Конституційна відповідальність як елемент системи правової охорони Конституції України

Конституційна відповідальність - це особливий само­стійний вид юридичної відповідальності, передбачений Консти­туцією та іншими законами, зміст якого полягає в настанні нега­тивних наслідків для порушників конституційно-правових норм.

Розрізняють позитивну і негативну або ретроспективну відповідальність. Позитивна відповідальність означає відпові­дальне ставлення суб'єкта правовідносин до виконання своїх обов'язків, його відповідальну поведінку. Вона має моральний характер - передбачає свідоме ставлення особи до виконання своїх обов'язків, її відповідальну поведінку, відповідальне здій­снення органом влади своїх функцій і повноважень, компетент­ність, підзвітність тощо, але не пов'язується з юридичними сан­кціями за неналежну поведінку. Негативна відповідальність, навпаки, настає у разі вчинення суб'єктом правопорушення і передбачає застосування щодо нього юридичних санкцій. Оскі­льки така відповідальність настає за вчинене правопорушення (тобто за минуле), то її називають ще ретроспективною відпові­дальністю (від лат. retro - назад і specio - дивлюся).

Конституційно-правові відносини ґрунтуються як на по­зитивній (свідомому виконанні обов'язків), так і на негативній відповідальності, причому безпосередньо у конституційному праві застосування санкцій в порядку негативної відповідально­сті передбачається досить рідко. Відповідальність за порушення конституційно-правових норм настає також за нормами адмініс­тративного та кримінального права.

Про конституційно-правову відповідальність можна гово­рити тільки як про негативну (юридичну) відповідальність, пов'язану із застосуванням санкцій щодо правопорушника.

Конституційно-правова відповідальність - це політико- правова відповідальність, що настає за конституційне правопо­рушення і виявляється в особливих несприятливих наслідках для його суб'єкта.

З'ясування сутності та особливостей конституційно- правової відповідальності, виокремлення її форм має важливе теоретичне і практичне значення.

Конституційно-правова відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, поряд із кримінальною, адміністра­тивною, цивільною та іншими видами юридичної відповідаль­ності. Як і інші види юридичної відповідальності, вона настає у разі правопорушення, передбачає застосування санкції щодо правопорушника, за необхідності - державного примусу тощо. Водночас конституційно-правова відповідальність характеризу­ється низкою особливостей. Головною її особливістю є політич­ний характер, тобто вона є відповідальністю за здійснення пуб­лічної влади. Ще однією особливістю конституційно-правової відповідальності є те, що вона передбачена нормами самого конституційного права. Цим вона відрізняється від відповідаль­ності за конституційне правопорушення за нормами інших галу­зей права: кримінального, адміністративного, цивільного. Суб’єктами конституційно-правової відповідальності можуть бути органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи, депутати представницьких установ, громадські об’єднання. На громадянина, який не є депутатом чи посадовою особою, вона взагалі не поширюється.

У загальній теорії права розрізняють фактичну підставу юридичної відповідальності, якою є склад правопорушення, і нормативну підставу, якою є порушена норма права. Підстава­ми конституційно-правової відповідальності також є певні дії суб’єктів конституційного права і порушені ними конституцій­но-правові норми. Особливістю конституційно-правової відпо­відальності, зумовленою її політичним характером, є те, що вона може наставати і за відсутності вини суб’єкта, тобто без таких його дій, що порушують норми конституційного права. У біль­шості випадків конституційно-правова відповідальність настає за наявності вини, яка має встановлюватися з дотриманням встановлених законом процесуальних норм, в деяких випадках вона пов’язується з тими діями, що розцінюються як негативні у політичному відношенні, хоча й не є правопорушенням і не міс­тять вини.

Формами конституційно-правової відповідальності є:

- скасування або зупинення дії неконституційного акта;

- визнання результатів виборів або референдуму недійсними;

- дострокове припинення повноважень представницького органу;

- відправлення органу державної влади у відставку;

- офіційне визнання роботи державного органу, вищої по­садової особи незадовільною;

- усунення з посади в порядку імпічменту;

- дострокове припинення дії депутатського мандата;

- звільнення посадової особи;

- заборона громадського об’єднання за антиконституційну діяльність тощо.

Реалізація конституційно-правової відповідальності соціа­льних спільнот як суб’єктів конституційного права здійснюється через їх представників -політичні партії та громадські організа­ції. Одним із видів конституційно-правової відповідальності є відповідальність держави перед громадянами, що зумовлюється її конституційними обов’язками. Відповідальність держави мо­же бути, наприклад, наслідком використання громадянами права оскаржити в суді рішення і дії (бездіяльність) органів державної влади та їхніх посадових осіб.

Форми конституційно-правової відповідальності можуть бути класифіковані за різними підставами: за суб’єктами відпо­відальності (орган державної влади, місцевого самоврядування, посадова особа, політична партія, громадська організація тощо); за характером санкцій (попереджувальні, правовідновлювальні, штрафні тощо); за суб’єктами застосування санкцій (парламент, президент, глава уряду, суд тощо) та ін. Докладне уявлення про форми конституційно-правової відповідальності дає розрізнення їх за характером негативних наслідків санкції, які можна уза­гальнити до трьох основних видів: дострокове припинення пов­новажень органів публічної влади, їхніх посадових осіб та депу­татів; скасування, зупинення чи недопущення дії актів органів публічної влади та їхніх посадових осіб; встановлення обмежень щодо реалізації окремих конституційних прав і свобод суб’єктами конституційного права.

Так, сьогодні чинним законодавством, насамперед і самою Конституцією України, передбачено настання конституційної відповідальності в багатьох випадках санкціями, в яких є:

1) імпічмент Президента України;

2) розпуск Верховної Ради України;

3) відставка Кабінету Міністрів;

4) дострокове припинення повноважень народних депута­тів України;

5) дострокове припинення повноважень суддів Конститу­ційного Суду України;

6) дострокове припинення повноважень місцевих рад;

7) припинення діяльності політичних партій;

8) припинення діяльності засобів масової інформації;

9) зміна конституційного статусу особи тощо.

Нині відбувається становлення інституту «конституційної відповідальності» в Україні. В останні роки він став предметом не тільки жвавого обговорення, а й спроб практичної реалізації в умовах теперішніх конституційно-правових реалій.

4.4.