КЛАСИФІКАЦІЯ ДОХОДІВ БЮДЖЕТІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ ПОЛЬЩІ ТА НІМЕЧЧИНИ

Доходи місцевих бюджетів у зарубіжних країнах можна класифіку­вати за певними групами, а саме:

• власні доходи;

• доходи від частки загальнодержавних податків і зборів;

• міжбюджетні трансферти з державного та місцевих бюджетів;

• іноземні ресурси, що не підлягають поверненню;

• ресурси з ЄС;

• інші ресурси.

Зрозуміло, що з огляду на природу місцевого самоврядування най­важливішими і найцікавішими для ознайомлення є «власні» доходи та доходи від бюджетного регулювання. Законодавство іноземних держав, як правило, не дає визначення поняття «власних доходів місцевого само­врядування». Проте на підставі чинного законодавства згідно з уста­леною фінансово-правовою доктриною можна класифікувати власні доходи місцевого самоврядування у вузькому та широкому сенсі. У вузькому сенсі - це доходи від місцевих податків, зборів та обов’язкових платежів; надходження від господарської діяльності та майнових прав; дарунки; успадковане майно тощо. А у широкому сенсі це поняття охоплює також доходи від загальнодержавних податків і зборів у частці, визначеній законодавством, міжбюджетні трансферти та інші доходи, що не підлягають поверненню.

Продовжуючи логіку викладу цього розділу, розглянемо місцеві доходи в Республіці Польща та Німеччині. Польський закон про доходи одиниць місцевого самоврядування^[111] визначає такі групи місцевих доходів:

• власні доходи;

• загальна субвенція;

• цільові дотації з державного бюджету;

• іноземні ресурси, що не підлягають поверненню;

• ресурси з ЄС;

• інші ресурси, визначені конкретними правовими нормами.

Джерелами власних доходів, властивих для всіх рівнів місцевого самоврядування в Польщі, тобто ґміни, повіту і воєводства, є:

• доходи від комунального майна;

• надходження від бюджетних установ, комунальних підприємств, допоміжних господарств тощо;

• надходження від грошових стягнень, штрафів за існуючими правилами;

• нараховані відсотки за несвоєчасне перерахування платежів, що становлять доходи місцевого бюджету;

• п’ять відсотків доходів, що стягуються до державного бюджету у зв’язку з реалізацією завдань державної компетенції, а також інших делегованих законодавством повноважень, якщо інше не передбачено законодавством;

• спадщина, дарунки;

• відсотки від позик, наданих органами місцевого самоврядування, якщо інше не передбачено законом;

• відсотки на ресурси, що перебувають на банківських рахунках органів місцевого самоврядування, якщо інше не передбачено законом;

• дотації з бюджетів інших суб’єктів місцевого самоврядування;

• інші доходи, що належать місцевому самоврядуванню згідно з окремими приписами.

До власних доходів конкретного рівня місцевого самоврядування належать:

До бюджету ґміни:

1. Податкові надходження від:

• оподаткування нерухомості;

• сільськогосподарського податку;

• лісового податку;

• оподаткування транспортних засобів;

• оподаткування фізичних осіб;

• податку з власників собак;

• оподаткування спадщини і дарування;

• оподаткування цивільно-правових угод.

2. Надходження від зборів:

• гербовий збір;

• торговий збір;

• адміністративний збір;

• місцевий збір;

• експлуатаційний збір (збір на використання природних ресурсів);

• інші збори, що складають доходи ґміни і встановлені окре­мим приписами.

Для повіту:

• надходження від зборів, що складають доходи повіту і стягу­ються на підставі окремих приписів;

• 25% надходжень від розпорядження майном держави.

Доходи місцевого самоврядування в широкому сенсі формуються також за рахунок частки надходжень від податку на доходи фізичних осіб та податку на доходи юридичних осіб. Цікаво, що відповідна норма, з метою заохочення громад до об’єднання, передбачає додаткових 5% цього податку для відповідного об’єднаного бюджету з поступовим наро­щуванням цієї частки.

Міжбюджетні трансферти

• Загальні субвенції для місцевих самоврядувань. Загальна суб­венція, згідно з польським законодавством, має кілька складових частин. Зокрема:

- Для ґмін і повітів — загальна субвенція має вирівнювальну, еквівалентну і освітню частини.

- Для воєводств — вирівнювальну, регіональну і освітню частини.

Вирівнювальна частина субвенції покликана охороняти економічно найслабші одиниці місцевого самоврядування. До її складу входять: основна сума і додаткова сума. Загальну суму цієї частини субвенції для ґмін, повітів і воєводств визначають у законі про державний бюджет, тоді як її розподіл між різними рівнями місцевого самоврядування зале­жить від податкових доходів і кількості мешканців. Чим нижчі податкові доходи і вища кількість населення, тим вища вирівнювальна частина загальної субвенції.

Еквівалентна частина субвенцій для ґмін і повітів, а також регіо­нальна для воєводств, має на меті вирівнювання різниці в доходах міс­цевого самоврядування у зв’язку зі змінами в системі фінансування завдань (повноважень). Загальний розмір цієї частини субвенцій дорів­нює сумі внесків одиниць місцевого самоврядування до державного бюджету. Йдеться про внески найбагатших самоврядних одиниць до державного бюджету. Змістом цього механізму є солідарні внески най- багатших ґмін, повітів, воєводств, які за посередництвом державного бюджету розподіляються між найбіднішими одиницями місцевого само­врядування відповідних рівнів у формі еквівалентної частини загаль­ної субвенції для ґмін і повітів, і регіональної частини — для воєводств.

Щорічно, починаючи з 2005 року, Міністр фінансів Польщі у відпо­відному розпорядженні визначає засади розподілу еквівалентної час­тини загальної субвенції для ґмін і повітів, а також 30% частини регіо­нальної субвенції для воєводств. Отже, обсяг цієї частини субвенції для конкретних ґмін і повітів залежить від обсягу перелічених та базових доходів. Регіональна частина субвенції для окремих воєводств залежить від низки показників, таких як рівень безробіття (20% суми); дорожнє покриття і кількість населення (40% суми), ВВП воєводства на мешканця (10% суми), обсяг перелічених та базових доходів (30% суми).

Обсяг освітньої частини субвенцій визначається в рішенні про бюджет на рівні не нижче ніж у попередньому році з урахуванням змін у видатках на реалізовані повноваження у сфері освіти. Спосіб поділу освітньої частини субвенцій між різними рівнями місцевого самовряду­вання визначає Міністр народної освіти і спорту — з огляду на окремі типи і види шкіл, гуртки, які діють при них, рівень професійної вина­городи вчителів, а також кількість учнів у тих школах і гуртках.

Характерно, що з поглибленням децентралізаційних явищ роль цільових дотацій з державного бюджету зменшилась, оскільки змінився спосіб фінансування частини публічних функцій, які трансформува­лись з делегованих повноважень у власні повноваження органів місце­вого самоврядування.

1. Виконання завдань, що належать до сфери повноважень цен­трального уряду, або інші делеговані законом повноваження на підставі взаємного порозуміння;

2. Усунення загрози безпеки і правопорядку, наслідків повені, зсуву ґрунту, інших наслідків стихійного лиха тощо;

3. Фінансування або дофінансування власних повноважень, перед­бачених контрактом воєводства, інші повноваження, передба­чені законом;

4. Реалізація завдань, що виникають з міждержавних угод;

5. Дофінансування поточних власних завдань, пов’язаних з куль­турними заходами, що проводяться (проводились) державою, або тих заходів, що фінансує держава.

Подібно до інших держав доходи місцевого самоврядування в Німеч­чині можна класифікувати на податкові і неподаткові. Загалом у Німеч­чині існує три системи (моделі) вертикального розподілу податкових доходів між територіальними одиницями:

1. композиційна система (VerЪundsystem) - означає право вста­новлених категорій суб’єктів місцевого самоврядування на чітко визначений відсоток конкретного податку^[112];

2. (дольова) розподільча система - означає повноваження органів місцевого самоврядування щодо власних доходів на виконання власних завдань (Тгеппзузіет);

3. комбінована система - полягає у поєднанні дольової і композиційної.

Очевидно, зміст поєднання цих моделей полягає в оптимальному поєднанні вирівнювальної політики держави та одночасно мотивації місцевого самоврядування до ефективної фінансової і господарської діяльності.

За джерелами походження доходи місцевих бюджетів у ФРН можна класифікувати у такі групи:

1. Власні доходи, зокрема:

• місцеві податки:

- податок на майно (ОгипЦзїеиег);

діяльності

- податок на здійснення господарської

(Ое-№ЄгЬе8Їеиег); Характерною особливістю німецького законодавства є передбачене в Конституції ФРН право земель і федерації на отримання надходжень від податку на здійснення господарської діяльності (ст.

- місцеві податки на споживання, оподаткування розкоші (Ва§а1е1І8Іеиегп). До них, зокрема, належать:

?

податок на розваги (розважальні і гральні заклади) (Уег§пи§ип§881еиег);

податок з власників собак (НппЦе8Іепег);

податок на напої (Ое1гапке81епег); податок на морозиво (ЗреІ8ееІ88Іепег);

податок на мисливство (Jagad8teueг); податок на рибальство (КІ8сЬегеІ8Іепег);

податок на друге помешкання (7\уеІІлуоНпипД88І.еиег).

Надходження від цих податків можуть включатися до бюдже­тів територіальних громад лише тоді, коли законодавство землі не передбачає їх як джерела надходжень до бюджетів об’єднань тери­торіальних громад.

• Місцеві збори. Їх перелік, а також адресність визначають відпо­відні закони земель та рішення місцевих рад. Серед них:

- адміністративні збори (Уеглуа11ипД8ДеЬиНгеп);

- збори за користування об’єктами громадського користу­вання (ВепиІ7ип§8§еЬиЬгеп);

- за будівництво і користування предметами спільного користування;

- туристичний збір;

- збір за пожежну охорону, інші.

Частка зборів у загальній сумі місцевих доходів складає при­близно 25%. Крім цього, цей вид доходів фактично не залежить від політичної кон’юнктури, оскільки він встановлюється і стягується місцевими органами.

• Надходження від власності:

- дивіденди, нараховані на цінні папери та частки в госпо­дарських товариствах;

- відсотки за кредити;

- надходження від продажу об’єктів комунальної власності.

2. Частка доходів від встановлених законодавством податків.

Територіальні громади мають також гарантовану частку надхо­джень, що складають джерело федеральних і земельних бюджетів, а її розмір визначено у федеральному законі (ст. 106)^[113]. Серед таких податків:

• Податок на доходи (Еіпкоттепзїепег), що включає:

- податок на винагороди (заробітну плату) (ЬоЬпзїепег) - 15% в дохід громади;

- податок на доходи від відсотків (ЕіпзаЬзсЬІадзїеиег) - 12% у дохід громади;

• податок з обороту, що розподіляється між землями, федераль­ним бюджетом, а для громади складає 2,2%.

Згідно зі ст. 106 п. 7 Конституції ФРН законодавством земель визначається можливість передання громадам й інших доходів від податків земель, а також встановлюються обсяги такого передання.

3. Міжбюджетні трансферти у формі субвенцій — надаються міс­цевому самоврядуванню з федерального або земельного бюдже­тів. Характерно, що територіальна громада (суб’єкт місцевого самоврядування) не має права подавати запит до влади землі про дотацію (міжбюджетний трансферт). Формується єдина

загальна вимога про надання дотації до суб’єкта федерації. Загалом дотації класифікують на загальні і цільові:

• Загальні дотації - призначаються на покриття загальних потреб територіальної громади без окреслення цілі викорис­тання коштів. Метою надання таких міжбюджетних трансфертів є фінансова підтримка відповідної одиниці місцевого самовряду­вання у виконанні завдань, які не можуть бути покриті коштами за рахунок інших джерел, а також нівелювання відмінностей у фінансовому забезпеченні різних громад. При розрахунку дота­цій береться до уваги: кількість мешканців, податкоспромож- ність, структура місцевих видатків тощо.

• Цільові дотації - скеровуються на реалізацію чітко визначених завдань і, як правило, слугують допоміжним інструментом для залучення громадою інвестицій.

4. Інші надходження, зокрема, кредити, запозичення

Для ФРН характерною залишається відмінність у формуванні доходів місцевих бюджетів між східним і західним регіонами країни. Для західної частини Німеччини основними джерелами є надходження від податків, а для східної - дотації з федерального і земельного бюджетів.

5.6.