Імунітет матеріальний, або індемнітет, а також імунітет були встановлені в Конституції Польської Республіки ще 1921 року:
“Депутати не можуть бути притягнуті до відповідальності за свої дії в Сеймі або за його межами, які належать до сфери здійснення своїх депутатських мандатів, ні під час терміну повноважень, ні після закінчення терміну його дії.
На виступи і відгуки, а також інші висловлювання депутатів Сейму реагувати має тільки Сейм. За порушення прав третьої особи депутат може бути притягнутий до відповідальності в судовому порядку, якщо судовий орган отримає дозвіл Сейму. Судочинство кримінально-судове, адміністративне або дисциплінарне проти депу-татів, ініційоване проти них перш ніж вони отримали парламентський мандат, має бути призупинено на прохання парламенту до закінчення терміну мандата. Термін позовної давності в судовому розгляді щодо членів парламенту призупиняється на час виконання депутатського мандата. Протягом усього терміну дії мандата член парламенту не може нести кримінальної, судової, адміністративної відповідальності чи бути позбавленим волі без згоди Сейму. У разі якщо депутат буде упійманий на гарячому при скоєнні кримінального злочину, якщо його затримання необхідно для забезпечення справедливості покарання та для ліквідації наслідків злочину, судовий орган повинен у стислий термін повідомити маршалка Сейму і звернутися за дозволом на арешт і подальше кримінальне переслідування. На вимогу маршалка депутат повинен бути негайно звільнений” (ст. 21)[51].
“Мала Конституція” 1947 року містить відповідні положення Конституції 1921 року, а Конституція 1952 року відійшла від попередніх формулювань і прийняла текст пункту 3 статті 21 у такій редакції: “... Депутат не може бути притягнений до кримінально-судової відповідальності чи заарештований без згоди Сейму, а в той час, коли парламент не засідає, — без згоди Державної Ради”. Це формулювання увійшло також до Конституції 1989 року.
3.1.