<<
>>

Конституційний контроль в Україні як центральна ланка системи правової охорони Конституції України

Явище конституційного контролю вважається централь­ним (основним) елементом системи правового захисту консти­туції. Конституційний контроль фактично був і історично пер­шим реальним засобом забезпечення верховенства та стабільно­сті конституції.

Завжди на органи конституційного контролю покладався обов'язок не тільки звертати увагу на неконститу­ційність дій та актів різних суб'єктів, а й безпосередньо втруча­тися у їх діяльність з метою недопущення появи неконституцій­них актів та призупинення неконституційних діянь.

Звідси, конституційно-правова практика в частині забез­печення недопущення появи неконституційних актів виробила два основні варіанти дій:

- призупинення дії неконституційного акту;

- відміна неконституційного акту.

У першому випадку (йдеться про застосування варіанту «призупинення дії неконституційного акту») орган конститу­ційного контролю призупиняє на певний час дію неконститу­ційного акту і дає можливість суб'єкту, який прийняв цей акт, привести його у відповідність до положень Конституції. У дру­гому випадку (використання варіанту «відміни неконституцій­ного акту») орган конституційного контролю, визнавши той чи інший акт неконституційним, просто відміняє його, оголошує його нечинним.

У науці конституційного права з початку становлення ін­ституту правової охорони Конституції дискусують на тему «Хто повинен здійснювати конституційний контроль в державі?».

Іншими словами, який саме орган держави (орган законодав­чої, виконавчої, судової влади) повинен здійснювати цю функцію - функцію конституційного контролю чи конституційного нагляду. З цього приводу є різні міркування, відповідно і різні моделі практич­ної реалізації механізму правової охорони Конституції.

Варто окремо зазначити, що в останні роки існування СРСР (1989-1991 роки) були спроби сформувати систему кон­ституційного контролю. В останній період існування СРСР при­йнято Закон СРСР «Про Конституційний контроль в СРСР», але ця система знаходилась тільки на етапі становлення і фактично не функціонувала.

Після проголошення незалежності України обрано курс на створення ефективної системи правової охорони Конституції в Україні.

З прийняттям у липні 1992 року Верховною Радою Украї­ни Закону «Про Конституційний Суд України» в Україні одно­значно було вибрано шлях на становлення системи конститу­ційного контролю. Того ж року було обрано першого Голову Конституційного Суду України, яким став тодішній професор Київського університету імені Тараса Шевченка Леонід Петро­вич Юзьков. Він очолював робочу групу з підготовки проекту Конституції України. Через політичні розбіжності серед народ­них депутатів України, Верховна Рада України в 1992-94 роках так і не спромоглася обрати жодного члена Конституційного Суду України.

16 жовтня 1996 року Верховна Рада України прийняла у новій редакції Закон «Про Конституційний Суд України» і неза­баром разом з іншими суб’єктами формування складу Консти­туційного Суду України, приступила до його формування.

Сьогодні сформувались дві основні моделі (системи) кон­ституційного контролю:

- американська модель;

- європейська модель (інша назва - австрійська або кель- зенівська) модель.

Історично (за часом виникнення) першою була американ­ська модель конституційного контролю. Назва походить від на­зви держави - США (Америка), де ця модель виникла і застосо­вується сьогодні.

Зміст американської моделі конституційного контролю полягає в тому, що функцію останнього виконують звичайні су­ди (суди загальної юрисдикції). Американська модель конститу­ційного контролю має декілька різновидів пов’язаних з тим, ко­му все-таки надано право визначення конституційності норма­тивних актів, а саме:

1) коли таке право мають усі суди (американська дифузна модель);

2) коли таке право має тільки Верховний Суд;

3) коли таке право має спеціальна палата Верховного Суду.

Зміст європейської моделі конституційного контролю по­лягає в тому, що функцію конституційного контролю виконує спеціально створений судовий орган або інший (не судовий) ор­ган держави.

Інша назва цієї моделі конституційного контролю (авст­рійська або кельзенівська) походить від того, що її ідеологом був відомий європейський вчений-конституціоналіст ХХ століт­тя Ганс Кельзен, який її обґрунтував. Після Першої світової вій­ни вона з успіхом була впроваджена в австрійській конститу­ційній системі міжвоєнного періоду.

Конституційно-правова практика знає сьогодні дві основні процедурні форми здійснення конституційного контролю:

- попередній конституційний контроль;

- наступний конституційний контроль.

Попередній конституційний контроль здійснюється на стадіях парламентського розгляду законопроекту, ще до його промульгації главою держави.

Наступний конституційний контроль - щодо законів уже прийнятих парламентом і введених в дію.

За природою ініціювання здійснення конституційного кон­тролю його умовно поділяють теж на дві групи:

- обов’язковий;

- факультативний.

Обов’язковим конституційним контролем є такий конт­роль, який робиться за спеціальним (постійним) приписом, ін­шими словами, коли є визначено державою як обов’язок в тих чи інших випадках здійснювати конституційний контроль.

Факультативний конституційний контроль здійснюється з ініціативи встановлених органів (може здійснюватись, а може і не здійснюватись. Для першого необхідна активна дія - прояв­лена ініціатива).

<< | >>
Источник: Конституційне право України: курс лекцій / Р.Я. Демків. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ,2012. - 332 с.. 2012

Еще по теме Конституційний контроль в Україні як центральна ланка системи правової охорони Конституції України:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -