Адміністративно-територіальний устрій Німеччини

Особливості державно-територіального устрою та місцевого само­врядування Німеччини зумовлені тим, що це держава федеральної пар­ламентської демократії, яка складається з 16 земель.

Німеччина має давні традиції самоврядування. Першооснову для самоврядування середньовічних німецьких міст склало розроблене у 1831 році «Положення про міське управління». А ще, починаючи із 1794 року, «Загальне земельне право прусських володінь» наділило сільські громади певними правами та обов’язками, притаманними місцевому самоврядуванню. У другій половині ХІХ століття на території Німеч­чини створювались нові адміністративні одиниці — райони, області, адміністративні округи, що перебували на вищому рівні стосовно сіль­ських громад. До революції 1918 року адміністративно-територіальний устрій Німеччини суттєво не змінювався, після перевороту було переду­сім демократизовано виборче право, а місцеве самоврядування на рівні району посилилось та зміцнилось.

Чинний Основний Закон ФРН від 1949 року визначає, що терито­ріальними одиницями у ФРН є землі, округи та громади. На території ФРН (у всіх 16-ти землях) існує близько 14 000 громад (муніципалі­тетів), що становлять базову ланку адміністративно-територіального устрою. Наступним (другим) рівнем адміністративно-територіального устрою є район (кгоізо). Їх загальна кількість - 300. Такий дворівневий адміністративно-територіальний устрій притаманний більшості нових земель ФРН, таким як Бранденбург, Мекленбург - Передня Помера­нія, Саксонія-Ангальт, Тюрингія, а також двом невеликим західним зем­лям — Саар та Шлезвіг-Гольштайн.

Великі міста за статусом прирівнюються до району. Міста-землі Берлін, Бремен та Гамбург мають свої особливості адміністративно- територіального устрою. Так, Берлін поділяється на адміністративні райони, в яких функціонують органи місцевого самоврядування, проте райони не мають прав громади, зокрема, не приймають статутів та не наділені фінансовою самостійністю. Територія Гамбурга також поділя­ється на міські райони. У складі Бремена існує дві громади — Бремен і Бременхафен. Таким чином, Бремен водночас є і землею, і об’єднанням громад.

Кожна земля самостійно визначає структуру та повноваження орга­нів місцевого самоврядування: в загальних рисах — у земельних консти­туціях, а більш конкретно — у спеціальних законах. У всіх землях, крім Гессену, існує муніципальна система ради. В її основі лежить діяльність муніципальних рад, які обираються прямим голосуванням, як правило, терміном на п’ять років. Хоча загалом по землях термін їх повноважень варіюється від чотирьох до шести років. Кожну раду очолює обраний мер (Вйгдогтоізіог), який виступає як голова і ради, і адміністрації. Мери також обираються прямим голосуванням. Термін їхніх повнова­жень може варіюватися від чотирьох до дев’яти років.

У землі Гессен, натомість, існує система магістрату. Окрім ради виборці обирають мера. Мер та його заступники становлять магістрат — колегіальний виконавчий орган. У той час як мер обирається прямим голосуванням, магістрати є службовцями, призначеними, як правило, терміном на чотири роки радою. Мер та магістрат представляють гро­маду і несуть відповідальність за всі адміністративні питання. Вони реа­лізують і рішення ради.

Район є територіальною основою для функціонування як органів місцевого самоврядування, так і представників державних органів вико­навчої влади (місцеві державні адміністрації). Органами місцевого само­врядування в районах є районні ради, які обираються прямим голосу­ванням на термін, що коливається від одного до чотирьох років. Місцеві адміністрації району очолюють ландрати, які обираються або безпосе­редньо населенням, або районними радами терміном на 5 - 8 років.

Органами управління в окрузі є урядові президенти, які призна­чаються земельними урядами чи їх канцлерами. Урядові президенти належать до системи виконавчої влади земель та підпорядковані міні­страм внутрішніх справ земель. При урядових президентах функціону­ють урядові президії, що мають статус апарату урядового президента.

2.1.4.