Матеріальне забезпечення

Держава гарантує депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень. Але питання матеріаль­ного забезпечення діяльності депутатів парламенту України привертає до себе пильну увагу громадян і стає предметом спекуляцій самих депутатів.

Розглянемо, якими матеріальними привілеями користуються депу­тати згідно з положеннями закону “Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 року.

Гарантії трудових прав депутата парламенту України поширюють­ся як на час виконання депутатських повноважень, так і на період після їх припинення.

У день відкриття першого засідання Верховної Ради України де­путатам попереднього скликання Головою Верховної Ради України попереднього скликання присвоюється перша категорія, перший ранг державного службовця (крім тих народних депутатів, повноваження яких були припинені достроково).

Час роботи народного депутата у Верховній Раді України за­раховується до стажу державної служби, до його загального і без­перервного стажу роботи, стажу роботи (служби) за спеціальністю, стажу роботи, який дає право на встановлення процентних надбавок до заробітної плати та одержання одноразової винагороди за вислугу років (за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), процентної надбавки за вислугу років, виплату винагороди за під­сумками роботи. Час роботи у Верховній Раді України поширюється також на строки присвоєння військових та спеціальних звань.

Депутату після закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припинення за особистою заявою про складення ним депутатських повноважень надається попередня робота (посада), а в разі неможливості цього він зараховується до кадрового резерву системи держслужби. Якщо колишній депутат тимчасово не працює у зв'язку з неможливістю надати йому рівноцінну роботу або по­передню посаду, цей час зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до його звільнення від виробничих або службових обов'язків.

Упродовж одного року, поки депутат шукає роботу, за рахунок бюджету парламенту йому забезпечується виплата матеріальної допо­моги у розмірі заробітної плати з урахуванням усіх доплат та надба­вок, яку отримують працюючі народні депутати. Але якщо колишній депутат йде навчатися чи проходить перекваліфікацію, він може пре­тендувати на отримання такої допомоги упродовж двох років.

Якщо ж екс-депутат не може достойно працевлаштуватися, і його трудовий стаж перевищує 25 років для чоловіків і 20 років для жінок, то після зазначеного строку і до досягнення ним пенсійного віку матеріальна допомога зберігається, але зменшується до 50% за­робітної плати з урахуванням усіх доплат та надбавок, яку отримують працюючі народні депутати. Порядок проведення зазначених виплат визначається Верховною Радою України.

Депутати, що попередньо є військовослужбовцями, атестованими працівниками органів МВС, СБУ, органів і установ пенітенціарної системи, інших правоохоронних органів, на строк виконання депутат­ських повноважень залишаються на цій службі, але “прикомандирову- ються до Верховної Ради”. Після закінчення повноважень народного депутата він направляється в установленому порядку в розпоря­дження відповідних органів і установ для подальшого проходження служби на попередній або, за його згодою, на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді.

Якщо під час роботи в парламенті депутат досягає пенсійного віку або вислуги років, встановлених для військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та Дер­жавної кримінально-виконавчої служби України, він має право на пенсію, що обчислюється із суми заробітної плати працюючого на­родного депутата без обмеження граничного розміру пенсії.

У міжсесійний період депутат має право на щорічну оплачувану відпустку тривалістю 45 календарних днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі подвійної місячної заробітної плати.

Матеріальні привілеї поширюються на родину депутата. Це сто­сується трудових, пенсійних, майнових відносин. Якщо дружина або чоловік депутата звільнилися з роботи, коли переїжджали на роботу у Верховну Раду до Києва, то мають право повернутися на неї у порядку переведення. Державна служба зайнятості пропонує їм рів­ноцінну роботу (службу) першочергово.

Витрати, пов'язані з переїздом до Києва і поверненням на попе­реднє місце роботи або переїздом за призначенням в іншу місцевість, відшкодовуються депутату за категорією “працівників, запрошених на роботу”, що регулюються трудовим законодавством.

Якщо дружина або чоловік депутата не працевлаштувалися на новому місці (у Києві), перерва в роботі зараховується до загально- го і безперервного стажу роботи (служби). На вказаний період за дружиною (чоловіком) депутата зберігається попереднє місце робо­ти (служби), стаж роботи (служби) за спеціальністю, стаж роботи (служби). Це дає право на встановлення процентних надбавок до заробітної плати, процентних надбавок і одержання виплат за вислугу років (за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), на виплату винагороди за результатами роботи підприємства за рік, а також — якщо ця особа не менше півроку до переїзду в Київ займала посаду або працювала за професією, що передбачає пільги, — про­центних надбавок за стаж такої роботи (що дає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах).

Пенсійне забезпечення. При досягненні пенсійного віку за на­явності трудового стажу для чоловіків — не менше 25 років, для жінок — не менше 20 років депутату призначається пенсія в роз­мірі 80% місячної заробітної плати працюючого народного депутата на момент призначення пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком (та по інвалідності І і ІІ групи) збільшується на 1%, але не може сягнути більше 90% зазначеного заробітку, без обмеження граничного роз­міру пенсії. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування до солідарної системи нараховуються з усієї суми зарплати депутата.

У разі виходу на пенсію народному депутату виплачується грошова допомога в розмірі 12 місячних посадових окладів працюючого де­путата за рахунок бюджету парламенту.

Пенсія виплачується в повному розмірі незалежно від заробітку (прибутку) депутата, який він одержує після виходу на пенсію.

У випадку смерті депутата за рахунок бюджету Верховної Ради непрацездатним членам сім'ї, які були на його утриманні, признача­ється пенсія, розмір якої становить 70% зарплати депутата з ураху­ванням усіх доплат та надбавок до посадового окладу, та 90% — на двох і більше членів сім'ї. Дітям депутата пенсія призначається не­залежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Депутат-пенсіонер (крім тих, чиї повноваження було припинено достроково у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним ви­роком щодо нього або за рішенням суду у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата) має право безоплатного проїзду на території України один раз на рік (у прямому і зворотно­му напрямках) залізничним, водним, повітряним або автомобільним міжміським транспортом.

Депутатові, в якого є трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, пенсію за його бажанням може бути призначено (але вона не виплачується) достроково, але не раніше ніж за два роки до встановленого пенсійного віку.

Тим працюючим депутатам, яким призначено пенсії, здійснюється їх перерахунок у разі, коли змінюється розмір заробітної плати депу­татів. Перерахунок пенсій здійснюється з усієї суми заробітної плати працюючих народних депутатів з дня виникнення права на перера­хунок пенсій без обмеження граничного розміру пенсії.

Для всіх депутатів попередніх скликань (крім, звичайно, тих, чиї повноваження припинено достроково у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього або за рішенням суду у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата) зберігаються безкоштовне медичне обслуговування у тих закладах охорони здоров'я, до яких вони були прикріплені у період виконання депутатських повноважень, забезпечення путівками для лікування.

Вищенаведені положення не можуть бути скасовані чи звужені іншими законодавчими актами.

У разі дострокового припинення повноважень Верховної Ради України депутат має право на отримання одноразової грошової до­помоги у трикратному розмірі його місячної заробітної плати на день припинення депутатських повноважень. Йому забезпечується безко­штовний проїзд і провіз належного майна до місця проживання.

Куди б депутат не приїхав, він і особа, яка його супроводжує, мають право на одержання від адміністрації готелю, незалежно від відомчої підпорядкованості, позачергово окремого номера.

Транспортне забезпечення. На території України депутат корис­тується правом позачергового отримання проїзних документів на всі види транспорту та проїзду (за винятком таксі), а самі документи — за рахунок бюджету парламенту. Якщо він користується автомобілем, він може безкоштовно паркуватися. Для всіх питань, пов'язаних із виконанням депутатських повноважень у межах міста Києва, депутат має право скористатися автотранспортом Верховної Ради.

У приміських поїздах депутат їздить безкоштовно за посвідченням народного депутата.

Депутати, а також особи, які їх супроводжують, та члени роди­ни — дружина (чоловік), батьки і діти, якщо вони їдуть разом, — можуть безкоштовно користуватися залами офіційних делегацій портів і вокзалів.

Навіть після виходу на пенсію депутат за рахунок Державного бю­джету може користуватися транспортом Верховної Ради для поїздки в лікарню, поліклініку та інших потреб оздоровлення та лікування, але не більше 10 годин на місяць.

Декларування майнового стану і доходів депутата України здій­снюється при оформленні на роботу у Верховну Раду, а потім що­річно протягом здійснення повноважень. У податковій декларації зазначаються відомості про депутата і членів його сім'ї (дружина, чоловік, батьки, повнолітні діти), про доходи та зобов'язання фінан­сового характеру, в тому числі і за кордоном, а також про нерухоме та цінне рухоме майно, вклади в банках і цінні папери.

Керівництво парламенту (голова і два його заступники) забезпечу­ються приміщенням для проведення офіційних заходів, транспортом, секретаріатом, охороною, а також коштами на представницькі цілі, які не перевищують 40% відповідного посадового окладу.

Депутати забезпечуються окремим технічно обладнаним службовим кабінетом у приміщеннях Верховної Ради України з розташуванням у ньому постійного робочого місця його помічника-консультанта.

Безпека депутатів забезпечується як при виконанні ними повно­важень, так і за місцем їх проживання.

У межах виконання депутатських повноважень депутат має право безперешкодно і безкоштовно скористатись урядовим та іншими ви­дами зв'язку, які є у наявності в органів державної влади та органів місцевого самоврядування чи підприємства, установи та організації.

Органи місцевої влади — як державної, так і самоврядування — зобов'язані сприяти організації звітів депутатів та їх зустрічей з ви­борцями. Вони повинні безкоштовно надавати окреме пристосоване приміщення, обладнане засобами зв'язку, сповістити виборців про час та місце звіту або зустрічі, інформувати про це місцеві ЗМІ. Витрати на це бере на себе парламент.

Держава в обов'язковому порядку страхує життя і здоров'я депу­тата з бюджету парламенту на суму десятирічного грошового утри­мання народного депутата. Страховик виплачує страхові суми: у разі загибелі (смерті) народного депутата спадкоємцям — у розмірі де­сятирічного грошового утримання депутата; у разі втрати депутатом працездатності — у розмірі залежно від ступеня втрати працездат­ності, що визначається у відсотках від десятирічного грошового утри­мання народного депутата. Страхова сума виплачується незалежно від виплат за іншими видами державного соціального страхування та виплат соціального забезпечення у порядку відшкодування збитків.

Щомісячно за рахунок парламенту депутатові виплачується ком­пенсація у розмірі різниці між втраченим заробітком і призначеною пенсією без урахування одноразової страхової суми.

Коштом парламенту депутат може підвищувати свою кваліфіка­цію — навчатися у навчальних закладах, магістратурах та аспіран­турах, вивчати іноземні мови у вільний від виконання депутатських обов'язків час.

У питаннях матеріального і соціально-побутового забезпечення депутат прирівнюється до членів уряду. Фактичний дохід, який депу­тат отримує від держави, складається із багатьох чинників. Депутат отримує щомісячний посадовий оклад^[145], надбавки до нього у розмірі, встановленому для членів Кабінету Міністрів, надбавки за науковий ступінь або почесне звання, кошти для відшкодування витрат на здій­снення депутатських повноважень у розмірі місячної заробітної плати народного депутата, що не підлягають оподаткуванню, та кошти на відрядження. Заробітну плату він отримує з дня початку депутатських повноважень, а кошти для відшкодування витрат на здійснення де­путатських повноважень — з дня обрання.

Згідно із законом за дні, в які депутат без поважних причин не виконує свої депутатські повноваження, такому обранцю виплати не мають проводитися. Але водночас закон не вказує, що вони не на­раховуються. За питанням дотримання трудової дисципліни повинен слідкувати регламентний комітет, який має вносити відповідне по­дання.

Депутати безкоштовно забезпечуються медичним обслуговуванням та путівками для санаторно-курортного лікування.

Народний депутат може мати до тридцяти одного помічника - консультанта. На чотирьох із них поширюється дія Закону України “Про державну службу”, вони прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України або до виконавчих апаратів органів місцевого самоврядування. Ті з них, які працюють у Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, але не є державними службовцями, також можуть прикріп­люватися для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради.

Народний депутат має право у межах загального фонду, виділено­го йому для оплати праці помічників-консультантів та не використа­ного ним для цієї мети, сплачувати визначені договорами чи угодами роботи, послуги, пов'язані із здійсненням депутатських повноважень.

Житлові права, якими користується депутат українського парла­менту, є доволі обширними порівняно з такими самими в його єв­ропейських колег. Так, законом передбачено, що депутат має право на отримання одноразової грошової компенсації витрат для створення належних житлових умов, або отримання на строк його повноважень службового жилого приміщення, або жилого приміщення для прожи­вання незалежно від місця його проживання. Класикою використання цілком законних підстав для поліпшення житлових умов є отриман­ня житла політиком у ранзі члена уряду, наприклад, а потім — як депутата. Аналогічно чинять і мешканці Києва, обрані депутатами парламенту.

Якщо готового житла немає, депутату одноразово виплачується грошова компенсація у розмірі вартості житла для нього та членів його сім'ї, які проживали разом з ним на день його обрання, відпо­відно до норм жилої площі (13,65 квадратного метра на одну осо­бу згідно з чинним Житловим кодексом УРСР від 30 червня 1980 року) виходячи із середньої ціни одного квадратного метра житла у Києві на відповідний період. Компенсація виплачується у порядку, визначеному Положенням, затвердженим Головою Верховної Ради України, однак текст цього Положення в базі даних парламенту нам знайти не вдалося.

Закон передбачає, що виплата грошової компенсації позбавляє депутата права на одержання службового жилого приміщення або жилого приміщення для постійного проживання у цьому скликанні, а також на отримання грошової компенсації, чи службового жилого приміщення, чи жилого приміщення для постійного проживання при подальших обраннях народним депутатом наступних скликань.

Якщо депутат одержав службове жиле приміщення чи жиле при­міщення для постійного проживання, то в поточному скликанні він позбавляється права на отримання грошової компенсації. Якщо де­путат обраний повторно, він знову має право на отримання служ­бового жилого приміщення. Зберігається і його право на отримання у новому скликанні жилого приміщення для постійного проживання чи грошової компенсації.

До надання грошової компенсації або службового жилого примі­щення, або жилого приміщення для постійного проживання депута­тові та його родині надається номер у готелі, який оплачується за рахунок бюджету Верховної Ради.

Службові жилі приміщення надаються депутатам незалежно від того, чи перебували вони на обліку для поліпшення житлових умов, без додержання черговості та пільг. Після переходу на постійну ро­боту у Верховну Раду депутати та члени їх сім'ї, якщо вони пере­бували на такому обліку, з нього не знімаються. Жила площа, яку родина займала до обрання, бронюється на строк виконання ним депутатських повноважень.

У разі смерті депутата за членами сім'ї зберігається право на жит­лові умови на підставах, які існували до виникнення цих обставин.

1.10.