Дисциплінарні вимоги та дотримання порядку в парламенті

Регламентом Верховної Ради (розділом 9)^[138] не тільки детально ре­гулюються процедури розробки та ухвалення рішень, а й встанов­люються вимоги щодо поведінки парламентарів.

Так, депутатам не дозволено “вносити до залу засідань та вико­ристовувати під час проведення пленарного засідання плакати, лозун­ги, гучномовці, інші предмети, які не мають на меті забезпечення законодавчої діяльності”^[139].

Під час пленарного засідання депутати “не повинні перешкоджати викладенню або сприйняттю виступу (вигуками, оплесками, вста­ванням, розмовами по мобільному телефону тощо), вживати образ­ливі висловлювання та непристойні слова, закликати до незаконних дій”^[140].

“Якщо народний депутат вважає, що промовець або головуючий на пленарному засіданні неправильно тлумачить його слова або дії, він може в письмовій формі звернутися до головуючого на пленарному засіданні з проханням надати йому слово для пояснень чи зауважень. Головуючий на пленарному засіданні надає народному депутату слово відразу або в кінці обговорення, але до голосування. В останньому випадку головуючий на пленарному засіданні відразу повідомляє на­родних депутатів про надходження такого звернення від народного депутата і визначає час, коли йому буде надано слово”^[141].

Наведемо витяги з Регламенту, що стосуються заходів впливу на депутата, який вдається до образ, кривдних оцінок тощо. Як зазна­чено в Регламенті, на пленарному засіданні промовець не повинен вживати образливих висловлювань, непристойних слів, закликати до незаконних дій.

Якщо головуючий на пленарному засіданні звертається до промов­ця, то останній повинен негайно зупинити свій виступ. Якщо промо­вець не зробив цього, головуючий на пленарному засіданні припиняє його виступ. У цьому разі промовцю не надається додатковий час для виступу, рівний тому, на який його виступ було перервано.

Головуючий може навіть припинити виступ депутата, якщо той “виголошує образливі слова на адресу іншого народного депутата або депутатської фракції”^[142], попередньо попередивши цього народного де­путата про неприпустимість таких висловлювань. “Народний депутат або представник депутатської фракції, на адресу яких були виголо­шені образливі слова, може звернутися до головуючого на пленарному засіданні з вимогою про надання слова для репліки. Головуючий на пленарному засіданні надає слово для репліки народному депутату або представнику депутатської фракції відразу після звернення або після завершення обговорення питання”^[143].

Поруч із дисциплінарною функцією керівництва парламенту (голо­ви, його заступників) важливою, але на практиці не реалізованою, є функція регламентного комітету Верховної Ради, що відіграє роль внутрішнього арбітражу. Саме він розглядає письмові звернення де­путатів, наприклад, у випадках, коли конфлікт між депутатами не вичерпано. Тоді за висновком комітету Верховна Рада може без об­говорення прийняти рішення про позбавлення депутата права брати участь у пленарних засіданнях. Кількість таких засідань — до п'яти. Це рішення доводиться до відома виборців через газету, засновану парламентом, — “Голос України”. Щоправда, за виборчої моделі “жорстких” списків від партій в єдиному багатомандатному окрузі значення публічного осуду мінімально важливе для кандидата.

Слід зазначити, що керівні органи парламенту на практиці праг­нуть уникнути дій, приписаних для них Регламентом, а більше реа­лізовувати політичну функцію — відстоювати своєю діяльністю якісь інтереси (як правило, інтереси більш потужного політичного “актора”, яким є зазвичай державна посадова особа, частіше — Президент чи група впливу). Розгляд лобістських питань економічного характеру не призводить до фізичного протистояння у стінах парламенту, але в моменти розгляду питань, за якими самі політичні сили тією чи ін­шою мірою себе ідентифікують чи ж прагнуть, щоб їх ідентифікували виборці, конфлікти мають гострий характер аж до нанесення тілесних пошкоджень. Таких випадків за історію українського парламенту було чимало. Останній, наприклад, стався у грудні 2010 року у зв'язку з намаганням депутатів фракції Партії регіонів розблокувати президію парламенту, до блокування якої вдалися депутати фракції Блоку Юлії Тимошенко.

З оповіді депутата Михайла Волинця, одного із потерпілих у тому конфлікті, зрозуміло, що при вирішенні подібних питань ніхто не хоче брати на себе відповідальність, і посадові особи намагаються загаль­мувати розбір таких справ за принципом “депутати чубляться...”. На питання, як трапилося, що у нього розбиті ніс і голова, він пояснив, що поранень йому завдав інший депутат, котрий “спочатку декілька разів вдарив мене по голові і розбив ніс. Я відійшов у сторону, щоб витерти кров, він прицілився і кинув з висоти стільця. Стілець не простий, а якийсь важкий, пуфик без спинки. Якби була спинка, то центр ваги ще б змістився, а так ніжка поцілила в груди, а чимось іншим гострим і твердим мені розрубало голову. Природно, струс мозку. Нещодавно я ходив до голови комісії (з розслідування інци­денту на робочому місці), яка дійшла висновку: винних у побитті не знайшли і свідків немає. На мій аргумент, що є відеоматеріал, який у прямому ефірі транслювався на весь світ, він відповів: “Шанов­ний, ми провели об'єктивне розслідування, і ці відеоматеріали нас не цікавлять, ми спиралися на рішення Генпрокуратури”.

Між тим, Регламентом передбачені дії посадових осіб парламенту (безпосередньо — головуючого і згодом за процедурою — регламент­ного комітету) у разі скоєння депутатом “дій, що містять ознаки злочину”, під час пленарного засідання. У такому разі обговорення питань зупиняється. Головуючий на пленарному засіданні повідомляє Верховну Раду про факт, що відбувся, і оголошує перерву в пле­нарному засіданні або закриває його і звертається до регламентного комітету з пропозицією розглянути це питання і внести пропозиції щодо вжиття відповідних заходів. Якщо зазначені дії вчинені до від­криття пленарного засідання, під час його перерви чи після закрит­тя, головуючий на пленарному засіданні повідомляє Верховну Раду про них після перерви або після відкриття найближчого пленарного засідання. Але в зазначеній ситуації парламентська “процедура” за­вершилася бійкою.

Встановленого порядку поведінки, що має демонструвати повагу до парламенту, його особливого місця в системі представництва й влади, мають дотримуватися всі запрошені до парламенту, серед яких — не лише представники різних державних і недержавних організацій, що беруть участь, наприклад, у парламентських слуханнях з приводу яко­гось питання, а й члени безпосередньо Кабінету Міністрів (уряду). За статтею 229 Регламенту щотижня, відведеного для пленарних за­сідань Верховної Ради, у п'ятницю з 10 до 11 години проводиться “година запитань до Уряду”, в якій бере участь Кабінет Міністрів України в повному складі, крім тих його членів, які не можуть бути присутніми з поважних причин.

Усім запрошеним особам, згідно з Регламентом, так само, як і депутатам, забороняється вносити та використовувати під час про­ведення пленарного засідання плакати, лозунги, гучномовці, інші предмети, що можуть створювати перешкоди у проведенні засідання.

Народного депутата не може бути видалено з сесійної зали, хоч би до чого він не вдавався. Але порушники порядку з числа запро­шених осіб ризикують бути видаленими. Якщо хтось із таких осіб порушує зазначені вимоги, то або сам головуючий на засіданні, або будь-який із депутатів може внести пропозицію, для підтримки якої потрібна лише одна третина голосів народних депутатів від конститу­ційного складу Верховної Ради, а не проста більшість, як це найчас­тіше відбувається, і порушники зобов'язані будуть залишити пленарне засідання.

Функція головуючого в ході пленарних засідань є вкрай важливою з точки зору політичного впливу, тому нерідко регламентні процедури ігноруються в угоду проведенню політично важливих рішень. Відо­мо, що Регламент вимагає, аби було оголошено перерву, якщо під час розгляду питань порядку денного пленарного засідання Верховної Ради виникає ситуація щодо різного розуміння народними депутатами застосування тієї чи іншої норми регламенту, що загрожує зривом пленарного засідання. За письмовим зверненням двох депутатських фракцій головуючий на пленарному засіданні має оголосити перерву.

Але головуючі не завжди прагнуть використати свої можливості для того, щоб голосування здійснювалося за передбаченими процедурами, і для того, щоб хоча б було дотримано лад на робочих місцях.

Скажімо, попри сутичку між депутатами, закидання головуючого яйцями, підпал димових шашок, що коїлося у квітні 2010 року під час ратифікації міждержавних договорів, одним із яких подовжувався до 2042 року термін оренди Чорноморського флоту Росії на території України, що попередньо мав тривати до 2017 року, головуючий на засіданні Голова Верховної Ради Литвин не зважав на покалічення депутатами одне одного і проводив голосування (напевно, через те, що регламентом не передбачено дій головуючого у ситуації завдання ушкоджень депутатами одне одному...).

На наш погляд, доцільно розглянути питання про запровадження служби парламентських приставів, які б могли підтримувати робочий порядок у стінах парламенту, забезпечуючи депутатам умови їхньої особистої безпеки, з одного боку, та збереження майнового комплексу парламенту, з іншого. Інституційно також таку функцію можна було б покласти на чинну систему охорони парламенту.

Такий спосіб урегулювання дієвості парламентських процедур, під­тримання робочого порядку в парламенті дозволив би уникати кримі- налізації ситуацій, що виникають у ході політичної (зокрема, парла­ментської) діяльності, особливо, якщо справа стосується представників політичної опозиції.

1.9.