Висновки

У Французькій Республіці 1789 року Декларація прав людини і гро­мадянина не просто підтвердила ряд основних прав і норм, що існу­вали у загальному праві, а й проголосила політичні права і свободи, право громадян на управління, свободу слова, право на мірні збори тощо. Як наслідок, виникла потреба у створенні нових правовідносин і в розробці спеціальних заходів, спрямованих на захист представників народу. Отже, французька модель базується на концепції особистої недоторканності депутатів. Водночас, ця недоторканність ґрунтується на концепції колективного захисту, тобто захисті законодавчого органу та його членів від зовнішнього втручання, а не на розумінні привілеїв як індивідуальних здобутків, що належать окремим категоріям осіб^[50].

3.