§ 3. Особливості внесення змін до розділів І, III і XIII Конституції України
«Стаття 156. Законопроект про внесення змін до розділу І «Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України» подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.
Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, III і XIII цієї Конституції з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання».
Положення цієї статті встановлюють особливості порядку ініціювання, проходження, розгляду та ухвалення законопроекту про внесення змін до розділів І «Загальні засади», III «Вибори. Референдум» і XIII «Внесення змін до Конституції України», якими по суті визначаються основи конституційного ладу в України. До цього часу поки що не було законопроектів про внесення змін до цих розділів, хоча під час розгляду інших законопроектів, наприклад, першого варіанту законопроекту про внесення змін до Конституції (реєстраційний № 4180), в якому пропонувалося обрання Президента Верховною Радою, а не громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права, як і передбачалося чинною Конституцією (частина перша статті 103), виникло питання, а чи не порушуються в такому разі положення розділу І Конституції, згідно з якими «народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії» (стаття 69), а «вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування» (стаття 71).
Цілком очевидно, що в разі ухвалення зміни щодо обрання Президента парламентом, було б явне обмеження народного волевиявлення та скасування права громадян безпосереднього обирати главу держави.
Законопроект подається до парламенту Президентом або не менш як 300 народних депутатів із 450, які становлять конституційний склад Верховної Ради (частина 1 статті 76 Конституції). На відміну від законопроектів про внесення змін до всіх інших розділів (див. коментар до статей 154, 155), стаття 156 встановлює більш жорсткі умови до законопроекту, його прийняття як закону не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради та затвердження всеукраїнським референдумом. Відповідно до зазначеної вище процедури, Президент підписує та офіційно оприлюднює прийнятий Верховною Радою закон про внесення змін до розділів І, II, XIII Конституції і водночас призначає всеукраїнський референдум з визначенням дати його проведення.
Про визначену статтею 156 Конституції більш жорстку процедуру внесення змін до її розділів І, III і XIII свідчить і те, що повторне подання законопроекту про внесення змін до них, на відміну від всіх інших розділів Конституції (частина перша статті 158), з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради наступного скликання. Це також є одним із мотивів того, що попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції відповідно до її статті 155 можливе лише на черговій сесії парламенту (див коментар до статті 155).