Генезис питання та його актуалізація в умовах сучасних глобалізаційних процесів
Проблема співвідношення внутрішньодержавного й міжнародного права така ж давня, як і міждержавна правова співпраця.
Проте її активне доктринальне осмислення розпочали лише у ХІХ столітті.
Хоч його й започаткували представники внутрішнього, до того ж саме державного права, зокрема такі відомі німецькі фахівці в цій царині, як-от: П. Лабанд, Г. Еллінек, Р. Ієринг та інші, досить скоро центр дослідження цієї проблеми перемістили в міжнародне право. За останні півтора століття правознавці-міжнародники їй присвятили безліч праць, зокрема монографічних. Фахівці з міжнародного права й досі продовжують задавати тон в осмисленні названої проблематики принаймні на пострадянському просторі.Тим часом, як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід, проблема співвідношення національного, особливо конституційного й міжнародного права, має яскраво виражений міждисциплінарний зміст.
Чимало принципових питань цієї проблематики залишаються го- стродискусійними, і які не можуть розв'язати тільки правники-міжна- родники. Для цього повинні докласти спільних зусиль фахівців з міжнародного й конституційного права.
Серед цих проблем слід назвати, зокрема, питання, що є здебільшого предметом конституційного регулювання: про місце міжнародних договорів і загальновизнаних принципів та норм міжнародного права в національній правовій системі; про конституційні підстави, засоби й способи подолання колізій між міжнародними договорами та національним законодавством тощо.
Для України ці питання особливо актуальні, оскільки вона почала набувати самостійного досвіду їхнього розв'язання тільки після здобуття незалежності. Брак такого досвіду, очевидно, значною мірою можна пояснити як надзвичайно широким діапазоном підходів (аж до діаметрально протилежних) до розв'язання зазначених питань серед вітчизняних фахівців, так і невизначеність окремих положень Конституції України, що регулюють ці питання.
Щораз більший вплив міжнародного права й міжнародних правових систем на національне право, національні правові системи та їхні сім'ї — одна з характерних ознак процесів глобалізації в сучасному світі, що не спроможні заперечити навіть запеклі антиглобалісти. Напрями й способи цього впливу залежать від різних чинників, одним із визначальних серед них традиційно вважають прихильність тієї чи іншої держави до відповідної концепції співвідношення національного й міжнародного права — дуалістичної чи моністичної*. Проте останнім часом під впливом глобалізаційних й інтеграційних процесів різкі межі між цими концепціями дедалі більше розмиваються. Принаймні в конституційній теорії та практиці більшості країн у чистому класичному вигляді вони майже не трапляються, поступа- ючись різним варіантам так званих гібридних концепцій — «поміркованого дуалізму й помірного монізму», «стриманого дуалізму», «реалістичного дуалізму», «діалектичного дуалізму» тощо, уловити відмінності між якими часто також досить складно".
Вагомішими за ці концепції, щоб з'ясувати співвідношення національного й міжнародного права, є такі чинники, як-от: національні традиції, ступінь інтегрованості тих чи інших держав (і, відповідно, їхніх правових систем) у міжнародну спільноту й регіональні міжнародні організації, вибраний державами вектор політичного та правового розвитку тощо.
Як свідчить зарубіжний досвід, саме від цих чинників передусім залежать національні особливості конституційного регулювання питань, пов'язаних із взаємодією національного й міжнародного права, що суттєво відрізняється в різних країнах. Це виявляється, зокрема, у визначенні природи, статусу й місця міжнародних договорів у національній правовій системі, ставленні держав до взаємозв'язків загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та національної правової системи, співвідношення норм міжнародного права з національною конституцією тощо.
Див.: Мережко О. О. Право міжнародних договорів: сучасні проблеми теорії та практики: монографія. К.: Таксон. 2002. С. 275—276; Савчук К. О. Механізм взаємодії міжнародного права з національною правовою системою України. Механізм гармонізації законодавства України з європейським та міжнародним правом: наукова доповідь. К., Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. 2011. С. 28—49.
Див.: Шамрай В. В. До питання доктрини співвідношення міжнародного договору та конституційного права України в умовах європейської інтеграції. Право і громадянське суспільство. 2015. № 2. С. 22—32, 25; Стрельцова О. В. Конституціоналізація процесу асоціації України з Європейським Союзом. Теорія та практика: монографія. К.: Правова єдність, 2017. С. 429.
1.3.2.