на строк до двох пленарних днів більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, про що робиться запис у протоколі пленарного засідання Верховної Ради. На цей час за ним зберігаються виплати, пов'язані з виконанням депутатських повноважень та посадових обов'язків.

3. Внесення на розгляд сесії Верховної Ради пропозиції про відсторонення голову­ючого на пленарному засіданні від ведення пленарного засідання передбачає усу­нення його від головування на весь час її розгляду.

4. Обговорення та голосування пропозиції про відсторонення головуючого на пле­нарному засіданні від ведення пленарного засідання проводиться відразу після її внесення.

5. У разі відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленар­них засідань три і більше разів протягом однієї чергової сесії Верховної Ради, за висновком комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, Верховна Рада може розглянути питання про відкликання його з посади відповід­но Голови Верховної Ради України, Першого заступника чи заступника Голови Верховної Ради України.

1. Окрім прав та обов'язків головуючого, які реалізуються ним у відносинах з де­путатами, він є також відповідальним перед депутатським корпусом. Регламент міс­тить доволі детальні правові приписи стосовно умов і підстав такої відповідальності та санкцій за порушення головуючим відповідних правових норм. Це особлива форма кон­ституційно-правової (за галузевою приналежністю відповідних правових норм) відпові­дальності за певні неправомірні дії головуючого в ході пленарного засідання парламенту. Вона не може застосовуватися у розширювальному вимірі як відповідальність у ході ін­ших видів засідань парламенту, або після закінчення пленарного засідання.

2. Згідно зі ст. 29 Регламенту передбачається лише два види санкцій за порушення головуючим вимог Регламенту:

• зауваження депутата про допущені головуючим порушення для негайного їх усу­нення;

• відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарних засі­дань на строк до двох пленарних днів.

Підставою для застосування першого виду санкцій достатньо позиції депутата, який може реалізувати відповідне право невідкладно або після закінчення розгляду пи­тання порядку денного пленарного засідання Верховної Ради. Власне, у цьому випадку відповідальність у строгому сенсі слова не настає, оскільки сам головуючий на власний розсуд може врахувати чи не врахувати позицію та висловлені депутатом аргументи.

Водночас, більш суттєві негативні наслідки настають для нього у разі грубого або систематичного порушення Регламенту. Тут не розкривається поняття грубого чи сис­тематичного, віддаючи це на розсуд депутатів.

У разі грубого порушення вимог Регламенту йдеться про свідоме ігнорування головуючим очевидних правових приписів Регламенту, які не потребують додаткового тлумачення, ігнорування позицій народних депутатів, які вказують на такі очевидні по­рушення.

У разі систематичного порушення норм Регламенту йдеться про будь-які пору­шення норм Регламенту, що мають ознаки періодичності, системності (тобто мають місце більше двох разів).

Стосовно процедури варто зазначити, що на пленарному засіданні має бути внесена відповідна письмова пропозиція. Суб’єктами її внесення можуть бути не менш як дві депутатські фракції, не менш як одна третина народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, комітет, до предмета відання якого належать питання регламенту. Перелік таких кваліфікованих суб’єктів, уповноважених порушувати ці питання, є засто­рогою від неконтрольованого втручання депутатів у діяльність головуючого з особистих чи політичних мотивів, а також має запобігти безпідставному усуненню його від вико­нання покладених на нього відповідних повноважень.

Після скороченого обговорення Верховна Рада України може прийняти рішення про відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарних засі­дань на строк до 2 пленарних днів більшістю голосів народних депутатів від конститу­ційного складу Верховної Ради України, про що робиться запис у протоколі пленарного засідання Верховної Ради України. Таким чином, ухвалення відповідного рішення має відбуватися на основі позиції більшості депутатів, що також повинно робити відповідну процедуру максимально виваженою та обгрунтованою. Варто також вказати на те, що усунення головуючого є крайнім заходом дисциплінарного характеру, є винятковим і по­винно застосовуватися лише у тих випадках, коли є дійсно серйозні підстави для засто­сування санкцій.

Внесення на розгляд сесії Верховної Ради України пропозиції про відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарного засідання передбачає усу­нення його від головування на весь час її розгляду.

Обговорення та голосування пропозиції про відсторонення головуючого на пленар­ному засіданні від ведення пленарного засідання проводиться відразу після її внесення.

3. Характерно, що Регламент передбачає і своєрідну регламентну преюдицію: у разі відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарних засідань три і більше разів протягом однієї чергової сесії Верховної Ради, за висновком регламент­ного комітету Верховна Рада може розглянути питання про відкликання його з посади Голови Верховної Ради України, Першого заступника чи заступника Голови Верховної Ради України.